Звернення Ради суддів України до Президента України Ющенка В.А.

На черговому засіданні Ради суддів, яке відбулося 02.10.2009, розглянуто питання реалізації окремих положень Закону від 05.06.2009 N 1475-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах" (далі - закон).

Підтримуючи необхідність запровадження автоматизованої системи документообігу в судах, вважаємо, що реалізація окремих положень закону може призвести до дезорганізації роботи як загальних, так і адміністративних судів.

Так, окремі положення закону не узгоджуються з низкою положень Закону "Про судоустрій України".

По-перше, відповідно до ст. ст. 29 та 42 Закону "Про судоустрій України" на заступника голови відповідного суду, як голови судової палати, покладено формування складу колегії суддів для розгляду судових справ.

Однак законом Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС) доповнено ст. 15-1, якою передбачається визначення колегії суддів для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу суду, що не узгоджується із Законом "Про судоустрій України".

У частині окружних та апеляційних адміністративних судах на сьогодні вже використовується програмний продукт "Автоматизована система "Діловодство". Зазначена програма частково адаптована для забезпечення процесів документообігу в адміністративних судах і дає змогу на мінімальному рівні об'єднати інформаційний простір користувачів. Проте програма створена до прийняття закону, а положення, що визначатиме алгоритм роботи програми, ще перебуває на стадії розробки. Слід зазначити, що система автоматичного розподілу судових справ є лише складовою автоматизованої системи документообігу суду. Відтак запровадження автоматичного розподілу судових справ між суддями можливо лише за умови належної роботи автоматизованої системи всього судового документообігу суду.

Частиною 1 ст. 15-1 КАС передбачено, що автоматизована система документообігу суду забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді. Частиною 3 цієї ж статті закону встановлено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється за принципом вірогідності.

Таким чином, закон передбачає одночасне застосування принципів, які не можуть бути поєднані за визначенням.

Буквальне виконання вимог ст. 15-1 КАС може призвести до дезорганізації роботи апеляційних та касаційного судів. Зокрема, для розгляду лише однієї конкретної справи у Вищому адміністративному суді, де працюють більше 50 суддів, може бути утворено більш ніж 2500 варіантів колегій. З огляду на те, що всі справи в цьому суді в касаційному порядку розглядаються колегіально, а щороку на розгляд надходить більше ніж 20000 справ, то очевидною є фізична неспроможність суддів забезпечити розгляд справ колегіями, визначеними за правилами зазначеної статті.

Установивши порядок розподілу справ в адміністративних судах, закон не передбачає аналогічних правил для загальних судів, що потребуватиме паралельною застосування судами різних правил документообігу.

По-друге, в ст. 15-1 КАС визначаються принципи, за якими здійснюватиметься автоматичний розподіл судових справ між суддями. Спеціалізація суддів серед них принципів відсутня. Це фактично позбавляє сенсу ст. ст. 25 та 38 Закону "Про судоустрій України", положення яких передбачають утворення судових палат з розгляду окремих категорій справ в апеляційних адміністративних судах та у Вищому адміністративному суді за встановленою і визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Зрештою, в цій частині норми ст. 15-1 КАС не узгоджуються і з конституційними принципами побудови судів загальної юрисдикції, одним з яких спеціалізація.

Питання розподілу справ в адміністративних судах регулюються Кодексом адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 3 КАС адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, До компетенції якого цим кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Це місцеві загальні суди, окружні адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Вищий адміністративний суд, Верховний Суд. Таке поняття адміністративного суду характерне лише для КАС і воно відрізняється від поняття адміністративного суду, що використане в Законі "Про судоустрій України". А відтак виконання заходів щодо запровадження автоматичного розподілу судових справ системою документообігу в Місцевих загальних судах вимагатиме суттєвого збільшення фінансування та часу на його розробку, підготовку та запровадження. Щодо Вищого адміністративного суду чи Верховного Суду, то такі дії взагалі виходять за межі повноважень ДСАУ.

По-третє, "Прикінцевими положеннями" закону на Державну судову адміністрацію покладається завдання до 01.01.2010 (дата набрання чинності законом) забезпечити адміністративні суди матеріально-технічними ресурсами, програмними засобами для запровадження та функціонування системи автоматичного розподілу судових справ між суддями та підготувати Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах (далі - Положення), при цьому зазначені заходи не забезпечені необхідними фінансовими ресурсами.

Незважаючи на розпочату роботу щодо розробки базової структури Положення, окремі його пункти необхідно не тільки чітко визначити, внормувати, а й провести тестову апробацію з урахуванням усіх обставин процесуальної практики роботи суду. Положення повинно чітко визначати дії посадових осіб суду з метою недопущення двозначностей, які неминуче призведуть до блокування роботи суду.

Для належного виконання закону необхідно провести: дооснащення адміністративних судів програмно-апаратними комплексами та системами фіксування судового процесу; широко масштабне навчання користувачів; установлення системи безперебійного живлення, резервних серверів для виключення втрати інформації при виходу з ладу головного серверу; виконати інші технічні та організаційні заходи.

Для забезпечення виконання вимог закону підготовчі заходи необхідно провести виключно ще у 2009 році (закон набирає чинності з 01.01.2010). Проте кошти на цю мету в сумі 40 млн.грн. передбачено проектом закону про державний бюджет лише на наступний рік.

Ураховуючи складну економічну ситуацію, частково питання фінансування можна було б вирішити за рахунок надходження до Спеціального фонду державного бюджету коштів за інформаційно-технічне забезпечення судових процесів в адміністративних справах. Однак, ураховуючи вимоги ст. 4 та ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу, а також відсутність такої норми в Кодексі адміністративною судочинства, реалізувати зазначене можна лише шляхом внесення відповідних змін до законодавства.

Законом також установлено кримінальну відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, а тому числі за несвоєчасне внесення відомостей до автоматизованої системи. Зрозуміло, що за обставин, які наведені вище, своєчасне внесення відомостей до системи в багатьох випадках може бути неможливим

Таким чином, а 01.01.2010 здійснення правосуддя судами, до компетенції яких піднесено розгляд адміністративних справ, може бути суттєво ускладнене або взагалі унеможливлене.

Виходячи з наведеного, з метою запобігання кризи в правосудді. Рада суддів уповноважила мене звернутися до вас, шановний Вікторе Андрійовичу, а також до Голови Верховної Ради і Прем'єр-міністра з проханням ужити передбачених законом заходів, спрямованих на приведення положень закону у відповідність до Конституції та узгодження його положень з іншими законами, сприяння в забезпеченні судів необхідним фінансуванням потреб, що випливають із закону, відтермінування строку набрання чинності законом щонайменше на один рік.

Надіємося на вашу підтримку.