Про визнання незаконним та нечинним наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2011 року № 1688 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку"

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді Твердохліб В.А., суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П., за участю секретаря Погребняк М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, треті особи: Державна податкова служба України, ОСОБА_3, про визнання незаконним та нечинним наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України (далі - Відповідач), треті особи: Державна податкова служба України (далі - Третя особа 1), ОСОБА_3 (далі - Третя особа 2), про визнання незаконним та нечинним наказу від 21.12.2011 року № 1688 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку", зобов'язання невідкладно опублікувати відомості про визнання незаконним та нечинним вказаного наказу у виданнях, в яких його офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково, визнано нечинним пункт 1 наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2011 року № 1688 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку", зобов'язано Міністерство фінансів України після набрання постановою суду законної сили невідкладно опублікувати її резолютивну частину про визнання нечинним наказу Міністерства фінансів України № 1688 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку" у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Відповідач та Третя особа 1 подали апеляційні скарги, у якій просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що до компетенції Відповідача станом на момент прийняття спірного наказу не належало встановлення форм податкових декларацій, а тому оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що винесений в порушення встановленої Податковим кодексом України компетенції.

Проте колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Позивач є фізичною особою - підприємцем.

Крім того, Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серія НОМЕР_1 від 10.01.2012 року.

21.12.2011 року Відповідачем відповідно до пункту 296.9 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України , Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 446, та Положення про Державну податкову службу України , затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року № 584, прийнято наказ № 1688 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку". 27.12.2012 року оскаржуваний наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1533/20271.

Із змісту вказаного наказу вбачається, що ним затверджено форму податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця та форму податкової декларації платника єдиного податку - юридичної особи. Наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування, але не раніше 1 січня 2012 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Згідно схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року № 1085 , Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, міністерством.

Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, її діяльність спрямовується і координується Кабінетом України через Міністра фінансів України (п. 12 розд. IV вказаної схеми).

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначено Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Частиною 1 статті 6 Закону міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Президентом України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

За приписами статті 7 Закону основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є, зокрема, забезпечення нормативно-правового регулювання.

Згідно чч. 1 - 8 ст. 15 Закону міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" .

Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства.

Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство фінансів України , затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 446/2011 (далі - Положення), Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Основними завданнями Мінфіну України є, зокрема, формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової і митної політики (п. 3 Положення ).

Відповідно до пп. 64 п. 4 Положення Мінфін України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Отже, до компетенції Відповідача нормами чинного законодавства віднесено формування та забезпечення реалізації державної податкової політики, здійснення нормативно-правового регулювання у податковій сфері.

Міністерство фінансів України є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації податкової політики.

Частиною 1 статті 23 Закону центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Згідно пп. 5 п. 4 Положення ДПС України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розробляє та вносить Міністрові проекти нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, що належать до сфери діяльності ДПС України.

Частиною 2 пункту 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року № 584/2011, визначено, що ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

1) надання адміністративних послуг; 2) здійснення державного нагляду (контролю); 3) управління об'єктами державної власності; 4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; 5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України.

Відповідно до системи центральних органів виконавчої влади, визначених Законом, Державна податкова служба є іншим центральним органом виконавчої влади, який не наділений повноваженнями щодо здійснення нормотворчої діяльності.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного наказу мала місце колізія закону, який прийнято раніше, - Податковий кодекс України , та закону, який прийнято пізніше, - Закон України "Про центральні органи виконавчої влади".

Крім того, частиною 1 пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 12.08.2012 року, встановлено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що Державна податкова служба України не є суб'єктом нормотворення, а Відповідач при винесенні 21.12.2011 року наказу № 1688 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку" діяв у спосіб, в межах та на підставі чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційні скарги Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту:

ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову до Міністерства фінансів України, треті особи: Державна податкова служба України, ОСОБА_3, про визнання нечинним наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 5 березня 2013 року.