Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Винокурова Сергія Маркіяновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни - доповідача,

Сергейчука Олега Анатолійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 28, ст. 232) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Громадянин Каніщев Андрій Вячеславович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII зі змінами (далі - Закон) стосовно виключного права державних спеціалізованих установ на судово-експертну діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз (фактично частини третьої статті 7 Закону) .

Необхідність в офіційному тлумаченні положень статті 7 Закону автор клопотання обґрунтовує тим, що, маючи кваліфікацію судово-психіатричного експерта, він позбавлений можливості займатися професійною експертною діяльністю на підприємницьких засадах, оскільки "внаслідок запровадження державної монополії на проведення криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз" порушується його "право на підприємницьку діяльність, гарантоване статтею 42 Конституції України". При цьому він вважає, що обмеження кола суб'єктів судово-експертної діяльності, яке безпосередньо стосується сфери правосуддя та судочинства, суперечить їх інтересам.

Каніщев А.В., аргументуючи необхідність офіційного тлумачення положень статті 7 Закону, також посилається на те, що вони є спірними і повинні розглядатися в системному зв'язку з нормами статті 4 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року N 698-XII в редакції Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року N 1775-III, які визначають, що діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, і вважає, що зазначені положення законів слід перевірити на предмет відповідності Конституції України (конституційності) на підставі частини третьої статті 61 та частини другої статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Вмотивовуючи потребу в офіційному тлумаченні положень статті 7 Закону, автор клопотання послався на неоднакове розуміння цієї норми судами загальної юрисдикції та долучив до конституційного звернення судові рішення, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень: ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області (справа N 11-248/2008) та постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2007 року (справа N 1-624/2007), в яких серед інших досліджувалося питання законності проведення експертиз особами, які не є співробітниками державних спеціалізованих установ, а також листи вказаних судів, що підтверджують чинність відповідних рішень.

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали від 6 липня 2011 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", виходить з такого.

Закон України "Про Конституційний Суд України" передбачає, що у конституційному зверненні має зазначатися обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України (пункт 4 частини другої статті 42) ; підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод ( стаття 94) .

Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України, викладених в ухвалах від 31 травня N 15-у/2011, від 5 липня 2011 року N 23-у/2011, від 5 липня 2011 року N 24-уп/2011, від 13 липня 2011 року N 25-у/2011 року, конституційне звернення має бути внесене особою, яка є суб'єктом відповідних конституційних прав і свобод та має підстави стверджувати про їх порушення або можливість порушення внаслідок неоднозначного застосування норм Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади, а тому прагне отримати офіційну інтерпретацію норм, які були застосовані при розв'язанні спірних правовідносин, з метою забезпечення реалізації чи захисту саме своїх конституційних прав та свобод.

Дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у жодному із правозастосовних актів, на які посилається автор клопотання, не досліджувалося питання законності проведення судово-психіатричної експертизи особами, які не є співробітниками державних спеціалізованих установ. Наведені рішення судів стосувалися проведення автотехнічної, судово-медичної, трасологічної, фоноскопічної експертиз. Із наданих Каніщевим А.В. документів вбачається, що жоден із правозастосовних актів, на які він посилався, не приймався щодо нього особисто, не стосувався його інтересів, а тому автор клопотання не довів, що застосуванням статті 7 Закону у вказаних справах порушено саме його конституційні права та свободи. Крім того, Каніщев А.В. не є повноважним суб'єктом права на конституційне подання щодо оцінки на предмет відповідності Конституції України законів України чи їх окремих положень, зокрема статті 7 Закону.

За таких обставин Конституційний Суд України вважає, що громадянин Каніщев А.В. не є повноважним суб'єктом звернення до єдиного органу конституційної юрисдикції з такого приводу, а тому відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" це є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 42, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII зі змінами на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - відсутність встановленого Конституцією України, цим Законом права на конституційне звернення.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.