• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про визнання акта незаконним та таким, що не відповідає нормативно-правовому акту

Спеціалізовані суди | Ухвала від 17.05.2007 № 21/638-А
Реквізити
  • Видавник: Спеціалізовані суди
  • Тип: Ухвала
  • Дата: 17.05.2007
  • Номер: 21/638-А
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Спеціалізовані суди
  • Тип: Ухвала
  • Дата: 17.05.2007
  • Номер: 21/638-А
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2007 № 21/638-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Малетича М.М., суддів, при секретарі, за участю представників: позивача -[...], голова правління, протокол № 1 від 26.04.2004 р., відповідача - [...], третьої особи - [...], розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки Дніпропетровщини на постанову господарського суду м. Києва від 24.01.2007 у справі № 21/638-А за позовом Кредитної спілки Дніпропетровщини до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання акта незаконним та таким, що не відповідає нормативно-правовому акту.
Суть рішення і скарги:
Кредитна спілка Дніпропетровщини (надалі - Кредитна спілка, Позивач) звернулась в господарський суд міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (надалі - Комісія, Відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство юстиції України (надалі - Міністерство, Третя особа), про визнання акта незаконним та таким, що не відповідає нормативно-правовому акту.
Постановою господарського суду міста Києва від 24.01.2007 р. у справі № 21/638-А в задоволені позову було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Кредитна спілка Дніпропетровщини подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову господарського суду міста Києва від 24.01.2007 р. у справі № 21/638-А та стягнути за рахунок державного бюджету судові витрати, понесені Позивачем.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилався на те, що оспорювана постанова господарського суду міста Києва є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом було неправильно встановлено обставини у справі та неповно досліджені докази, які подавалися сторонами на розгляд суду, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Відповідач у своїх запереченнях не погоджувався з доводами та вимогами, які були викладені Позивачем в його апеляційній скарзі та вважав, що постанова господарського суду міста Києва від 24.01.2007 р. у справі № 21/638-А є законною, об'єктивною і такою, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити цю постанову суду без змін, а подану на неї апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник Третьої особи по справі надав суду свої письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких заперечував в задоволенні апеляційної скарги та вважав, що оспорювана постанова у даній справі є законною, об'єктивною і такою, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просив залишити цю постанову без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін та Третьої особи в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, Кредитна спілка Дніпропетровщини звернулась в господарський суд міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п. 2.6 Розпорядження Відповідача від 25.07.2006 р. № 6039 в частині "цільового призначення кредитів, які може надавати кредитна спілка" і постановою господарського суду міста Києва від 24.01.2007 р. у справі № 21/638-А в задоволені даного позову було відмовлено.
Приймаючи оспорювану постанову, суд першої інстанції, виходив з того, що Відповідач, приймаючи 25.07.2006 р. Розпорядження № 6039, що оспорюється в частині, зокрема, його п. 2.6 п. 2, вніс зміни в підпункт 1.4 п. 1 свого ж Розпорядження № 116 "Про затвердження Переліку внутрішніх положень кредитної спілки", в частині умов надання окремих видів фінансових послуг щодо цільового призначення кредитів, які може надавати кредитна спілка, діяв в межах повноважень, наданих йому законодавчими актами України, у зв'язку з чим, вимоги Позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість вимог Позивача та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи, 11.11.2003 р. Комісією було прийнято Розпорядження № 116 "Про затвердження Переліку внутрішніх положень кредитної спілки", яким передбачався вичерпний перелік фінансових послуг та умови надання окремих видів фінансових послуг, що надаються кредитною спілкою.
В подальшому, 25.07.2006 р. Відповідачем було прийнято Розпорядження № 6039 "Про внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11.11.2003 р. № 116", яким, зокрема, було затверджено зміни до Переліку внутрішніх положень кредитної спілки (відповідно до змін - Перелік внутрішніх положень та процедур кредитної спілки (надалі - Перелік), затвердженого Розпорядженням № 116 від 11.11.2003 р., та викладено пп. 1.4 п. 1 вказаного Переліку в новій редакції, де зазначалося, що Положення про фінансові послуги, повинно містити, зокрема: а) вичерпний перелік фінансових послуг, що надаються кредитною спілкою; б) умови надання окремих видів фінансових послуг щодо: строків дії договорів про надання фінансових послуг; цільового призначення кредитів, які може надавати кредитна спілка; забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами; критеріїв визначення розміру процентної ставки за кожним з окремих видів фінансових послуг.
Скаржник в позовній заяві та апеляційній скарзі не погоджувався з вказаними змінами і, зокрема, в частині про надання кредиту із зазначенням цільового призначення коштів, та зазначив, що зобов'язавши кредитні спілки вказувати в Положеннях про цільове призначення кредитів, які може надавати кредитна спілка, цим самим Відповідач вийшов за межі своїх повноважень, порушивши також при цьому право Позивача самостійно встановлювати умови надання кредитів та надавати їх на умовах платності, строковості та забезпеченості.
Разом з тим, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 26 Закону України "Про кредитні спілки" державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок здійснює уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Зокрема, відповідно до ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" , уповноважений орган у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання; встановлює обов'язкові нормативи достатності капіталу та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами.
Підпунктом 10 п. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" також встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг - це здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.
Таким уповноваженим органом для здійснення комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам, відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про затвердження Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України" від 04.04.2003 р. № 292 , є Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка являється центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Комісія - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством, та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також Положенням.
Комісія, відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, вирішує питання щодо здійснення згідно із законами України державного регулювання і нагляду за діяльністю, зокрема, кредитних спілок.
Крім того, уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, відповідно до Указу Президента України від 04.04.2003 р. № 292 у межах своєї компетенції та відповідно до положень, викладених в ст. ст. 6 та 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", повноважний вирішувати питання щодо встановлення додаткових вимог до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.
Така можливість уповноваженому органу встановлена відповідно до його повноважень, зокрема, щодо:
- розроблення і затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контроль їх виконання;
- видання фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідних дозволів, а також ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затвердження умов провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням;
- встановлення обов'язкових нормативів достатності капіталу та інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з фінансовими активами;
- встановлення додаткових вимог до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.
Також, Указ Президента України № 292 серед основних завдань Відповідача у межах його повноважень, вказує на визначення Комісією переліку внутрішніх положень та процедур, які має розробити та затвердити кредитна спілка для забезпечення своєї ефективної та безпечної діяльності.
Отже, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, приймаючи 25.07.2006 р. Розпорядження № 6039 "Про внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 11.11.2003 р. № 116" і, зокрема - його п. 2.6, яким було змінено Перелік внутрішніх положень кредитної спілки , в тому числі - пп. 1.4 п. 1 Положення про фінансові послуги, що надаються кредитною спілкою, яким встановила вимоги про те, що вказане Положення повинно містити умови надання окремих видів фінансових послуг щодо цільового призначення кредитів, які може надавати кредитна спілка, здійснювала свою діяльність в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач, як уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, розробив спірний акт в частині встановлення умови надання фінансових послуг щодо цільового призначення кредитів у межах, визначених законодавством повноважень та у відповідності до визначеної законом його компетенції.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, в даному випадку, Позивачем не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду міста Києва від 24.01.2007 р. у справі № 21/638-А, яку було прийнято по даній справі, у зв'язку з правильним встановленням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в постанові суду дійсним обставинам справи, а також у зв'язку з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою.
У зв'язку з цим оскаржувана постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Кредитної спілки Дніпропетровщини - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 69 - 71, 76, 79, 86, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206 та 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Кредитної спілки Дніпропетровщини залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 24.01.2007 р. у справі № 21/638-А за позовом Кредитної спілки Дніпропетровщини до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, про визнання акта незаконним та таким, що не відповідає нормативно-правовому акту, - без змін.
2. Справу № 21/638-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя
Судді
( Текст взято з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/ )