Про оскарження постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 та від 18.03.2009 р. № 211

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді - Савченко А.І., суддів - Добрівської Н.А., Кузьменка В.А., при секретарі - Литовці Ю.Є. розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 та від 18.03.2009 р. № 211, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 (далі по тексту позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту відповідач) та, з урахуванням доповнень до позовних вимог, просили суд: визнати незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та від 12.03.2008 р. № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"; визнати постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. та № 211 від 18.03.2009 р. такими, що не відповідають Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р.; визнати право позивачів отримувати разову грошову допомогу, встановлену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р. у розмірі, встановленому вказаним Законом; зобов'язати відповідача утриматися від прийняття постанов, що протирічать соціальним гарантіям держави, встановлених Законом; стягнути з відповідача заборгованість по допомозі за період 2006 - 2009 роки у сумі 57994,00 грн. з відповідним розподілом по кожному із позивачів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 2 липня 2009 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 17 грудня 2009 року зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями по справах № 2а-3725/09/2670 та № 7/5/10.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 29 червня 2011 року на підставі "Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах", справу № 15/206 передано для розгляду судді Савченко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2011 року справу № 15/206 прийнято до провадження суддею Савченко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 24 листопада 2011 року поновлено провадження у справ № 15/206 та призначено справу до судового розгляду на 6 грудня 2011 року.

В судове засідання, призначене на 6 грудня 2011 року, з'явився представник відповідача. Позивачі або їх уповноважений представник у судове засідання не з'явились, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 та від 18.03.2009 р. № 211 , зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості на підставі пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 6 грудня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Як встановлено судом, позивачі являються інвалідами війни, учасниками війни, учасниками бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями, копії яких наявні в матеріалах справи та мають право на пільги, встановлені законодавством України.

12 березня 2008 року на виконання частини 5 статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" та частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Кабінет Міністрів України прийнято постанову № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, якій у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

До повноважень Кабінет Міністрів України, визначених статтею 116 Конституції України, зокрема належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України (стаття 117 Конституції України).

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16.05.2008 р. № 279-VI до повноважень Кабінет Міністрів України належить, зокрема, забезпечення проведення державної соціальної політики.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Так, відповідно до частини 5 статті 6-1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

В Державному бюджеті України видатки на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в 2008 році збільшені на 31,2 млн.грн. порівняно з 2007 роком і передбачені у сумі 403 млн.грн.

За рахунок цих коштів у 2008 році було проведено виплату разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах, визначених оскаржуваною постановою.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі № 10-рп визнано неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" якими були змінені статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині виплати разової грошової допомоги. Згідно пункту 5 резолютивної частини Рішення положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи, що на момент здійснення виплат норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", якими були внесені зміни у Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були чинними, а оскаржувана постанова була прийнята на виконання цього Закону, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

З огляду на вищевикладені норми законів України "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" колегія суддів приходить до висновку, що саме на Кабінету Міністрів України було покладено обов'язок визначення розміру бюджетних асигнувань, передбачених Державним бюджетом України, а отже оскаржувана постанова від 12.03.2008 р. № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" відповідає вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент її прийняття, та є такою, що прийнята уповноваженим органом, в порядку та в спосіб, визначений законодавством.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 р. у справі № 7/510 (2а-8735/8) встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" розрахована на її одноразове застосування та на момент її прийняття її норми цілком відповідали вимогам чинного законодавства України.

На думку суду, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання незаконною та такою, що не відповідає Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р. постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (далі по тексту - Постанова № 211).

Так, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

В редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 09.07.2007 р. частиною 4 та частиною 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" були внесені зміни до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". З урахуванням внесених змін, частиною 5 та частиною 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до частини 2 статті 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про державний бюджет України.

Стаття 7 Бюджетного кодексу України закріплює основні принципи на яких ґрунтується Бюджетна система України, в тому числі принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період; принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетних призначень, які встановлюються законом про Державний бюджет України (стаття 23 Бюджетного кодексу України).

Згідно з Додатком № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", який набрав чинності з 01.01.2009 р., розподілено видатки Державного бюджету України серед головних розпорядників коштів.

Відповідно до коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2501150 до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в розмірі 402995,6 тис.грн.

Згідно з частиною 2 статті 61 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.

Стаття 4 Бюджетного кодексу України до нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні відносить Конституцію України, Бюджетний кодекс України; закон про Державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінетом Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

Враховуючи зазначенні вище положення нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" прийнята відповідно та на виконання вимог статті 12 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Тобто, оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою реалізації покладених на Уряд повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, в межах бюджетних асигнувань, що затверджені Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та від 18.03.2009 р. № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", видані Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити у задоволенні решти позовних вимог, оскільки інші позовні вимоги є похідними від позовних вимог щодо визнання незаконними постанов Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. № 211 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та від 12.03.2008 р. № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а також щодо визнання постанов Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 р. та № 211 від 18.03.2009 р. такими, що не відповідають Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р., яку суд, з урахуванням принципу диспозитивності встановленого частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядає як позовну вимогу щодо оскарження нормативно-правового акту в порядку, передбаченому статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачі достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги, суду не надали.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачами не доведена обґрунтованість позовних вимог, не надано доказів на підтвердження порушення їх прав, свобод та інтересів, а тому Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.