Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гуйвана Петра Дмитровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 60, частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України

Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Литвинова Олександра Миколайовича - головуючого,

Завгородньої Ірини Миколаївни - доповідача,

Кривенка Віктора Васильовича,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гуйвана Петра Дмитровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 60, частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Завгородню І.М. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Гуйван Петро Дмитрович із клопотанням визнати такими, що не відповідають статтям 9, 129, 131-2 Конституції України (є неконституційними), положення статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс) "щодо того, що представники у судовому процесі можуть представляти особу, яка на час розгляду справи фізично не існує", та такими, що не відповідають статтям 9, 129 Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 311 Кодексу "щодо того, що Верховний Суд може розглядати справи без участі сторін, які подали заяву про таку участь, без повідомлення про час розгляду справи та за фізичного не існування сторони під час розгляду справи".

Відповідно до статті 60 Кодексу представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки; обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері; про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви; у разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі він не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору; підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України.

За змістом частини третьої статті 311 Кодексу Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.

Як вбачається зі змісту конституційної скарги та доданих до неї матеріалів, Гуйван П.Д. звернувся до Верховного Суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) від 6 березня 2019 року № 324/вс-19, № 325/вс-19, № 328/вс-19, № 333/вс-19, № 334/вс-19, № 342/вс-19, № 335/вс-19, № 336/вс-19, № 337/вс-19, № 338/вс-19, № 340/вс-19, № 341/вс-19, № 37/зп-19, № 370/вс-19, № 380/вс-19, № 372/вс-19, № 377/вс-19, № 375/вс-19, № 374/вс-19, № 379/вс-19, № 373/вс-19, № 381/вс-19, № 378/вс-19, № 371/вс-19, № 376/вс-19.

Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2019 року відмовив Гуйвану П.Д. у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернув позовну заяву як таку, що подана після закінчення встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу строку звернення до суду, а причини його пропуску визнав неповажними.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 лютого 2020 року ухвалу Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року залишила без змін.

Автор клопотання стверджує, що "винесення остаточного рішення у такий спосіб, коли особа, що пред'явила позов у суді першої і апеляційної інстанції була позбавлена доступу до суду, питання про її права були вирішені без її участі... суперечить Основному Закону України".

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

За змістом статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша); у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої).

Суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (абзац перший частини першої статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України").

З наведеного випливає, що предметом конституційної скарги може бути конституційність лише того закону (його окремих положень), який був застосований в остаточному судовому рішенні у справі автора клопотання. Застосування оспорюваного закону в остаточному судовому рішенні у справі особи є умовою виникнення у цієї особи правосуб'єктності щодо звернення з конституційною скаргою до Конституційного Суду України.

Положення статті 60 Кодексу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року застосовано не було, отже, Гуйван П.Д. не є суб'єктом права на конституційну скаргу з цього питання.

Аналіз конституційної скарги дає підстави для висновку, що автор клопотання не обґрунтував тверджень щодо неконституційності положень частини третьої статті 311 Кодексу, а фактично висловлює незгоду із судовими рішеннями у своїй справі. При цьому Гуйван П.Д. не вказав, яке з гарантованих Конституцією України прав зазнало порушення внаслідок застосування положень частини третьої статті 311 Кодексу.

Стверджуючи про порушення своїх прав, суб'єкт права на конституційну скаргу обмежився цитуванням Конституції України, проте цитування окремих положень Основного Закону України не є обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу.

Отже, є підстави для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктами 1, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - звернення до суду неналежним суб'єктом; неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України"Конституційного Суду України Третя колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гуйвана Петра Дмитровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 60, частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі пунктів 1, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" -звернення до суду неналежним суб'єктом; неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала є остаточною.