Про узагальнення практики щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших субєктів виборчого процесу, повязаних з підкупом виборців

Заслухавши доповідь заступника Голови, секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. про узагальнення практики щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших суб'єктів виборчого процесу, пов'язаних з підкупом виборців, Пленум Вищого адміністративного суду України

1. Доповідь заступника Голови, секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. взяти до відома.

2. Рекомендувати суддям адміністративних судів Узагальнення практики щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших суб'єктів виборчого процесу, пов'язаних з підкупом виборців (додається), враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії.

Статтею 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Згідно зі статтею 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98 сформував правову позицію, відповідно до якої за змістом статей 38, 70, 71, 76, 141 Конституції України сутністю виборчого права є право громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це право є загальним, рівним і прямим. Основоположні принципи загального, рівного і прямого виборчого права, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України становлять конституційну основу правового регулювання виборчого процесу.

Частиною третьою статті 21 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

У статті 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року визначено, що "кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необґрунтованих обмежень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців".

Статтею 3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено позитивне зобов'язання держави щодо проведення вільних виборів з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.

У Документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року саме вільні вибори віднесені його учасниками до "числа елементів справедливості, що істотно необхідні для повного вираження гідності, властивої людській особистості, та рівних і невід'ємних прав усіх людей", а волевиявлення людей на вільних, чесних, періодичних непідроблених виборах визнається основою легітимності влади.

Відповідно до Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих справах, ухваленої Венеціанською комісією 18-19 жовтня 2002 року, вільне голосування охоплює два різні аспекти: вільне формування виборцем своєї думки і вільне вираження цієї думки, тобто вільну процедуру голосування і точну оцінку отриманих результатів.

Цим документом також встановлено, що вільному формуванню думок виборців можуть перешкоджати дії фізичних осіб, що намагаються, наприклад, підкупити виборців: такій практиці держава зобов'язана запобігати або належним чином за неї карати; держава зобов'язана припинити будь-які порушення в ході виборів.

Указані принципи виборчого права розкриваються у відповідних положеннях законів України "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (втратив чинність з 08.08.2015), "Про місцеві вибори".

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України, Кодекс) компетенція адміністративних судів, серед іншого, поширюється на спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

З огляду на чинні норми КАС України під час вчинення будь-яких процесуальних дій у процесі розгляду та розв'язання спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, адміністративні суди повинні керуватися спеціальними нормами, передбаченими статтями 172 - 179 Кодексу.

Цими нормами в адміністративному судочинстві здійснюється захист прав, свобод та інтересів громадян України, які закріплені Конституцією України, у тому числі конституційних прав обирати та бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування, здійснювати народне волевиявлення через вибори та референдум. Крім того, під час розгляду відповідних спорів адміністративні суди повинні враховувати не лише правила КАС України, а й норми спеціальних законів України.

Метою цього узагальнення є виявлення проблемних питань у вирішенні справ за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, політичної партії, місцевої організації політичної партії, інших учасників виборчого процесу, пов'язаних з підкупом виборців; сприяння виробленню єдиного підходу до вирішення таких справ та підвищення якості їх розгляду.

Об'єктом вивчення були рішення адміністративних судів, ухвалені у 2012-2014 роках у справах за адміністративними позовами з приводу підкупу виборців.

Основні засади, організація і порядок проведення виборів визначається залежно від того, який вид виборів відбуватиметься на території України. Так, вибори Президента України врегульовано Законом України від 5 березня 1999 року № 474-XIV "Про вибори Президента України", зі змінами (далі також - Закон про вибори Президента України), вибори народних депутатів України - Законом України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI "Про вибори народних депутатів України" зі змінами (далі також - Закон про вибори народних депутатів), місцеві вибори - Законом України від 14.07.2015 № 595-VIII "Про місцеві вибори" зі змінами, внесеними Законом №676-VIII від 04.09.2015 року (далі також - Закон про місцеві вибори), до 08 серпня 2015 року - Законом "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону про вибори народних депутатів вибори депутатів є вільними. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється. Аналогічні засади проведення виборів містяться у Законі про вибори Президента України та Законі про місцеві вибори.

Загалом виборчий процес повинен здійснюватись на засадах(стаття 11 Закону про вибори Президента України, Закону про вибори народних депутатів, Закону про місцеві вибори): 1) дотримання принципів виборчого права; 2) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес; 3) політичного плюралізму та багатопартійності; 4) публічності і відкритості; 5) свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів у депутати і партій - суб'єктів виборчого процесу до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками (власниками) яких є партії, кандидати у депутати в одномандатному окрузі; 6) неупередженості органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій - суб'єктів виборчого процесу, кандидатів у депутати.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України про вибори народних депутатів України виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

У контексті досліджуваних правовідносин особливого значення набуває такий етап виборчого процесу, як проведення передвиборної агітації, оскільки законодавець виділяє як одну з кваліфікуючих ознак непрямого підкупу виборців умову його пов'язаності з проведенням передвиборної агітації. Основу об'єкта і змісту передвиборної агітації як виборчих правовідносин та об'єкта правової охорони підкупу виборців як виборчого правопорушення складають загальні за своєю юридичною природою явища - формування політичної волі виборців та її вираження при голосуванні на виборах.

Передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України (частина перша статті 68 Закону про вибори народних депутатів).

Виборчими законами: частиною другою статті 68 Закону про вибори народних депутатів, частиною першою статті 58 Закону про вибори Президента України, частиною п'ятою статті 54 Закону про місцеві вибори - визначено види форм, у рамках яких може проводитись передвиборна агітація.

Передвиборна агітація проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на забезпечення ведення передвиборної агітації відповідно до цього Закону, коштів виборчих фондів партій, кандидатів у депутати в одномандатних округах. Кандидати у депутати, зареєстровані у загальнодержавному окрузі, можуть здійснювати передвиборну агітацію за кошти виборчого фонду партії. Використання власних коштів партій, кандидатів у депутати чи коштів з інших джерел для проведення передвиборної агітації, у тому числі з ініціативи виборців, забороняється (частина шоста статті 68 Закону про вибори народних депутатів).

Роздiл VIII Закону про вибори Президента України, розділ VIII Закону про місцеві вибори містять аналогічні вимоги щодо строків, форм, засобів і порядку проведення передвиборної агітації.

Зазначеними виборчими законами детально регламентовано обмеження щодо ведення передвиборної агітації. Так, частиною першою статті 74 Закону про вибори народних депутатів визначено, що участь у передвиборній агітації забороняється:

1) іноземцям та особам без громадянства, у тому числі через журналістську діяльність чи у формі участі у концертах, виставах, спортивних змаганнях, інших публічних заходах, що проводяться на підтримку чи за підтримки політичної партії - суб'єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати;

2) органам виконавчої влади, органам влади Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам;

3) у робочий час посадовим і службовим особам органів, зазначених у пункті 2 цієї частини, крім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом у депутати;

4) членам виборчих комісій протягом строку їх повноважень у відповідних виборчих комісіях.

Одним зі способів перешкоджання здійсненню виборчого права є підкуп виборців. Законодавець розрізняє прямий і непрямий підкуп виборців і встановлює різні види відповідальності за його вчинення. До осіб, які винні у підкупі виборців, можуть застосовуватися заходи кримінального та адміністративного переслідування, одночасно поряд з цим можуть застосовуватися конституційно-правові санкції, передбачені законодавством про вибори.

Непрямий підкуп виборців як виборче правопорушенняявляє собою різновид протиправних суспільно шкідливих діянь у вигляді надання або обіцянки надання майнових матеріальних вигод виборцям при проведенні передвиборної агітації з метою схилити їх до реалізації ними свого активного виборчого права не вільно, а в інтересах досягнення певним кандидатом, партією (блоком) вигідного для них результату, за вчинення яких застосовуються конституційно-правові санкції, встановлені законодавством про вибори чи референдум.

Конституційно-правова відповідальність за непрямий підкуп виборців як виборчого правопорушення володіє рядом специфічних властивостей і якостей, що відрізняє її від інших різновидів юридичної відповідальності, задіяних для забезпечення законодавчої заборони на вчинення підкупу виборців:

особливим колом джерел, у якості яких виступають законодавчі акти, що регламентують порядок організації та проведення виборів, що проявляється в специфіці нормативної підстави, якою слід визнати виключно норми законодавства про вибори;

специфікою її фактичної підстави, в якості якої виступає виборче правопорушення, що представляє собою окремий різновид винних, протиправних, суспільно шкідливих діянь, що посягають на виборчі правовідносини, за вчинення яких на підставі законодавства про вибори застосовуються санкції конституційно-правового характеру;

особливим суб'єктним складом, специфічність якого визначається наявністю особливої ознаки - володіння особою, щодо якої підлягають застосуванню конституційно-правові санкції, спеціальним правовим статусом у виборчому процесі;

особливою процесуальною формою реалізації, яка передбачає застосування окремих заходів конституційно-правової відповідальності за підкуп виборців (оголошення попередження партії, кандидату у депутати або на пост Президента).

Узагальнюючи специфічні риси застосовуваних за непрямий підкуп виборців заходів конституційно-правової відповідальності, можна виділити загальні характерні для них ознаки: 1) їх застосування знаходиться в тісній залежності від певної стадії (етапу) виборчого процесу; 2) вони мають властивість індивідуалізації залежно від спеціального виборчого статусу особи, до якої застосовуються; 3) санкції, що їх закріплюють, мають якість абсолютної визначеності і безальтернативності.

Наразі чинне законодавство про вибори передбачає за підкуп виборців оголошення Центральною виборчою комісією попередження кандидату або партії (пункти 1, 2 частини другої статті 61 Закону про вибори народного депутата, пункти 1, 2 частини третьої статті 56 Закону про вибори Президента України) або територіальною виборчою комісією (частина 7 статті 47 Закону про місцеві вибори).

На нашу думку, оголошення лише попередження відповідному суб'єкту виборчого процесу як міра конституційно-правової відповідальності за підкуп виборців є недостатньою і такою, що не відповідає тяжкості правопорушення, оскільки жодним чином не обмежує особу, до якої застосовується, в реалізації її пасивних виборчих прав.

Логічним було б закріплення у виборчому законодавстві положень, які б посилювали санкції за підкуп виборців і позбавляли осіб, винних у скоєнні цього конституційно-правового порушення, права на реалізацію свого пасивного виборчого права в рамках відповідної виборчої кампанії (відмова у реєстрації кандидату, який ще не зареєстрований; скасування реєстрації кандидата, який вже зареєструвався; скасування рішення виборчої комісії про результати виборів).

Прямий підкуп виборців є злочином, передбаченим частиною другою статті 160 Кримінального кодексу України, і визначається як пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права чи права на участь у референдумі (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі). Під неправомірною вигодою слід розуміти кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1703-VII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян" посилено кримінальну відповідальність за підкуп виборця, учасника референдуму.

Так, пропозиція, обіцянка або надання виборцю неправомірної вигоди за будь-які дії, пов'язані з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права карається обмеженням волі на строк до 3 років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років (частина друга статті 160 Кримінального кодексу України).

Необхідно відзначити, що оновлене кримінальне законодавство передбачає відповідальність не тільки осіб, які намагались або здійснили підкуп виборців, але й виборців, які прийняли пропозицію, обіцянку або одержали для себе або третіх осіб неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов'язаних з безпосередньою реалізацією ними свого виборчого права. Санкції щодо цих осіб передбачені частиною першою статті 160 Кримінального кодексу України.

Санкції за підкуп кримінальним законодавством передбачені також за здійснення передвиборної агітації шляхом надання неправомірної вигоди або безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством), робіт, послуг підприємствам, установам, організаціям.

Тобто Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність за непрямий підкуп виборців, що здійснюється за участі юридичних осіб(частина третя статті 160 Кримінального кодексу України).

Законодавство про вибори щодо підкупу виборців

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 74 Закону про вибори народних депутатів забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.

Норма Закону про вибори Президента України, якою забороняється підкуп виборців, міститься у частині шостій статті 64 і є аналогічною тій, що міститься у Законі про вибори народних депутатів, однак не містить жодних виключень щодо товарів, які можна безоплатно чи на пільгових умовах надавати відповідним суб'єктам виборчого процесу. На це необхідно звертати увагу під час розгляду спорів щодо підкупу виборців у період проведення виборів Президента України.

Частина четверта статті 60 Закону про місцеві вибори також забороняє проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах матеріальних цінностей, робіт чи послуг.

Звертаємо увагу, що під час проведення місцевих виборів є можливість, проводячи передвиборну агітацію, надавати виборцям товари, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора місцевої організації партії, яка є суб'єктом виборчого процесу, політичної партії, місцева організація якої є суб'єктом виборчого процесу, або інших агітаційних матеріалів, за умови, що вартість таких товарів не перевищує 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Тобто збільшено суму, на яку можна надавати виборцям зазначені товари, і це не буде вважатися підкупом виборців, із трьох відсотків під час проведення парламентських виборів до п'яти відсотків у період проходження місцевих виборів. Разом із тим Закон про місцеві вибори не оперує таким поняттям, як "підкуп виборців".

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що підкуп виборців як виборче правопорушення згідно із законодавством про вибори - це надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого відповідним виборчим законом), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, і відбувається на етапі проведення передвиборної агітації.

Отже, адміністративний суд, встановлюючи факт підкупу виборців у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших учасників виборчого процесу та осіб, крім інших встановлених процесуальним законом вимог (строки, юрисдикція, підсудність), повинен, серед іншого, звернути увагу на таке:

1) чи є позивач учасником виборчого процесу, який згідно з частиною першою статті 175 КАС України має право на оскарження дій чи бездіяльності інших суб'єктів виборчого процесу, визначених цією ж статтею;

2) чи є відповідач учасником виборчого процесу, дії або бездіяльність якого може бути оскаржена згідно з частиною першою статті 175 КАС України (практика говорить про ширше коло відповідачів);

3) період виникнення правовідносин (під час передвиборної агітації чи на іншому етапі виборчого процесу);

4) обставини, що підтверджують факт надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, матеріальних цінностей, робіт чи послуг, крім тих, які законодавчо дозволені і чи їхня вартість перевищує три (для парламентських виборів) або п'ять (для місцевих виборів) відсотків мінімального розміру заробітної плати;

5) чи мали місце заклики або пропозиції голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадування назви партії чи імені кандидата.

Ураховуючи те, що відповідачами у зазначених спорах згідно з КАС України можуть бути всі особи, які перешкоджають реалізації виборчих прав учасниками виборчого процесу або іншими носіями таких прав, певні труднощі можуть виникати при визначенні кола суб'єктів виборчого процесу, які наділені правом на оскарження дій чи бездіяльності інших суб'єктів виборчого процесу, тобто бути позивачами.

До суб'єктів виборчого процесу діюче законодавство відносить виборців, Центральну виборчу комісію, а також інші виборчі комісії, утворені відповідно до виборчих законів, кандидатів на пост Президента, кандидатів у депутати, а також кандидатів на посади сільського, селищного, міського голови, старости, зареєстрованих у порядку, встановленому виборчими законами; партії і місцеві організації партій, які висунули кандидатів у відповідному виборчому процесі; офіційних спостерігачів від партій, від кандидатів, а також офіційних спостерігачів від громадських організацій.

При цьому слід зазначити, що не всі перелічені суб'єкти виборчого процесу наділені правом звернення до суду.

Так, Закон про вибори Президента України і Закон про вибори народних депутатів не наділяють виборчу комісію правом оскарження дій чи бездіяльності кандидатів на пост Президента України або кандидатів у народні депутати України.

Частина дев'ята статті 108 Закону про вибори народних депутатів передбачає, що до суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, членів цих комісій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, кандидатів, їхніх довірених осіб, партій, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, офіційних спостерігачів, що порушують законодавство про вибори.

Аналогічний перелік зазначено у частині першій статті 99 Закону про вибори Президента України. При цьому ні Закон про вибори народних депутатів, ні Закон про вибори Президента України не визначають суб'єктів звернення з позовом до суду в цих категоріях справ, а містять відсильну норму, згідно з якою судове оскарження повинно здійснюватися в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 175 КАС України до суб'єктів виборчого процесу, які наділені правом оскарження дій чи бездіяльності, зокрема, кандидатів та їхніх довірених осіб належать інший кандидат, партія, місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

Отже, ні Закон про вибори Президента України, ні Закон про вибори народних депутатів не наділяють виборчу комісію правом оскарження дій чи бездіяльності кандидатів на пост Президента України або кандидатів у народні депутати України.

Згідно з нормами КАС України виборча комісія також не зазначена серед суб'єктів, які можуть оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів на пост Президента України чи кандидатів у народні депутати України.

Відповідно до частини третьої статті 176 КАС України дії кандидата на пост Президента України чи його довіреної особи, якщо ці дії спрямовані на порушення встановленого законом порядку висунення кандидатів, проведення передвиборної агітації, інші порушення їхніх прав або виборчих прав громадян, має право оскаржувати лише інший кандидат на пост Президента України або партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу.

Відповідно до частини першої статті 174 КАС України виборча комісія, кандидат, партія, місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група з референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум.

Разом із тим частина третя статті 94 нового Закону про місцеві вибори надає право виборчій комісії оскаржувати дії чи бездіяльність таких суб'єктів виборчого процесу:

1) органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, закладу, підприємства, установи, організації, їхніх посадових чи службових осіб; 2) засобу масової інформації, його посадової чи службової особи або творчого працівника; 3) кандидата; 4) місцевої організації партії, крім рішення чи дій, які відповідно до закону, її статуту (положення) належать до внутрішньої організаційної діяльності відповідної місцевої організації партії.

Тобто, враховуючи вищевикладене, а також частини першу, другу статті 9 КАС України, звернення виборчої комісії до суду щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости можливе лише у порядку, визначеному Законом про місцеві вибори.

Виборець (громадянин, який маж право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто.

Щодо виборчих законів, то, як зазначалось вище, вони хоча й забороняють підкуп виборців, але не передбачають за це дієвих санкцій. Зокрема, цими законами не передбачено можливості скасування реєстрації кандидата або партії у зв'язку з повторним порушенням кандидатом норм виборчих законів.

Так, згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 61 Закону про вибори народних депутатів попередження оголошується у разі:

1) встановлення судом при розгляді виборчого спорув порядку, передбаченому законом, факту підкупу виборців або членів виборчих комісій кандидатом у депутати, партією, яка висунула кандидатів у депутати, представником партії, уповноваженою особою партії чи посадовою особою партії, довіреною особою кандидата у депутати, а також іншою особою за дорученням кандидата у депутати, партії - суб'єкта виборчого процесу;

2) встановлення судом при розгляді виборчого спору в порядку, передбаченому законом, факту надання під час виборчого процесу виборцям, закладам, установам, організаціям або членам виборчих комісій грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати), робіт, послуг, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей (непрямого підкупу) організацією, засновником, власником або членом керівного органу якої є кандидат у депутати, партія, яка висунула кандидатів у депутати, або посадова особа цієї партії.

У разі порушення місцевою організацією партії - суб'єктом виборчого процесу, кандидатом вимог закону про місцеві вибори (крім порушень, зазначених у пункті 5 частини першої, пункті 5 частини другої статті 47 Закону про місцеві вибори) територіальна виборча комісія також може оголосити відповідному суб'єкту виборчого процесу попередження (частина сьома статті 47 Закону про місцеві вибори).

Разом із тим відповідно до законодавства про вибори суб'єкт виборчого процесу може обрати, куди звернутись зі скаргою на дії чи бездіяльність кандидата, партії (блоку): до територіальної виборчої комісії, яка зареєструвала відповідного кандидата, або до суду.

Аналіз проблемних питань, що виникають під час розгляду адміністративними судами зазначеної категорії справ, за 2012-2014 роки показав, що найбільш складним питанням є надання правової оцінки обставинам справи, які підтверджують або спростовують факт підкупу суб'єктів виборчого процесу.

2.1. Визначення кола осіб, на яких розповсюджуються обмеження щодо ведення передвиборної агітації

Обмеження щодо ведення передвиборної агітації визначаються статтею 74 Закону про вибори народних депутатів, статтею 64 Закону про вибори Президента України, статтею 60 Закону про місцеві вибори.

Поряд з іншими забороненими діями всіма виборчими законами забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується непрямим підкупом виборців (частина чотирнадцята статті 74 Закону про вибори народних депутатів, частина шоста статті 64 Закону про вибори Президента України, частина четверта статті 60 Закону про місцеві вибори).

Аналіз згаданих норм виборчих законів дозволяє дійти висновку про відсутність визначення кола осіб, якими може здійснюватись підкуп виборців. Тобто виборчими законами не передбачено необхідності доведення здійснення підкупу виборців особисто чи безпосередньо кандидатом на пост Президента, кандидатом у депутати, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, старости.

Кандидат, його довірені особи, інші пов'язані з кандидатом особи чи організації (у тому числі благодійні фонди) можуть вчиняти протиправні дії, спрямовані на організацію, підготовку і фінансування підкупу суб'єктів виборчого процесу без особистої участі у проведенні агітаційних заходів з порушенням законодавства про вибори чи референдум.

Прикладом правильного застосування частини тринадцятої статті 74 Закону про вибори народних депутатів є постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року №1570/5151/2012. Судом апеляційної інстанції було перевірено та підтверджено факт здійснення закупівлі та передачі24.08.2012 двохсот сімдесяти п'яти комплектів шкільної форми за безпосередньої участі кандидатау народні депутати Особа_3.

При цьому Одеський апеляційний суд визнав необґрунтованими і помилковими посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позову на відсутність доказів проведення агітаційних заходів із порушенням законодавства про вибори особисто кандидатом у народні депутати Особа_3, оскільки норма статті 74 Закону про вибори народних депутатів не містить застережень щодо кола осіб (зокрема кандидата у народні депутати України), якими можуть здійснюватись заборонені заходи передвиборної агітації.

Прикладом необґрунтованих висновків є постанова Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2012 року, справа №1570/5234/2012, в якій суд, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, вказав, що "до суду позивачем та представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження того, що розіграш призів у рамках акції "Мир Вашому дому" проводився особистовідповідачем та що останній особистовручав призи, про які зазначає в адміністративному позові позивач (телевізори, автомобіль)" -1.

Звертаємо увагу, що після внесення змін у частину четверту статті 160 Кримінального кодексу України, у разі встановлення адміністративним судом під час розгляду виборчого спору факту підкупу виборців або учасника референдуму членом виборчої комісії чи комісії з референдуму, членом ініціативної групи референдуму, кандидатом або його довіреною особою на виборах, представником політичної партії чи місцевої організації політичної партії у виборчій комісії чи комісії з референдуму, уповноваженою особою політичної партії чи місцевої організації політичної партії, офіційним спостерігачем на виборах або референдумі, адміністративний суд у порядку частини другої статті 166 КАС України може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності зазначених осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

2.2. Матеріальні цінності, розповсюдження яких серед виборців під час проведення передвиборної агітації заборонено

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 74 Закону про вибори народних депутатів під час проведення передвиборної агітації дозволено надавати виборцям, закладам, установам чи організаціям товари, які містять візуальні зображенняназви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, та інших матеріальних цінностей.

Частина шоста статті 64 Закону про вибори Президента України не містить винятків щодо переліку товарів, які дозволено надавати виборцям під час проведення передвиборної агітації. Тобто забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей незалежно від того, яка вартість таких товарів і які візуальні зображення на цих матеріальних цінностях містяться. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців, зазначеним у пункті 1 частини третьої статті 56 цього Закону.

Звертаємо увагу, що частину шосту статті 64 Закону про вибори Президента України доповнено положенням, яке забороняє укладати з виборцями за рахунок коштів виборчого фонду оплатних договорів на проведення передвиборної агітації.

Відповідно до частини четвертої статті 60 Закону про місцеві вибори дозволено надавати виборцям товари, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора місцевої організації партії, яка є суб'єктом виборчого процесу, політичної партії, місцева організація якої є суб'єктом виборчого процесу, або інших агітаційних матеріалів, за умови, що вартість таких товарів не перевищує 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, та інших матеріальних цінностей або робіт чи послуг.

Аналіз судової практики показав, що суди в основному правильно оцінюють вид і вартість товару, надання якого виборцям, закладам, установам чи організаціям дозволяється під час проведення передвиборної агітації.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2012 у справі за адміністративним позовом кандидата у народні депутати України Особа_5 до кандидата у народні депутати України Особа_6 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії і оцінивши докази, встановлені судом першої інстанції, зазначив таке.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 03 вересня 2012 року кандидат у народні депутати України Особа_6 разом з кандидатом у народні депутати України Особа_7 прийшов привітати юних читачів із початком навчального року до Національної бібліотеки України для дітей, яка розташована за адресою: 03190, Київ, вул. Баумана, 60 та територіально розташована в одномандатному виборчому округу № 223, в якому Особа_6 зареєстрований як кандидат у народні депутати України. Особа_6 виступив перед присутніми та разом з єдиним кандидатом від об'єднаних сил опозиції в Керчі Особа_7 вручив директору Національної бібліотеки України для дітей, Герою України Особа_8 грошовий сертифікат номіналом 10 000,00 грн для придбання інтерактивної дошки для бібліотеки.

Оцінюючи вищенаведені фактичні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність і необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Так, згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тому відповідачем Особа_6 фактично були передані Національній бібліотеці дітей України майнові права на придбання інтерактивної дошки на суму 10 000 гривень у майбутньому, що є непрямим підкупом виборців.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в цьому випадку при безоплатній передачі сертифіката на суму 10 000 гривень Національній бібліотеці України для дітей відповідачем проведено передвиборну агітацію з порушенням норм, встановлених пунктом 13 статті 74 Закону про вибори народних депутатів, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо твердження позивача про те, що гроші на зазначений сертифікат надано єдиним кандидатом від об'єднаних сил опозиції в Керчі ОСОБА_7, а не з коштів виборчого фонду відповідача, колегія суддів дійшла правомірного висновку, що в цьому випадку своїми протиправними діями кандидат у народні депутати Особа_6 порушив частину шосту статті 68 Закону про вибори народних депутатів, а тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.