ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
10.09.2008 N 3.2.-2008 |
Голові Вищого господарського
суду України Демченку С.Ф.
Матеріали господарських справ свідчать про поширення практики подання сторонами у справі апеляційних і касаційних скарг на ухвали господарського суду, які не може бути оскаржено ні в апеляційному, ні в касаційному порядку. Такі дії сторін у справі, як правило, спрямовані на затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, положень щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Згідно з частиною першою статті 106 та частиною першою статті 111-13 ГПК України ухвали відповідно місцевого господарського суду і апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у випадках, передбачених Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Проте мають місце випадки, коли суд апеляційної чи касаційної інстанції розглядає такі скарги по суті.
Необхідно також враховувати роз'яснення, розміщені у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 року N 8, яким передбачено, що оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
З метою запобігання відповідним порушенням господарським судам слід враховувати таке.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено, відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 111-13 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на ухвалу Вищого господарського суду України, яку не може бути оскаржено, суд повинен відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 111-22 ГПК України.
Про відмову у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги виноситься ухвала.
Видачу в необхідних випадках довідки про повернення державного мита здійснює місцевий господарський суд.
Прошу даний інформаційний лист довести до відома апеляційних та місцевих господарських судів.
Голова Судової палати у господарських справах | В.П.Барбара |