Рекомендація 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві N 192

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібравшися 5 червня 2001 року на свою вісімдесят дев'яту сесію,

ухваливши ряд пропозицій про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, а також

вирішивши, що ці пропозиції повинні набути форми Рекомендації, що доповнює Конвенцію 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві (далі - Конвенція),

ухвалює 5 червня 2001 року наведену нижче рекомендацію, на яку можна посилатись як на Рекомендацію 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві.

1. Для реалізації положень статті 5 Конвенції заходи, що стосуються інспекції праці в сільському господарстві, повинні вживатись у світлі принципів, утілених у Конвенції та Рекомендації 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві.

2. Багатонаціональні корпорації повинні забезпечувати належну безпеку та охорону здоров'я для своїх працівників сільського господарства в усіх своїх організаціях без дискримінації та незалежно від місця чи країни, де вони розташовані, згідно з національним законодавством і практикою, а також із Тристоронньою декларацією принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики.

3. 1) Компетентний орган, призначений для впровадження національної політики, про який ідеться в статті 4 Конвенції, повинен після консультацій з відповідними представницькими організаціями роботодавців і працівників:

a) визначати головні проблеми, установлювати пріоритети дій, розробляти ефективні методи їхнього вирішення та періодично оцінювати результати;

b) приписувати заходи із запобігання професійним ризикам у сільському господарстві та управління ними:

i) беручи до уваги технологічний процес і знання в галузі безпеки та гігієни праці, а також відповідні норми, керівні документи й кодекси практики, ухвалені визнаними національними або міжнародними організаціями;

ii) беручи до уваги необхідність захисту навколишнього середовища від впливу сільськогосподарської діяльності;

iii) визначаючи заходи, яких буде вжито для запобігання ризикові чи управління ризиком виникнення в працівників сільського господарства ендемічних захворювань, пов'язаних з їхньою роботою;

iv) конкретно встановлюючи, що працівник не повинен одноособово виконувати небезпечні види робіт в ізольованих місцях чи замкнених просторах без адекватної можливості зв'язку з ним і засобів надання йому допомоги, а також

c) готувати керівні документи для роботодавців і працівників.

2) Для реалізації положень статті 4 Конвенції компетентний орган повинен:

a) ухвалювати положення, спрямовані на поступове поширення сфери діяльності відповідних служб гігієни праці на працівників сільського господарства;

b) установлювати порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання в сільському господарстві та їхню реєстрацію, зокрема для збору статистичних даних, упровадження національної політики та розроблення програм запобігання на рівні підприємства, а також

c) сприяти безпеці та гігієні праці в сільському господарстві за допомогою навчальних програм і матеріалів, спрямованих на задоволення потреб роботодавців і працівників, які діють у сільському господарстві.

4. 1) Для реалізації положень статті 7 Конвенції компетентний орган повинен запровадити національну систему нагляду за станом безпеки та гігієни праці, яка повинна включати як нагляд за станом здоров'я працівників, так і нагляд за станом виробничого середовища.

2) Ця система повинна включати необхідну оцінку ризиків і залежно від обставин заходи із запобігання та контролю, що стосуються, inter alia:

a) небезпечних хімічних речовин і відходів;

b) токсичних, інфекційних або алергенних біологічних агентів і відходів;

c) подразнювальних або токсичних парів;

d) шкідливих видів пилу;

e) канцерогенних речовин чи агентів;

f) шуму й вібрації;

g) екстремальних температур;

h) сонячного ультрафіолетового випромінювання;

i) трансмісивних хвороб тварин;

j) контактів з дикими чи отруйними тваринами;

k) використання механізмів та устаткування, зокрема індивідуального захисного спорядження;

l) ручної обробки чи переміщення вантажів;

m) інтенсивних чи тривалих фізичних і розумових зусиль, стресів, спричинених виробничою діяльністю, і незручних для робітників поз, а також

n) ризиків, пов'язаних з новими технологіями.

3) Повинні вживатися заходи з нагляду за станом здоров'я молодих працівників, вагітних жінок та матерів-годувальниць, а також працівників літнього віку залежно від обставин.

5. Для реалізації положень статті 7 Конвенції перелік заходів безпеки та гігієни праці на рівні підприємства повинен уключати:

a) служби охорони та гігієни праці;

b) заходи з оцінки ризиків та управління ними в такому пріоритетному порядку:

i) усунення ризиків;

ii) управління ризиками в джерелі їхнього виникнення;

iii) зведення до мінімуму ризиків такими засобами, як розроблення систем безпечної праці, упровадження техніко-організаційних заходів і безпечної практики, навчання, а також

iv) настільки, наскільки ризик залишається, - надання й використання індивідуального захисного спорядження та одягу без будь-яких витрат з боку працівника;

c) заходи, спрямовані на вирішення проблем, що виникають унаслідок нещасних випадків і надзвичайних ситуацій, зокрема надання першої допомоги й забезпечення належними транспортними засобами для доставки до медичних установ;

d) порядок повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання та їхньої реєстрації;

e) належні заходи з захисту осіб, які перебувають на сільськогосподарському об'єкті, населення, що проживає поруч із цим об'єктом, а також навколишнього середовища від ризиків, що можуть виникнути внаслідок відповідної сільськогосподарської діяльності, наприклад через відходи агрохімікатів, відходи тваринництва, забруднення ґрунту й води, виснаження ґрунту й зміни рельєфу місцевості, а також

f) заходи із забезпечення пристосованості використовуваної технології до кліматичних умов, організації та практики роботи.

6. Для реалізації положень статті 9 Конвенції необхідно вживати заходів, що забезпечують відповідний вибір чи адаптацію технології, механізмів та устаткування, у тому числі індивідуального захисного спорядження з урахуванням місцевих умов у країнах-користувачах і, зокрема, ергономічних аспектів і впливу кліматичних умов.

7. 1) У світлі принципів Конвенції та Рекомендації 1990 року про безпеку застосування хімічних речовин на виробництві та інших відповідних міжнародних технічних стандартів повинні вживатися приписані заходи з правильного поводження з хімічними речовинами в сільському господарстві.

2) Зокрема, превентивні й захисні заходи, яких потрібно вжити на рівні підприємства, повинні включати:

a) адекватне індивідуальне захисне спорядження й одяг та відповідне мийне устаткування для осіб, які використовують хімічні речовини, і для обслуговування та очищення індивідуального захисного спорядження й устаткування для внесення отрутохімікатів, - але не за рахунок працівників;

b) запобіжні заходи під час і після розпорошення та розбризкування в місцях, де застосовуються хімічні речовини, у тому числі превентивні заходи стосовно забруднення продуктів харчування, джерел питної води, а також води, яка використовується для гігієнічних потреб та зрошення;

c) обробку й утилізацію невикористаних небезпечних хімічних речовин і контейнерів, які були спорожнені, але можуть містити залишки небезпечних хімічних речовин, таким чином, щоб унеможливити чи звести до мінімуму ризики для безпеки та здоров'я працівників, а також загрозу для навколишнього середовища - згідно з національним законодавством і практикою;

d) ведення обліку застосування використовуваних у сільському господарстві пестицидів, а також

e) безперервне навчання працівників сільського господарства, яке включає залежно від обставин вивчення практичних заходів і процедур або ризиків і превентивних заходів, яких необхідно вживати у зв'язку із застосуванням хімічних речовин під час роботи.

8. Для реалізації положень статті 14 Конвенції заходи під час роботи з біологічними речовинами з підвищеним ризиком інфікування, алергії чи отруєння, а також під час поводження з тваринами, повинні включати:

a) заходи з оцінки ризику згідно з пунктом 5 для запобігання ризикам біологічного характеру, їхнього усунення або зниження;

b) контроль і перевірку тварин згідно з ветеринарними нормами та національним законодавством і практикою на наявність захворювань, що передаються людині;

c) захисні заходи для поводження з тваринами й залежно від обставин забезпечення захисним спорядженням та одягом;

d) захисні заходи для поводження з біологічними речовинами й, за необхідності, забезпечення належним захисним спорядженням та одягом;

e) залежно від обставин імунізацію працівників, що працюють з тваринами;

f) забезпечення дезинфекційними засобами, мийним обладнанням, обслуговування та очищення індивідуального захисного спорядження та одягу;

g) надання першої допомоги, забезпечення протиотрутами чи інші надзвичайні заходи на випадок контакту з отруйними тваринами, комахами чи рослинами;

h) захисні заходи для оброблення гною та відходів, збирання, зберігання та видалення їх;

i) захисні заходи під час оброблення та знищення трупів заражених тварин, у тому числі очищення та дезинфекцію забруднених приміщень, а також

j) інформацію стосовно безпеки, у тому числі стосовно попереджувальних знаків, і навчання працівників, що працюють з тваринами.

9. Для реалізації положень статті 15 Конвенції вимоги стосовно безпеки та гігієни праці на сільськогосподарських виробничих об'єктах повинні визначити технічні стандарти для будівель, споруд, поручнів, огорож та замкнених просторів.

10. Для реалізації положень статті 19 Конвенції та згідно з національним законодавством і практикою роботодавці повинні забезпечувати працівникам сільського господарства залежно від обставин:

a) відповідне постачання придатної до вживання питної води;

b) умови для зберігання й прання захисного одягу;

c) умови для приймання їжі та для годування грудних дітей на робочому місці у випадку практичної можливості;

d) окремі санітарні й мийні пристосування чи окреме використання їх для працівників та працівниць;

e) перевезення транспортом, пов'язане з роботою.

11. Для реалізації положень статті 18 Конвенції потрібно вживати заходів для забезпечення оцінки будь-яких пов'язаних з виробництвом ризиків стосовно безпеки та здоров'я вагітних жінок і матерів-годувальниць, а також для репродуктивного здоров'я жінок.

12. 1) Держави-члени повинні планувати поступове поширення сфери дії захисту, передбаченою Конвенцією, на самостійно зайнятих фермерів з урахуванням залежно від обставин думки відповідних представницьких організацій самостійно зайнятих фермерів.

2) Для цього в національному законодавстві потрібно визначити права та обов'язки самостійно зайнятих фермерів стосовно забезпечення безпеки та гігієни праці в сільському господарстві.

3) У світлі національних умов і практики потрібно брати до уваги залежно від обставин думки представницьких організацій самостійно зайнятих фермерів під час формулювання, застосування та періодичного перегляду національної політики, про яку йдеться в статті 4 Конвенції.

13. 1) Згідно з національним законодавством і практикою компетентний орган повинен уживати заходів для забезпечення дотримання охорони та гігієни праці, передбаченої Конвенцією, самостійно зайнятими фермерами.

2) Ці заходи повинні передбачати:

a) положення про поступове поширення сфери дії відповідних служб гігієни праці на самостійно зайнятих фермерів;

b) поступове розроблення процедур уключення самостійно зайнятих фермерів до системи повідомлення про нещасні випадки на виробництві й професійні захворювання та їхньої реєстрації, а також

c) розроблення керівних документів, навчальних програм і матеріалів, а також відповідне консультування та навчання самостійно зайнятих фермерів, що охоплюють, inter alia:

i) охорону та гігієну їхньої праці, а також охорону та гігієну праці тих, хто працює з ними, з огляду на пов'язані з роботою ризики, зокрема ризик порушення опорно-м'язового апарата, вибір і використання хімічних і біологічних речовин, проектування безпечних виробничих систем і вибір, використання й технічне обслуговування індивідуального захисного спорядження, механізмів, інструментів і пристосувань, а також

ii) запобігання залученню дітей до небезпечної діяльності.

14. У випадках, коли економічні, соціальні та адміністративні умови не дозволяють уключити до системи національного чи добровільного страхування самостійно зайнятих фермерів та їхні родини, держави-члени повинні вживати заходів для поступового поширення охоплення їх до рівня, передбаченого статтею 12 Конвенції. Цього можна було б досягти шляхом:

a) створення спеціальних страхових систем чи фондів, а також

b) адаптації існуючих систем соціального забезпечення.

15. Під час уживання зазначених вище заходів, що стосуються самостійно зайнятих фермерів, необхідно враховувати особливе становище:

a) дрібних орендарів і здольників;

b) дрібних власників сільськогосподарських підприємств;

c) осіб, які беруть участь у роботі сільськогосподарських колективних підприємств, наприклад членів фермерських кооперативів;

d) членів родини, яких визначають згідно з національним законодавством і практикою;

e) фермерів, які ведуть натуральне господарство, а також

f) інших самостійно зайнятих працівників сільського господарства згідно з національним законодавством і практикою.