• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Ухвала Другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гарлики Сергія Сергійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX

Конституційний Суд України  | Ухвала від 27.12.2022 № 191-2(II)/2022
Реквізити
  • Видавник: Конституційний Суд України
  • Тип: Ухвала
  • Дата: 27.12.2022
  • Номер: 191-2(II)/2022
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Конституційний Суд України
  • Тип: Ухвала
  • Дата: 27.12.2022
  • Номер: 191-2(II)/2022
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
УХВАЛА
ДРУГОЇ КОЛЕГІЇ СУДДІВ
ДРУГОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гарлики Сергія Сергійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX
Київ
27 грудня 2022 року
№ 191-2(II)/2022
Справа № 3-97/2022(226/22)
Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:
Лемак Василь Васильович (голова засідання),
Головатий Сергій Петрович (доповідач),
Мойсик Володимир Романович,
розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гарлики Сергія Сергійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (Відомості Верховної Ради України, 2019 p., № 42, ст. 238).
Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України
установила:
1. Гарлика Сергій Сергійович як суб'єкт права на конституційну скаргу (далі - Заявник) звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 226-358 від 24 листопада 2022 року) визнати абзац третій пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) таким, що не відповідає частинам другій, третій статті 22, частинам першій, четвертій статті 41, частині четвертій статті 43, статті 48, частині першій статті 64 Конституції України.
Згідно з абзацом третім пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX "за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури".
2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
Заявник із 6 квітня 2017 року по 10 вересня 2020 року працював на посаді прокурора в органах прокуратури Херсонської області та отримував заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31 травня 2012 року № 505 зі змінами.
Наказом прокурора Херсонської області від 10 вересня 2020 року № 466к Заявника звільнено із займаної посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами (далі - Закон № 1697-VII).
У січні 2021 року Заявник звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку, а саме невиплати Заявникові частини заробітної плати, що її визначено статтею 81 Закону № 1697-VII, за період роботи із 6 квітня 2017 року по 1 вересня 2020 року; стягнути з держави Україна в особі Херсонської обласної прокуратури на користь Заявника матеріальну шкоду (що її завдано пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України , окремий припис якого визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020) у вигляді неотриманої за період роботи із 6 квітня 2017 року по 1 вересня 2020 року частини заробітної плати, визначеної статтею 81 Закону № 1697-VII.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 20 квітня 2021 року позов Заявника задовольнив частково: визнав бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку із Заявником, а саме визнав протиправною невиплату йому частини заробітної плати, визначеної статтею 81 Закону № 1697-VII, за період роботи з 27 березня року по 10 вересня 2020 року; зобов'язав Херсонську обласну прокуратуру здійснити перерахунок заробітної плати Заявника за зазначений період відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та виплатити її.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задовольнив; рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року скасував; постановив відмовити в задоволенні позову Заявника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшовши висновку, що "у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абз. 3 п. 3 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX , зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 505", постановою від 19 жовтня 2022 року касаційну скаргу Заявника залишив без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року - без змін.
3. Обґрунтовуючи свою позицію щодо неконституційності оспорюваних приписів Закону № 113-IX , Заявник зазначає, зокрема, що "відповідно до частини 1 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами", водночас " абзацом 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX застосовані різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи не проходження атестації тобто прокурорам, які пройшли атестацію оплата праці здійснюється відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", а тим прокурорам, які не завершили процедуру атестації заробітна оплата праці виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, згідно якої посадовий оклад прокурора є значно меншим ніж встановлений приписами ст. 81 Закону України "Про прокуратуру"".
На думку Заявника, "Верховна Рада України, делегуючи свої повноваження Кабінету Міністрів України, порушує конституційний принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, створює загрозу для незалежності прокурорів та посягає на гарантії фінансування прокуратури (виключно в установленому законом порядку) як засади організації та діяльності прокуратури в цілому".
Заявник вважає, що оспорюваними приписами Закону № 113-IX порушено його права, гарантовані частинами першою, четвертою статті 41, частиною четвертою статті 43, статтею 48 Конституції України.
4. Розв'язуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.
Конституційна скарга відповідає вимогам статей 55, 56, 77 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Аналіз змісту конституційної скарги свідчить, що порушенні в ній питання потребують дослідження в рамках конституційного провадження.
Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 61, 77, 83, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України
ухвалила:
відкрити конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Гарлики Сергія Сергійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX .
ДРУГА КОЛЕГІЯ СУДДІВ
ДРУГОГО СЕНАТУ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ