Ухвала Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ярошенка Юрія Івановича про відповідність Конституції України (конституційність) першого речення абзацу шостого частини пятнадцятої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, першого речення статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI

Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Юровська Галина Валентинівна (голова засідання),

Мойсик Володимир Романович (доповідач),

Первомайський Олег Олексійович,

розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Ярошенка Юрія Івановича про відповідність Конституції України (конституційність) першого речення абзацу шостого частини п’ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) зі змінами, першого речення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 12-13, ст. 82) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Ярошенко Ю.І. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статті 1, частинам першій, другій статті 8, частині п’ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, четвертій, п’ятій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 58, частині першій статті 64 Конституції України (конституційність) перше речення абзацу шостого частини п’ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами (далі - Закон № 1697), перше речення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами (далі - Закон № 3668) в частині поширення його дії на Закон № 1697.

Згідно з першим реченням абзацу шостого частини п’ятнадцятої статті 86 Закону № 1697 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Першим реченням статті 2 Закону № 3668 передбачено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону № 1697, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.

Ярошенко Ю.І. є пенсіонером, колишнім працівником органів прокуратури, який з 2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві (далі - Управління) та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90% заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII зі змінами (далі - Закон № 1789).

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2017 року підтвердив право Ярошенка Ю.І. на отримання пенсії за вислугу років згідно з Законом № 1789 із розрахунку 90% складових заробітної плати та без обмеження граничного розміру пенсії.

Ярошенко Ю.І. в грудні 2020 року звернувся до Управління із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 8 грудня 2020 року. За результатами розгляду його заяви Управління листом від 29 грудня 2020 року відмовило йому у перерахунку пенсії у зв’язку зі зменшенням її розміру, зокрема, зазначивши, що відповідно до статті 86 Закону № 1697 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ярошенко Ю.І. звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління, в якому просив визнати відмову Управління щодо здійснення йому перерахунку пенсії протиправною та зобов’язати Управління здійснити йому перерахунок та виплату пенсії за вислугу років згідно з довідкою відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 з 1 квітня 2020 року без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 9 лютого 2022 року задовільнив позов Ярошенка Ю.І.

Управління оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2022 року апеляційну скаргу Управління задовольнив частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2022 року в частині зобов’язання Управління здійснити перерахунок та виплату пенсії Ярошенку Ю.І. з 1 квітня 2020 року у розмірі 90% суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат скасував та прийняв у цій частині нову постанову, якою зобов’язав Управління здійснити перерахунок та виплату Ярошенку Ю.І. пенсії за вислугу років з 1 квітня 2020 року відповідно до статті 86 Закону № 1697 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без зміни.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 5 квітня 2023 року відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ярошенка Ю.І., посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги у взаємозв’язку з відображеними в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами свідчить про відсутність підстав, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявник не обґрунтував, у чому полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суб’єкт права на конституційну скаргу стверджує, що застосування судами оспорюваних приписів Закону № 1697 та Закону № 3668 порушує його конституційне право на мирне володіння майном (право власності), гарантоване частиною першою статті 41 Конституції України, у контексті легітимних очікувань щодо одержання пенсії на умовах, які є не гіршими, ніж передбачено Законом № 1789 (без обмеження максимальним розміром); а також право на соціальний захист, гарантоване частиною першою статті 46 Конституції України, у контексті незабезпечення того рівня соціальної захищеності, установленого Законом № 1789, за яким він виходив на пенсію.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

2.1. Відповідно до статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців ( пункт 2 частини першої); як виняток, конституційна скарга може бути прийнята поза межами вимог, установлених пунктом 2 частини першої цієї статті, якщо Конституційний Суд України визнає її розгляд необхідним із мотивів суспільного інтересу ( частина друга ); якщо суб’єкт права на конституційну скаргу пропустив строк подання конституційної скарги у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення, він має право висловити у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку ( частина третя).

З аналізу конституційної скарги вбачається, що остаточним судовим рішенням у справі Ярошенка Ю.І. є постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2022 року.

До Конституційного Суду України конституційна скарга Ярошенка Ю.І. надійшла 29 травня 2023 року, тобто строк її подання пропущено. Водночас Ярошенко Ю.І. висловив клопотання про поновлення пропущеного строку у зв’язку з тим, що не мав повного тексту судового рішення і отримав його лише 13 березня 2023 року. Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України вважає, що строк подання конституційної скарги підлягає поновленню.

2.2. Відповідно до статті 151-1 Конституції України, пункту 9 статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" питання, порушені у конституційній скарзі, підвідомчі Конституційному Суду України.

Конституційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статей 50, 55, 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" та подана належним суб’єктом права на конституційну скаргу згідно зі статтею 56 цього закону.

З огляду на наведене Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України вважає, що є підстави для відкриття конституційного провадження у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 61, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

відкрити конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Ярошенка Юрія Івановича про відповідність Конституції України (конституційність) першого речення абзацу шостого частини п’ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, першого речення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами.