Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин четвертої, шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач,

Іващенка Володимира Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин четвертої, шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року N 1286-XII (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 33, ст. 443).

Заслухавши суддю-доповідача Євграфова П.Б. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання і Центральна виборча комісія і звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частин четвертої, шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі і Закон) щодо необхідності перевірки головою місцевої ради та Центральною виборчою комісією на відповідність вимогам Конституції України (конституційність) та зазначеного Закону правового змісту питання, затвердженого зборами громадян України і яке пропонується винести на всеукраїнський референдум.

У конституційному поданні наголошується на тому, що частини четверта, шоста статті 17 Закону не містять чітких відповідей на питання, "чи повинна включати перевірка поданих документів щодо ініціативної групи з всеукраїнського референдуму перевірку відповідності вимогам цього Закону як дотримання встановленої ним процедури їх прийняття та оформлення, так і правового змісту затвердженого зборами громадян України питання, що пропонується винести на всеукраїнський референдум, тобто його відповідності Конституції України та статтям 1, 3, 5, пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми". А отже, як вважає Центральна виборча комісія, є практична необхідність в офіційному тлумаченні частин четвертої, шостої статті 17 Закону.

2. Відповідно до частини першої статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

Відповідь на порушені у клопотанні Центральної виборчої комісії питання міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою). В абзаці п'ятому підпункту 4.2 пункту 4 цього Рішення сформульовано правову позицію Конституційного Суду України, згідно з якою Президент України, Центральна виборча комісія, інші державні органи мають здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, зокрема, за народною ініціативою. Це прямо випливає з положення статті 74 Конституції України, відповідно до якого "референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії", а також з положення частини першої статті 157, за яким "Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України".

Отже, зазначене повноваження, зокрема, Центральної виборчої комісії випливає з її конституційно-правового статусу, закріпленого Конституцією України та Законом України "Про Центральну виборчу комісію".

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що в аспекті питань, порушених у конституційному поданні Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин четвертої та шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", відсутні підстави для відкриття конституційного провадження у справі за невідповідністю подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

На основі викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин четвертої, шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року N 1286-XII на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.