Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Зварича Ігоря Степановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України

Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Литвинова Олександра Миколайовича - головуючого,

Завгородньої Ірини Миколаївни,

Кривенка Віктора Васильовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Зварича Ігоря Степановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Кривенка В.В. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Зварич І.С. із клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс), згідно з якими скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

З аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає, що у квітні 2020 року Зварич І.С. звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, із заявою про вчинення кримінального правопорушення співробітниками Управління Служби безпеки України у Львівській області під час здійснення оперативно-розшукових заходів стосовно нього у 2008 році.

Розглянувши заяву Зварича І.С., Другий слідчий відділ слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, відмовив у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв'язку з відсутністю підстав для такої реєстрації.

Не погодившись із цим, Зварич І.С. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Личаківський районний суд міста Львова ухвалою від 16 квітня 2020 року в задоволенні скарги відмовив, вказавши, що конкретних доказів про вчинення злочинів працівниками правоохоронних органів під час розгляду скарги по суті не здобуто.

Автор клопотання стверджує, що оспорювані положення Кодексу в частині заборони апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, суперечать частині другій статті 3, частині другій статті 5, частинам першій, третій статті 8, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що "пряма заборона апеляційного оскарження неправосудної ухвали слідчого судді" позбавляє його захисту конституційних прав судом.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтею 55 цього закону.

Аналіз конституційної скарги дає підстави для висновку, що Зварич І.С., стверджуючи про невідповідність Конституції України положень частини третьої статті 309 Кодексу, лише висловлює незгоду із судовим рішенням, ухваленим у його справі, цитує окремі положення Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України, що не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу у розумінні вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Крім того, Конституційний Суд України розглянув питання апеляційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, та ухвалив Рішення від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020.

Отже, є підстави для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктами 4, 6 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги; наявність рішення Конституційного Суду України щодо того самого предмета конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Зварича Ігоря Степановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України на підставі пунктів 4, 6 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги; наявність рішення Конституційного Суду України щодо того самого предмета конституційної скарги.

2. Ухвала Третьої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України є остаточною.