Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України

абзац другий після слова "діяння" доповнити словом "судді";

6) у п.5 абзаци перший-четвертий викласти в такій редакції:

"Звернути увагу судів, що, крім судді, військовослужбовця та члена громадського формування з охорони громадського порядку, потерпілими у справах про злочини, передбачені статтями 189-1, 189-2, 189-4, 189-5, 190-1 КК, можуть бути також працівники правоохоронних органів, до яких згідно з приміткою до ст.190-1 КК належать особи, зазначені в ч.1 ст.2 Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів". Це працівники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.

Судам слід мати на увазі, що в таких випадках працівники правоохоронних органів та військовослужбовці можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, та коли застосовували заходи по охороні правопорядку у відповідності зі своїми службовими обов'язками, за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, перепиняли правопорушення у неробочий час).

Крім того, в передбачених законом випадках потерпілими можуть бути близькі родичі судді і працівника правоохоронного органу. Згідно з приміткою до ст.190-1 КК до близьких родичів, про яких йдеться у статтях 123-1, 176-2, 189-2, 189-4, 189-5 і 190-1 КК, належать особи, зазначені в ч.2 ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів": батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Посягання, вчинені на технічних працівників, секретарів, прибиральниць та інших осіб, робота яких не пов'язана із правозастосовчими або правоохоронними функціями правоохоронних органів, потрібно кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності тощо";

7) у п.6:

в абзаці другому слово "попередженню" замінити словом "запобіганню";

в абзаці третьому в першому реченні цифри "189-2 - 189-5" замінити цифрами "189-1 - 189-5", а друге речення виключити;

8) у п.8:

абзац третій викласти в такій редакції:

"Опір, не поєднаний з насильством чи погрозою його застосування, якщо він перешкодив працівникові міліції запобігти злочину чи затримати особу, яка його вчинила, утворює окремий склад злочину, передбачений ч.2 ст.189-3 КК";

абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"Насильство, застосоване щодо працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця при опорі їм під час виконання ними обов'язків щодо охорони громадського порядку, може полягати в умисному нанесенні ударів, побоїв, тілесних ушкоджень. Заподіяння легких тілесних ушкоджень і тілесних ушкоджень середньої тяжкості члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю, який не є працівником правоохоронного органу, охоплюється диспозицією ч.2 ст.188-1 КК. Якщо ж при опорі працівникові міліції чи військовослужбовцю, який одночасно є працівником правоохоронного органу, було нанесено удари, побої чи заподіяно легке, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.188-1 та ч.1 чи 2 ст.189-4 цього Кодексу";

9) у п.9:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Судам слід мати на увазі, що відповідальність за ст.189-1 КК настає лише у випадку, коли образа нанесена працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а члену громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцю - у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку";

перше речення абзацу другого викласти в такій редакції:

"Під образою слід розуміти такі нецензурні чи брутальні висловлювання, непристойні жести та інші аналогічні дії, вчинені щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця - у зв'язку з їх діяльністю по охороні громадського порядку, які принижують честь і гідність зазначених осіб";

перше речення абзацу третього викласти в такій редакції:

"Не є образою в розумінні ст.189-1 КК безадресна нецензурна лайка в присутності працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця";

10) у другому реченні абзацу першого п.10 слово "проявлятися" замінити словом "виявлятися";

11) абзац четвертий п.11 викласти в такій редакції:

"Якщо втручання в діяльність працівника прокуратури, органу внутрішніх справ, служби безпеки поєднане з діями, передбаченими ч.2 ст.188-1, статтями 189-4, 189-5 або 190-1 КК, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.189-3 і зазначеними статтями Кримінального кодексу";

12) у п.12:

абзаци перший і другий викласти в такій редакції:

"Суди повинні мати на увазі, що відповідальність за ч.1 ст.189-4 КК настає при умисному заподіянні названим у цій статті особам середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, а так само при нанесенні їм побоїв або вчиненні щодо них інших насильницьких дій, а за ч.2 цієї статті - при умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень.

Якщо винний усвідомлював суспільно небезпечний характер побоїв або інших насильницьких дій, передбачав і бажав настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, але ці наслідки не настали з причин, що не залежали від волі винного, вчинене необхідно розглядати як замах на злочин і кваліфікувати за ч.2 ст.17, ч.2 ст.189-4 КК";

доповнити пункт абзацом третім такого змісту:

"Звернути увагу судів на те, що настання смерті потерпілого через необережність винного диспозицією ст.189-4 КК не охоплюється, а тому, якщо зазначені в ч.1 ст.189-4 КК дії призвели до смерті потерпілого, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених цією нормою і ст.98 КК. Якщо ж смерть потерпілого сталася внаслідок умисного заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.189-4 та ч.3 ст.101 КК.";

13) у п.13:

друге речення абзацу шостого після слова "інших" доповнити словами "фізичних чи юридичних";

в абзаці восьмому слова "державній, громадській організації, громадянам чи заподіяння великої майнової шкоди хоча б одній особі" замінити словами "кільком фізичним чи юридичним особам або заподіяння великої майнової шкоди одній юридичній чи фізичній особі (позбавлення притулку, їжі, одягу тощо)";

14) у п.14:

абзац перший викласти в такій редакції:

"Під посяганням на життя, передбаченим ст.190-1 КК, належить розуміти умисне вбивство або замах на умисне вбивство хоча б однієї із зазначених у цій статті осіб. Якщо такі дії вчинені у зв'язку з виконанням суддею або працівником правоохоронного органу службових обов'язків чи у зв'язку з діяльністю члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця, пов'язаною з охороною громадського порядку, вони кваліфікуються лише за ст.190-1 КК";

абзац другий виключити;

абзац третій вважати абзацом другим і після слова "на" доповнити словом "умисне".

43. У постанові від 25 грудня 1992 р. N 12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності":

1) у п.2 виключити слова "У зв'язку з тим, що Законом від 7 лютого 1991 р. "Про власність" передбачені приватна, колективна і державна форми власності";

2) перше речення п.4 після слова "засобами" доповнити словами "психотропними речовинами";

3) перше речення п.11 після слова "засобів" доповнити словом "психотропних";

4) пункт 17 викласти в такій редакції:

"17. При відмежуванні вимагательства від злочинів, передбачених статтями 155-8 і 198-2 КК, треба виходити з того, що при вимагательстві винна особа керується умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо ж винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого перестати займатися підприємницькою діяльністю чи обмежити її або укласти яку-небудь угоду, виконання якої може обмежити законні права (інтереси) підприємця, вчинене належить розглядати як протидію законній підприємницькій діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст.155-8 КК.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.198-2 КК. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особа примушується до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло з підстав, не передбачених чинним законодавством, або неіснуючого зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагательство";

5) в абзаці третьому п.18 слова "заволодіння правом на майно - як недійсна угода" замінити словами "одержання права на майно за таких обставин - розглядатись як недійсна угода";

6) в абзаці першому п.19 слово "службовій" замінити словом "посадовій";

7) у п.20 слова "службової", "службовою", "службовим" замінити відповідно словами "посадової", "посадовою", "посадовим";

8) абзац перший п.23 після цифр "229-2" доповнити цифрами і словами "229-17 (розкрадання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин), 229-19";

9) в абзаці першому п.24 цифри "229-3" замінити цифрами й літерами "229-2, ч.3 ст.229-19";

10) в абзаці першому п.25 слова "коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи" замінити словами "коли за домовленістю, яка виникла до початку вчинення відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці дві й більше особи";

11) у п.26:

в абзаці другому слово "службових" замінити словом "посадових";

абзац третій викласти в такій редакції:

"Якщо організована група являє собою озброєну банду, відповідальність її членів, які вчинили вимагательство, настає за сукупністю злочинів, передбачених ст.69 і ст.144 ч.3 КК".

44. У постанові від 29 грудня 1992 р. N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками":

1) абзац другий п.5 викласти в такій редакції:

"Притягнення до кримінальної відповідальності за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам недоброякісної продукції осіб, зазначених у ст.147 КК, не звільняє від матеріальної відповідальності в установлених законом межах працівників, у тому числі посадових осіб, винних у виготовленні такої продукції".

45. У постанові від 12 лютого 1993 р. N 1 "Про підсумки роботи судів за 1992 р. та завдання судів, що випливають з Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 р. "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю":

1) у п.1 слова "обласним, Київському міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським";

2) в абзаці другому п.3 слова "рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх тільки законові та дотримання інших демократичних принципів правосуддя" замінити словами "рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише законові та додержання інших засад судочинства";

3) у п.5 слово "спекуляцією" замінити словами "ухиленням від сплати податків";

4) у п.10 слова "окремих ухвал", "службових" замінити відповідно словами "окремих ухвал (постанов)", "посадових";

5) у пунктах 11-13 слова "обласним і Київському міському" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським".

46. У постанові від 26 березня 1993 р. N 2 "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі":

1) у пунктах 3, 16, 22, 29, 30 слова "службових", "службового", "службові", "службова", "службовими" замінити відповідно словами "посадових", "посадового", "посадові", "посадова", "посадовими";

2) у п.4 слово "які " замінити словом "що";

3) з абзацу першого п.25 виключити слова "Ради народних депутатів";

4) абзац третій п.29 після першого речення доповнити реченням такого змісту:

"Якщо такі дії були поєднані з незаконним одержанням зазначеними робітниками і службовцями матеріальних благ або вигід майнового характеру в значному розмірі, вони потребують додаткової кваліфікації за ст.191-2 КК";

5) абзаци перший, третій та четвертий п.30 після слів "сильнодіючі", "сильнодіючих" доповнити відповідно словами "психотропні", "психотропних";

6) в абзаці другому п.32 слова "окремими ухвалами" замінити словами "окремими ухвалами (постановами)";

7) пункт 33 після слів "Верховного Суду України" доповнити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

48. У постанові від 1 квітня 1994 р. N 3 "Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ":

1) абзац другий п.1 після слова "спричинили" доповнити словами "несвоєчасний розгляд та";

2) пункт 5 викласти в такій редакції:

"5. Оскільки відповідно до п.7 ч.3 ст.128 Конституції України однією з основних засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, головуючий у справі зобов'язаний згідно з вимогами статей 87, 88 КПК та статей 189, 201 ЦПК особисто перевірити правильність і своєчасність оформлення й виготовлення протоколу судового засідання та забезпечити своєчасний розгляд зауважень на нього";

3) у п.6 слова "Верховному Суду Республіки Крим" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

49. У постанові від 8 липня 1994 р. N 6 "Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами" у п.17 слова "Верховному Суду Республіки Крим" замінити словами "Верховному суду Автономної Республіки Крим".

50. У постанові від 30 вересня 1994 р. N 10 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні судами законодавства, яке передбачає оскарження до суду санкції прокурора на арешт":

1) пункт 11 доповнити абзацом другим такого змісту:

"При цьому слід враховувати, що згідно зі спеціальною нормою (ч.5 ст.236-4 КПК в разі скасування суддею рішення про арешт заарештований підлягає негайному звільненню з-під варти і особа, в провадженні якої перебуває справа, зобов'язана протягом доби з моменту одержання постанови судді вирішити питання про обрання іншого запобіжного заходу. Тому положення ст.387 КПК, яка надає голові відповідного суду, прокурору та їх заступникам право зупинити виконання судового рішення до вирішення справи в порядку нагляду, на постанову судді про негайне звільнення заарештованого з-під варти не поширюється".

51. У постанові від 7 жовтня 1994 р. N 12 "Про судову практику в справах про хабарництво" у другому реченні абзацу першого п.2 цифру "2" замінити цифрою "1".

53. У постанові від 7 липня 1995 р. N 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" в абзаці другому п.2 слова "органом Міністерства фінансів України" замінити словами "органом Державного казначейства України".

54. У постанові від 22 грудня 1995 р. N 21 "Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру" у п.26 виключити слова "а також особою, яка не є учасником судового розгляду справи (коли постановлене судове рішення стосується її інтересів)".

57. У постанові від 12 квітня 1996 р. N 6 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів":

1) з преамбули виключити слова "а також купонів багаторазового використання (карбованців)";

2) у п.1:

з абзацу першого виключити слова "а також купонів багаторазового використання (далі - підроблених грошей чи державних цінних паперів)";

з абзацу другого виключити слова "або Указом Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 р. "Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання";

3) пункт 19 виключити.