Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 статті 78, пункту 1 статті 84, пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також про офіційне тлумачення словосполучення "чи є колективні сільськогосподарські підприємства субєктами колективної власності на землю"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Шаповала Володимира Миколайовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича - суддя-доповідач,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

розглянув питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 статті 78, пункту 1 статті 84, пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27), а також про офіційне тлумачення словосполучення "чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами колективної власності на землю".

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М.Д. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народні депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 статті 78, пункту 1 статті 84, пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також дати офіційне тлумачення словосполучення "чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами колективної власності на землю".

Народні депутати України вважають, що з прийняттям Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII, Закону України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 року N 2073-XII, Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року N 2114-XII відбулось роздержавлення земель сільськогосподарського призначення шляхом їх передачі з державної власності у колективну. Сільськогосподарські підприємства України на законних підставах отримали державні акти на право колективної власності на землю.

Це право гарантоване також іншими актами чинного законодавства України. Зокрема, Законом України "Про власність" від 7 лютого 1991 року N 697-XII (стаття 2), Законом України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року N 887-XII (стаття 2).

Суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що в новій редакції Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III всупереч статтям 8, 13, 14, 21, 22, 41 Конституції України поняття колективної власності на землю взагалі не вживається, що призвело до необгрунтованого звуження поняття форм власності на землю та порушення визначених Основним Законом прав громадян стосовно власності на землю. Тому, як вважають народні депутати України, пункт 3 статті 78, пункт 1 статті 84, пункт 3 Перехідних положень Земельного кодексу України, які скасовують право на колективне володіння землею, є неконституційними.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 6 листопада 2003 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, З статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Підставою для розгляду справи Конституційним Судом України є конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів (стаття 39, частина перша статті 71 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Матеріали, долучені до конституційного подання, не містять правового обгрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень, як того вимагає Закон України "Про Конституційний Суд України". У конституційному поданні поставлено питання про те, що "відсутність врегулювання у Земельному кодексі України такої форми власності, як "колективна власність на землю", не відповідає Конституції України. Однак не вказано, які конкретно положення Конституції України містять приписи щодо обов'язкового врегулювання Земельним кодексом України саме "колективної форми власності на землю".

Народні депутати України просять також роз'яснити, чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами права колективної власності на землю. Проте у конституційному поданні не вказуються обгрунтування практичної необхідності офіційного тлумачення цього словосполучення, як це передбачено статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування закону, в якому міститься словосполучення, про офіційне тлумачення якого заявлено клопотання (стаття 39 цього Закону.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для відкриття конституційного провадження у справі.

Керуючись статтями 147, 150 Конституції України, статтями 13, 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 3 статті 78, пункту 1 статті 84, пункту 3 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, а також про офіційне тлумачення словосполучення "чи є колективні сільськогосподарські підприємства суб'єктами колективної власності на землю" на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена.