Про деякі питання оподаткування операцій з продажу майна банкрута

У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних з оподаткуванням операцій з продажу майна банкрута, Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу господарських судів на таке.

1. Відповідно до статті 25 Закону до повноважень ліквідатора у справі про банкрутство відноситься, зокрема, реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом.

Порядок продажу майна банкрута передбачено статтею 30 Закону, згідно з частиною 10 якої продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

2. За змістом статей 3, 5 та 6 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з продажу майна банкрута відносяться до об'єкту оподаткування і оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Отже у разі проведення операцій з продажу майна банкрута ліквідатор є платником податку на додану вартість у порядку, передбаченому Законом України "Про податок на додану вартість".

3. Відповідно до статті 31 Закону кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) задовольняються у третю чергу. Отже податок на додану вартість за операціями з продажу майна банкрута повинен сплачуватись до бюджету лише після задоволення вимог кредиторів першої та другої черг, визначених статтею 31 Закону, а не у строк, встановлений підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

4. Відповідно до частини 14 статті 21 Закону розрахунки з кредиторами у процедурі санації проводяться боржником відповідно до реєстру вимог кредиторів, починаючи з дня затвердження господарським судом звіту керуючого санацією у порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Отже у разі продажу майна боржника у процедурі санації сплата сум податку на додану вартість за цими операціями провадиться до бюджету лише після задоволення вимог кредиторів першої та другої черг.