2.5. Протилежна картина спостерігається у динаміці злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
У більшості районів Києва (8 із 10) відбулося зниження цих злочинів, найбільше - у Святошинському (-18) і Дарницькому (-17). У Солом'янському районі міста, навпаки, спостерігається зростання їх на 18 (176 за 6 міс. 2004 р. проти 158 за аналогічний період 2003-го р.).
Таким чином, якщо порівняти статистичні дані таблиць 4 і 5, то цілком очевидно, що загалом у місті за період, який узагальнювався, як і раніше (2002 р.) переважають злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які вчинялися без мети збуту.
2.6. Кількість злочинів, вчинених наркоманами в стані наркотичного сп'яніння, а також справи щодо яких розглянуті районними судами міста Києва, зросла у першому півріччі 2004 р. в 2,5 раза. Але найбільша їх кількість зафіксована в Дарницькому районі міста (21 проти 9). Всього 2 кримінальні справи, які вчинено наркоманами у стані наркотичного сп'яніння, розглянуті Голосіївським районним судом. В решті районних судів міста такі справи не розглядалися.
Знову ж таки, слід зазначити, що показники таблиць, які надані з цього питання місцевими судами Києва, далеко не повною мірою віддзеркалюють фактичні обставини. Так, за даними Головного управління МВС України, у м. Києві кількість злочинів, вчинених наркоманами у стані наркотичного сп'яніння за 6 міс. 2004 р., складає 70, а за аналогічний період 2003 року - 73, тобто спостерігається невелике зменшення загальної кількості таких злочинів.
Отже, результати порівняння свідчать про неузгодженість статистичних даних правоохоронних органів і судів м. Києва з цього питання.
Ми, на жаль, не мали можливості з'ясувати дійсні причини цього, проте, на нашу думку, ними можуть бути або штучне завищення вказаних показників працівниками міліції, або неповнота даних з цього питання, які надані районними судами столиці.
2.7. Практика розгляду судами м. Києва кримінальних справ про злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Результати узагальнення вказують на зниження у першому півріччі поточного року активності у роботі судів Києва в цьому напрямі.
Так, за 6 місяців 2004 р. судами міста розглянуто на 122 кримінальні справи про злочини, передбачені ст. ст. 305-320 КК України, менше, ніж за аналогічний період 2003 року (1046 за 6 міс. 2004 р. проти 1168 - за 6 міс. 2003-го року). На 5 зменшилась кількість розглянутих справ про незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, пересилання з метою збуту чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (ст. 307), тобто 98 проти 103, у той час, як кількість справ цієї категорії, які надійшли на розгляд судів за узагальнюваний період, збільшилася на 15,5% (135 проти 118). Та все ж спостерігається значне зменшення розглянутих судами кримінальних справ про злочини, передбачені ст. 309 КК України, на 131 (929 за 6 міс. 2004 р. проти 1060 за аналогічний період 2003-го р.). Кримінальних справ цього виду надійшло на розгляд судів менше, ніж за 6 міс. 2003 р. (1283 проти 1373).
У розрізі видів злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і т. ін. бачимо, що за узагальнюваний період судами міста Києва розглянуті кримінальні справи про злочини, передбачені ст. ст.: 305-ю (контрабанда наркотичних засобів і т. ін.); 307-ю (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, пересилання з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); 309-ю (ті ж злочини стосовно наркотичних речовин, їх аналогів без мети збуту); 311-ю (ті ж дії, щодо прекурсорів); 315-ю (схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів); 317-ю (організація або утримання місць для незаконного вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин).
Збільшилася кількість засуджених у справах, передбачених: ст. 311 (7 за 6 міс. 2004 р. проти 0 за 6 міс. 2003 р.); ст. 315 (3 проти 0) і 317 (9 проти 4).
Констатуючи, що одними з основних каналів поширення наркоманії є схиляння інших до вживання наркотиків, а також організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів..., треба зазначити вкрай низьке розкриття злочинів, передбачених ст. ст. 315 і 317 КК.
У той же час кримінальні справи про злочини, які передбачені ст. ст. 306, 308, 312, 313, 314, 318, 319, 320 КК України, судами не розглядалися, а ще - за ст. 310 КК України, тому що злочини цього виду вчиняються, як правило, у сільській місцевості.
У той же час справи про контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка вчиняється переважно у містах, за 6 міс. 2004 р. взагалі не розглядалися. За аналогічний період 2003 року за ст. 305 КК України розглянута лише одна справа (Шевченківський районний суд) і всього 3 справи розглянуто за ст. 315 КК України (схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). За 6 міс. 2003 р. кримінальні справи про злочини цього виду взагалі не розглядалися.
2.8. На тлі зменшення загальної кількості злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів майже на 124 зменшилась також кількість осіб, яких засуджено за ст. ст. 305, 307, 309, 311, 317 КК України.
У тому числі: жінок - на 21 (159 проти 204), неповнолітніх - на 18 (47 проти 65), з них учнів: до 18 років - майже вп'ятеро: (12 проти 55); 18 і старше - на 13 (117 проти 130). Зменшилась також кількість непрацюючих злочинців (815 проти 893), а також тих, які вчинили злочини цієї категорії у складі організованих груп (2 проти 12). Але трохи зросла групова злочинність (76 проти 55). Збільшилась також кількість осіб, які вчинили злочини, передбачені ст. 307 КК України(2341-14) (98 проти 90), у тому числі жінок (32 проти 31). Навпаки, дещо зменшилася кількість неповнолітніх і осіб інших вікових категорій, наприклад віком з 25 до 30 (27 проти 37).
Кількість осіб, які засуджені за злочини, передбачені ст. 309 КК України, як і кількість цих злочинів, набагато більша з усіх видів злочинів, що вчинюються у сфері обігу наркотичних засобів і т. ін. Та загальна кількість цих осіб за 6 міс. 2004 р. порівняно з аналогічним періодом 2003 року суттєво зменшилась (824 проти 946), у тому числі за всіма віковими категоріями, крім жінок, кількість яких серед засуджених дещо зросла - 9294 проти 275.
Хоча питома вага засуджених за скоєння злочинів, передбачених ст. 317 КК України (організація або утримання місць для незаконного вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин), серед осіб, які вчинили злочини вказаних категорій, за що й засуджені, і не визначена все ж таки їх загальна кількість, що зросла більш ніж удвоє (9 проти 4), а кількість жінок та осіб, які вчинили такі злочини у складі групи, віком від 18 до 25 років, 30 і старше, непрацюючих - втроє або майже у стільки ж.
2.9. Розгляд кримінальних справ про злочини, які пов'язані з наркотичними засобами, в узагальнюваний період позначився наступним.
Кількість цієї категорії справ, що перебували у провадженні, знизилась на 118 (1885 проти 2003). За 6 міс. 2004 р. на 80 справ розглянуто менше, ніж за 6 міс. 2003 р. (1262 проти 1342). У тому числі на 135 справ менше (952 проти 1087) розглянуто з винесенням вироку; на 10 справ зменшилась кількість таких, за якими до винних осіб застосовувались примусові заходи медичного характеру; на 43 справи зменшилось число справ, які закрито провадженням (226 проти 183) і на 8 зросла кількість справ, які передані за підсудністю (29 проти 20).
Дещо покращилась ситуація з дотриманням строків призначення до розгляду справ про злочини, які пов'язані з наркотичними засобами. Кількість таких справ, призначених до розгляду з порушенням строків, передбачених ст. ст. 241, 256 КПК України, зменшилась на 26 (35 проти 61).
2.10. Робота районних судів м. Києва щодо розгляду кримінальних справ про злочини, які пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у першому півріччі 2004 року характеризується такими показниками.
Найбільша кількість справ цієї категорії перебувала у провадженні суддів Дніпровського (539 у 1-му півріччі 2004 р. проти 610 в аналогічному періоді 2003 р.), Шевченківського (307 проти 358), Солом'янського (199 проти 165), Деснянського (156 проти 154), Святошинського (154 проти 181), Оболонського (123 проти 110) районних судів м. Києва.
У той же час їх кількість у порівнянні з 1-м півріччям 2003 року зросла на 118.
В цілому закінчено провадженням цих справ на 82 більше, ніж за той же період 2003 р. Тільки Шевченківський, Деснянський і Оболонський суди м. Києва не набагато збільшили ці показники. На тлі цього суддями місцевих судів столиці значно більше закрито справ провадженням: Шевченківським - більш як удвоє (61 проти 28), Деснянським - у півтора рази (27 проти 18), Оболонським - майже вдвічі (22 проти 18).
2.11. Міри кримінального покарання, які призначено засудженим за злочини у сфері обігу наркотичних засобів (статті 305-320 КК).
Таблиця даних з цього приводу засвідчує, що на тлі загального зниження показників у цьому напрямі діяльності суду відбулося поглиблення ліберального і гуманного підходу суддів місцевих судів Києва до вирішення питання про призначення міри покарання засудженим за вчинення вказаної категорії злочинів. Так, кількість осіб, яких засуджено до позбавлення волі, зменшилась у першому півріччі 2004 р. на 73 (589 проти 662), у т. ч. тих, які засуджені до позбавлення волі строком понад 5 і до 8 років, - на 17 (21 проти 38); понад 3 і до 5 років - на 15 (61 проти 76); понад 2 до 3 років - на 15 (139 проти 134); від 1 до 2 років включно - на 37 (240 проти 277). Найбільш поширеною була міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 5 років.
Разом з тим кількість осіб, справи щодо яких закрито перш за все з підстав, передбачених частинами 4 ст. ст. 307 і 309 КК України, збільшилася на 44 (228 проти 184), а осіб, засуджених до найменшого строку позбавлення волі, тобто до одного року, збільшилася на 14 (130 проти 116). Це у той час, коли за даними таблиць NN 7 і 11, кількість злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і т. ін. зменшилася на 43, справ, які перебували у провадженні, - на 159, а тих справ, провадження у яких закінчено, - на 212.
Зовсім мала кількість осіб, яких засуджено до кримінального покарання у вигляді штрафу (3 за 6 міс. 2004 р. проти 1 за 6 міс. 2003 р.).
Це пояснюється перш за все характером складу злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також особливостями осіб, які ці злочини вчиняли.
Якщо порівняти кількість осіб, яких засуджено до позбавлення волі за злочини, передбачені ст. 307 КК України, із загальною кількістю осіб, засуджених за ст. ст. 305-320 КК України, то їх питома вага в середньому складає 10%.
Майже така ж питома вага осіб, які вчинили злочини, передбачені ст. 307 КК України, серед загальної кількості тих, що вчинили злочини у цій сфері.
Результати порівняння кількості осіб, що вчинили злочини, які передбачені ст. 309 КК України, у т. ч. тих, яких було засуджено за цією статтею, із загальною кількістю осіб, що вчинили злочини, передбачені ст. ст. 305-320 КК України, показують, що їх питома вага в середньому складає майже 90%.
Таким чином, переважну більшість серед осіб, які вчинили вказані злочини, становлять ті, хто незаконно вживає наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори, тобто громадяни, які або хворі на наркоманію, або тільки залучилися до вживання наркотиків.
2.12. Якість досудового і судового слідства у справах про злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
За період часу, який піддано узагальненню, дещо покращилася якість досудового і погіршилася якість судового слідства.
Якщо районними судами Києва у 1-му півріччі 2003 р. було повернуто на досудове розслідування 46 справ, то за такий же період 2004 р. - 45.
Усі районні суди міста повертали на додаткове розслідування справи про злочини у цій сфері, проте найбільше - Шевченківський - (16); Голосіївський і Деснянський - (по 5); Печерський і Дніпровський - (по 4).
Колегія суддів апеляційного суду м. Києва своєю ухвалою від 11 червня 2003 року скасувала вирок Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2001 року стосовно Б.Л.А. і О.Л.С., яких засуджено за ст. ст. 307 ч. 2, 43 і 307 ч. 2, 317 ч. 2, 42 КК України до 5 і 5,5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке їм належить.
Б.Л.А. і О.Л.С. органами досудового слідства пред'явлено обвинувачення у вчиненні ними вказаних злочинів за 6 епізодів.
У вироку суд, визнаючи їх винними, а також стверджуючи про недоведеність вини О.Л.С. і Б.Л.А. у деяких епізодах обвинувачення, за якими їх необхідно виправдати, засудив їх за неконкретним обвинуваченням. Крім того, мотивувальна частина вироку щодо застосування до Б.Л.А. ст. 71 КК України суперечить його резолютивній частині, в якій остаточне покарання засудженій за сукупністю вироків призначено на підставі ст. 43 КК України (в редакції 1960 р.).
За 6 місяців 2004 р. скасовано 2 вироки у справах про злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Апеляційною інстанцією скасовувалися вироки Деснянського і Печерського районних судів стосовно Х.І.П. (про що йшлося вище) і Ц.Т.О. та П.П.П., відповідно.
Скасовуючи вирок Печерського районного суду стосовно Ц.Т.О. і П.П.П., засуджених за ст. 307 ч. 3 КК України (майже 20 епізодів злочинів) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, судова колегія вказала на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема порушення права на захист (позбавлення підсудного права давати показання під час допиту свідків у ході судового слідства та ін.), допущення неповноти і однобічності при дослідженні обставин справи тощо.
2.13. Що стосується адміністративної відповідальності за ст. 44 КпАП України, яка настає за незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту у невеликих розмірах, то на 53 особи зросла у першому півріччі 2004р. кількість осіб, яких притягнуто до цього виду відповідальності (431 проти 368 за аналогічний період 2003 р.).
Таке зростання відбувалося практично в усіх районах міста, за винятком Святошинського і Шевченківського, де зменшення становить відповідно 30 і 8 осіб. Найбільше громадян притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 44 КпАП України в Оболонському - 78, Деснянському - 75, Подільському - 52, Солом'янському і Дарницькому - по 49, Дніпровському - 46.
Порівняно з 2002-м роком динаміка виявлення і притягнення до цього виду відповідальності значно уповільнилася у Святошинському (100-43-13), Шевченківському (72-14-6) районах.
На наш погляд, така практика є негативною тому, що саме на початковій стадії, коли особа тільки-но залучається до вживання наркотиків, профілактика наркоманії має бути упередженою і більш потужною.
Взагалі, вважаємо, що у недалекому майбутньому адміністративна відповідальність за незаконне придбання наркотичних засобів для особистого вживання і всі, пов'язані з цим дії (перевезення, зберігання і т. п.), повинна бути основним засобом впливу на особу, разом з примусовим направленням її на лікування від наркоманії.
Розділ 3. Проблемне питання і практика його вирішення
Зважаючи на позитивний досвід деяких країн, наприклад Росії, та виходячи з результатів цього узагальнення, які, зокрема, свідчать про те, що злочинність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і т. ін. в основному зводиться до "споживчої" спрямованості, маємо усі підстави стверджувати про необхідність декриміналізації дій щодо незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, які вказані у ч. 1 ст. 309 КК України. Мотивація такого ствердження має такі аспекти:
медичний: особу, яка зловживає алкоголем і хвора на алкоголізм, якщо вона не вчинила злочину, можна за законами України тільки направити на примусове лікування. Чому ж тоді особа, яка має пристрасть до наркотиків (більш важка залежність порівняно з алкоголізмом!) або хвора на наркоманію, повинна підлягати кримінальній відповідальності? Таких людей треба лише лікувати;
економічний: лікування вказаної категорії осіб потребує менших витрат, ніж на їх утримання у місцях позбавлення волі. У місцях примусового лікування наркоманів можна буде долучати до суспільно-корисної праці тощо;
соціальний: декриміналізація цих видів злочинів (ст. 309) позбавить багатьох осіб, які вживають наркотики, страху перед правоохоронними органами, що полегшить їх виявлення, лікування і реабілітацію, і цією діяльністю мають займатися певні соціальні органи (медичні установи, комісії місцевих рад тощо);
правовий: за рахунок вказаних діянь значно зменшиться загальна кількість злочинів, які реєструються у державі, а також осіб, які мають судимості;
психологічний: не є таємницею те, що психічне здоров'я особи, котра знаходиться (або знаходилася) у місцях позбавлення волі, видозмінюється і, як правило, не на краще - вона знову вчиняє злочини і нерідко тяжкі (вбивства, розбої та ін.);.
профілактичний: особа, яка перебуває у місцях позбавлення волі, на жаль, у наш час має можливість вживати наркотики (такі випадки у правоохоронній практиці непоодинокі), а в умовах концентрації криміногенного елементу - негативно впливати на оточуючих і сприяти поширенню наркоманії, чого у разі декриміналізації цих видів злочинів можна уникнути.
Підтвердженням правильності такого погляду є ті ж таки статистичні дані. Так, за період 9-ти місяців 2004 року під диспансерним наглядом в київській міській наркологічній клінічній лікарні "Соціотерапія" побувало всього 9816 осіб 3144 суб'єктів у 2002 році вчинили злочини (їх виявлено), передбачені ст. 309 КК України. У першому півріччі 2003 і 2004 рр. їх було відповідно 1660 і 1641. Якщо зважити на те, що насправді латентна (скрита) злочинність у 4-5 разів перевищує зафіксовану, то очевидно, що форми і методи боротьби з таким негативним явищем, яким є наркоманія, треба докорінно змінювати, у т. ч. в напрямі запропонованої вище декриміналізації злочинів, передбачених ст. 309 КК України. Крім того, сама судова практика вказує на необхідність декриміналізації цих видів злочинів. Так, шосту частину кримінальних справ про злочини, які передбачені ст. 309 КК України, закрито в основному за правилами ч. 4 ст. ст. 307 і 309 КК України. Більш того, як свідчить статистика призначення судами покарань за ч. 1 ст. 309 КК України, нині переважають такі покарання, як позбавлення волі до 1 року.
Розділ 4. Висновки
1. Проблема наркоманії у місті Києві ще залишається гострою і не вирішеною у повному обсязі.
2. Динаміка злочинності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за узагальнюваний період практично не змінилася.
3. Майже у двох третинах районів міста Києва зменшилася кількість осіб, які вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
4. Порівняння даних, наданих Головним управлінням МВС України і районними судами Києва щодо динаміки групової злочинності, свідчать про їх неузгодженість, що може тією чи іншою мірою характеризувати кардинально протилежний підхід до реєстрування фактів групової злочинності і правильної кваліфікації злочинів, пов'язаних з наркотиками. Так, за даними ГУ МВС України, у м. Києві групова злочинність у сфері незаконного обігу наркотиків збільшилася майже в п'ять разів. За даними місцевих судів Києва, кількість таких злочинів збільшилася лише на 7.
В основному групові злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів характеризуються незаконним придбанням та зберіганням наркотиків без мети збуту.
5. Сталося незначне зростання загальної кількості злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Протилежна картина спостерігається у динаміці злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Таким чином, існує небезпечна тенденція консолідації осіб, які вживають наркотики, у т. ч. хворих на наркоманію, з одного боку, і тих, які ці наркотики їм збувають, - з одного, а також - концентрації цього виду злочинності.
6. Кількість злочинів, вчинених наркоманами в стані наркотичного сп'яніння, справи стосовно яких розглянуті районними судами міста Києва, зросла у першому півріччі 2004 р. в 2,5 раза.
7. Результати узагальнення вказують на зниження у першому півріччі поточного року активності роботи судів міста Києва у цьому напрямі.
Кількість справ, розглянутих з винесенням вироку, зменшилась, зменшилась і кількість справ, по яких до винних осіб застосовувались примусові заходи медичного характеру, зменшилось число справ, які закрито провадженням.
Дещо покращилась ситуація з дотриманням строків призначення до розгляду справ про злочини, які пов'язані з наркотичними засобами. Кількість таких справ, призначених до розгляду з порушенням строків, передбачених ст. ст. 241, 256 КПК України, зменшилась.
8. Поруч із загальним зниженням показників у цьому напрямі діяльності суду відбулося поглиблення ліберального і гуманного підходу суддів місцевих судів міста Києва при вирішенні питання про призначення міри покарання засудженим за вчинення вказаної категорії злочинів. Так, кількість осіб, яких засуджено до позбавлення волі, у першому півріччі 2004 р. зменшилась.
9. На тлі зменшення загальної кількості злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, майже на 100 зменшилась також кількість осіб, яких засуджено за ст. ст. 305, 307, 309, 311, 317 КК України.
Констатуючи, що одними з основних каналів поширення наркоманії є схиляння інших до вживання наркотиків і т. д., а також організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів..., треба зазначити вкрай низьке розкриття злочинів, передбачених ст. ст. 315 і 317 КК.
Кримінальні справи про злочини, які передбачені ст. ст. 306, 308, 312, 313, 314, 318, 319, 320 КК України, судами не розглядалися, а ще - за ст. 310 КК України, тому що злочини цього виду вчиняються, як правило, у сільській місцевості.
10. За період часу, який піддано узагальненню, дещо покращилася якість досудового і погіршилася якість судового слідства.
11. Практика застосування місцевими судами міста Києва частин четвертих ст. ст. 307 і 309 КК показує, що немає однакового розуміння суддями вимог закону про передумови і підстави звільнення винної особи від кримінальної відповідальності за злочини, які передбачені частинами першими вказаних статей, а також постановою Пленуму Верховного Суду України з цих питань.
12. У першому півріччі 2004 р. зросла кількість громадян, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 44 КпАП України.
13. Результати узагальнення і досвід Росії, кримінальне судочинство якої багато в чому схоже з кримінальним судочинством України, свідчать про необхідність декриміналізації дій щодо незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, крім незаконного виробництва, яке визначається, як усі дії, що пов'язані з їх серійним одержанням із хімічних речовин чи рослин. На думку більшості суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва такі зміни в законодавстві варто зробити ще й тому, що давно назріла потреба перейти від каральної політики щодо осіб, хворих на наркоманію, до їх лікування і розробки комплексної програми заходів з попередження наркоманії.
Наш погляд - це лише ідея, яка після вивчення і обговорення на державному рівні має бути законодавчо закріплена і втілена в життя, хоча є і протилежна думка суддів, яка зводиться до того, щоб залишити це питання без змін.
14. У зв'язку з тим, що результати контрольної закупівлі наркотичних засобів і т. ін. мають важливе доказове значення у справі, слід окремо комплексно узагальнити судову практику з розгляду кримінальних справ про злочини, передбачені ст. 307 КК України, в процесі розкриття яких проводились такі контрольні закупівлі.
Розділ 5. Пропозиції
1. Узагальнення обговорити на нараді суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва.
2. Копію узагальнення надіслати місцевим судам міста Києва для використання у практичній роботі.
3. Запропонувати головам районних судів міста Києва з огляду на потребу посилення протидії поширенню наркоманії у місті щорічно узагальнювати судову практику з цих питань, результати узагальнення обговорювати на розширених нарадах за участю суддів і керівників правоохоронних органів району, а копію узагальнення обов'язково надсилати апеляційному суду міста Києва.
4. Використати матеріали узагальнення для проведення семінару за участю суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва і районних судів міста, інших заходах навчального характеру.
5. Звернути увагу керівництва судової палати у кримінальних справах апеляційного суду столиці на необхідність включення в план роботи судової палати на перше півріччя 2005 року проведення узагальнення судової практики з розгляду судами міста Києва у 2004-му році кримінальних справ про збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 307), який був виявлений шляхом проведення контрольних закупівель.
6. Вважати за доцільне звернути увагу Верховного Суду України на необхідність у передбаченому законом порядку (через народних депутатів України від правоохоронних органів чи в інший спосіб) увійти до Верховної Ради України із законодавчою ініціативою про внесення відповідних змін до Кримінального кодексу України, інших законодавчих актів з метою декриміналізації злочинів, які передбачені ч. 1 ст. 309 чинного Кримінального кодексу України, а також створення в країні єдиної системи профілактичного лікування осіб, хворих на наркоманію чи надання необхідної медичної допомоги тим, які не є наркоманами, але мають залежність від наркотичних засобів тощо.
| Суддя апеляційного суду міста Києва Суддя апеляційного суду міста Києва | М.П.Короленко В.М.Скавронік |
