• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів

Вищий арбітражний суд України  | Лист від 27.04.1995 № 01-8/281
Реквізити
  • Видавник: Вищий арбітражний суд України
  • Тип: Лист
  • Дата: 27.04.1995
  • Номер: 01-8/281
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Вищий арбітражний суд України
  • Тип: Лист
  • Дата: 27.04.1995
  • Номер: 01-8/281
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Л И С Т
N 01-8/281 від 27.04.95
м.Київ
Арбітражним судам України
Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів
( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого арбітражного суду N 01-8/543 від 16.11.99 N 01-8/319 від 06.07.2000 Листами Вищого господарського суду N 01-8/1042 від 02.10.2001 N 01-8/537 від 19.05.2003 )
У порядку інформації доводяться до відома відповіді Вищого Арбітражного Суду України на запити щодо застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів.
1. При прийнятті позовних матеріалів установ банку виникло питання щодо порядку оформлення платіжних доручень про сплату державного мита, оскільки відмітка позивача-банку про зарахування мита в доход бюджету викликає певні сумніви щодо надходження мита до бюджету.
Вищий Арбітражний Суд України повідомив таке.
Чинним законодавством з питань сплати державного мита не врегульований порядок оформлення документу про сплату мита позивачами-банками. Тому у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування мита до бюджету арбітражний суд вправі витребувати від позивача підтвердження фінансового органу, якому мито перераховано, про надходження і зарахування мита до бюджету.
2. При вирішенні спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаковки багаторазового використання, виникли такі питання.
2.1. Чи зобов'язаний покупець (одержувач) сплачувати постачальнику крім штрафу за порушення строку повернення засобів упаковки ще й вартість їх у разі втрати цих засобів за умов, коли покупцем сплачена заставна вартість тари, що нижча за фактичну.
Вищий Арбітражний Суд України відповів таке.
У випадку втрати засобів упаковки багаторазового використання покупець (одержувач) повинен відшкодувати постачальнику вартість цих засобів, виходячи з ціни їх придбання.
2.2. На запитання, чи правомірні вимоги покупця про стягнення з одержувача тари (виготовлювача продукції) витрат, пов'язаних з поверненням тари автомобільним транспортом, Вищий Арбітражний Суд України відповів.
Якщо договором або Правилами застосування обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України від 16.06.92 N 15 , щодо окремих видів цих засобів не встановлений вид транспорту, яким вони повертаються, то, виходячи зі змісту статті 211 Цивільного кодексу України, покупець при виборі виду транспорту повинен вжити заходів до зменшення витрат постачальника, за рахунок якого повертаються засоби упаковки.
( Абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 із змінами, внесеними згідноз Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/319 від06.07.2000 )
3. На запитання щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов'язань, Вищий Арбітражний Суд України повідомив, що обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачений главою 40 Цивільного кодексу України, пов'язаний із зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, а не із зобов'язанням, яке виникає з договору чи з інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу (стаття 151 Цивільного кодексу України). Виходячи з викладеного, у випадках невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань у арбітражного суду відсутні підстави для застосування до винної сторони статті 440-1 Цивільного кодексу України.
4. У зв'язку із зверненням прокурорів до арбітражних судів з позовами в інтересах недержавних органів, підприємств та організацій виникло питання щодо права прокурора звернутись з позовами в інтересах акціонерних комерційних банків, якщо в їх статутних фондах є частка державного майна, Вищий Арбітражний Суд України повідомив таке.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про підприємства в Україні" державними або державними комунальними підприємствами є підприємства, засновані відповідно на загальнодержавній власності або власності адміністративно-територіальних одиниць. Акціонерні комерційні банки до зазначених структур не належать.
5. При розгляді заяв про визнання недійсними рішень Державної контрольно-ревізійної служби, зокрема, в частині застосування санкцій за порушення фінансового законодавства представники зазначеної служби у своїх запереченнях посилаються на недодержання заявниками вимог статті 13 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", яка передбачає попередній розгляд скарг за підпорядкованістю.
На запитання щодо обгрунтованості таких заперечень Вищий Арбітражний Суд України відповів таке.
Стаття 13 названого вище Закону регулює питання оскарження дій службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, а не рішень органів цієї служби щодо застосування прав, наданих їм пунктами 8 та 10 статті 10 цього Закону. Тому юридична особа вправі звернутись до арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення органу контрольно-ревізійної служби без додержання вимог статті 13 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".
6. На розгляд арбітражних судів надходять заяви про визнання недійсними виконавчих написів нотаріальних контор про безспірне списання на користь установ банку невиплачених у строк позичок.
У зв'язку з виникненням питання щодо підвідомчості таких справ арбітражному суду Вищий Арбітражний Суд України повідомив таке.
Відповідно до частини 7 статті 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, який грунтується на вчиненні нотаріальної дії, вирішується судом або арбітражним судом у позовному порядку з урахуванням вимог статті 1 Арбітражного процесуального Кодексу України.
Оскільки виконавчий напис нотаріальної контори не є актом ненормативного характеру, заявник повинен звертатись із заявою не про визнання таким, що не підлягає виконанню невиконавчого напису, а пред'явленого до установи банку на підставі виконавчого напису платіжного документа.
( Останній абзац пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/537 від 19.05.2003 )( Пункт 7 виключено на підставі Листа Вищого господарського суду N 01-8/1042 від 02.10.2001 )
7. Статтею 64 Арбітражного процесуального Кодексу України передбачено винесення ухвали про порушення провадження у справі, якщо суддя прийняв позовну заяву.
На практиці виникло питання про те, який процесуальний документ повинен виносити суддя у випадку надходження позовних матеріалів з іншого арбітражного суду за підвідомчістю у порядку, передбаченому ст.17 АПК.
Вищий Арбітражний Суд України повідомив таке.
Оскільки стаття 64 АПК не ставить форму процесуального документа, який повинен прийматись у разі надходження до арбітражного суду позовних матеріалів, у залежність від того, ким - позивачем, прокурором чи іншим арбітражним судом - ці матеріали надіслані, арбітражний суд у будь-якому випадку повинен виносити ухвалу про порушення провадження у справі.
( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Листом Вищогогосподарського суду N 01-8/1042 від 02.10.2001 )( Пункт 9 відкликано на підставі Листа Вищого арбітражного суду N 01-8/543 від 16.11.99 )( Пункт 10 відкликано на підставі Листа Вищого арбітражногосуду N 01-8/543 від 16.11.99 )