Ухвала Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президента України "Про Державне управління справами", "Питання Державного управління справами", "Про Положення про Державне управління справами"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича - доповідача,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президента України "Про Державне управління справами" від 23 лютого 2000 року N 278, "Питання Державного управління справами" від 21 березня 2000 року N 474, "Про Положення про Державне управління справами" від 17 грудня 2002 року N 1180.

Заслухавши суддю-доповідача Ткачука П.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 55 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), укази Президента України "Про Державне управління справами" від 23 лютого 2000 року N 278, "Питання Державного управління справами" від 21 березня 2000 року N 474, "Про Положення про Державне управління справами" від 17 грудня 2002 року N 1180 (далі - укази).

Народні депутати України стверджують, що положення указів Президента України наділяють Державне управління справами статусом спеціального державного органу з матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, якому передаються в управління відповідні об'єкти державної власності, що забезпечують діяльність зазначених органів державної влади. Створивши спеціальний державний орган, який за функціональними завданнями має належати до системи органів виконавчої влади, Президент України, на думку авторів клопотання, вийшов за рамки своїх повноважень і порушив статті 1, 5, 6, 8, 19, пункт 7 частини першої статті 92, статтю 102, пункти 28, 31 частини першої статті 106, статтю 113, пункт 5 статті 116 Конституції України.

У конституційному поданні також зазначається, що Указ Президента України "Про Державне управління справами" суперечить Закону України "Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України" від 13 грудня 1996 року N 594/96-ВР, а окремі норми Положення про Державне управління справами не відповідають статтям 32, 39 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 року N 697-XII і порушують норму пункту 2 Постанови Верховної Ради України "Про питання управління державним майном, яке забезпечує діяльність Верховної Ради України" від 11 травня 2000 року N 1711-III.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 10 вересня 2003 року відкрила конституційне провадження у цій справі.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні, виходить з такого.

3.1. Під час розгляду справи Конституційним Судом України Президент України видав низку указів "Про внесення змін до Указу Президента України від 17 грудня 2002 року N 1180 та скасування Указу Президента України від 18 жовтня 2004 року N 1258" від 12 травня 2005 року N 780, "Питання Державного управління справами" від 23 січня 2007 року N 33, "Про внесення змін до Положення про Державне управління справами" від 19 лютого 2007 року N 128, відповідно втратили чинність такі норми Положення про Державне управління справами (далі - Положення):

- абзацу першого пункту 1, абзаців другого, четвертого пункту 3, підпункту 5 пункту 4, оскільки їх викладено у новій редакції;

- пункту 5 в частині щодо можливості передачі Державному управлінню справами об'єктів державної власності, що забезпечують діяльність Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, у зв'язку з виключенням слів "Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України".

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України його юрисдикція поширюється лише на чинні нормативно-правові акти (Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001) .

Із внесенням змін до оспорюваних указів Президента України виникли підстави, які вказують на непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3.2. Автори клопотання, посилаючись на абзаци другий, п'ятий, сьомий, восьмий підпункту 15 пункту 4 Положення та пункт 7 частини першої статті 92, пункт 5 статті 116 Конституції України, стверджують, що "Державне управління справами не може вирішувати питання відчуження державного майна", але не обгрунтовують невідповідність зазначених норм Положення Конституції України.

Крім того, в конституційному поданні не зазначається правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності в цілому оспорюваних указів Президента України, а лише наводяться положення частини другої статті 19, пункту 7 частини першої статті 92, пункту 28 частини першої статті 106, частини першої статті 113, пункту 5 статті 116 Конституції України, яким, як вважають народні депутати України, не відповідають укази.

Питання щодо перевірки відповідності указів окремим законам України, підзаконним актам та відповідності деяких норм Положення "функціональним завданням" Державного управління справами, яке також порушується в конституційному поданні, не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що згідно з параграфом 51 Регламенту Конституційного Суду України провадження у справі підлягає припиненню на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" через невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтею 13, пунктом 4 частини другої статті 39, пунктами 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України", параграфом 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Припинити конституційне провадження у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президента України "Про Державне управління справами" від 23 лютого 2000 року N 278, "Питання Державного управління справами" від 21 березня 2000 року N 474, "Про Положення про Державне управління справами" від 17 грудня 2002 року N 1180 на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.