Про затвердження висновку щодо проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів) (реєстр. № 4572 від 26 березня 2014 року)

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , Пленум Верховного Суду України

Затвердити висновок Пленуму Верховного Суду України щодо проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів) (реєстр. № 4572 від 26 березня 2014 року), що додається.

Проаналізувавши положення проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (про скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів), внесеного на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Міщенком С.Г. (реєстр. № 4572 від 26 березня 2014 року; далі - законопроект), вважаємо за необхідне зазначити нижченаведене.

Законопроектом передбачається скасування щомісячного довічного грошового утримання суддів та виплати вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою. Як зазначено в пояснювальній записці, метою прийняття законопроекту є необхідність утвердження соціальної справедливості, неупередженості та пропорційності, що сприятиме вивільненню бюджетних коштів для вирішення гострих соціально-економічних проблем України.

Підтримуючи автора законопроекту стосовно необхідності вирішення соціально-економічних проблем в Україні, особливо в нинішніх умовах державно-правових та суспільно-політичних перетворень, разом з тим наголошуємо, що положення законопроекту не відповідають низці міжнародних документів та національному законодавству України.

Україна дотримується курсу на європейську інтеграцію, нещодавно було підписано політичну частину угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Як член Ради Європи наша держава взяла на себе зобов'язання приведення системи вітчизняного законодавства у відповідність до європейських стандартів.

Водночас вважаємо, що у вказаному законопроекті не повною мірою враховані європейські стандарти. Так, у Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року зазначено, що рівень винагороди суддів за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску при прийнятті ними рішень і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); судді, які досягли передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді та виконували свої повноваження протягом певного строку, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Відповідно до пункту 54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено й у низці інших міжнародних документів: Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року; Процедурах ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджених резолюцією 1989/60 Економічної і соціальної ради ООН від 24 травня 1989 року.

Статус суддів та гарантії їх незалежності також визначено Конституцією України й Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. У свою чергу, положеннями статті 47 вказаного Закону визначено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним і соціальним забезпеченням (пункт 8 частини четвертої), а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста).

Питання гарантій незалежності судової влади неодноразово аналізувалося й Конституційним Судом України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Так, в пункті 2.2 Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України зазначив: "Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя".

Отже, Конституційний Суд України до гарантій незалежності суддів відносить їх матеріальне забезпечення за рахунок держави, зокрема суддівську винагороду, пенсію, щомісячне довічне грошове утримання.

Крім того, у пункті 8 мотивувальної частини вказаного вище Рішення Конституційний Суд України, зокрема, зазначив: "підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 (в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI), а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Це положення мотивувальної частини Рішення Конституційний Суд України виклав, реалізуючи свої повноваження, передбачені в частині другій статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" , у якій зазначено, що у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (частина п'ята статті 124 Конституції України). Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно із законом (стаття 69, частина четверта статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" ).

Також звертаємо увагу, що за загальним правилом, установленим частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зважаючи на згадану норму, судді, що перебувають у відставці та отримують довічне грошове утримання, за жодних обставин не можуть бути позбавлені права на його отримання.

Водночас практична реалізація положень законопроекту призведе до забороненої частиною другою статті 24 Основного Закону України дискримінації суддів, що перебувають на посаді судді, порівняно із суддями, що перебувають у відставці, оскільки відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, єдиними засадами організації та діяльності судів та єдиним статусом суддів.

Враховуючи наведене, вважаємо, що законопроект суперечить міжнародним стандартам щодо статусу суддів, положенням Конституції України, національного законодавства та позиції Конституційного Суду України, у зв'язку з чим підлягає відхиленню.