Рекомендація Європейського Парламенту і Ради від 15 лютого 2006 року про подальшу європейську співпрацю у сфері забезпечення якості вищої освіти (2006/143/ЄС)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейських співтовариств, зокрема його статті 149(4) і 150(4)

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1)

Після консультацій з Комітетом регіонів

Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 251 Договору (-2),

Оскільки:

(1) Незважаючи на помітний успіх імплементації Рекомендації Ради 98/561/ЄС від 24 вересня 1998 року про європейську співпрацю у сфері забезпечення якості вищої освіти (-3) - як про це свідчить звіт Комісії від 30 вересня 2004 року - все ще існує потреба у підвищенні ефективності європейської вищої освіти, зокрема її якості, для того, щоб вона стала прозорішою і надійнішою для громадян Європи, студентів і науковців з інших континентів.

(2) Рекомендація 98/561/ЄС покликана надати підтримку і, за необхідності, встановити прозорі системи забезпечення якості. Майже усі держави-члени запровадили національні системи, ініціювали або забезпечили створення одного чи декількох агентств забезпечення якості або агентств з акредитації.

(3) Рекомендацією 98/561/ЄС передбачено, що системи забезпечення якості повинні базуватися на низці ключових особливостей, у тому числі оцінюванні освітніх програм або закладів освіти шляхом проведення внутрішнього оцінювання, зовнішньої перевірки, і передбачати участь студентів, публікацію результатів та залучення у міжнародних експертів. Результати оцінювання забезпечення якості відіграють значну роль у сприянні підвищенню результатів діяльності закладів вищої освіти.

(4) Ключові особливості, вказані в пункті 3, було головним чином запроваджено в усі системи забезпечення якості і затверджено на конференції міністрів освіти Європи у вересні 2003 року в Берліні, в контексті Болонського процесу, що спрямований на створення Європейського простору вищої освіти.

(5) Європейську асоціацію із забезпечення якості вищої освіти (ENQA) засновано у 2000 році, а кількість її учасників в особі агентств забезпечення якості і агентств з акредитації в усіх державах - членах постійно зростає.

(6) У контексті Болонського процесу, міністри освіти з 45 держав ухвалили стандарти і настанови із забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти, за пропозицією ENQA, на зустрічі у Бергені 19-20 травня 2005 року та як продовження роботи після зустрічі у Берліні у вересні 2003 року. Вони також схвалили концепцію Європейського реєстру агентств забезпечення якості на основі результатів національного оцінювання та рекомендували, щоб у подальшому розроблення практичних механізмів імплементації здійснювала ENQA у співпраці із Асоціацією університетів Європи (EUA), Європейською асоціацією закладів вищої освіти (EUR - ASHE) і Національними спілками студентів Європи (ESIB), із наданням звіту міністрам через Групу супроводу Болонського процесу. Окрім того, вони наголосили на необхідності співпраці між визнаними на національному рівні агентств з метою покращення взаємного визнання рішень про надання акредитації або рішень щодо забезпечення якості.

(7) Дії ЄС з підтримки забезпечення якості необхідно розробити відповідно до заходів, яких вживають у контексті Болонського процесу.

(8) Бажано розробити реєстр незалежних та надійних європейських агентств забезпечення якості, незважаючи на те, чи є вони регіональними або національними, загальними або галузевими, публічними або приватними, для підтримки прозорості вищої освіти і сприяння визнанню кваліфікацій та строків навчання за кордоном.

(9) У контексті Лісабонської стратегії, Європейська Рада у Барселоні, у березні 2002 року виразила свій висновок, що європейські системи освіти і навчання повинні стати "світовим взірцем якості",

ЦИМ РЕКОМЕНДУЮТЬ ДЕРЖАВАМ-ЧЛЕНАМ:

1. заохочувати усі вищі навчальні заклади, що діють на їхніх територіях, до запровадження або розроблення жорстких систем забезпечення якості відповідно до стандартів і настанов із забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти, ухвалених у Бергені в контексті Болонського процесу;

2. заохочувати усі агентства забезпечення якості і агентства з акредитації, що діють на їхніх територіях, до незалежного оцінювання, застосування особливостей забезпечення якості, встановлених Рекомендацією 98/561/ЄС, і застосування спільного комплексу загальних стандартів і настанов, ухвалених у Бергені, для цілей оцінювання. Ці стандарти необхідно надалі допрацювати у співпраці з представниками галузі вищої освіти. Їх необхідно застосовувати у такий спосіб, що відповідає цілям захисту та просування розмаїття та інновацій;

3. заохочувати представників національних органів влади, системи вищої освіти та агентств забезпечення якості і агентств з акредитації разом із соціальними партнерами до запровадження Європейського реєстру агентств забезпечення якості (Європейський реєстр) на основі національної оцінки з урахуванням принципів, вказаних у Додатку, та до встановлення умов реєстрації і правил управління реєстром;

4. надати можливість вищим навчальним закладам, що діють на їхніх територіях, обирати з агентств забезпечення якості або агентств з акредитації, внесених до Європейського реєстру, агентство, яке відповідатиме їхнім потребам і профілю, за умови дотримання національного законодавства або отримання дозволу національних органів влади;

5. дозволити вищим навчальним закладам вживати заходів щодо додаткового оцінювання іншим агентством з Європейського реєстру, наприклад, з метою покращення їхньої міжнародної репутації;

6. сприяти співпраці між агентствами для встановлення взаємної довіри та визнання результатів оцінювання щодо забезпечення якості і акредитації, таким чином сприяючи визнанню кваліфікацій для навчання або роботи в іншій країні;

7. забезпечити відкритий доступ до результатів оцінювання, наданих агентствами забезпечення якості і агентствами з акредитації, наведеними у Європейському реєстрі,

ПРОПОНУЮТЬ КОМІСІЇ:

1. продовжити, у тісній співпраці з державами-членами, підтримання співпраці між вищими навчальними закладами, агентствами забезпечення якості і агентствами з акредитації, компетентними органами влади та іншими органами, що функціонують у цій галузі;

2. раз на три роки звітувати перед Європейським Парламентом, Радою, Європейським економічно-соціальним комітетом і Комітетом регіонів про результати розвитку систем забезпечення якості у різних державах-членах і про заходи співпраці на європейському рівні, у тому числі про досягнення відповідно до цілей, вказаних вище.

Реєстр повинен містити список надійних агентств, результатам оцінювання яких можуть довіряти держави-члени (і їхні публічні органи). Його необхідно складати на підставі таких основних принципів.

1. Список агентств повинні складати представники національних органів влади, представники системи вищої освіти (вищі навчальні заклади, студенти, викладачі і дослідники) та агентства забезпечення якості і агентства з акредитації, що діють у державах-членах, разом із соціальними партнерами.

2. Умови реєстрації агентств можуть включати, зокрема, такі:

(i) зобов’язання дотримуватися абсолютної незалежності у прийнятті рішень;

(ii) визнання принаймні однією державою-членом, у межах якої вони функціонують (або публічними органами тієї самої держави-члена);

(iii) діяльність, організовану на основі загального комплексу стандартів і настанов, вказаних у рекомендаціях 1 і 2, для держави-члена;

(iv) періодичну зовнішню перевірку фахівцями та іншими експертами, у тому числі публікацію критеріїв, методології і результатів такої перевірки.

3. Якщо спочатку у реєстрації відмовлено, можна провести повторне оцінювання за результатами зроблених удосконалень.