Узагальнення судової практики у кримінальних справах про злочини, повязані з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами і прекурсорами

У час глобального поширення у світі наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів боротьба з їх незаконним обігом є дуже актуальною.

Світова спільнота вже має чималий досвід у цій площині як соціального, культурного, медичного напряму, так і у галузі правого регулювання, зокрема засобами кримінальної відповідальності.

Приводячи у відповідність національне законодавство України, яке спрямоване на боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, спираючись на Єдину конвенцію про наркотичні засоби 1961 р., з поправками, внесеними відповідно до Протоколу 1972 р., на Конвенцію про психотропні речовини від 21.02.71 р. і Конвенцію про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин від 19.12.98 р., Верховна Рада України 15.07.95 р. прийняла Закони України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" і "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", зміни і доповнення до яких внесені Законами від 08.07.99 р., 03.04.2003 р. та 11.07.2003 р..

У зв'язку з прийняттям цих законів до Кримінального кодексу України також внесено зміни і доповнення, які істотно розширюють і посилюють відповідальність за діяння, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (статті 305-320 КК України).

1.1. Стислий огляд основних нормативно-правових актів:

Крім вищевказаних законів і статей КК України, у нашій державі, зокрема, діють такі відомчі нормативні акти:

1) Постанова Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1997 р. N 146 "Про затвердження порядку видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів".

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦЬОГО ПОРЯДКУ:

а) регулює видачу сертифікатів (окремих дозволів) на здійснення імпортно-експортних операцій державними підприємствами, установами і організаціями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

б) на кожну таку операцію Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я (далі - МОЗ) видається окремий сертифікат;

в) сертифікат є документом суворої звітності і у разі його втрати не поновлюється.

Це основне. Решта "Порядку" - вимоги до форми і змісту сертифіката, процедури його отримання і користування ним.

Наступним відомчим актом з цих питань є Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 770.

Перелік містить у собі таблиці, а вони - списки. Таблиця 1 має три списки:

Список N 1 передбачає особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено. Це такі, як героїн, кокаїн, макова солома, опій та ін.

Список N 2 вказує на особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено.

Список N 3. До нього входять рослини, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, обіг яких допускається для промислових цілей. Це і мак снотворний і рослини роду коноплі.

У таблицю N 2 входять два списки.

Перший передбачає наркотичні засоби, обіг яких обмежено. Це кодеїн, кокаїн, морфін і багато інших.

До другого віднесено психотропні речовини, обіг яких обмежено.

До таблиць N 3 і 4 входять списки наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких допускається виключення деяких заходів контролю.

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів постійно уточнюється і змінюється.

Такі зміни в нього внесені постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. N 1890.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 58 затверджено Порядок здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів. Цей порядок передбачає контроль за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів, які наведені у вказаному Переліку, а також наркотичних (психотропних) комбінованих лікарських засобів, що містять малу кількість наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, включених до відповідних таблиць Переліку, з яких ці засоби чи речовини не можуть бути видобуті легкодоступними способами у кількостях, що дають змогу зловживати ними.

Пункт 4 Порядку зазначає, що наркотичні (психотропні) лікарські засоби підлягають такому самому порядку контролю, що й наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори, які в них містяться. Постійний контроль за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів виконує знову ж таки Комітет з контролю за наркотиками при МОЗ України. Великий перелік складових контролю передбачений ст. 6 Порядку.

Це і ліцензування діяльності, пов'язаної з виробництвом таких ліків, надання статистичних даних про фактичний обіг наркотичних (психотропних) лікарських засобів, відпуск з аптечної мережі громадянам таких засобів, їх облік і т. ін.

Зважаючи на існуючу, на жаль, тенденцію поширення наркоманії в українському суспільстві, Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням від 24.01.2002 р. N 26-р схвалив Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки, основною метою якої є розроблення і здійснення на державному рівні заходів щодо протидії поширенню наркоманії і злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виконання Україною відповідних зобов'язань перед міжнародним співтовариством.

Якщо коротко, то напрями реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків такі:

профілактика наркоманії;

удосконалення форм і методів лікування хворих на наркоманію;

жорсткий контроль за дотриманням чинного законодавства про боротьбу з наркоманією;

протидія злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків.

У Концепції викладені організаційно-правові заходи протидії незаконного обігу наркотичних засобів, їх незаконному вживанню, заходи щодо забезпечення контролю за обігом наркотичних засобів та боротьби з ними.

Порядок здійснення контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів затверджено постановою Кабміну України від 18 січня 2003 р. N 58.

Постановою Кабміну України від 3 лютого 1997 р. N 146 затверджено Порядок видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Порядок провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів... у лікувально-профілактичних закладах та установах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. N 106.

З усього масиву законодавства, що спрямоване на регулювання обігу наркотичних засобів і боротьбу з наркоманією, наведемо декілька наказів:

Наказ МВС, СБУ і Державної податкової адміністрації України від 30 листопада 2001 року N 1065, доп. /307 доп. / 482 док. "Про затвердження Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання предметів, товарів, речовин, у тому числі заборонених до обігу у фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності".

Інструкцією передбачено, що, зокрема:

1) застосування спеціальних технічних засобів при проведенні оперативної закупівлі та контрольованого постачання (відео-, фотозйомка, прослуховування і т. ін.) здійснюється тільки з дозволу суду;

2) розкриття у протоколі відомостей про особу, яка здійснила оперативну закупівлю наркотиків, забороняється;

3) у разі постановлення вироку повернення судом вилучених у продавця коштів і т. ін. оперативним підрозділам, яким вони видавалися для проведення оперативної закупівлі, є обов'язковим;

4) результати оперативної закупівлі та контрольованого постачання можуть бути використані:

а) як привід і підстава для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;

б) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі;

в) для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку осіб, які зникли безвісти, і злочинців тощо.

Говорячи про оперативну закупівлю наркотичних засобів, треба мати на увазі наступне. Згідно із п. 1.5 Інструкції для здійснення закупівлі товарів, предметів та речовин, заборонених до обігу, а також інших, за виготовлення, зберігання та збут яких настає кримінальна відповідальність, потрібна письмова згода особи, яка буде проводити закупівлю. Тому вважаємо неправильною практику, коли контрольну закупівлю здійснює особа, стосовно якої порушено кримінальну справу за скоєння злочину, пов'язаного з наркотиками.

Наступним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і ін., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 березня 1999 р. N 130/3423, затверджено Порядок розпоряджання медикаментами, наркотичними засобами, прекурсорами, психотропними речовинами та іншими хімічними сполуками, що переходять у власність держави. Головне у ньому те, що згідно з п. 3 дія цього Порядку поширюється на такі лікарські засоби, наркотичні засоби і т. ін., що застосовуються в медичній практиці, на прекурсори, інші хімічні сполуки, що можуть бути використаними для виробництва лікарських засобів, та засоби захисту тварин, які:

а) конфісковані на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом;

б) зберігаються під митним контролем;

в) вилучені правоохоронними органами або затримані митними органами як предмети порушення митних правил, затримані у справах про контрабанду тощо.

І ще один наказ, який має дуже важливе значення у практичній діяльності суддів, - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 1 серпня 2000 року N 188, яким затверджено Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і великих та особливих розмірів прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу. Від правильного розуміння та застосування даних цих таблиць повною мірою залежить вірна кваліфікація того чи іншого злочину, пов'язаного з наркотиками, а у подальшому - законність та обґрунтованість вироку суду. Вирішуючи долю речових доказів - наркотичних засобів і т. ін. при постановленні вироків, суди повинні керуватись Інструкцією про порядок знищення вилучених з незаконного обігу наркотичних засобів і т. ін., використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення, затвердженою наказом МВС, ГПУ, СБУ, МОЗ, Мін'юсту і Верховного Суду України від 27 червня 1995 р. N 437.

Важливим юридично-рекомендаційним документом для кожного судді є постанова N 4 Пленуму Верховного Суду України (далі - ВСУ) від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів". Про деякі її положення буде йти мова у процесі розкриття особливостей статей 307 і 309 КК України. Але треба зазначити, що Пленум ВСУ вимагає від суддів керуватися вказаними законами і відомчими нормативними актами, перш за все Переліком і Таблицями.

1.2. Особливості застосування статей 307 і 309 Кримінального кодексу України(2341-14), які передбачають кримінальну відповідальність за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Статті 307 і 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) є найпоширенішими у судовій практиці.

Стаття 307: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або поширення їх аналогів.

За змістом Законів України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15 лютого 1995 р. N 60/95-ВР та "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 р. N 62/95-ВР, обидва зі змінами у 1998 р., 2001 р., 2003 р., під незаконним виробництвом наркотичних засобів, психотропних речовин слід розуміти дії, пов'язані з незаконним одержанням нарковмісної сировини з рослин, які їх містять, у тому числі - відокремлення макової соломи, опію від рослин опієвмісного маку або ж листя, суцвіть, пилку, смоли - від конопель, вказано у п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 р. N 4.

Стаття 1 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів..." і т. ін. визначає їх виробництво як усі дії, пов'язані з серійним їх одержанням із хімічних речовин чи рослин. Отже, під виробництвом законодавець розуміє промисловий спосіб виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин і т. ін., тобто їх виготовлення із застосуванням спеціального або спеціально пристосованого обладнання тощо.

Як відомо, під незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів підпадають всі дії (за винятком виробництва), включаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких наркотичні засоби одержуються, а також перетворюються на інші готові до використання форми чи на лікарські засоби, що їх містять.

Треба мати на увазі, що незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації (п. 3 тієї ж постанови Пленуму. Тобто не треба чекати кінцевого результату таких дій, достатньо, щоб було належним чином процесуально зафіксовано початок таких дій (протокол виявлення та вилучення наркотичної сировини, наприклад, макової соломи, засобів для виготовлення наркотиків, наприклад опію (м'ясорубки, посуду тощо)).

У цій же постанові Пленуму йдеться про те, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слід вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунки або сплати боргу, привласнення знайденого тощо.

Під незаконним придбанням треба розуміти і збирання залишків нарковмісних рослин на поживних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях.

Придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданих на законних підставах рецептом лікаря, а також під час оперативної закупівлі відповідно до ст. 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів..." не визнається незаконним. У осіб, які вчинили такі дії, немає складу злочину.

Незаконне придбання слід відрізняти від викрадення (шляхом крадіжки чи грабежу), привласнення та інших дій, за які відповідальність настає згідно зі ст. 308 КК.

Придбання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту фактичного заволодіння ними особою.

Незаконне зберігання - це фактичне незаконне перебування наркотичних засобів і т. д. у володінні винного. Усі його дії, які направлені на таке зберігання, і становлять склад злочину.

Треба мати на увазі три моменти:

Перший: зберігання буде незалежно від того, де особа тримає наркотики: при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці.

Другий момент: відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів і т. д. настає незалежно від його тривалості.

Третій: зберігання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту, коли такі засоби фактично почали перебувати у володінні винного.

Незаконне перевезення наркотичних засобів - це умисне переміщення їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, встановлених чинним законодавством.

Особливості незаконного перевезення наркотичних засобів такі:

Перша: для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин.

Друга: незаконне перевезення наркотичних засобів має місце, незалежно від того, яким видом транспорту вони переміщувалися (авто, тролейбусом, літаком і тощо).

Третя: судова практика виходить з того, що зберігання особою під час поїздки наркотичного засобу у невеликому розмірі, придбаного для особистого використання, не може кваліфікуватись як незаконне перевезення наркотичних засобів. Тут буде лише незаконне зберігання.

Четверта: перенесення наркотичного засобу з одного місця в інше без використання будь-якого виду транспорту також не може розглядатися як перевезення, чим останнє і відрізняється від нього. У даному випадку буде мати місце незаконне зберігання наркотичних засобів.

П'ята: незаконне перевезення наркотичних засобів полягає у тому, що воно визнається закінченим з моменту початку їх переміщення будь-яким видом транспорту.

Незаконне пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - це, зрозуміло, незаконне переміщення їх у просторі в межах України шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше.

Особливість: злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами.

Якщо злочин не був доведений до кінця з незалежних від винного причин (наприклад, у зв'язку із затриманням під час оформлення квитанції на пересилання бандеролі і т. ін. чи при їх огляді в момент здавання для пересилання), дії особи належить кваліфікувати як замах на вчинення незаконного пересилання (п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 р. N 4.

Також треба мати на увазі, що незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів і незаконне перевезення чи пересилання їх за межі території України слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 чи 309 і як контрабанду за ст. 305 КК України.

Незаконний збут наркотичних засобів... - це будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам України "Про обіг в Україні наркотичних засобів..." і "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів..." від 15.07.95 р. зі змінами 1998 р., 2001 р., 2003 р., тобто це продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін'єкцій іншій особі за її згодою тощо.

Особливості незаконного збуту наркотичних засобів:

1) Обопільне введення ін'єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогу особами, які їх придбали за спільні кошти, збуту не утворює;

2) Якщо особа під виглядом наркотичних засобів умисно збуває будь-які інші засоби чи речовини (не наркотики) з метою заволодіння грошима чи майном, її дії потрібно кваліфікувати як шахрайство, а за наявності до того підстав - і як підбурювання до замаху на незаконне придбання наркотичних засобів і т. д., а дії покупця - як замах на вчинення злочинів, не передбачених статтями 307 або 309 чи 311 КК;

3) На практиці треба розрізняти дії, передбачені ст. 307 (незаконний збут наркотичних засобів) та дії, передбачені ст. 315 КК (схиляння до вживання наркотичних засобів...). Перш за все треба відслідковувати спрямованість умислу. Якщо, наприклад, особа подарувала чи продала сигарети з гашишем, то це буде збут, а якщо без такої мети дала іншій особі покурити, вихваляючи при цьому піднесеність стану, ейфорію і т. п., яке дає куріння гашишу, то у цьому випадку буде схиляння до вживання наркотиків - ст. 315 КК;

Так, наприклад, вироком Голосіївського районного суду від 05.04.2004 року З. М.О. засуджено за ст. ст. 309 ч. 1, 315 ч. 1, 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 96 КК України призначено примусове лікування від наркоманії.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23.09.2004 р. вирок скасовано з огляду на неповноту досудового і судового слідства, зокрема у зв'язку з тим, що не встановлені мотиви злочину, передбаченого ст. 315 КК України.

Органами досудового слідства і судом не з'ясовано чи мало місце схиляння до вживання наркотичних засобів, коли особа ніяких дій у цьому напрямку не скоїла, а просто вживала наркотичні засоби у присутності іншої.

4) Відповідальність за збут наркотичних засобів... настає незалежно від розміру таких засобів чи речовин, тобто і тоді, коли мав місце збут наркотиків у невеликих розмірах.

Якщо взяти ст. 309 КК (ті ж дії, але без мети збуту), то кримінальна відповідальність за нею настає тільки тоді, коли розмір наркотичних засобів перевищує невеликий.

За такі ж дії стосовно наркотичних засобів або психотропних речовин у невеликих розмірах настає адміністративна відповідальність за ст. 44 КпАП України. На це звертає увагу і Пленум ВС України у п. 22 вказаної вище постанови.

5) Гроші або інші речі, одержані особою за реалізовані наркотики, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 81 КПК передаються в доход держави. А ті, які отримані під час оперативної закупівлі, згідно п. 5 цієї статті, належить повертати їх законному володільцю (п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 24.04.2002 р. N 4.

Особливості суб'єктивної сторони злочинів, передбачених ст. ст. 307 і 309 КК:

1) Вчинення злочинів з прямим умислом;

2) Наявність мети збуту щодо злочинів, передбачених ст. 307 КК; відсутність мети збуту щодо злочинів, зазначених у ст. 309 КК.

Наявність мети збуту у першому і відсутність її у другому випадках є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.

3) Мета при здійсненні незаконного збуту може бути будь-яка. Про умисел на збут наркотичних засобів... може свідчити, наприклад:

а) відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини;

б) їх великий або особливо великий розмір;

в) спосіб упакування та розфасування;

г) поведінка суб'єкта злочину;

д) те, що особа сама наркотики не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.

У кожному окремому випадку слід дуже ретельно досліджувати ціль і мету злочину, встановити обставини, які б свідчили, що метою підсудного був саме збут наркотичних засобів і т. д. Переконані, що це треба робити і тоді, коли підсудний визнає себе винним у повному обсязі звинувачення і суд застосовує ст. 299 КПК України.

Так, ухвалою колегії суддів апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2004 року скасовано вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2004 року щодо Х.І.П.

Судова колегія зазначила, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт придбання наркотичних засобів з метою збуту підсудна підтвердила і повністю визнала свою вину, а тому докази відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися. Разом з тим такий висновок не узгоджується з протоколом судового засідання, де взагалі відсутній виклад обставин справи (показань винної, її позиції тощо).

Судова колегія зазначила, що суд першої інстанції міг визначитися щодо застосування ст. 299 КПК України, згідно з якою він вправі не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, але при цьому повинен був з'ясувати і впевнитись, що таке визначення, зокрема засудженою, яка вказувала на застосування до неї незаконних методів слідства (побиття тощо), є добровільним та істинним.

Мета злочину, передбаченого ст. 309, також може бути будь-якою, за винятком збуту, наприклад, споживання наркотичних засобів чи речовин. Саме відсутність мети збуту є обставиною, за якою розмежовуються злочини, передбачені ст. ст. 307 і 309 КК. При цьому в кожному випадку слід уважно досліджувати обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при вчиненні нею виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів і т. ін.

У випадках, коли наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналоги було одночасно виготовлено і для особистого вживання і для збуту, вчинене кваліфікується за сукупністю ст. ст. 307, 309 КК (п. 4 постанови Пленуму).

Суб'єкт злочинів, передбачених ст. ст. 307, 309 КК:

1. Особа, яка досягла 16-річного віку;

2. Якщо діяння за цими статтями вчиняє службова особа з використанням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 307 або 309 і 364 КК.

Про деякі обтяжуючі та особливо обтяжуючі обставини злочину, передбаченого ст. 307 КК:

Під діями, передбаченими ч. 1 ст. 307 КК, які вчинено із залученням неповнолітнього, треба розуміти фактичне втягнення суб'єктом цього злочину особи у віці від 14-ти до 18-ти років у вчинення будь-яких дій, що становлять об'єктивну сторону цього злочину. Ця обтяжуюча обставина має місце за умови, що неповнолітній був залучений у вчинення хоча б однієї дії, передбаченої ч. 1 ст. 307 КК, і хоча б один раз. Залучення може бути у формі співучасті у вчиненні злочину (наприклад, співвиконання або пособництво), а також у формі залучення особи, яка не досягла 16-річного віку, тобто віку, з досягненням якого особа може бути суб'єктом злочину - ст. ст. 307, 309). При цьому суб'єкт злочину, який залучив неповнолітнього, повинен усвідомлювати, що залучена ним особа є неповнолітньою, або коли він цього не усвідомлював, то кримінальна відповідальність настає лише за умови, якщо він повинен був і міг це усвідомлювати. Вчинення цього злочину із залученням неповнолітнього не потребує додаткової кваліфікації за ст. 304 КК.

Частина 3 ст. 307 передбачає таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину із залученням малолітнього, якою визнаються будь-які форми втягнення особи у віці до 14-ти років у вчинення хоча б однієї дії, передбаченої частинами 1 та 2 ст. 307 КК, хоча б один раз. Необхідно мати на увазі:

а) усвідомлення злочинцем малолітства особи, яка залучається до злочину;

б) якщо злочинець не усвідомлював малолітства особи, то відповідальність настає тоді, коли він повинен був і міг це усвідомлювати. У цих випадках слід виходити з того, що фактично такі дії можуть виражатися в незаконному збуті наркотичних засобів у значних, великих чи особливо великих розмірах або особливо небезпечних наркотиків особі, яка не досягла 14-річного віку, у тому числі в місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, або в інших місцях масового перебування громадян.

Законодавець також відрізняє обставини вчинення злочину, передбаченого ст. 307 КК, групою осіб і організованою групою осіб. Розглядаючи справу стосовно групи осіб, потрібно з'ясувати чи є:

а) попередня змова;

б) спільне вчинення дій;

в) усвідомлення, що вони діють для досягнення спільної мети - збуту наркотичних засобів і т. ін.

Організована група осіб:

б) попереднє зорганізування у стійке об'єднання для вчинення хоча б однієї дії, передбаченої ст. 307 або іншого (інших) злочинів;

в) єдиний план дій, з розподілом функцій учасників групи;

г) доведення до відома усіх учасників організованої групи цього плану тощо.

Частиною 4 ст. 307 і частиною 4 ст. 309 КК передбачають спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Підстави і передумови такого звільнення різні.

Передумова: за частиною 4 ст. 307 як передумови звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення злочину, тобто хоча б однієї з тих дій, які вказані у ч. 1 ст. ст. 307, 309 КК, а саме: за незаконне виробництво наркотичних засобів і т. д., їх виготовлення, придбання, зберігання, перевезення і пересилання, як з метою збуту, так і без цієї мети. Даний перелік злочинів є вичерпними. Сюди не входять:

1) збут наркотичних засобів і т. ін.;

2) злочини з обтяжуючими обставинами (ч. ч. 2 і 3 ст. 307).

Підстави:

1) добровільна здача особою наркотичних засобів і повідомлення про джерело їх придбання. Добровільна здача - це передання їх під контроль публічної влади за умови, що ця особа об'єктивно мала реальну можливість (і суб'єктивно її усвідомлювала) подальшого володіння такими засобами або речовинами. Повідомлення про джерело придбання наркотичних засобів - це повідомлення про особу і місце придбання;

2) сприяння розкриттю злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів - це добровільне надання винною особою правоохоронним органам чи суду відомостей, які можуть бути використані для встановлення осіб, які вчинили злочини із даними наркотичними засобами, або інших обставин вчинення цих злочинів (наприклад, вчинення їх групою чи організованою групою осіб у великих чи особливо великих розмірах тощо (ст. 305-320). Якщо є вказані передумови і підстави, то особа підлягає обов'язковому і безумовному звільненню від кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Якщо особа добровільно здала тільки частину наркотиків, то вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності (за наявності відповідної підстави) лише в частині зданих засобів чи речовин. Щодо незданої їх частини особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року N 4 звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи із зазначених підстав має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. ст. 7, 71, 72 КПК.

За змістом ч. 4 ст. 307 КПК особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства (п. 24 постанови Пленуму ВСУ.

Частина 4 статті 307 містить у собі спеціальний вид обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності також за злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК.

Передумовою такого звільнення є вчинення особою однієї чи кількох дій, передбачених ч. 1 ст. 309 КК.

Підстава одна, вона вказана у ч. 4 ст. 309 і складається з двох елементів:

а) добровільного звернення цієї особи до лікувального закладу;

б) початку її фактичного лікування.

Якщо немає хоча б одного з вказаних елементів цієї підстави, то звільняти особу від кримінальної відповідальності не можна.

Справа стосовно Н. розглядається судом. Підсудна, яка раніше була звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК, а попередня кримінальна справа стосовно неї закрита, знову добровільно пішла лікуватися і почала лікування. Чи є підстава для звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307 і ч. 4 ст. 309 КК? Вважаємо, що ні тому, що, по-перше, немає елементу добровільності. Н. звернулася до лікувального закладу вже після виявлення злочину і порушення кримінальної справи, більш того, після проведення в ній досудового слідства; по-друге, особа вже вчиняла злочин, зверталася до лікувального закладу, у зв'язку з чим її було звільнено від кримінальної відповідальності. Це свідчить про те, що в її діях є повторність, тому їх треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 309, на яку правила частин четвертих наведених статей 307 і 309 не поширюються.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 3 листопада 2003 року Р.Т.А. звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 309 ч. 1 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України з урахуванням того, що згідно довідки медичної установи (Центру адиктологічної медицини) підсудний пройшов курс добровільного лікування з 3 по 9 квітня (!) 2003 року.

Ухвалою судової колегії апеляційного суду м. Києва від 27.01.2004 року цю постанову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Як вказано в ухвалі, згідно з висновками амбулаторної судово-наркологічної експертизи від 22 травня 2003 року, Р.Т.А. визнано як особу, що виявляє ознаки опійної наркоманії та потребує протинаркоманійного лікування.

З 1998 року ця особа вживає наркотичні засоби, перебуває на обліку у нарколога з діагнозом "опійна наркоманія", після лікування у квітні 2003 року від наркотичної залежності продовжувала вживати наркотики, що підтвердила у судовому засіданні. Зауваження на протокол судового засідання у цій частині від нього не надійшли.

Судова колегія зазначила: наведене не давало суду першої інстанції підстав вважати, що Р.Т.А., проходячи курс лікування від наркоманії, мав на мету вилікуватися від цієї хвороби, а не ухилитися таким способом від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

До речі, у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України вказано: "вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і почала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись таким чином від кримінальної відповідальності і за вчинений злочин".

З метою перевірки правильності застосування судами міста Києва чинного національного законодавства, що передбачає кримінальну відповідальність за вказані злочини і проведення узагальнення судової практики у справах, які розглянуті впродовж шести місяців 2004 року порівняно з аналогічним періодом 2003-го і 2002-го років. В процесі узагальнення вивчено 200 справ, які надійшли із районних судів м. Києва, проаналізовано дані кримінальної статистики районних судів, апеляційного суду м. Києва, а також київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія", Міністерства охорони здоров'я України та Головного управління МВС України у м. Києві. Використано методичні розробки з цих питань Верховного Суду України, особливо ж - відповідні порівняльні таблиці.

Найбільшу увагу при цьому зосереджено на питаннях застоування статей Кримінального кодексу: 307-ої (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів); 308-ої (викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем); 309-ої (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту); 317-ої (організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою).

Наркоманія - це не тільки тяжке захворювання, а й надзвичайно небезпечне соціальне явище, яке швидкими темпами поширюється в світі й Україні, зокрема. До вживання наркотиків залучається дедалі більше людей, переважно молодих. Загальновідомо, що зловживання наркотиками підриває здоров'я людини, робить її непрацездатною, призводить до порушення сімейних і суспільних відносин, деградації особистості, втрати соціальної цінності людини, її передчасної смерті.

За даними київської міської наркологічної клінічної лікарні "Соціотерапія" у зв'язку із зловживанням психоактивними речовинами (тут і далі - крім алкоголю) перебували під диспансерним наглядом: у 2002 р. 7950 чоловік, у т. ч. 7841 особа, які вживають наркотичні засоби, і 109 - у зв'язку із вживанням інших психоактивних речовин (психотропні речовини, прекурсори і т. ін.). У 2003-му році їх було, відповідно, 9078 чоловік, у т. ч. 8970 осіб, які вживають наркотики, і 108 - прекурсори і т. ін.

За 9 місяців 2004 року спостерігається зростання числа осіб, які перебувають під диспансерним наглядом у КМНКЛ "Соціотерапія". Загальна їх кількість складає 9816, у т. ч. 9703 особи, які перебувають під наглядом у зв'язку із вживанням наркотичних засобів і 113 осіб, що вживали прекурсори, психотропні та інші психоактивні речовини. Найбільше таких осіб перебуває під диспансерним наглядом у таких районах м. Києва: у Дніпровському: 1496 - у 2002 р., 1647 - у 2003 р., 1711 - за 9 міс. 2004 р.; у Деснянському: 1113 осіб - у 2002 р., 1505 - у 2003 р., 1703 - за 9 міс. 2004 р.; в Оболонському: 956 осіб - у 2002 р., 1023 - у 2003 р., 1015 осіб - за 9 міс. 2004 р.; у Святошинському: 930 осіб - у 2002 р., 1088 осіб - у 2003 р., 1224 особи - за 9 міс. 2004 р.; у Солом'янському: 920 осіб - у 2002 р., 1049 - у 2003 р., 1157 - за 9 міс. 2004 р.

Контингент наркологічно хворих людей, які перебувають на обліку в КМНКЛ "Соціотерапія", складав по місту Києву: 23191 особу - у 2002 р., з яких - 54 підлітки і 5410 жінок та 34085 осіб - у 2003 р., з яких - 28 підлітків і 4987 жінок.

Переважають мешканці знову ж таки Дніпровського району: загалом 5580 осіб, з них: 11 підлітків і 963 жінки - у 2002 р.; загалом 5826 осіб, з них: 4 підлітки і 749 жінок - у 2003 р.; Святошинського району: загалом 4575 осіб, з них: 7 підлітків і 326 жінок - у 2002 р., всього 4591 особа, з них: 6 підлітків, 805 жінок - у 2003 році; Солом'янського району: загалом 4260, з них: 7 підлітків і 615 жінок - у 2002 р.; загалом 4164 особи, з них: 2 підлітки і 461 жінка - у 2003 р., а також Деснянського, Оболонського, Шевченківського і Дарницького районів столиці. Це побічно свідчить про відносне покращання роботи з профілактики наркоманії у вказаних районах.

За даними незалежних експертів, які були наведені у засобах масової інформації, кожен наркоман схиляє до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у середньому 150-200 осіб - любителів гострих відчуттів.

Соціологічні дослідження, що проводилися у м. Києві і на всій території України, свідчать про те, що основними мотивами зловживання наркотиками, переважно у молоді, є бажання перевірити на собі ейфорію наркотику. В подальшому наркотики вживаються для підняття настрою, усунення депресій. Систематичне їх вживання ставить людину в залежність від наркотику, викликає постійну потребу в ньому.

При опитуванні учнів шкіл м. Києва з'ясувалося, що кожен п'ятий з опитаних курив або курить маріхуану, кожен третій - вживав транквілізатори, а кожен третій з опитаних студентів вищих навчальних закладів столиці пояснив, що вживає наркотики і звик до цього за місцем навчання або проживання. З пояснень опитаних хворих на наркоманію вбачається, що вони розпочали вживати наркотики, перебуваючи у місцях позбавлення волі або на військовій службі, деякі - під час дискотек та інших масових зібрань молоді в клубах, видовищних закладах тощо.

Особливу тривогу викликає розповсюдженість наркологічних розладів серед дітей столиці України. За статистичними даними тієї ж КМНКЛ "Соціотерапія", на 10 тис. населення наприкінці 2001 року перебував на обліку 51 підліток (0,82%); у 2002 році - 53 (0,87%); у 2003 році - 26 (0,43%); за 6 місяців 2004 року - 25 підлітків (0,43%).

На грунті наркоманії вчиняється велика кількість злочинів. Серед осіб, які вчинюють такі злочини, найбільшу криміногенну групу складають наркомани. За даними ГУ МВС України, у м. Києві наркоманами та особами, які перебували у стані наркотичного сп'яніння, вчинено злочинів: у 2002 р. - 356; за 6 місяців. 2003 р. - 73, за 6 міс. 2004 р. - 70. У тому числі крадіжок державної та індивідуальної власності: 49 - у 2002 р.; 5 - за 6 місяців 2003 р., 4 - за 6 місяців 2004 р.; грабежі - 4 - у 2002 р.; 1 - за 6 місяців 2003 р. і 2 - за 6 місяців 2004 р. В той же час спостерігається хоч і невелике, але зниження таких злочинів впродовж 6 місяців поточного року порівняно з аналогічним періодом минулого року. Хворобливу пристрасть осіб, які вживають наркотики, вміло використовують наркоділки, постачаючи хворим наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, наживаючись на них.

Своєрідною ознакою розповсюдження так званих важких наркотиків, зокрема героїну, і, як наслідок, - боротьби з ними є кількість кримінальних справ, які з цим пов'язані: у 2002 р. - 35; у 2003 р. - 30; у 2004 р. - 24.

Значною є питома вага злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, аналогів або прекурсорів у загальній кількості, зареєстрованих у м. Києві: у 2002 р. - 3802 або 18,0%; за 6 місяців 2003 р. - 2012 або 14,8%, за 6 місяців 2004 р. - 2015 або 14,9%.

За 6 міс. поточного року на 3,3 % зросла у м. Києві кількість злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів - (315 проти 305 за 6 місяців 2003 р. (ст. 307)). У 2002 р. їх було 553. У той же час загальна кількість цих злочинів, які вчинені без мети збуту (ст. 309), у вказаний період зменшилась на 19 або на 1,1%, тобто 1641 проти 1660 за 6 місяців 2003 р. У 2002 р. їх було 3144.

Трохи зменшилась кількість осіб, що вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Так, у 2002 році їх було 3025, за 6 місяців 2003 р. - 1397, за 6 місяців 2004 р. - 1365 або на 32 (2,3%) менше. Питома вага цих суб'єктів у загальній кількості осіб, що вчинили злочини, склала: у 2002 р. - 27,9%; за 6 місяців 2003 р. - 28%; за 6 місяців 2004 р. - 26,7%.

Розповсюдження наркотиків останнім часом пов'язане з більш тісною консолідацією осіб, які їх вживають або вчиняють злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Так, за даними статистики органів внутрішніх справ, за 6 місяців 2004 р. кількість злочинів, скоєних групою осіб, зросла на 352,7% або на 321 порівняно з аналогічним періодом 2003 р., коли їх було 91. За весь 2002 рік групою осіб вчинено всього 188 злочинів цієї категорії.

Таким чином, спостерігається небезпечна тенденція: з одного боку, відбувається консолідація осіб, які вживають наркотики, у т. ч. хворих на наркоманію, і тих, які ці наркотики їм збувають, а з другого - концентрація злочинності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

2.1. Динаміка злочинності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у районах міста Києва.

Як видно із наведеної таблиці, найбільше зростання злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів відбулося за 6 міс. 2004 року у Солом'янському (+32), Оболонському (+13) і Деснянському (+10) районах. І, навпаки, значне зменшення цих злочинів мало місце у Шевченківському (-50), Святошинському (-16) і Дніпровському (-15) районах міста.

У той же час їх питома вага у загальній кількості злочинів за наведений період у переважній більшості районів зменшилась, окрім Оболонського району, де її зростання становило 0,8% або 13 злочинів.

2.2. Таблиця 2, в якій наведена кількість осіб, що вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, свідчить про те, що майже у двох третинах районів міста сталося їх зниження за 6 міс. 2004 р.

Це такі райони, як Голосіївський (109 проти 122), Дніпровський (263 проти 283), Деснянський (111 проти 117), Подільський (119 проти 125), Святошинський (148 проти 165), Шевченківський (313 проти 366) і у цілому по місту Києву - 1365 проти 1659.

Як видно з таблиці, зростання кількості таких осіб спостерігається у Солом'янському (+42), Дарницькому (+29), Оболонському (+26) районах міста Києва.

2.3. В узагальнюваний період намітилась тенденція скорочення кількості злочинів, вчинених групами осіб у сфері незаконного обігу наркотичних речовин.

Як свідчать дані наведеної таблиці, за 6 міс. 2004 р. у складі групи осіб скоєно на 11 злочинів цієї категорії менше, ніж за аналогічний період 2003 року (41 проти 52).

Суттєве зниження групової злочинності у цій сфері сталося у Дніпровському районі м. Києва - всього 2 злочини у 1-му півріччі 2003 р. Взагалі не спостерігалося групової злочинності вказаного напрямку у Печерському, Подільському і Святошинському районах Києва.

Невелике збільшення групових злочинів відбулося у Дарницькому (+5) і Солом'янському (+5) районах міста.

В основному групові злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів характеризуються незаконним придбанням та зберіганням наркотиків без мети збуту.

2.4. Незначне зростання загальної кількості злочинів, пов'язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, перевезенням, пересиланням чи збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, має місце:

- в Оболонському (+6), Святошинському (+2) районах міста. Вдвоє зросла кількість таких злочинів у Подільському (14 проти 7) і в два з половиною рази у Солом'янському (23 проти 9) районах Києва. Незначне зниження кількості таких злочинів було у Дніпровському (-3), Дарницькому (-1) і Шевченківському районах. Та в цілому на території міста у 1-му півріччі поточного року відбулося, хоч і невелике, але зростання злочинів, передбачених ст. 307 КК України.