Інфекційна хвороба

- розлад здоров'я людини, викликаний живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), що може передаватися від заражених осіб до здорових і становить ризик масового поширення.

- результат складної взаємодії між потенційним хазяїном та інфекційним агентом. Основні фактори, які впливають на виникнення і тяжкість перебігу захворювання, відносяться до хазяїна. Однак, важливу роль відіграють характеристики взаємодії хазяїна і агенту, які пов'язані з патогенністю, вірулентністю і антигенністю. Окремої уваги заслуговують інфікуюча доза, шляхи проникнення і механізми виникнення хвороби. Спектр можливих результатів після взаємодії потенційного хазяїна та інфекційного агенту варіює від безсимптомного захворювання до тяжкої хвороби із летальним наслідком. Крім того, деякі люди схильні до тимчасової або хронічної колонізації, але не хворіють, інші ж можуть захворіти після багатьох років носійства. Також важливим предиктором результату взаємодії інфекційного агенту і потенційного хазяїна є стан імунної системи. Так факторами, які підвищують сприйнятливість організму до інфекцій, є літній вік, деякі основні захворювання (наприклад, ВІЛ/СНІД, злоякісні новоутворення, стан після трансплантації) і вживання певних груп медичних препаратів, що порушують мікробіоту (наприклад, антибіотики, кортикостероїди, протипухлинні препарати та засоби, що знижують кислотність шлунку). Хірургічні втручання і променева терапія порушують захисну функцію шкіри та інших систем і органів, які зазнали їх впливу. Такі медичні пристрої, як сечові катетери, ендотрахеальні трубки, імпланти, центральні венозні і артеріальні катетери, полегшують виникнення ІПНМД (місцеві фактори захисту не мають можливості спрацювати, а на інвазивних пристроях можуть формуватися біоплівки, що сприяють колонізації і здатні захищати мікроорганізми від проникнення антимікробних засобів).