ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Р О З'Я С Н Е Н Н Я
| N 02-5/333 від 12.09.96 м.Київ |
Арбітражним судам України
Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України
( Роз'яснення затверджено Постановою Вищого арбітражного суду N 3 від 28.02.97 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 N 02-5/467 від 18.04.2001 Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004 N 04-5/3248 від 10.12.2004 N 04-5/103 від 31.05.2007 ) ( У заголовку і тексті Роз'яснення, крім вступної частини, слово "арбітражний" в усіх відмінках замінити словом "господарський" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК" згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
З метою однакового і правильного застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.
( Вступна частина із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
1. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
( Абзац перший пункту 1 в редакції Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001 )
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
( Абзац другий пункту 1 в редакції Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001, із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду N 04-5/3248 від 10.12.2004 )
Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.
( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням ВищогоАрбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 )
1.1. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.
1.2. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
1.3. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
2. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001 )
3. Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК. Зокрема заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обгрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви.
Дата судового засідання, в якому вирішуватиметься питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, має встановлюватися з урахуванням того, що передбачений частиною першою статті 121 ГПК десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.
( Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004 )( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Роз'яснення Вищогоарбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001 )
4. За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001 )
5. Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки перелік майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, визначає державний виконавець у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", наказ господарського суду не повинен містити такого переліку, а лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду.
( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001 )
6. У вирішенні питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанцій за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, слід враховувати викладене у пункті 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України.
( Пункт 6 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
7. Частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Оскільки форма процесуального документа, який приймається за наслідками розгляду даного питання, не ставиться у залежність від вирішення по суті, то як прийняття, так і відхилення вимог заявника щодо відстрочки, розстрочки або зміни способу і порядку виконання рішення повинно оформлюватись ухвалою господарського суду, яку може бути переглянуто на загальних підставах згідно з розділами XII і XII-1 ГПК.
( Абзац перший пункту 7 в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97; із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
Можливості оскарження ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання судового рішення (частина четверта статті 121 ГПК, законом не передбачено.
( Абзац другий пункту 7 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
8. Якщо заходів забезпечення позову не було вжито до прийняття рішення зі спору, то господарський суд згідно з частиною другою статті 121 ГПК має право одночасно з вирішенням питання про відстрочку, розстрочку або зміну способу і порядку виконання рішення вжити заходів до забезпечення його виконання, про що зазначається в цій же ухвалі. В разі незгоди сторони чи прокурора, який брав участь у процесі, з такими діями господарського суду, вони вправі звернутись відповідно зі скаргою або з поданням на таку ухвалу.
( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )( Пункт 9 виключено на підставі Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 )
9. Відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Ця ухвала є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 19 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
( Абзац другий пункту 9 в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/103 від 31.05.2007 )
У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
( Пункт 9 доповнено абзацом третім згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/103 від 31.05.2007 )
Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. У разі подання відповідної заяви господарський суд повинен роз'яснити сторонам наслідки укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження.
( Роз'яснення доповнено пунктом 9 згідно з Рекомендаціями ПрезидіїВищого господарського суду N 04-5/212 від10.02.2004 )