Стосовно Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років"

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" (далі - Закон) в арбітражній практиці постали проблемні питання, пов'язані з неузгодженостями приписів Закону з іншими нормативно-правовими актами України.

Так, відповідно до статті 5 Закону звільняються від сплати ввізного мита, оподаткування податком на додану вартість комплектуючі вироби та запасні частини до сільськогосподарської техніки. Не застосовується стягнення мита та інших податків при ввезенні на митну територію України комплектуючих виробів та запасних частин до сільськогосподарської техніки, засобів захисту рослин і тварин, які не виробляються в Україні, а також при сезонному ввезенні (з 1 лютого по 1 жовтня) дизельного палива.

Проте відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування" пільги щодо оподаткування встановлюються або змінюються виключно законами України з питань оподаткування.

Пунктом 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.

З частини п'ятої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" вбачається, що зміни і доповнення стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про бюджетну систему України" бюджетний рік розпочинається з 1 січня та закінчується 31 грудня.

Відповідно до пункту 4 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний термін з дня набрання чинності Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом та прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на його виконання.

Водночас пунктом 1 цього розділу передбачено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 20.02.2001.

Оскільки зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" щодо звільнення від податку на додану вартість операцій з сезонного ввезення (з 1 лютого по 1 жовтня) на митну територію України дизельного палива на даний час не внесено, це вкрай ускладнює формування правильної і однакової практики вирішення арбітражними судами спорів, пов'язаних із застосуванням приписів Закону.

Про гостроту проблеми наочно свідчить письмове звернення до Вищого арбітражного суду України Голови Державної митної служби України від 30.03.2001 N 11/1-19-2553, копія якого додається. Доречно зауважити, що з цього приводу Державна митна служба України раніше вже зверталася до Голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності і одержала від нього листа від 06.03.2001 N 06-10/136, у якому зазначалося про підтримку "позиції Державної митної служби України щодо застосування окремих норм Закону".

У зв'язку з цим необхідно згадати ще й про звернення Міністерства економіки України від 22.02.2001 N 37-32/602-10 до Прем'єр-міністра України (копія одержана Вищим арбітражним судом України і додається до цього листа), у якому також йдеться про недоліки Закону.

Вищий арбітражний суд України в цілому поділяє стурбованість названих державних органів з приводу наявності колізій між Законом та іншими актами законодавства і негативних наслідків таких колізій. Водночас вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно із статтею 4 Арбітражного процесуального кодексу України арбітражний суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про арбітражний суд", цього Кодексу, інших законодавчих актів України. Отже чинне законодавство не уповноважує ні арбітражні суди взагалі, а ні Вищий арбітражний суд України зокрема вирішувати порушені у згаданих листах питання про "неможливість застосування Закону" та про зупинення "розгляду розпочатих провадженням справ: до внесення відповідних змін до законів з питань оподаткування". У процесі розгляду тієї чи іншої справи арбітражний суд не вправі здійснювати оцінку певного закону з точки зору його відповідності вимогам інших законодавчих актів, чи то "відкладати" його застосування на якийсь час, а зобов'язаний керуватися наявними приписами цього закону.

З огляду на викладене існує нагальна необхідність законодавчого унормування відповідного питання, що сприяло б однаковому і правильному застосуванню законодавства про податки як суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що займаються імпортом дизельного пального, так і державними органами.