Про визнання незаконним розпорядження та наказу, скасування державної реєстрації наказу

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів: головуючої судді Власенкової О. О., суддів Патратій О. В. та Смолія І. В., при секретарі судового засідання Бескоровайній Н. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Міжнародного жіночого правозахисного центру "Ла Страда-Україна" (далі - позивач, МЖПЦ "Ла Страда-Україна") до відповідачів Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), третя особа - Міністерство юстиції України (далі - третя особа, Мінюст), про визнання незаконним та скасування розпорядження від 29 грудня 2010 року N 2355-р, наказу від 1 грудня 2010 року N 590.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просить:

- визнати незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 2355-р "Про проведення експерименту з підготовки фахівців для Міністерства внутрішніх справ" та наказ МВС України від 1 грудня 2010 року N 590 "Про затвердження Порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України";

- скасувати державну реєстрацію наказу МВС України від 1 грудня 2010 року N 590 "Про затвердження Порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України";

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржувані акти суперечать Конституції України, законам України "Про міліцію", "Про освіту", "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" та іншим правовим актам, а також міжнародним документам в галузі права людини, які ратифіковані Україною, зокрема, Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Окрім того, оскаржувані акти порушують права інших груп громадян, наприклад військовослужбовців, звільнених у запас, а також осіб, які станом на 1 вересня 2011 року не досягли віку сімнадцяти з половиною років.

У судовому засіданні представники позивача підтримали зазначений позов, просили його задовольнити.

Представники відповідачів позов не визнали, зазначаючи, що оскаржувані акти видані відповідачами в межах повноважень та відповідно до законодавства. Також наголосили, що позивач не є учасником правовідносин, у яких застосовуються оскаржувані акти, тому ці акти не порушили та не могли призвести до порушення його прав. Крім того, цими актами не порушені права та інтереси позивача, які він уповноважений захищати в судовому порядку.

Відповідачами забезпечено опублікування оголошень про відкриття провадження у цій адміністративній справі, тому вважається, що усі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд даної справи.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 16 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Окружний адміністративний суд міста Києва

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Позивач - Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда-Україна" відповідно до статуту є міжнародною громадською організацією, що об'єднує громадян та осіб без громадянства, незалежно від віку та статі, які є небайдужими до проблем захисту та дотримання прав людини, особливо прав жінок та дітей, подолання гендерної та інших видів дискримінації, встановлення гендерної рівності та боротьби з торгівлею людьми та іншими формами насильства. Згідно з пунктом 1.6 статуту позивач є юридичною особою. Пунктом 22 статуту передбачено, що для виконання статутних завдань позивач представляє та захищає свої законні інтереси та інтереси членів у державних та громадських органах, міжнародних організаціях, включаючи захист авторського права.

Звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом зумовлене необхідністю захистити порушене оскаржуваними актами Кабінету Міністрів України та МВС право жінок на навчання у вищих навчальних закладах МВС.

Під час судового розгляду справи позивачем також надано заяву ОСОБА_1 від 16 червня 2011 року, адресовану МЖПЦ "Ла Страда-Україна", відповідно до якої названа особа, яка працює консультантом у названій громадській організації, у 2011 році закінчила школу та мала наміри поступати до вищих навчальних закладів МВС. Однак, дізнавшись із засобів масової інформації, що до Академії внутрішніх справ приймаються лише хлопці, просила позивача захистити її права та інтереси в органах державної влади.

При вирішенні цієї справи суд виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Розпорядженням від 29 грудня 2010 року N 2355-р "Про проведення експерименту з підготовки фахівців для Міністерства внутрішніх справ" Кабінет Міністрів України прийняв пропозицію МВС щодо проведення у 2011 році експерименту з організації набору осіб до вищих навчальних закладів МВС та їх подальшого навчання за програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за схемою "курсант-військовослужбовець-курсант" (далі - експеримент). МВС, Міносвіти та Міноборони доручено у місячний строк узгодити порядок проведення експерименту. Також установлено, що фінансування експерименту здійснюється в межах бюджетних призначень, передбачених для МВС на відповідний рік.

Частиною 1 статті 113 та статтею 116 Конституції України, статтею 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

До основних завдань Кабінету Міністрів України, визначених положеннями статті 2 та 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", серед інших, віднесено забезпечення проведення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (частина 1 статті 117 Конституції України та частина 1 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Частинами 2 - 3 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, акти з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань - у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Статтею 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено повноваження Кабінету Міністрів у відносинах з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Зокрема, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади підзвітні Кабінету Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України вбачається, що цей акт не містить норм права, отже, немає нормативно-правового характеру. Натомість, зазначене розпорядження, яке стосується організаційно-розпорядчих та інших поточних питань і адресоване конкретно визначеним суб'єктам: МВС, Міносвіти, Міноборони, є актом індивідуальної дії організаційно-правового характеру.

З урахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що вказане розпорядження видане Кабінетом Міністрів України в межах компетенції та відповідно до законодавства з метою спрямування і координації діяльності міністерств, яким воно адресоване, а тому не може порушити права та інтереси МЖПЦ "Ла Страда-Україна" та права її членів.

За таких обставин вимога позивача про визнання незаконним оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Стосовно оскаржуваного наказу МВС.

Наказом МВС України від 1 грудня 2010 року N 590 "Про затвердження Порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України", зокрема, затверджено однойменний Порядок (далі - Порядок), яким встановлені вимоги до рівня освіти та віку кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів (далі - ВНЗ) МВС за державним замовленням.

За своїм характером, вказаний акт є нормативно-правовим.

Відповідно до вимог частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ" також зазначено, що за правилами частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до нього оскаржуваного акта або через те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не повинен проводити перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Ураховуючи викладене, позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних правовідносин, на які поширює дію цей акт.

Доказів застосування стосовно позивача оскаржуваного наказу МВС суду не надано.

Водночас суд прийшов до висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний наказ МВС, що обґрунтовується наступним.

Зазначений наказ стосується реалізації особою права на освіту, зокрема, у вищих навчальних закладах МВС.

Право на освіту в Україні гарантоване Конституцією України.

За змістом конституційних норм, приписів Закону України "Про освіту" та інших законодавчих актів право на освіту належить виключно людині/громадянину та не може належати юридичній особі.

Проаналізувавши положення законодавства у сфері освіти, суд приходить до висновку, що право на освіту - це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства, а також - цілеспрямований процес виховання і навчання з метою набуття встановлених державою освітніх рівнів.

Крім того, аналіз положень статуту позивача свідчить, що вказана громадська організація не здійснює навчання, виховання, професійну підготовку громадян України, не має статусу вищого навчального закладу, не має договірних відносин з приводу надання послуг в галузі освіти, не залучена до підготовки спеціалістів для правоохоронних органів в мережі вищих навчальних закладів МВС.

Відтак, позивач як юридична особа не може бути суб'єктом права на освіту та суб'єктом правовідносин, у яких підлягає застосуванню оскаржуваний наказ МВС.

Водночас суд не бере до уваги наданий позивачем доказ порушення оскаржуваним наказом МВС права на освіту у вищих навчальних закладах МВС члена МЖПЦ "Ла Страда-Україна" ОСОБА_1, а саме її заяву від 16 червня 2011 року, адресовану позивачу. Зазначене обґрунтовується тим, що суду не надано належних та допустимих доказів членства названої особи в МЖПЦ "Ла Страда-Україна". Крім того, зміст вказаної заяви доводить лише про наміри ОСОБА_1 вступити до вищих навчальних закладів МВС, зокрема Академії внутрішніх справ, однак не свідчить про те, що на підставі оскаржуваного наказу МВС їй відмовлено у реалізації права на освіту у вищих навчальних закладах МВС, тобто, що цей наказ був до неї застосований.

Наведені обставини виключають необхідність перевірки оскаржуваного наказу МВС на предмет його протиправності та зумовлюють необхідність відмовити у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним оскаржуваного наказу МВС.

У зв'язку з відмовою в задоволенні зазначеної позовної вимоги у суду також відсутні підстави для скасування державної реєстрації наказу МВС від 1 грудня 2010 року N 590 "Про затвердження Порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України".

Таким чином, позовні вимоги в цілому є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 КАС України.