Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Корольчук Олени Володимирівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, пункту 15 частини першої статті 2, пункту 11-1 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства"

Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Юровська Галина Валентинівна (голова засідання),

Городовенко Віктор Валентинович,

Мойсик Володимир Романович (доповідач),

розглянула на засіданні питання про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Корольчук Олени Володимирівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, пункту 15 частини першої статті 2, пункту 11-1 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 p., № 50-51, ст. 384) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Корольчук О.В. звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частинам першій, другій, шостій статті 43 Конституції України (конституційність) пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - Кодекс), пункт 15 частини першої статті 2, пункт 11-1 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI зі змінами (далі - Закон).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу встановлено, що, крім підстав, передбачених статтею 40 Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках "припинення повноважень посадових осіб".

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 2 Закону посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Згідно з пунктом 11-1 частини другої статті 52 Закону до виключної компетенції наглядової ради належить "призначення і звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора)".

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається таке.

У період з 18 грудня 2017 року по 25 червня 2020 року Корольчук О.В. перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Турбоатом" і займала посади виконуючого обов'язки начальника служби внутрішнього аудиту, начальника служби внутрішнього аудиту та голови служби внутрішнього аудиту, з якої її було звільнено на підставі рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу. На думку Корольчук О.В., її звільнення було незаконним, оскільки вона працювала за безстроковим трудовим договором і не належала до категорії працівників, з якими за Законом можливе розірвання трудового договору відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу.

Корольчук О.В. звернулась до Червонозаводського районного суду міста Харкова з позовом до Акціонерного товариства "Турбоатом", зокрема щодо поновлення на роботі, який рішенням від 10 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний суд постановою від 3 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 1 грудня 2021 року, апеляційну скаргу Корольчук О.В. залишив без задоволення, рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2020 року -без зміни.

Корольчук О.В. стверджує, що розірвання з нею безстрокового трудового договору відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу є дискримінацією у реалізації її трудових прав, порушенням рівності у трудових правах та гарантіях, а висновок, викладений у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, згідно з яким пункт 5 частини першої статті 41 Кодексу поширюється на трудові правовідносини, які виникли на підставі укладеного безстрокового трудового договору, призводить до порушення її конституційних прав та погіршує не тільки її умови праці, а й інших працівників певної категорії, гарантовані частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України.

2. Вирішуючи питання щодо відмови у відкритті конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77); конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі зазначаються конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України, а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункти 5, 6 частини другої статті 55).

З аналізу остаточного судового рішення, а саме постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 1 грудня 2021 року, вбачається, що пункт 11-1 частини другої статті 52 Закону у ньому не застосовано.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що особа, яка звертається до Конституційного Суду України, повинна не лише зазначити, а й аргументовано довести, як саме оспорюваний закон (окремі його положення), який був застосований в остаточному судовому рішенні в її справі, порушує її гарантоване Конституцією України право (ухвали Першого сенату Конституційного Суду України від 13 червня 2018 року № 20-у(І)/2018, Другого сенату Конституційного Суду України від 3 червня 2020 року № 10-уп(ІІ)/2020).

Зі змісту конституційної скарги випливає, що Корольчук О.В. фактично висловлює незгоду з судовими рішеннями у її справі, однак така незгода не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу та Закону в розумінні вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Корольчук Олени Володимирівни щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, пункту 15 частини першої статті 2, пункту 11-1 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України є остаточною.