Ухвала Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення пункту 23 частини першої статті 106 Конституції України

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича - доповідача,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні питання про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення пункту 23 частини першої статті 106 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача Дідківського А.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення пункту 23 частини першої статті 106 Конституції України, за яким до повноважень Президента України належить утворення судів у визначеному законом порядку.

Необхідність в офіційному тлумаченні автор клопотання обґрунтовує наявністю неоднозначного розуміння обсягу та змісту поняття "утворення судів", що, на його думку, ускладнило правове врегулювання належної організації та функціонування судів загальної юрисдикції в частині поширення цієї норми на питання призначення судді на посаду голови, заступника голови суду (далі - призначення суддів на адміністративні посади).

Глава держави наголошує, що зазначене положення "нерозривно пов'язане з конституційним статусом Президента України" як гаранта додержання прав і свобод людини і громадянина (частина друга статті 102 Конституції України) , а відтак - із забезпеченням у повному обсязі вирішення питань започаткування роботи судів, зокрема призначення суддів на адміністративні посади і, як наслідок, належного захисту судом конституційних прав і свобод людини і громадянина (частина перша статті 55 Конституції України) .

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України за результатами голосування на засіданні 22 грудня 2008 року прийняла Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження.

3. Конституційний Суд України Ухвалою від 29 січня 2009 року N 2-у/2009 відкрив конституційне провадження у цій справі.

4. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання має містити правове обґрунтування тверджень щодо необхідності в офіційному тлумаченні Конституції України та законів України (пункт 4 частини другої статті 39) ; підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (частина перша статті 93) . Питання, що порушуються у конституційному поданні, повинні належати до повноважень Конституційного Суду України, визначених статтею 150 Конституції України.

Суб'єкт права на конституційне подання просить дати офіційне тлумачення поняття "утворення судів", вжитого у пункті 23 частини першої статті 106 Конституції України, відповідно до якого Президент України утворює суди у визначеному законом порядку, проте правового обґрунтування практичної необхідності в цьому не навів.

Зазначена конституційна норма виписана чітко та зрозуміло і на її реалізацію у статті 20 Закону України "Про судоустрій України" визначено порядок утворення судів.

У конституційному поданні як на підставу для офіційного тлумачення цієї норми зроблено посилання на Постанову Верховної Ради України "Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад" від 30 травня 2007 року N 1098-V і рішення Ради суддів України "Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад" від 31 травня 2007 року N 50, якими по-різному врегульовано питання призначення суддів на адміністративні посади.

Однак при прийнятті вказаних актів Верховна Рада України та Рада суддів України не посилалися на пункт 23 частини першої статті 106 Конституції України.

На думку Президента України, його конституційне повноваження щодо "утворення судів" включає в себе і призначення суддів на адміністративні посади. Таким чином, у конституційному поданні фактично йдеться не про тлумачення конституційної норми, а про встановлення Конституційним Судом України окремого повноваження Президента України щодо призначення голови суду та заступників голови суду.

Проте питання призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції вже було предметом розгляду Конституційного Суду України.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007 (справа про звільнення судді з адміністративної посади) визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України", відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

Приймаючи зазначене рішення, Конституційний Суд України брав до уваги положення Конституції України, що регламентують повноваження Президента України стосовно організації і діяльності судової влади, в тому числі й положення, яке автор просить витлумачити у цьому конституційному поданні. Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини вказаного рішення, повноважень призначати суддю на посаду голови суду, заступника голови суду та звільняти його з цієї посади Конституція України Президентові України не надала.

У пункті 8 мотивувальної частини Рішення від 16 жовтня 2001 року N 14-рп/2001 (справа про призначення суддів) також викладена правова позиція Конституційного Суду України, що Основний Закон України не містить положень про призначення/обрання голів судів загальної юрисдикції, заступників та їх звільнення. Лише частина друга статті 128 Конституції України передбачає обрання на посаду Голови Верховного Суду України та звільнення з цієї посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом. Призначення на адміністративні посади голів інших судів загальної юрисдикції та їх заступників має визначатися виключно законом (пункт 14 частини першої статті 92 Конституції України) .

Таким чином, відповідь на порушене у конституційному поданні питання міститься у зазначених рішеннях Конституційного Суду України, які є остаточними і обов'язковими до виконання на території України.

У зв'язку із зазначеним та на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", параграфом 51 Регламенту Конституційного Суду України конституційне провадження у справі підлягає припиненню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 39, 45, 51, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", параграфом 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Припинити конституційне провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення пункту 23 частини першої статті 106 Конституції України на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.