Про визнання нечинним окремого положення постанови КМУ

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберда В.І., суддів Качура І.А., Шарпакової В.В., вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство юстиції України, про визнання нечинним окремого положення постанови КМУ,

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про визнання нечинним абзацу 5 підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" № 341 від 04.04.2011 року в частині визначення розміру разової грошової допомоги для учасників бойових дій із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період до і після Великої вітчизняної війни в абсолютній величині 460 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII учасникам бойових дій щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, призначеної законодавством. Оскаржуваною постановою, на думку позивача, безпідставно зменшено розмір зазначеної допомоги учасникам бойових дій.

Позивач вважає, що Кабінет Міністрів України при прийнятті оскаржуваної постанови вийшов за межі своїх повноважень, а оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України прийнята без врахування вимог частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою встановлено мінімальний розмір пенсії за віком, а також Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а тому значно зменшені передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплати разової грошової допомоги до п'ятого травня, що відповідно порушує права позивача.

Представник відповідача та третьої особи, просив відмовити задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. У наданих суду письмових запереченнях, відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята у межах повноважень, наданих Уряду, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, що мають право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня. Постанова видана з метою реалізації покладених на Уряд повноважень щодо виконання Державного бюджету України, в частині виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, в межах бюджетних асигнувань, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Відповідно до вимог ст. 171 КАС України, в українському інформаційному бюлетені "Офіційному висновку України" № 37 від 27.05.2011 року було надруковано оголошення про відкриття провадження у даній справі.

13.07.2011 в судовому засіданні, представником відповідача та третьої особи заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, за наслідками обговорення якого судом відмовлено у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач просив розглядати справу без його участі.

13.07.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою відповідача. Представник відповідача та третьої особи проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи без його участі, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Кабінетом Міністрів України 04.04.2011 року прийнято постанову № 341 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлено розміри разової грошової допомоги, передбаченої вказаними Законами.

Так, абзацом 5 пп. 2 п. 1 вказаної постанови встановлені розміри разової допомоги ветеранам війни, в тому числі учасникам бойових дій, із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період до і після Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, не зазначеним у підпункті 1 цього пункту, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту":

інвалідам I групи - 730 гривень;

інвалідам II групи - 580 гривень;

інвалідам III групи - 510 гривень;

учасникам бойових дій - 460 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії АБ № 598377, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 113, пункту 3 статті 116 Конституції України та абзацу 1 пункту 2 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII (з урахуванням Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 367-XIV від 25.12.1998 року) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Розділом II Закону № 367-XIV також вказано, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачений порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики і встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV), мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Частиною третьою статті 28 Закону № 1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Аналіз викладеного свідчить, що в ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що виплата разової грошової допомоги в розмірі, який встановлений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", здійснюватись не може, що дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплати щорічної разової грошової допомоги учасниками бойових дій. Заповнення прогалин у законодавстві належить виключно до компетенції законодавця.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними в Ухвалі Конституційного Суду України від 19.05.2009 року № 27-у.

Крім того, в статті 7 Закону № 2195-IV зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.

Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно з Додатком 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань.

Відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Отже, розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 341, з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати в залежності від прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовим актами, виходячи з розміру виділених бюджетних асигнувань.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення Кабінетом Міністрів України розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті учасникам бойових дій у 2011 році, з метою реалізації повноважень, покладених на Відповідача Розділом II Закону № 367-XIV.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд звертає увагу, що згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2011 року визначено, що проект оскаржуваної постанови відповідає Конституції України та законодавчим актам, що мають вищу юридичну силу.

Оцінивши докази, які наявні у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.