Про деякі питання підвідомчості спорів за участю іноземних субєктів господарської діяльності

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального Кодексу України" Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності можуть розглядатись судовими, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинному законодавству України або передбачено міждержавними угодами чи договорами України.

2. Виходячи із статей 12, 13 і 14 Арбітражного процесуального Кодексу України (далі - АПК) та статей 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, підлягають вирішенню Вищим Арбітражним Судом України, арбітражними судами Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя в межах їх підвідомчості.

3. За змістом статей 1, 12-17 АПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачений національний режим процедури вирішення господарських спорів. Отже, оскільки в АПК України відсутній інститут договірної підвідомчості, заінтересована сторона може звернутись до арбітражного суду лише у відповідності з вимогами предметної, територіальної і виключної підвідомчості спорів (ст.13-16 АПК).

Таким чином, арбітражні суди Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя не вправі приймати до свого провадження справи за позовами до відповідачів, місцезнаходження яких за межами України, крім випадків, коли міждержавними договорами чи угодами України передбачене інше.

Такі випадки передбачені, зокрема, Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності (далі - Угода), Договором між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, Договором між Україною і Республікою Польша про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

4. Пунктами 3 і 4 статті 4 Угоди встановлено виключну компетенцію судів щодо вирішення перелічених у цих пунктах спорів, яка не може бути змінена за домовленістю сторін.

Щодо вирішення спорів інших категорій, то відповідно до п.2 статті 4 Угоди суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав при укладанні контрактів (договорів) можуть домовитись про передачу спору на вирішення компетентного суду будь-якої держави, що підписала Угоду.

Ця домовленість повинна бути включена або додана до контракту (договору) у вигляді "Арбітражного застереження" чи "Арбітражної умови", де б чітко визначалось, який саме орган вирішення спорів обрали сторони - арбітражний, третейський суд, Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України тощо. За відсутності в контракті (договорі) такого застереження чи умови спір між юридичними особами підлягає вирішенню арбітражним судом.

5. Вирішення спорів за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності держав, з якими Україна не має відповідних міждержавних договорів або угод, може здійснюватись арбітражними судами Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за загальними правилами підвідомчості, встановленими статтями 15 і 16 АПК, але при цьому не гарантується виконання рішення на території іншої держави.

6. Компетенція Вищого Арбітражного Суду України щодо вирішення спорів, у т.ч. і за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності не обмежена вимогами територіальної підвідомчості (стаття 14 АПК). Проте при визначенні, чи підвідомчий спір Вищому Арбітражному Суду України, слід керуватись міждержавними договорами або угодами України, у тому числі згадуваними вище Угодою і Договорами з Литовською Республікою та Республікою Польща щодо місця можливого розгляду справи, а також статтею 14 АПК щодо предметної підвідомчості спору та розміру майнових вимог.

7. У зв'язку з викладеним роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 03.12.92 N 01-6/1459 вважати таким, що втратило чинність.