Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Годунова Павла Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України

Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України у складі:

Запорожця Михайла Петровича - головуючого,

Касмініна Олександра Володимировича,

Мойсика Володимира Романовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Годунова Павла Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача Мойсика В.Р. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Годунов П.Л. з клопотанням визнати таким, що не відповідає статтям 46, 55, пункту 8 частини другої (за конституційною скаргою - частина перша) статті 129 Конституції України (є неконституційним), пункт 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс), за яким суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо "касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню".

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень вбачається таке.

Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області відмовило Годунову П.Л. у зарахуванні до пільгового трудового стажу періоду його роботи з 3 січня 1996 року по 5 червня 1996 року та з 27 серпня 1996 року по 30 травня 2005 року в акціонерному товаристві "Братський алюмінієвий завод" та призначенні йому пенсії. Вважаючи таку відмову незаконною, Годунов П.Л. оскаржив її до суду.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 6 грудня 2018 року, яке Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2019 року залишив без змін, відмовив у задоволенні позову. Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Годунов П.Л. стверджує, що внаслідок застосування Верховним Судом пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу порушено його "право на звернення до суду, гарантоване статтею 55 Конституції України та право на касаційне оскарження судового рішення та право на отримання пенсії, гарантоване статтею 46 Конституції України".

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститися обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Стверджуючи про неконституційність пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу, Годунов П.Л. замість наведення відповідних аргументів фактично висловлює незгоду з ухвалою Верховного Суду у його справі, зокрема з висновком про те, що рішення суду апеляційної інстанції в цьому випадку не підлягає касаційному оскарженню, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих, як того вимагає Кодекс. Судові рішення у справах незначної складності підлягають касаційному оскарженню, зокрема, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу).

Проте згідно з юридичними позиціями Конституційного Суду України незгода з судовими рішеннями не є підставою для відкриття конституційного провадження у справі, а правозастосовна діяльність, яка полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб'єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам, є складовою правозастосування і не належить до повноважень Конституційного Суду України (ухвали Другого сенату Конституційного Суду України від 6 червня 2018 року № 17-у(ІІ)/2018, від 6 червня 2018 року № 18-у(ІІ)/2018, від 26 червня 2018 року № 23-у(II)/2018).

Отже, як випливає з викладеного, автор клопотання не навів обґрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваного положення Кодексу.

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктами 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України" та відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Перша колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Годунова Павла Леонідовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі пунктів 2, 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі; неприйнятність конституційної скарги.

2. Ухвала Першої колегії судців Другого сенату Конституційного Суду України є остаточною.