Про Концептуальні засади подальшого здійснення судової реформи в Україні

Заслухавши та обговоривши питання про стан і концептуальні засади подальшого здійснення в державі судової реформи, з'їзд суддів України

Реалізація положень Концепції судово-правової реформи 1992 р. дала змогу зробити ряд істотних кроків у напрямі розбудови судової системи і засад її функціонування: законодавчо закріплено самостійність судової влади та основні засади її здійснення, високий статус судді, його особливе матеріальне і соціальне становище, реалізовані принципи територіальності та спеціалізації в побудові судової системи, розроблені механізми призначення (обрання) та звільнення суддів; передбачені та сформовані самоврядні інститути суддівства; створена Державна судова адміністрація України; у процесуальне законодавство внесені принципові зміни, запроваджено апеляційний та касаційний перегляд судових рішень; поступово збільшуються державні асигнування на здійснення правосуддя; деякі суди отримали нові приміщення та кошти на ремонт існуючих; вживається багато інших заходів, спрямованих на поліпшення матеріально-технічного, фінансового, інформаційного та організаційного забезпечення судової діяльності.

Після прийняття Конституції України 1996 р. Концепція судово-правової реформи 1992 р., відігравши важливу роль у становленні судової влади в Україні, практично втратила значення програмного документа, хоча окремі положення Концепції тривалий час залишалися актуальними.

Указом Президента України від 10 травня 2006 р. N 361/2006 було затверджено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, мета якої - забезпечити становлення в Україні судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд. Завданнями Концепції, що випливають з її мети, визначено створення цілеспрямованої, науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні на найближчі десять років, визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері, усунення негативних тенденцій, що мають місце внаслідок непослідовності у здійсненні попередньої судової реформи, забезпечення доступного та справедливого судочинства, прозорості в діяльності судів, оптимізації системи судів загальної юрисдикції, посилення гарантій незалежності суддів, підвищення фахового рівня суддівського корпусу, підвищення статусу суддів у суспільстві, істотне поліпшення умов професійної діяльності суддів, радикальне поліпшення стану виконання судових рішень, створення можливостей для розвитку альтернативних (позасудових) способів вирішення спорів.

З'їзд суддів відзначає, що подальше проведення судової реформи є вкрай необхідним.

Разом з тим, на переконання суддів України, реалізація деяких передбачених Концепцією 2006 р. положень може призвести до погіршення функціонування судової влади, руйнування судової системи в цілому або її окремих частин через послаблення дії принципу єдності судової влади, віддалення громадян від правосуддя, неадекватного збільшення фінансових витрат на утримання судів.

Усе це потребує внесення до Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів істотних змін або прийняття такої Концепції в новій редакції. При цьому мають бути враховані останні наукові напрацювання з цих питань, пропозиції суддів, результати широкого обговорення.

На думку суддів України, надалі судова реформа має відбуватися шляхом одночасного здійснення перспективних і першочергових заходів.

До перспективних мають бути віднесені ті заходи, здійснення яких пов'язане із внесенням змін до Конституції України з метою визначення стратегічних та ідеологічних пріоритетів судоустрою і судочинства.

Зокрема, шляхом внесення змін до Конституції України необхідно:

- відповідно до вимог статті 6 Конституції України визначити, які органи належать до судової влади (до таких органів слід віднести суди, Вищу раду юстиції, кваліфікаційні комісії суддів, органи суддівського самоврядування, Державну судову адміністрацію України, судову міліцію);

- усунути нечіткість формулювань та розбіжність між окремими положеннями Конституції України щодо побудови і функціонування судової системи, чітко визначити організацію системи судів (зокрема, судді вважають доцільним побудувати в державі триланкову систему загальних судів, до якої входили б суди першої інстанції, апеляційні суди і Верховний Суд України як суд касаційної інстанції) та органів, що забезпечують функціонування судової влади;

- передбачити, що формування складу Вищої ради юстиції повинно здійснюватися на засадах, які відповідають міжнародним рекомендаціям з питань незалежності судової влади, зокрема, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N (94) 12 від 13 жовтня 1994 р. "Незалежність, дієвість та роль суддів", згідно з якими більшість її складу має обиратися (призначатися) суддями. За таких умов до повноважень Вищої ради юстиції можна віднести призначення (обрання) громадян на суддівські посади з огляду на те, що згідно з вказаними Рекомендаціями орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання та кар'єри суддів, має бути незалежним від уряду й адміністративних органів;

- удосконалити положення ч. 1 ст. 130 Конституції України щодо фінансування судів, з тим, щоб унеможливити виділення коштів на потреби судів на рівні, нижчому за фактичні потреби на процесуальну діяльність;

- удосконалити положення ч. 2 ст. 130 Конституції України щодо повноважень органів суддівського самоврядування;

- надати Верховному Суду України право законодавчої ініціативи.

До першочергових належать заходи, які можливо здійснити без внесення змін до Конституції України і які перш за все спрямовані на подолання кризових явищ і негативних тенденцій у правосудді та якісне удосконалення судочинства.

Зокрема, потребує удосконалення законодавство, яке регулює добір і навчання суддівських кадрів, призначення й обрання на посади суддів. Також необхідно вжити заходи організаційного характеру з метою поліпшення роботи з формування корпусу професійних суддів: посилити вимоги до кандидата на посаду судді, впровадити спеціалізоване навчання кандидатів у судді та працюючих суддів, конкурсні засади призначення на суддівські посади, визначення рівня професійної підготовки суддів, передбачити виконання членами кваліфікаційних комісій суддів своїх повноважень на умовах повного чи часткового звільнення від основної роботи, більш чітко визначити роль і місце Академії суддів України. При цьому треба врахувати Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N (94) 12 від 13 жовтня 1994 р. "Незалежність, дієвість та роль суддів", відповідно до яких рішення стосовно професійної кар'єри суддів повинні мати в основі об'єктивні критерії; як обрання, так і кар'єра суддів повинні базуватися на заслугах, з урахуванням їхньої кваліфікації, чеснот, здібностей та результатів їхньої праці.

Потрібно докорінно змінити підходи до формування і функціонування органів, уповноважених розглядати справи про дисциплінарну відповідальність суддів, та до самого дисциплінарного провадження. Відкриття дисциплінарного провадження і ухвалення рішення про дисциплінарну відповідальність має здійснюватися різними органами. Органами, що відкривають дисциплінарне провадження, можуть стати дисциплінарні інспекції, які створюватимуться органами суддівського самоврядування і будуть їм підзвітними. Органи, які приймають рішення про дисциплінарну відповідальність, повинні мати ознаки незалежного і неупередженого суду.

Процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності мають бути публічними і ґрунтуватися на засадах змагальності. Має бути передбачено право судді на оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності до суду.

Необхідно чітко визначити підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, виключити можливість використання процедур притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності для незаконного втручання у процес правосуддя.

Крім того, у першочерговому порядку потрібно здійснити такі заходи:

- удосконалити законодавство, яке регулює підстави і порядок звільнення суддів з суддівських посад, передбачити припинення повноважень судді, який досяг 65-річного віку, тимчасове усунення від виконання обов'язків судді, тимчасове зупинення повноважень судді, звільнення судді з посади за порушення ним присяги. Перелік підстав для звільнення і коло суб'єктів, уповноважених ініціювати розгляд питання про звільнення судді з посади, повинні бути вичерпними і не давати приводів для широкого тлумачення;

- встановити законом порядок призначення суддів на адміністративні посади та дострокового звільнення з цих посад органами суддівського самоврядування; позбавити голів судів та їх заступників притаманних лише їм процесуальних повноважень і повноважень щодо розподілу судових справ; запровадити розподіл справ між суддями з допомогою технічних засобів; для забезпечення більшої прозорості у діяльності судів зробити доступною для громадськості інформацію про порядок розподілу справ між суддями в суді;

- підпорядкувати органи Державної судової адміністрації України судовій владі, що підвищить їх відповідальність за належне організаційне забезпечення діяльності судової влади і соціальний захист суддів;

- тимчасово, до внесення змін до Конституції України, в законодавчому порядку визначити, що Президент України, Верховна Рада України і з'їзд суддів України призначають на посади членів Вищої ради юстиції професійних суддів (в тому числі суддів у відставці);

- запровадити систему розрахунку кількості посад суддів у кожному суді, виходячи з нормативів навантаження на одного суддю;

- вжити заходів для істотного поліпшення матеріально-технічного забезпечення діяльності судів, надання їм належних приміщень, забезпечення сучасною технікою, необхідними нормативними матеріалами;

- передбачити особливий порядок фінансування судової системи, перш за все процесуальних потреб судів для того, щоб виключити можливість впливу на судову владу шляхом її недофінансування, несвоєчасного і нерівномірного фінансування судів протягом бюджетного року тощо, передбачити, що фінансування судової влади здійснюється в межах 2,5-3% від видаткової частини бюджету держави;

- удосконалити та законодавчо закріпити порядок і систему оплати праці суддів та працівників апаратів судів;

- внести до Цивільного процесуального кодексу України і Кодексу адміністративного судочинства України зміни з метою відкласти до 1 січня 2011 р. запровадження повної фіксації судового процесу технічними засобами у цивільних та адміністративних справах;

- оптимізувати існуючу систему органів суддівського самоврядування з метою посилення їх впливу та підвищення ефективності діяльності;

- реформувати процесуальне законодавство з метою істотного зменшення навантаження на суди, підвищення оперативності та якості правосуддя, зокрема, шляхом спрощення судових процедур, вилучення із підвідомчості судів окремих категорій справ; уніфікації загальних процедур розгляду різних категорій справ (насамперед, процедур розгляду цивільних, адміністративних і господарських справ, процедур вирішення відводів, зміни підсудності тощо); розширення у кримінальному процесі сфери застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів; удосконалення норм Кримінально-процесуального кодексу України щодо порядку розгляду скарг на постанови про порушення кримінальних справ для того, щоб усунути існуючі розбіжності і колізії та вилучити положення щодо повноважень судів, які їм не властиві; визначення критеріїв прийнятності справ для розгляду в касаційній інстанції.

З'їзд суддів України закликає Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України до конструктивної співпраці з метою вдосконалення судоустрою і судочинства, істотного підвищення гарантій і рівня захисту прав та інтересів громадян, інтересів юридичних осіб і держави, унеможливлення руйнування судової системи чи її частин та поглиблення кризових явищ у правосудді.