Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Юрченка Миколи Павловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України

Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Касмініна Олександра Володимировича - головуючого,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Первомайського Олега Олексійовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Юрченка Миколи Павловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Первомайського О.О. та дослідивши матеріали справи, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Юрченко М.П. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кодекс), згідно з якими визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, та передбачено можливість розгляду скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 Кодексу.

На думку автора клопотання, оспорювані положення Кодексу звужують зміст та обсяг прав і свобод, які були передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, а тому їх належить перевірити на відповідність частині третій статті 22 Конституції України, та суперечать Рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 і їх застосування позбавляє прав, гарантованих частинами першою, другою статті 55 Конституції України.

Як вбачається зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів, Юрченко М.П. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою про зобов'язання прокурора Київської міської прокуратури № 4 закрити кримінальне провадження у зв'язку з встановленою відсутністю кримінального правопорушення. Дніпровський районний суд міста Києва ухвалою від 30 жовтня 2019 року відмовив у відкритті провадження за цією скаргою, яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 2 грудня 2019 року.

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить з такого.

Згідно з Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

З аналізу конституційної скарги вбачається, що автор клопотання, стверджуючи про неконституційність положень частин першої, другої статті 303 Кодексу, цитує окремі норми Конституції України, Кодексу, Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9, положення кримінальних процесуальних кодексів окремих зарубіжних країн, зазначає відмінність оспорюваних положень Кодексу та нечинних положень Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, вказує на неоднакову судову практику щодо застосування частини третьої статті 22 Конституції України, проте аргументів щодо обґрунтування їх неконституційності не наводить.

Крім того, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, оспорювані положення Кодексу суперечать Рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини. Таким чином, у конституційній скарзі Юрченко М.П. наводить лише юридичну позицію Конституційного Суду України без обґрунтування характеру звуження прав і свобод людини оспорюваними положеннями Кодексу.

Автор клопотання фактично не погоджується з судовими рішеннями, ухваленими у його справі, щодо застосування частини другої статті 303 Кодексу. Однак незгода з судовими рішеннями не може вважатися обґрунтуванням неконституційності оспорюваних положень Кодексу.

Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу не навів обґрунтування тверджень щодо невідповідності положень частин першої, другої статті 303 Кодексу частині третій статті 22 Конституції України, чим не дотримав вимог пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за пунктом 4 статті 62 цього закону -неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Юрченка Миколи Павловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України є остаточною.