Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Скляра Василя Павловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Гультая Михайла Мирославовича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича,

Колісника Віктора Павловича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Скляра Василя Павловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (Відомості Верховної Ради Української PCP, 1991 p., № 16, ст. 200) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Колісника В.П. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Скляр В.П, звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність статтям 3, 8, 9, 16, 24 Конституції України (конституційність) пункт 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс) та частину третю статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами (далі - Закон).

У пункті 3 частини шостої статті 12 Кодексу зазначено, що для цілей Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною третьою статті 59 Закону передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях Із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу змісту конституційної скарги та долучених до неї копій судових рішень випливає таке,

Скляр В.П. звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Управління) про визнання протиправними дій Управління щодо відмови йому в перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи згідно з частиною третьою статті 59 Закону. У позові до цього суду Скляр В.П. також просив зобов'язати Управління здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок йому пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону, виплатити різницю між належною до сплати й фактично виплаченою пенсією за період з 1 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 30 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Скляра В.П. відмовив.

Скляр В.П., не погодившись із цим судовим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу Скляра В.П. залишив без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2018 року відмовив Скляру В.П. у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року, посилаючись на положення пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу та мотивуючи своє рішення тим, що за пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у підпунктах "а" - "г" цього пункту.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону, та якщо з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням, у якому застосовано закон України (його окремі положення), сплинуло не більше трьох місяців (абзац перший, пункт 2 частини першої).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" у конституційній скарзі має міститись, зокрема, обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону.

Скляр В.П., стверджуючи про невідповідність пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу та частини третьої статті 59 Закону статтям 3, 8, 9, 16, 24 Конституції України, висловив незгоду з визначеними у Кодексі критеріями віднесення його справи до категорії справ незначної складності, а також із чинним законодавчим регулюванням призначення пенсії військовозобов'язаним, призваним на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Автор клопотання, обґрунтовуючи твердження щодо неконституційності оспорюваних положень Кодексу та Закону, цитує окремі положення Основного Закону України та юридичні позиції Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що цитування приписів Конституції України, наведення змісту положень законів та юридичних позицій Конституційного Суду України без аргументації невідповідності Конституції України оспорюваних положень закону не є обґрунтуванням тверджень щодо їх неконституційності (ухвали Великої палати Конституційного Суду України від 24 травня 2018 року № 23-у/2018, від 24 травня 2018 року № 24-у/2018, від 31 травня 2018 року № 27-у/2018, від 7 червня 2018 року № 34-у/2018).

Конституційна скарга Скляра В.П. підписана та направлена до Конституційного Суду України 19 березня 2019 року. Отже, на момент звернення суб'єкта права на конституційну скаргу до Конституційного Суду України з часу набрання законної сили судовими рішеннями, долученими до конституційної скарги, у яких застосовано оспорювані положення Кодексу та Закону, сплинуло більше трьох місяців.

Скляр В.П. висловив у конституційній скарзі клопотання про поновлення пропущеного строку подання конституційної скарги, однак не навів фактів, які б підтверджували, що він пропустив строк подання конституційної скарги з огляду на те, що не мав повного тексту судового рішення, а тому підстав для задоволення такого клопотання немає.

Отже, є підстави для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 83, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Скляра Василя Павловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України"

2. Ця Ухвала є остаточною.