Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Яснила Анатолія Георгійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України

Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Мойсика Володимира Романовича - головуючого, доповідача,

Лемака Василя Васильовича,

Юровської Галини Валентинівни,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Яснила Анатолія Георгійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Яснило А.Г. щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс), якою визначено вичерпний перелік ухвал суду, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

На думку автора клопотання, частина перша статті 353 Кодексу не відповідає частині третій статті 8, пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, оскільки вона "не передбачає Конституційного права щодо звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина під час оскарження ухвали суду про незалучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору".

Із матеріалів справи вбачається, що 21 липня та 31 липня 2020 року Яснило А.Г. повторно подав до суду клопотання про залучення його до справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури.

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 4 серпня 2020 року відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Яснило А.Г. оскаржив ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу Яснила А.Г. повернув, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не передбачена у визначеному частиною першою статті 353 Кодексу переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Яснило А.Г. подав касаційну скаргу до Верховного Суду щодо скасування ухвали суду апеляційної інстанції. Верховний Суд ухвалою від 24 вересня 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження з посиланням на правильне застосування судом норм права та необґрунтованості касаційної скарги.

Автор клопотання стверджує, що внаслідок застосування судами оспорюваних положень Кодексу порушені його права щодо звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина; рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (частина третя статті 8, пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77); у конституційній скарзі зазначаються конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України, а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункти 5, 6 частини другої статті 55).

Зі змісту конституційної скарги вбачається, що Яснило А.Г., стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Кодексу, обмежився лише цитуванням норм Конституції України, судових рішень, ухвалених у його справі, не вказавши, яким чином порушуються положення Конституції України. Однак цитування приписів Конституції України, наведення змісту Кодексу без аргументації невідповідності Конституції України оспорюваних положень Кодексу не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності частини першої статті 353 Кодексу.

Крім того, аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що Яснило А.Г., обґрунтовуючи неконституційність оспорюваних положень Кодексу, висловлює незгоду із судовими рішеннями у його справі, однак така незгода не може вважатися належним обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності частини першої статті 353 Кодексу в розумінні вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України" та відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Яснила Анатолія Георгійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України є остаточною.