Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо звільнення Савенка О.М. з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни - суддя-доповідач,

Мартиненка Петра Федоровича,

Німченка Василя Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо звільнення Савенка О.М. з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України" від 19 травня 1999 року N 670-XIV.

Заслухавши суддю-доповідача Малинникову Л.Ф. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - порушив питання про невідповідність Конституції України (неконституційність) Постанови Верховної Ради України "Про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо звільнення Савенка О.М. з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України".

Як зазначається в конституційному поданні, відповідно до пункту 24 частини першої статті 85 Конституції України Верховна Рада України надає згоду на призначення на посади та звільнення з посад Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Призначення на посади і звільнення з посад цих осіб здійснює Президент України (пункт 14 частини першої статті 106 Конституції України) . Ініціювання питання про звільнення з посад голів зазначених органів до повноважень Верховної Ради України Конституцією України не віднесено.

У конституційному поданні стверджується, що при прийнятті зазначеної Постанови Верховна Рада України вийшла за межі визначених Конституцією України повноважень. Зокрема, зазначено, що пункт 25 частини першої статті 85, стаття 87, частина четверта статті 115 та стаття 122 Конституції України передбачили можливість висловлення парламентом недовіри Кабінету Міністрів України і Генеральному прокурору України. Щодо висловлення недовіри Голові Державного комітету телебачення і радіомовлення України, то Конституцією України за Верховною Радою України такого права не закріплено.

2. Ухвалою Колегії суддів Конституційного Суду України з конституційних подань від 1 грудня 1999 року у відкритті конституційного провадження у справі відмовлено на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

3. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, в тому числі й Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 85, пунктом 14 частини першої статті 106 Конституції України Верховна Рада України дає згоду на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.Конституція України передбачила інститут висловлення недовіри органу чи посадовій особі, що призводить до припинення їх повноважень. У такому разі Верховна Рада України приймає резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України, що має наслідком відставку Кабінету Міністрів України (стаття 87, частина четверта статті 115 Конституції України) , та може висловити недовіру Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку з посади (пункт 25 частини першої статті 85, частина перша статті 122 Конституції України) .

Дослідження змісту Постанови Верховної Ради України "Про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо звільнення Савенка О.М. з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України" свідчить про те, що Верховна Рада України, приймаючи цю Постанову, керувалась пунктом 24 частини першої статті 85 Конституції України. Тим часом згідно із зазначеними положеннями передбачено лише надання Верховною Радою України згоди, зокрема, на звільнення Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, акт стосовно якого вона приймає за відповідним поданням Президента України, а висловлення недовіри цій посадовій особі не належить до повноважень парламенту. З цього випливає, що дана Постанова не є актом, який породжує певні правові наслідки, і зумовлює виникнення будь-яких правовідносин. Тобто оспорюваний акт про висловлення недовіри Голові Державного комітету телебачення і радіомовлення України не має юридичної сили, а отже, не є правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України. За змістом пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України, пункту 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" предметом розгляду Конституційного Суду України є, зокрема, закони та інші правові акти Верховної Ради України, тобто виключна юрисдикція Конституційного Суду України поширюється лише на правові акти, прийняті парламентом.

4. У конституційному поданні оспорюється Постанова Верховної Ради України "Про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо звільнення Савенка О.М. з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України" з тих підстав, що парламент, приймаючи даний акт, перевищив свої повноваження. Тобто йдеться про наявність спору стосовно компетенції конституційного органу державної влади, який може бути предметом розгляду Конституційним Судом України відповідно до статті 75 Закону України "Про Конституційний Суд України". Разом з тим згідно з цією статтею об'єктом конституційно-правової перевірки є правові акти, зазначені в пункті 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", якими встановлені повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що з огляду на пункт 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" відсутні підстави для відкриття конституційного провадження у справі за непідвідомчістю Конституційному суду України питань, порушених у конституційному поданні. Крім цього, у конституційному поданні не зазначено джерело опублікування акта, конституційність якого оспорюється, що суперечить вимогам пункту 3 статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Виходячи з викладеного та керуючись статтею 150 Конституції України, пунктом 3 статті 39, пунктами 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо звільнення Савенка О.М. з посади Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України" від 19 травня 1999 року N 670-XIV на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України".

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може бути оскарженою.