Угода про принципи співробітництва між Україною та Республікою Узбекистан в забезпеченні прав національних меншин

Україна та Республіка Узбекистан, які надалі іменуються Сторонами,

- підтверджуючи свої зобов'язання у виконанні положень Статуту Організації Об'єднаних Націй, а також відданість дотриманню міжнародних стандартів у галузі прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини, Міжнародних пактах про права людини та інших основоположних документах ООН,

- дотримуючись положень Хельсінкського Заключного акта та інших документів Наради з безпеки та співробітництва в Європі,

- прагнучи забезпечити необхідні умови для зближення їхніх народів, розширення контактів між своїми громадянами як на індивідуальній основі, так і по лінії державних, громадських та інших організацій,

- виходячи з того, що на їхніх територіях проживають національні меншини, роблячи корисний внесок у підвищення добробуту, культурний й гуманітарний розвиток Сторін,

- визнаючи, що взаємні повага і сприяння забезпеченню прав національних меншин як невід'ємної частини загальновизнаних прав людини є істотним фактором розвитку дружніх відносин і співробітництва між Сторонами,

- керуючись Договором про основи міждержавних відносин, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Узбекистан від 25 серпня 1992 року,

погодилися про таке:

Для досягнення мети даної Угоди під національними меншинами (далі іменуються меншини) мають на увазі відповідно:

- групи громадян України, котрі є узбеками за національністю і проявляють почуття національної самосвідомості та спільності з корінним населенням Узбекистану;

- групи громадян Узбекистану, котрі є українцями за національністю проявляють почуття національної самосвідомості та спільності з корінним населенням України.

Кожна із Сторін гарантує особам, які належать до меншин, як вони визначені в статті 1, громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права й свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів у галузі прав людини і її законодавства.

Кожна із Сторін враховує у своїй політиці законні інтереси меншин, вживає законодавчих, адміністративних та інших необхідних заходів для збереження й розвитку їхньої етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності, неприпустимості на своїй території будь-якої дискримінації осіб за ознакою їх належності до меншин, а також будь-яких спроб асиміляції меншин всупереч їх волі.

Кожна із Сторін визнає за особами, які належать до меншин, право створювати культурні центри, громадські організації (асоціації, земляцтва тощо) просвітнього, культурного й релігійного характеру з метою збереження та розвитку їхньої самобутності. Кожна із Сторін визнає за особами, які належать до меншин, їхніми громадськими організаціями право у встановленому в країні місцеперебування порядку підтримувати зв'язок з особами своєї національності та їхніми громадськими організаціями за межами Сторін, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій. Сторони зобов'язуються розглянути питання про створення національних культурно-економічних центрів України в Узбекистані і Узбекистану в Україні.

Сторони вживуть необхідних законодавчих, адміністративних заходів з тим, щоб особи, які належать до меншин, могли реалізувати своє право вільно користуватися рідною мовою в особистому та громадському житті. Це право не суперечить законодавству щодо використання в кожній із Сторін державної мови.

Сторони сприяють співробітництву між відповідними державними органами з метою задоволення потреб меншин з питань освіти, культури, підготовки та перепідготовки кадрів, обміну спеціалістами тощо. Особам, які належать до меншин, взаємно надається можливість здобувати освіту в навчальних закладах Сторін, для цього в таких закладах виділяється цільовим призначенням певна кількість місць із врахуванням рекомендацій національно-культурних товариств.

Сторони визнають право за особами, які належать до меншин, мати доступ до інформації рідною мовою, поширювати таку інформацію й обмінюватися нею, включаючи право мати власну пресу рідною мовою. Сторони сприяють організації програм мовлення для українців в Узбекистані та узбеків в Україні державними радіоканалами. Сторони мають намір здійснювати обмін виданнями українською та узбецькою мовами за окремими угодами між відповідними організаціями.

Сторони створюють сприятливі умови для здійснення програм співробітництва національно-культурних товариств українців в Узбекистані та узбеків в Україні зі своєю етнічною батьківщиною, включаючи обмін професіональними й самодіяльними художніми колективами, організацію виставок, фестивалів, конкурсів, інших заходів.

Сторони визнають необхідним обговорити питання створення спільного Фонду підтримки переселенців, визначити порядок і розміри компенсації витрат на житло, облаштування та соціальний захист.

Сторони регулюють конкретні питання набуття громадянства, збереження майнових прав, митної політики, візового режиму, соціального забезпечення в окремих угодах.

З метою забезпечення зобов'язань за даною Угодою Сторони створюють Змішану комісію з представників державних установ і організацій національних меншин. Повноваження і склад Змішаної комісії визначаються відповідним Протоколом.

Сторони висловлюють намір погоджувати свої дії з зусиллями, що здійснюються в рамках ООН і європейських структур з метою захисту законних прав та інтересів національних меншин. Дана Угода набирає чинності з моменту її підписання і діятиме упродовж шести місяців від моменту одержання однією з Сторін письмового сповіщення іншої Сторони про її бажання припинити дію цієї Угоди.

Вчинено в м.Ташкенті 20 лютого 1993 року у двох примірниках, кожен українською та узбецькою мовами, причому обидва тексти ідентичні і мають однакову силу.