• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України

Вищий господарський суд України  | Лист, Питання - відповідь від 29.09.2009 № 01-08/530
Реквізити
  • Видавник: Вищий господарський суд України
  • Тип: Лист, Питання - відповідь
  • Дата: 29.09.2009
  • Номер: 01-08/530
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Вищий господарський суд України
  • Тип: Лист, Питання - відповідь
  • Дата: 29.09.2009
  • Номер: 01-08/530
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
- якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності;
- у випадках, передбачених законодавчими актами України (зокрема, пунктом 4 частини першої статті 12 названого Кодексу) .
В іншому разі фізичні особи (громадяни) не можуть залучатися господарським судом до участі в розгляді справ саме як відповідачі, а судове рішення, прийняте з порушенням відповідних норм процесуального права, підлягає скасуванню або зміні на підставі пункту 4 частини першої статті 104 ГПК.
42. Чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала господарського суду про порушення провадження у справі, якщо її винесено, на думку скаржника, з порушенням правил об'єднання позовних вимог?
Чи вправі суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення, прийняте з порушенням правил об'єднання позовних вимог, та повернути позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК?
Згідно з частиною першою статті 106 ГПК ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 64 ГПК не передбачено можливості оскарження з будь-яких підстав ухвали про порушення провадження у справі.
Якщо рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил об'єднання позовних вимог, то апеляційна інстанція з урахуванням характеру порушення, допущеного місцевим судом, приймає постанову згідно з повноваженнями, визначеними статтею 103 ГПК. Водночас необхідно мати на увазі, що відповідно до частини другої статті 104 ГПК скасування рішення суду першої інстанції можливе лише за умови, що зазначене порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
43. Які процесуальні дії повинен вчинити апеляційний господарський суд у разі надходження до нього касаційної скарги на ухвалу апеляційної інстанції, що не підлягає оскарженню (про прийняття апеляційної скарги до розгляду тощо)?
В інформаційному листі Верховного Суду України від 10.09.2008 N 3.2.-2008 (доведеному до відома господарських судів України інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.09.2008 N 01-8/547) зазначено, зокрема, таке: "У разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено, відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 111-13 ГПК України" .
XII. Питання перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
44. Як повинен діяти суд апеляційної інстанції в разі одержання заяви сторони у справі про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього суду, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін?
Будь-яка постанова апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, може бути переглянута цим же судом за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому розділом XIII ГПК.
Що ж до судового рішення, яке після перегляду в апеляційному або касаційному порядку залишено без змін, то його перегляд за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку" (див. підпункт 3.2 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами").
( Абзац в редакції Листа Вищого господарського суду N 01-08/592 від 30.10.2009 )
45. Чи користується особа, яка звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, правом на відмову від такої заяви та відповідно - чи має суд прийняти таку відмову?
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.81 N 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" зазначено, що заяви і подання про перегляд судового рішення (за нововиявленими обставинами) розглядаються стосовно до правил, які регулюють розгляд справи у судовому засіданні, з урахуванням особливостей даного питання.
З урахуванням наведеного питання, пов'язані з відмовою особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, від такої заяви та про прийняття відповідної відмови й припинення провадження з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вирішується господарським судом у відповідності з приписами статті 80 ГПК.
46. Відповідно до частини сьомої 114 ГПК у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Чи застосовуються у такому перегляді встановлені статтею 69 цього Кодексу строки вирішення спору?
Відповідно до частини третьої статті 114 ГПК заява, подання прокурора про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
( Абзац другий пункту 46 із змінами, внесеними згідно з ЛистомВищого господарського суду N 01-08/369 від29.06.2010 )
Системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що розгляд відповідної заяви (подання) і розгляд господарським судом справи в разі скасування судового рішення являють собою сукупність процесуальних дій, які мають бути вчинені судом у строк, передбачений згаданою частиною третьою статті 114 ГПК.
XIII. Питання, пов'язані з виконанням судових рішень
( Текст листа доповнено порядковим номером і найменуванням розділузгідно з Листом Вищого господарського суду N 01-08/369 від 29.06.2010 )
47. Яким чином має процесуально оформлюватися заміна сторони у виконавчому провадженні?
Відповідно до статті 25 ГПК у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив; правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником; для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
З урахуванням наведених законодавчих приписів заміна однієї з сторін у виконавчому провадження її правонаступником здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали; новий наказ при цьому не видається.
48. Чи можлива видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них?
Така видача наказів не є можливою. Вона суперечила б приписові частини четвертої статті 116 ГПК, за яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
Водночас якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, - але саме один, а не декілька.
49. Від дати прийняття якого саме судового акта слід відраховувати трирічний строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду у випадках оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду та залишення такого рішення без змін постановою апеляційної інстанції?
У пункті 33 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 N 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, зокрема, що у визначенні початку перебігу строку пред'явлення наказу господарського суду до виконання необхідно керуватися приписами статті 21 Закону України "Про виконавче провадження".
Зазначеною статтею передбачено, що судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років, і відповідний строк для виконання рішень господарських судів встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Момент набрання рішенням місцевого господарського суду законної сили визначається згідно з приписами частин третьої і четвертої статті 85 ГПК. Зокрема, у зазначеній ситуації рішення місцевого господарського суду набирає законної сили одночасно з прийняттям і набранням законної сили постановою апеляційної інстанції (частини перша і третя статті 105 ГПК) , й відповідно з наступного за цим дня починається строк пред'явлення виконавчого документа господарського суду до виконання.
( Відповідь в редакції Листа Вищого господарського суду N 01-08/600 від 12.11.2009 )
50. Чи може господарський суд зупиняти провадження (стаття 79 ГПК) у справі під час розгляду ним заяв (подань), поданих у порядку статті 121 ГПК?
В абзаці першому пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) зазначено, що заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК.
Отже, стаття 79 ГПК, яка передбачає зупинення провадження у справі та його поновлення, застосовується у розгляді згаданих заяв (подань) на загальних підставах.
51. Чи може господарський суд зупиняти провадження (стаття 79 ГПК) під час розгляду ним скарг, поданих у порядку статті 121-2 названого Кодексу?
В абзаці другому пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися, зокрема, положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, в тому числі розділу XI ГПК (у якому вміщено статтю 79 цього Кодексу) .
Отже, стаття 79 ГПК, яка передбачає зупинення провадження у справі та його поновлення, застосовується у розгляді згаданих скарг на загальних підставах.
XIV. Питання щодо застосування деяких норм Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 )
52. Чи може бути скасовано рішення постійно діючого третейського суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди", в разі прийняття такого рішення третейським суддею одноособово, якщо кількісний склад третейського суду не передбачено угодою сторін?
Відповідно до згаданого пункту 4 частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон) рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, якщо склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону.
За приписами частин третьої і п'ятої статті 16 Закону:
- у постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду;
- за всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
Згідно з частинами першою і третьою статті 14 Закону:
- сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів;
- у постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
При цьому частиною другою статті 12 Закону визначено: якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
Таким чином, вирішуючи питання, пов'язані зі складом постійно діючого третейського суду, яким прийнято його рішення, господарському суду слід з урахуванням наведених законодавчих приписів ретельно досліджувати відповідні положення регламенту названого третейського суду у їх співвідношенні з умовами третейської угоди.
Заступник Голови Вищого
господарського суду України

В.Москаленко