a) використання методів, видів діяльності, устаткування та процедур проведення аварійних або пошуково-рятувальних робіт, погоджених на взаємній основі українськими представниками та російськими представниками;
b) підтримка між українськими представниками та російськими представниками на постійній основі зв'язку і відносин співробітництва при вирішенні всіх питань стосовно планування і проведення аварійних або пошуково-рятувальних робіт;
c) забезпечення умов для постійного відстеження на взаємній основі українськими представниками та російськими представниками порядку ведення аварійних або пошуково-рятувальних робіт.
5. З урахуванням положень пункту 4 цієї Статті при проведенні аварійних або пошуково-рятувальних робіт з пошуку, виявлення та збору будь-яких та всіх компонентів та (або) уламків (фрагментів) виробів і технологій, що охороняються, Сторони докладають максимальних зусиль для дотримання наступних умов:
a) представники Сторони, що імпортує, при проведенні аварійних або пошуково-рятувальних робіт не здійснюють фото- або відеозйомку яких-небудь компонентів та (або) уламків (фрагментів) виробів і технологій, що охороняються, Сторони, що експортує, і не застосовують інші засоби, що можуть бути використані для розкриття технічних і технологічних характеристик і параметрів виробів і технологій, що охороняються;
b) вся інформація, що стосується виробів і технологій, що охороняються, від самого початку (до прийняття остаточного спільного рішення стосовно її категорії) розглядається в якості конфіденційної інформації за своїм характером;
c) представники Сторони, що експортує, проводять ідентифікацію конкретних компонентів та (або) уламків (фрагментів) виробів і технологій, що охороняються, та інформують представників Сторони, що імпортує, про її результати, які є підставою для віднесення таких компонентів та (або) уламків (фрагментів) до розряду виробів і технологій, що охороняються;
d) представники Сторони, що експортує, після проведення консультацій з представниками Сторони, що імпортує, виконують первинну обробку, облік і систематизацію виявлених та ідентифікованих компонентів та (або) уламків (фрагментів) виробів і технологій, що охороняються, та архівують зібрану інформацію, яка стосується зазначених компонентів та (або) уламків (фрагментів).
6. У випадку наявності підстави припущення, що пошук і збір компонентів та (або) уламків (фрагментів) виробів і технологій, що охороняються, зачіпає інтереси будь-якої іншої держави, Сторони спільно і негайно проводять консультації з урядом цієї держави з питань координації процедур ведення аварійних або пошуково-рятувальних робіт без збитку правам і зобов'язанням всіх зацікавлених держав відповідно до міжнародного права, включаючи ті з них, що виникають на підставі Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, що запущені у космічний простір, від 22 квітня 1968 року.
7. Українська Сторона і Російська Сторона уповноважують відповідно українських консигнаторів і російських консигнаторів надавати відповідно до законодавства їх відповідних держав інформацію, необхідну для визначення причин аварії або невдалого запуску.
Співробітництво в проведенні законодавчо приписаних заходів
1. Для проведення на території держави Сторони, що імпортує, законодавчо приписаних заходів на об'єктах, у приміщеннях і на транспортних засобах, або в їх окремих зонах, де знаходяться вироби і технології, що охороняються, Сторони через свої уповноважені органи з метою забезпечення безпеки виробів і технологій, що охороняються, на погодженій основі застосовують процедури регульованого доступу до місця проведення таких заходів, враховуючи обов'язки всіх їх учасників. Такий доступ до місця проведення заходів здійснюється з дотриманням наступних умов:
a) законодавчо приписані заходи проводяться виключно законодавчо уповноваженими посадовими особами з дотриманням вимог цієї Статті;
b) законодавчо уповноважені посадові особи здійснюють право на відвідування місць проведення законодавчо приписаних заходів у присутності представників Сторони, що експортує;
c) Сторона, що імпортує, забезпечує, щоб законодавчо уповноважені посадові особи при плануванні своєї діяльності:
брали до уваги в якості факторів першорядного значення всі аспекти, що стосуються забезпечення безпеки виробів і технологій, що охороняються, і діяли з урахуванням обмежень і вимог, які встановлені представниками Сторони, що експортує, стосовно доступу до виробів і технологій, що охороняються;
здійснювали законодавчо приписані заходи таким чином, щоб вони не були сполучені з проявом втручання у регулювання поводження з виробами і технологіями, що охороняються, і не піддавали ризику можливості представників Сторони, що експортує, ефективно виконувати свої функції стосовно виробів і технологій, що охороняються;
зводили до мінімуму і по можливості виключали заподіяння перешкод і незручностей поточним та планованим роботам з виробами і технологіями, що охороняються, які проводяться представниками Сторони, що експортує, у рамках спільної діяльності;
використовували для цілей проведення законодавчо приписаних заходів методи, технічні засоби і процедури, щодо яких є згода представників Сторони, що експортує, з врахуванням сумісності таких методів, технічних засобів та процедур з цілями цієї Угоди.
2. Сторона, що експортує, забезпечує, щоб її представники сприяли оперативному проведенню законодавчо приписаних заходів і досягненню їх цілей.
3. З урахуванням положень пунктів 1 і 2 цієї Статті будь-якому відвідуванню місця проведення законодавчо приписаних заходів передують:
a) офіційне представлення запиту на відвідування місця проведення законодавчо приписаних заходів;
b) досягнення з представниками Сторони, що експортує, всіх необхідних домовленостей про порядок проведення законодавчо приписаних заходів (у тому числі фото- і відеозйомки), в яких особливим чином враховуються конкретні питання безпеки виробів і технологій, що охороняються;
c) вживання представниками Сторони, що експортує, необхідних заходів практичного характеру, спрямованих на забезпечення безпеки виробів і технологій, що охороняються, на час проведення законодавчо приписаних заходів.
Захист інформації
1. Учасники спільної діяльності від обох Сторін визначають переліки технічних даних, що відносяться до виробів і технологій, що охороняються, якими вони передбачають обмінюватись. Такі переліки підлягають затвердженню уповноваженим органом (уповноваженими органами) Сторони, що передає, з дотриманням законодавства її держави.
2. Ніщо в цій Угоді не розглядається як зобов'язання будь-якої зі Сторін надавати інформацію у рамках цієї Угоди, якщо розкриття такої інформації суперечить інтересам безпеки її держави.
3. У рамках спільної діяльності Сторони не здійснюють обмін таємною інформацією. Якщо надання конкретної інформації, що відноситься в державі будь-якої зі Сторін до розряду таємної інформації, буде визнано Сторонами необхідним для спільної діяльності, порядок передачі та захисту подібної інформації, а також поводження з нею регулюється відповідно до законодавства держав Сторін і Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про взаємну охорону секретної інформації від 2 грудня 2000 року.
4. Поводження з конфіденційною інформацією здійснюється відповідно до законодавства держав Сторін. Така інформація не розкривається та не передається будь-яким третім сторонам (третім особам) стосовно цієї Угоди без згоди у письмовій формі Сторони, її уповноваженого органу (уповноважених органів) та учасників спільної діяльності, які надають інформацію.
5. Сторони через свої уповноважені органи вживають всіх необхідних заходів для захисту всієї переписки, яка містить конфіденційну інформацію, яка передається в ході виконання цієї Угоди.
6. Кожна Сторона через свій уповноважений орган (свої уповноважені органи) скорочує до мінімуму кількість осіб, які мають доступ до конфіденційної інформації, що передається іншою Стороною в цілях виконання цієї Угоди, обмежуючи коло таких поінформованих осіб співробітниками та спеціалістами, що знаходяться на державній службі та є громадянами її держави, яким доступ до такої інформації необхідний для виконання своїх службових обов'язків відповідно до цієї Угоди. Сторона, що отримує може здійснити подальшу передачу такої інформації будь-яким третім сторонам (третім особам) тільки зі згоди у письмовій формі Сторони, що передає, отриманої через її уповноважений орган (уповноважені органи). При цьому уповноважені органи Сторін не розглядаються в якості третіх сторін (третіх осіб).
Кожна Сторона зобов'язує своїх учасників спільної діяльності скорочувати до мінімуму кількість осіб, які мають доступ до конфіденційної інформації, що передається учасниками спільної діяльності один одному в ході виконання цієї Угоди, обмежуючи коло таких поінформованих осіб співробітниками та спеціалістами, що є громадянами її держави, яким доступ до такої інформації необхідний для виконання своїх службових обов'язків на виконання цієї Угоди. Без шкоди для положень пункту 4 цієї Статті, у випадку, якщо учасники спільної діяльності, що отримуватимуть, побажають здійснити подальшу передачу такої інформації будь-яким іншим особам, крім тих, які вказані вище, вони можуть поступити таким чином тільки зі згоди у письмовій формі учасників спільної діяльності, що передають.
7. Сторони зобов'язують учасників спільної діяльності підтримувати режим забезпечення ефективного захисту від розкриття будь-якої конфіденційної інформації стосовно виробів і технологій, що охороняються, яка може стати відомою їм у ході здійснення спільної діяльності.
Врегулювання спорів
1. У випадку виникнення спорів між Сторонами, пов'язаних з тлумачення та (або) виконанням цієї Угоди, Сторони для досягнення дружнього врегулювання в першу чергу проводять консультації або переговори через свої уповноважені органи, які діють за їхнім прямим дорученням, або за необхідності дипломатичними каналами.
2. Спори між уповноваженими органами від обох Сторін з питань, які безпосередньо пов'язані з тлумаченням та (або) виконанням цієї Угоди, передаються на спільний розгляд старших посадових осіб уповноважених органів, які докладають всіх зусиль для вирішення спору за взаємною згодою. За узгодженим запитом зі сторони уповноважених органів такі спори можуть розглядатися у рамках процедури, передбаченої в пункті 1 цієї Статті. За узгодженим рішенням старших посадових осіб, вказаних вище, спори можуть бути передані на врегулювання у порядку узгоджувальної процедури з метою досягнення згоди або для підготовки висновків або рекомендацій з усіх питань встановлення факту і права, що відносяться до спірного питання. Такі спори можуть також вирішуються шляхом будь-якої іншої взаємно погодженої процедури.
3. У випадку, якщо розгляд спору відповідно до порядку, передбаченого пунктами 1 та 2 цієї Статті, потребує використання інформації та (або) технічних даних, поводження з якими підпадають під обмеження, Сторони та (або) уповноважені органи передбачають спеціальний закритий розгляд спору.
4. У разі відсутності обопільної згоди стосовно інших методів врегулювання, спори, які не були вирішені відповідно з процедурами, передбаченими в пунктах 1 та 2 цієї Статті, протягом шести місяців після того, як одна зі Сторін направить іншій Стороні запит у письмовій формі про таке врегулювання, можуть за взаємною згодою Сторін передаватися до Арбітражного суду, що утворюється відповідно до положень пунктів 6-9 цієї Статті. Сторони належним чином враховують в якості факторів першорядного значення можливі обмеження на застосування процедури врегулювання спорів шляхом арбітражного розгляду, пов'язані з характерними особливостями предмету спору та такі, що мають безпосереднє відношення до забезпечення здійснення цілей цієї Угоди.
5. З урахуванням пунктів 3 та 5 Статті 4 цієї Угоди Сторони доручають уповноваженим органам забезпечити, щоб умови угод (контрактів) між учасниками спільної діяльності в частині, що стосується процедур врегулювання спорів, не суперечили положенням цієї Статті у тому розумінні, що шляхи і засоби дружнього врегулювання мають пріоритетний характер.
6. Арбітражний суд утворюється стосовно кожного конкретного випадку, при цьому кожна Сторона призначає арбітра, а два цих арбітра обирають третього арбітра - громадянина третьої держави, який призначається Головою Арбітражного суду. Перші два арбітра призначаються протягом тридцяти днів, а Голова - протягом дев'яноста днів після того, як Сторони приймуть рішення про передачу спору на розгляд за арбітражною процедурою відповідно до пункту 4 цієї Статті.
7. Якщо арбітри не призначаються в термін, вказаний в пункті 6 цієї Статті, будь-яка зі Сторін у випадку відсутності домовленості про інше може запросити Голову Міжнародного Суду зробити всі необхідні призначення. Якщо Голова є громадянином будь-якої держави Сторін або якщо він з якої-небудь іншої причини не може виконувати цю функцію, необхідні призначення проводить наступний за ним за старшинством член Міжнародного Суду, який не є громадянином будь-якої із держав Сторін.
8. Арбітражний Суд приймає свої рішення більшістю голосів на основі існуючих угод між Сторонами та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Його рішення є остаточними і не підлягають оскарженню, якщо Сторони заздалегідь не домовились у письмовій формі про процедуру оскарження.
На прохання обох Сторін Арбітражний суд може сформулювати рекомендації, які, не маючи сили рішення, можуть забезпечити Сторонам основу для розгляду питання, яке визвало спір.
Рішення та консультативні висновки Арбітражного суду обмежуються предметом спору, та в них викладаються мотиви, на яких вони ґрунтуються.
9. Кожна Сторона несе витрати, пов'язані з діяльністю свого арбітра та свого повноважного представника (юридичного консультанта або адвоката) під час арбітражного розгляду. Витрати, пов'язані з діяльністю Голови Арбітражного суду, Сторони несуть в рівних частинах. Якщо Сторони не досягнуть згоди про інше, всі інші витрати, пов'язані з урегулюванням спору шляхом арбітражу, розподіляються між Сторонами в рівних частинах.
У всіх інших відносинах Арбітражний суд сам встановлює свої правила процедури.
Заключні положення
1. Ця Угода набирає чинності з дати отримання дипломатичними каналами останнього повідомлення у письмовій формі про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності і діє протягом невизначеного терміну.
2. До цієї Угоди можуть вноситись зміни у письмовій формі за згодою Сторін. Зміни набирають чинності відповідно до порядку, встановленого пунктом 1 цієї Статті.
3. Кожна зі Сторін може припинити дію цієї Угоди, направивши іншій Стороні дипломатичними каналами відповідне повідомлення у письмовій формі. У цьому випадку ця Угода припиняє дію через рік з дати отримання такого повідомлення іншою Стороною. Протягом цього року Сторони проводять консультації та за необхідності визначають практичні заходи у зв'язку з припиненням дії цієї Угоди.
4. Припинення дії цієї Угоди не зачіпає виконання у повному обсязі заходів, незавершених на дату припинення її дії, включаючи належне врегулювання всіх договірних відносин у зв'язку зі спільною діяльністю. Зобов'язання Сторін та учасників спільної діяльності, викладені у цій Угоді стосовно безпеки, використання і поводження з усіма виробами і технологіями, що охороняються, включаючи інформацію та технічні дані, які передані на законній підставі, та повернення всіх виробів і технологій, що охороняються, їх компонентів та (або) уламків (фрагментів) у випадку невдалого запуску, події або аварії, за винятком тих із них, які продовжують використовуватись або були утилізовані на території держави Сторони, що імпортує, на законних підставах, у державу Сторони, що експортує, або в інше місце, схвалене Стороною, що експортує, продовжують діяти у повному обсязі та у всіх відносинах після припинення дії цієї Угоди протягом періоду часу, що обговорений у ході передачі виробів і технологій, що охороняються, або у ході визначення практичних заходів, передбачених пунктом 3 цієї Статті.
Вчинено в м. Москві 11 червня 2009 року у двох примірниках, кожний українською, російською та англійською мовами, причому всі тексти мають однакову силу.
За Кабінет Міністрів України За Уряд Російської Федерації
(підпис) (підпис)
