Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 № 789-XI, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у разі необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині держави-учасниці, так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина проживають у різних державах, держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що згідно з українським законодавством особами, які несуть фінансову відповідальність за дитину, є її батьки.
З огляду на це вважаємо дії кандидата у народні депутати з роздачі подарунків дітям із символікою "Наш регіон" Особа_4" -14, а саме ортопедичних портфелів з вкладеним туди шкільним приладдям, здійснювалися з метою спонукання їхніх батьків, які зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і нести фінансову відповідальність за неї, голосувати за певного кандидата у народні депутати.
Тому, враховуючи викладене, відповідачем як кандидатом у народні депутати було порушено встановлені чинним законодавством України обмеження щодо ведення передвиборної агітації, а саме частину тринадцяту статті 74 Закону про вибори народних депутатів.
До необґрунтованих висновків дійшли колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду у постановах від 07.09.2012, справи № 2а-9633/12/0170/22, № 2а-9634/12/0170/3.
Так, у справі № 2а-9633/12/0170/22 Севастопольський апеляційний адміністративний суд на порушення норм процесуального і матеріального права не взяв до уваги обґрунтовані доводи апеляційної скарги, мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права.
Зокрема позивач вказує на порушення приписів частин першої, другої, третьої статті 68, частини тринадцятої статті 74 Закону України "Про вибори народних депутатів України", частково застосування приписів Кодексу адміністративного судочинства України та порушення приписів частини восьмої постанови Пленуму ВАСУ від 02 квітня 2007 року №2.
Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, а також не надано їм належної оцінки. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачі на порушення зазначених правових норм під час святкування Дня знань у Ялтинському навчально-виховному комплексі "Школа-ліцей №9" за адресою: м. Ялта, вулиця Московська, 6 проводили передвиборну агітацію. Промова Особа 1 містила вислів, що "Партия регионов дарит школе номер 9 компьютерный класс". Відразу після промови Особа 1 директор державного навчального закладу Ялтинського навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей № 9" Особа 2 сказала: "Дорогие друзья, конечно, компьютерная техника очень, очень нужна, и за этот подарок огромное спасибо. Но мне хочется добавить, что и депутаты городского совета не остались безучастными к новому учебному году и сделали подарки первоклассникам от Партии регионов. Кроме того, депутат по нашему участку Особа_3 очень беспокоился, чтобы в течение всего учебного года у всех вас было все в порядке со здоровьем, поэтому наш медкабинет на всякий случай оборудован всем, чем нужно, для работы в течении года. Огромное спасибо" -15.
Суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами не заперечується той факт, що у виступах Особа та директора державного навчального закладу Ялтинського навчально-виховального комплексу "Школа-ліцей № 9" Особа 2 01 вересня 2012 року згадувалася Партія регіонів.
Незважаючи на згадані встановлені обставини справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду дійшла таких необґрунтованих висновків.
Відеозапис промови Особа 1 із подякою Партії регіонів у придбанні комп'ютерів, а також виступу директора державного навчального закладу Ялтинського навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей № 9" Особа 2, в якому пролунала фраза про подарунки від Партії регіонів, не є передвиборною агітацією, оскільки зміст вказаних виступів не спонукає виборців голосувати за або не голосувати за певну партію - суб'єкта виборчого процесу.
Стосовно передачі та отримання комп'ютерів, зошитів та лінійок із символікою Партії регіонів, то колегією суддів досліджено надані акт прийняття-передачі основних засобів від 29.08.2012, довіреність на отримання матеріальних цінностей серії ЯМЧ № 018525 про отримання комп'ютерів, накладну від 29.08.2012 Міністерства освіти, науки, молоді та спорту АР Крим, а також довідку Управління освіти Ялтинської міської ради від 04.09.2012 № 00482, згідно з якими вбачається, що комп'ютерне обладнання в кількості 11 шт. передано навчально-виховному комплексу "Школа-ліцей № 9" саме від Міністерства освіти, науки, молоді та спорту АР Крим.
Судова колегія також вважає неспроможними посилання позивача на порушення відповідачами частини тринадцятої статті 74 Закону №4061.
Вищезазначені приписи закону встановлюють заборону непрямого підкупу виборців. Підкуп виборців може торкатися лише тих, хто має право голосу. Отримання, зокрема, закладом освіти комп'ютерної техніки для використання школярами, незалежно від джерела фінансування, не є політичною подією, не є передвиборною агітацією та не порушує частину тринадцяту статті 74 Закону № 4061.
З огляду на зазначене суд вважає необґрунтованими посилання позивача на частину тринадцяту статті 74 Закону України "Про вибори народних депутатів України", оскільки факту передачі товарів від Партії регіонів не доведено і відповідно не встановлено факт непрямого підкупу виборців -16.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 74 Закону про вибори народних депутатів органам виконавчої влади, органам влади Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам, а також у робочий час посадовим і службовим особам органів, зазначених у пункті 2 цієї частини, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом у депутати, забороняється брати участь у передвиборній агітації.
Відповідно до частини тринадцятої статті 74 Закону про вибори народних депутатів (у редакції, що діяла на час розгляду справи судом) надання установам, до яких належать навчальні і загальноосвітні заклади, зокрема "Школа-ліцей № 9", будь-яких матеріальних цінностей, що супроводжується згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.
Незважаючи на зазначені приписи статті 74 Закону про вибори народних депутатів, заступник Ялтинського міського голови Особа 1 та директор навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей № 9" Особа 2 під час виконання своїх посадових обов'язків здійснювали передвиборну агітацію за Партію регіонів, що підтверджується фактичними обставинами справи, встановленими судами першої і апеляційної інстанцій, з наданням навчально-виховному комплексу - "Школа-ліцей № 9" комп'ютерної техніки і медичного обладнання.
Отже, суди першої і апеляційної інстанцій у цьому разі не врахували вищевказані вимоги матеріального права, а також норми процесуального законодавства, зокрема статтю 69 КАС України, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень.
До аналогічних необґрунтованих висновків дійшла колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-9634/12/0170/3.
Суд першої інстанції встановив, що 01 вересня 2012 року в школі № 6 відбувалось святкування Дня знань, на якому були присутні голова постійної комісії з освіти, науки, справ молоді і спорту Особа_10, секретар міської ради м. Ялта Особа_11, депутат Ялтинської міської ради, голова комісії з освіти Особа_12, депутат Ялтинської міської ради Особа_13, довірена особа кандидата в народні депутати України Особа_9, методист міського методкабінету Особа_14.
Відеозаписом вказаних подій підтверджується, що довірена особа кандидата в народні депутати України Особа_6, Особа_7 промовила:
"От себя лично. От Особа_6 разрешите поздравить Вас с этим замечательным праздником. Сегодня я хочу с радостью Вам сказать, что Партия регионов подарила школе одиннадцать компьютеров".
Директор середньої загальноосвітньої школи №6 Рещікова А.К. промовила: "Слово предоставляется Особа_7, доверенному лицу кандидата в народные депутаты Украины Особа_6". "Большое спасибо за одиннадцать компьютеров от Партии регионов и Особа_6" -17.
Оцінивши промови відповідачів, які мали місце під час святкування Дня знань, судова колегія, всупереч вимогам статей 68, 74 Закону про вибори народних депутатів, дійшла необґрунтованого висновку, що вони не є політичною рекламою у розумінні частини третьої статті 68 Закону про вибори народних депутатів, оскільки довірена особа кандидата в депутати Особа_7 мала право привітати школярів, інших осіб, які були присутні на святкуванні Дня знань, як від свого імені, так і від імені кандидата в депутати Особа_6, і ці обставини не є порушенням закону про вибори, оскільки не супроводжувалися прямим схилянням виборців голосувати за або проти кандидатів у депутати, ту чи іншу політичну партію - суб'єктів виборчого процесу.
Більш того, незважаючи на беззаперечні докази, що були встановлені під час розгляду зазначеної справи, про те, що Партія регіонів подарувала школі №6 одинадцять комп'ютерів, суд апеляційної інстанції зазначив, що це не є порушенням частини тринадцятої статті 74 Закону про вибори народних депутатів, оскільки ці комп'ютери були подаровані для використання їх школярами, а школярі не мають права голосу. Крім того, отримання, зокрема, закладом освіти комп'ютерної техніки для використання школярами, незалежно від джерела фінансування, не є політичною подією, не є передвиборною агітацією та не порушує частину тринадцяту статті 74 Закону про вибори народних депутатів.
Отже, Севастопольський апеляційний адміністративний суд, правильно встановивши обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.
Звертаємо увагу адміністративних судів, що з внесенням змін у Кримінальний кодекс України законом від 14 жовтня 2014 року № 1703-VII передбачено кримінальну відповідальність за здійснення передвиборної агітації (агітації референдуму) шляхом надання підприємствам, установам, організаціям неправомірної вигоди або надання безоплатно товарів, крім встановлених законодавством виключень, робіт, послуг. Отже, якщо під час розгляду виборчої справи будуть встановлені такі обставини, суд повинен винести окрему ухвалу та повідомити про таке органи внутрішніх справ з метою перевірки цих обставин на наявність складу злочину в діях осіб, що проводили таку агітацію.
2.6. Обмеження щодо застосування політичної реклами під час передвиборної агітації
Політична реклама - це розміщення або поширення матеріалів передвиборної агітації за допомогою рекламних засобів. До політичної реклами належить також використання символіки або логотипів партій - суб'єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією - суб'єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії - суб'єкта виборчого процесу чи певного кандидата у депутати. Реклама друкованих видань (газет, журналів, книг), інших товарів та послуг з використанням прізвищ чи зображень (портретів) кандидатів, назв чи символіки партій - суб'єктів виборчого процесу також є політичною рекламою (частина третя статті 68 Закону про вибори народних депутатів).
Забороняється розміщення політичної реклами в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою. Під час виборчого процесу забороняється використання у комерційній та соціальній рекламі: 1) прізвищ чи портретів кандидатів у депутати; 2) назв чи символіки партій - суб'єктів виборчого процесу (частина восьма статті 74 Закону про вибори народних депутатів, частина дев'ята статті 60 Закону про місцеві вибори, частина одинадцята статті 6-4 Закону про вибори Президента України).
Виборчими законами визначено обмеження щодо ведення передвиборної агітації, зокрема частиною дев'ятою статті 74 Закону про вибори народних депутатів передбачено, що розміщення носіїв політичної реклами на зовнішній поверхні та всередині транспортних засобів громадського користування, у тому числі таксі, розміщення політичної реклами у приміщеннях та на будівлях станцій метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів, а також розповсюдження матеріалів передвиборної агітації, у тому числі політичної реклами, через телерадіотрансляційні або інші інформаційні мережі сповіщання пасажирів та інформаційні табло у приміщеннях станцій та вагонах метрополітену, автобусних та залізничних вокзалів, портів та аеропортів, у транспортних засобах громадського користування забороняється.
Аналіз судової практики показав, що суди в основному правильно застосовують зазначені норми.
Так, 09 серпня 2012 року Особа_4 був зареєстрований кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 18 і цього ж дня було складено акт приймання-передачі транспортного засобу, а саме автобуса марки Еталон, модель БАЗ-А079.14, для прийняття у власність Ситковецької територіальної громади та розміщено на сайті Фонду Особа_4 Адреса_1 інформацію про подарований автобус, а також зображення самого транспортного засобу, на якому міститься напис про те, що автобус передав Фонд Особа_4 зі сприяння економічному розвитку регіону, що свідчить про заздалегідь вмотивовані дії згаданого кандидата.
Таким чином, у цьому випадку відбувся факт безоплатного приймання-передачі транспортного засобу, що надає можливість використання автобуса з політичною рекламою як транспортного засобу громадського користування без переходу права власності на нього мешканцями селища для різних цілей.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в цьому випадку наявне порушення вимог частини чотирнадцятої статті 74 Закону № 4061, яке полягає у тому, що політична реклама, розміщена на подарованому автобусі, містить інформацію про Фонд Особа_4 зі сприяння економічному розвитку регіону, що збігається із прізвищем кандидата в народні депутати України Особа_4.
Таким чином, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про наявність факту порушення кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 18 Особа_4 частин дев'ятої, чотирнадцятої статті 74 Закону України "Про вибори народних депутатів України" -18.
2.7. Обмеження щодо використання кандидатами друкованих засобів масової інформації у передвиборній агітації
Відповідно до виборчих законів партії, кандидати мають право за рахунок коштів свого виборчого фонду публікувати агітаційні матеріали в друкованих засобах масової інформації будь-яких форм власності, що видаються в Україні, за винятком зарубіжних засобів масової інформації, що діють на території України (частина перша статті 58 Закону про місцеві вибори, частина дванадцята статті 64 Закону про вибори Президента України), а також у зареєстрованих в Україні засобах масової інформації, в яких частка зарубіжної власності перевищує п'ятдесят відсотків (частина шоста статті 73, частина дев'ятнадцята статті 74 Закону про вибори народних депутатів).
Матеріали передвиборної агітації, передбачені в частині шостій статті 73 Закону про вибори народних депутатів, публікуються на підставі угоди, що укладається від імені партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидата у депутати в одномандатному окрузі розпорядником поточного рахунку відповідного виборчого фонду партії, кандидатом у депутати з редакцією (видавцем) друкованого засобу масової інформації. Без укладення угоди та надходження коштів на рахунок редакції (видавця) друкованого засобу масової інформації публікація цих матеріалів забороняється. Ця вимога не застосовується до засобу масової інформації, засновником (власником) якого є партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидат у депутати в одномандатному окрузі для ведення їх власної передвиборної агітації (частина сьома статті 73 Закону про вибори народних депутатів України).
Редакції (видавці) друкованих засобів масової інформації усіх форм власності за письмовими запитами Центральної виборчої комісії, окружних виборчих комісій зобов'язані надавати їм усю інформацію про використання друкованої площі для розміщення агітаційних матеріалів, а в разі необхідності - надсилати їм копії відповідних угод, платіжних документів, а також відповідні публікації (частина восьма статті 73 Закону про вибори народних депутатів).
Стаття 63 Закону про вибори Президента України, стаття 56 Закону про місцеві вибори також дозволяють використання друкованих засобів масової інформації за аналогічними правилами.
Аналіз судової практики показав, що суди не завжди правильно застосовують зазначені норми.
Так, у справі № 2а/1770/3418/2012 суд визнав правомірними дії кандидата у народні депутати, який використав у передвиборній агітації друкований засіб масової інформації, а саме "Вісник Благодійного фонду". Суд, зокрема, встановив з досліджених доказів у справі, що Особа_5, будучи засновником Благодійного фондуОсоба_5 "Наш край", одночасно є засновником газети Благодійного фондуОсоба_5 "Наш край" ("Вісник Благодійного фонду"), який зареєстровано як друкований засіб масової інформації на підставі свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії РВ № 619/172-ПР.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що дії відповідача, пов'язані з публікацією матеріалів передвиборної агітації в газеті Благодійного фонду Особа_5 "Наш край", жодним чином не суперечать вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України" -19.
З таким висновком погодитись неможливо, оскільки відповідно до частини сьомої статті 73 Закону про вибори народних депутатів вимоги щодо укладення угоди та перерахування коштів на рахунок редакції (видавця) друкованого засобу масової інформації не застосовуються тільки до засобу масової інформації, засновником (власником) якого є партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, кандидат у депутати в одномандатному окрузі для ведення їх власної передвиборної агітації.
Як вбачається з обставин справи № 2а/1770/3418/2012, друкований орган належав Благодійному фонду, і метою створення цього друкованого органу не було висвітлення передвиборної агітації кандидата у депутати. Тому висновки суду щодо правомірності дій відповідача суперечать вимогам частин шостої, сьомої статті 73 Закону про вибори народних депутатів.
Разом із тим слід враховувати, що офіційні повідомлення в період виборчого процесу про діїкандидатів у депутати, які є посадовими особами органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, і підготовлені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", не належать до передвиборної агітації. Такі офіційні повідомлення не повинні містити коментарів агітаційного характеру, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій про дії зазначених осіб як кандидатів у депутати.
Так, у справі № 2а-10273/12/2070 Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що стаття "Інформація_1" не містить ознак агітаційного характеру, а є суто інформаційною -20. Утім вважаємо такі висновки недостатньо обґрунтованими з огляду на таке.
Суд, дослідивши зміст статті "Інформація_1", відзначив, що зазначена публікація не містить у собі передвиборних агітаційних ознак, оскільки в цій статті опубліковано інформацію про здійснення діяльності Особа_4, направленої на допомогу у вирішенні питання водопостачання у районі як діючим народним депутатом, висловлено подяку голови сільради, мешканців району, що не є ознаками передвиборної агітації в розумінні приписів Закону України "Про вибори народних депутатів України".
Однак суд першої інстанції вважає, що опублікована стаття не містить спонукань до голосування чи неголосування за певну політичну партію, а має інформаційний характер і є особистим поглядом журналіста та мешканців району, які висловлюють подяку, що суд оцінює як те, що відповідає вимогам пункту 1 статті 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації в Україні", де передбачено, що журналіст має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації -21.
Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону про вибори народних депутатів офіційні повідомлення в період виборчого процесу повинні стосуватись дійкандидатів у депутати, які є посадовими особами органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, пов'язаних з виконанням ними посадових (службових) повноважень, передбачених Конституцією України та законами України. Зазначені офіційні повідомлення повинні бути підготовлені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації".
Тобто офіційні повідомлення про дії кандидатів у депутати, які є посадовими особами органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, пов'язаних з виконанням ними посадових (службових) повноважень, повинні мати суто інформаційний характер без будь-яких оціночних суджень.
Між тим, Харківський окружний адміністративний суд установив, що у змісті статті "Інформація_1" містились вислови подяки голови сільради, мешканців району народному депутату Особа_4 за допомогу у вирішенні питання водопостачання у районі. Вважаємо, наявність у статті "Інформація_1" слів подяки народному депутату від посадової особи сільської ради та мешканців району відрізняє це повідомлення від інформаційних і відносить до таких, що суперечить вимогам Закону про вибори народних депутатів, оскільки містить не інформацію про діяльність Особа_4 як народного депутата України, а оцінку його діяльностіпосадовою особою органу місцевого самоврядування і мешканцями відповідного населеного пункту -22.
2.8. Заборона використання кандидатами у депутати або на пост Президента України адміністративних повноважень під час виборчого процесу
Однією з проблем, що викликає спори в порядку адміністративного судочинства, є використання під час ведення передвиборної агітації кандидатами у депутати або на пост Президента України адміністративних повноважень, що належать їм у зв'язку з зайняттям посад в органах державної влади, органах місцевого самоврядування чи на інших підприємствах незалежно від форми власності.
Звертаємо увагу, що відповідно до виборчого законодавства (частина двадцять друга статті 74 Закону про вибори народних депутатів, частина п'ятнадцята статті 64 Закону про вибори Президента України, частина друга статті 60 Закону про місцеві вибори) кандидатам у депутати забороняється використовувати для проведення передвиборної агітації службовий транспорт, зв'язок, устаткування, приміщення, інші об'єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу, а також залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов'язаної з проведенням передвиборної агітації, таких осіб:
1) кандидатам у депутати, які займають посади в органах державної влади чи в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, - посадових та службових осіб органів державної влади чи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (крім осіб, які перебувають на посадах помічника-консультанта народного депутата України);
2) кандидатам у депутати, які займають посади, у тому числі за сумісництвом, на підприємствах незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, у закладах, установах, організаціях, військових частинах (формуваннях), утворених відповідно до законів України, - підлеглих їм осіб за місцем роботи (у робочий час).
Забороняється використання приміщень органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування для проведення передвиборної агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій, кандидатів у депутати в одномандатному окрузі.
Забороняється проведення агітаційних заходів, розповсюдження передвиборних агітаційних матеріалів, демонстрація агітаційних фільмів чи кліпів, розповсюдження виборчих листівок, плакатів, інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, у яких розміщено матеріали передвиборної агітації, публічні заклики голосувати за чи не голосувати за партії - суб'єктів виборчого процесу, кандидатів у депутати в одномандатному окрузі або публічна оцінка діяльності цих партій чи кандидатів у депутати під час проведення заходів, організованих органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, державними чи комунальними підприємствами, закладами, установами, організаціями.
Забороняється розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і в приміщеннях органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності.
Так, Вінницький апеляційний адміністративний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу кандидата у народні депутати Особа_3 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом кандидата у народні депутати України Особа_4 про визнання протиправними дій відповідача щодо надання жителям гуртожитку УТОГ безоплатно 5 газових плит, встановив таке.
20.10.2012 о 14 годині у приміщенні гуртожитку за адресою: м. Чернівці, 2-й провулок Кармелюка, 2 працівниками ПАТ "Чернівцігаз" за участю секретаря міської ради, який виконує повноваження Чернівецького міського голови, Особа_4 було встановлено 5 газових плит, закуплених депутатом Чернівецької міської ради VI скликання Особа_6, фракція "Наша Україна" за власнікошти,у зв'язку з обмеженістю бюджетних коштів. Тобто суд дійшов висновку, що секретар Чернівецької міської ради діяв як посадова особа Чернівецької міської ради -23.
Однак у мотивувальній частині рішення суд неправильно дав тлумачення норм матеріального права щодо повноважень органів місцевого самоврядування, а саме: положення пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з вказаними нормами до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських радналежать:
а) власні (самоврядні) повноваження: 1) встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення; 2) вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих (померлих або визнаних такими, що пропали безвісти) військовослужбовців, а також військовослужбовців, звільнених у запас (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу) або відставку, інвалідам з дитинства, багатодітним сім'ям у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, у придбанні будівельних матеріалів; відведення зазначеним особам у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.
Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом (частина друга статті 71 Закону про місцеве самоврядування в Україні).
Отже, враховуючи викладене, власні кошти органу місцевого самоврядування - це кошти органу місцевого самоврядування, отримані за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а не власні (особисті) кошти посадових осіб цих органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 13 частини четвертої статті 42 Закону про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.
Тобто секретар міської ради, який виконував повноваження міського голови згідно з обставинами справи № 2а/2470/2623/12, не мав повноважень від імені міської ради здійснювати встановлення за рахунок власних (особистих) коштів додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення, передбачених пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" -24.
2.9. Заборона проведення особами, не зареєстрованими кандидатами у депутати або на пост Президента України, передвиборної агітації
Необхідно відзначити, що досить проблематичним є притягнення до відповідальності осіб, які розпочинають передвиборну агітацію до реєстрації кандидатом у депутати, оскільки всі вище наведені обмеження, передбачені чинним виборчим законодавством, поширюються тільки на осіб, які вже зареєстровані кандидатами у депутати, тобто є учасниками виборчого процесу і можуть бути суб'єктами відповідальності за діючим законодавством.
Так, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся кандидат у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 220 Особа_1 з позовом до кандидата у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 220 Особа_3, в якому позивач просить визнати дії відповідача Особа_3 щодо розповсюдження по поштових скриньках мешканців Подільського району міста Києва своєї візитної картки разом із абонементом на безкоштовну передплату газети "Право киян" протиправними та такими, що порушують та не відповідають нормам Закону України "Про вибори народних депутатів України", а саме вчинені з порушенням обмежень щодо заборони проведення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям безоплатно товарів, послуг, робіт (п. 13 ст. 74).
На обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач 11.08.2012 зареєстрований кандидатом у народні депутати України. Проте ще до того, як відповідача було зареєстровано кандидатом у депутати, останній розпочав передвиборну агітацію. Зокрема, як зазначає позивач у позовній заяві, до 11.08.2012 по поштових скриньках мешканців Подільського району міста Києва розповсюджувались візитні картки відповідача з прикріпленими до них абонементами на безкоштовну передплату газети ГО "Право киян", засновником та лідером якої, як зазначає позивач, є відповідач. У судовому засіданні позивач зазначив, що такі дії продовжувались станом до та після зазначеної дати. Тобто, як зазначає позивач, відповідачем було розпочато передвиборну агітацію, яка спонукає виборців голосувати за нього, ще до того, як його було зареєстровано кандидатом у депутати -25.
Суд, дослідивши матеріали зазначеної справи, дійшов висновку, що оскільки у період до 11.08.2012 відповідач не був зареєстрований кандидатом у народні депутати України, тож не був суб'єктом обмежень, встановлених Законом про вибори народних депутатів України, тому не може бути суб'єктом відповідальності за цим Законом за дії, вчинені до дати реєстрації у зв'язку з реалізацією своїх функцій та позиції як громадського діяча.
2.10. Акт про виявлені порушення виборчого законодавства як належний і допустимий доказ у справах, пов'язаних з підкупом виборців
Відповідно до пункту 6 частини дев'ятої статті 78 Закону про вибори народних депутатів України офіційний спостерігач від партії, кандидата у депутати, громадської організації має право складати акт про порушення цього Закону, що підписується ним та не менше як двома виборцями, які засвідчують факт цього порушення, із зазначенням їхніх прізвищ, імен, по батькові, місця проживання та адреси житла, та подавати його до відповідної виборчої комісії чи до суду. Аналогічні права спостерігачів містяться у Законі про місцеві вибори (пункт 8 частини сьомої статті 65) і у Законі про вибори Президента України (пункт 6 частини дев'ятої статті 69).
Відповідно до частини тринадцятої статті 76 Закону про вибори народних депутатів кандидат у депутати, його довірена особа мають права уповноваженої особи партії, передбачені пунктами 1, 4, 5 частини чотирнадцятої статті 75 цього Закону.
Згідно з пунктом 5 частини чотирнадцятої статті 75 Закону про вибори народних депутатів уповноважена особа партії має права офіційного спостерігача від партії, передбачені частиною дев'ятою статті 78 цього Закону.
Керуючись цими нормами, можемо дійти висновку, що особами, які мають право фіксувати виявлені порушення, є:
уповноважена особа партії;
кандидат у депутати;
довірена особа кандидата у депутати;
офіційний спостерігач від партії;
офіційний спостерігач від кандидата у депутати;
офіційний спостерігач від громадської організації.
Ураховуючи викладене, суд рішенням від 02.09.2012 у справі № 2а/1170/3418/2012 неправомірно виключив з числа доказів акт про порушення вимог проведення передвиборної агітації (додаток 3), обґрунтовуючи це тим, що "акт не може підтверджувати факт порушення, тому що складений, у тому числі, і за участі довіреної особи Позивача, що може свідчити про упередженість у викладенні фактів, наведених у цьому акті" -26.
Прикладом правильної оцінки правомірності актів про порушення виборчого законодавства є постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 № 2а/713/238/12, 713/4997/12.
Оцінюючи наявні у справі докази, апеляційний суд, зокрема, не взяв до уваги акт від 28.10.2012, складений Особа_4 та підписаний двома виборцями - Особа_5 та Особа_6, оскільки "цей акт не містить інформації про статус особи, яка його складала, що не дає можливості встановити, чи наділена вказана особа відповідно до Закону про вибори народних депутатів України правом складати такий акт, та не містить чіткого викладу обставин виявленого порушення, тобто акт не відповідає вимогам пункту 6 частини дев'ятої статті 78 Закону про вибори народних депутатів України, а відповідно не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту наявності викладених у ньому обставин" -27.
Натомість колегія суддів вважає, що інший акт від 28.10.2012, складений довіреною особою кандидата у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 71 Особа_1, Особа_2 та виборцями Особа_7 та Особа_8, відповідає вимогам пункту 6 частини дев'ятої статті 78 Закону про вибори народних депутатів України, тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту наявності викладених у ньому обставин -28.
Аналогічного висновку дійшли судді Львівського апеляційного адміністративного суду в постанові від 05.11.2012 № 177978/12, якою скасували постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 01 листопада 2012 року у справі № 2а-237/12/0713 і визнали акт, складений довіреною особою кандидата у народні депутати по 71 одномандатному округу Особа_1, Особа_2, належним і допустимим доказом, оскільки при його складанні дотримано вимоги пункту 6 частини дев'ятої статті 76 Закону про вибори народних депутатів України -29.
3. Процесуальні особливості розгляду справ, пов'язаних з підкупом виборців
3.1. Предмет адміністративного позову у спорах про встановлення факту підкупу виборців
Розглядаючи позовні вимоги про встановлення факту порушення відповідачами вимог виборчого законодавства (у тому числі встановлення факту підкупу виборців), суди повинні враховувати, що встановлення зазначених фактів може бути самостійним предметом адміністративного позову.
Так, відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється лише на спори стосовно правовідносин, які виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів, і які розглядаються за особливостями, встановленими статтями 172 - 179 КАС України. Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.
Крім того, відповідно до вказаної норми юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори стосовно правовідносин, які виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів, незалежно від того, чи є стороною у цьому спорі суб'єкт владних повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України), оскільки у виборчих спорах така вимога не є обов'язковою. Виборчий спір може виникнути між суб'єктами (учасниками) виборчого процесу, які не є суб'єктами владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). Тобто основною умовою для визначення юрисдикції адміністративних судів стосовно виборчих спорів є предмет цих спорів.
Тому справи за позовними заявами про встановлення факту підкупу виборців належать до юрисдикції адміністративних судів -30і можуть бути самостійним предметом адміністративного позову. Вимоги про встановлення таких фактів можуть міститися в одній позовній заяві з вимогою про визнання дій кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу, протиправними. Про встановлення таких фактів обов'язково зазначається в резолютивній частині судового рішення.
Компетенція адміністративних судів у спорах, пов'язаних з підкупом виборців
Як свідчить аналіз судової практики, часто суб'єкти виборчого процесу, наділені правом звернення до суду в порядку статті 175 КАС України, звертаються з позовними вимогами стосовно скасування реєстрації кандидата або оголошення попередження кандидату в депутати.
Звертаємо увагу, що позовні вимоги у справах, що розглядаються в порядку статті 175 КАС України відносно оскарження дій або бездіяльності кандидатів та інших суб'єктів виборчого процесу, пов'язаних з підкупом виборців, щодо скасування реєстрації або оголошення попередження кандидату в депутати не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Правильних висновків у цьому зв'язку дійшов Полтавський окружний адміністративний суд у справі № 2а-1670/6229/12.
Так, 28 вересня 2012 року позивач - кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 148 Особа_1 - звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 148 Особа_2 про визнання протиправними дій кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 148 Особа_2 щодо здійснення непрямого підкупу виборців шляхом організації безкоштовної екскурсії для школярів та скасування реєстрації кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 148 Особа_2 -31.
Відмовляючи у відкритті провадження у частині позовних вимог щодо скасування реєстрації кандидата у народні депутати, суд обґрунтовано виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України міститься визначення терміна "справа адміністративної юрисдикції", а саме: справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Згідно з вимогами статті 61 Закону України від 17.11.2011 № 4061-УІ "Про вибори народних депутатів України" передбачена виключна компетенція Центральної виборчої комісії щодо попередження та скасування реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати.
З огляду на викладене позовна вимога щодо скасування реєстрації кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 148 Особа_2 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства -32.
Щодо попередження та скасування реєстрації кандидатів у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, то відповідно до частин першої, сьомої статті 47 Закону про місцеві вибори ці повноваження належать до виключної компетенції територіальної виборчої комісії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону про вибори Президента України рішення про скасування реєстрації кандидата на пост Президента України приймає Центральна виборча комісія.
Зазначені приписи законів слід враховувати під час розгляду виборчих спорів щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України, кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости або оголошення попередження.
3.2. Строки подачі позовної заяви у спорах, пов'язаних з виборчим процесом
Відповідно до частини четвертої статті 175 КАС України позовну заяву може бути подано до адміністративного суду у строк, встановлений частинами шостою - сьомою статті 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 172 КАС України позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.