Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України

Вивчення практики застосування окремими арбітражними судами статей 80 та 81 Арбітражного процесуального Кодексу України (далі - АПК) показало, що арбітражні суди не завжди правильно розмежовують підстави та наслідки припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду, припускаються помилок щодо розподілу арбітражних витрат, подекуди надто формально використовують надані їм названими статтями АПК права.

У зв'язку з викладеним та з метою забезпечення однакового і правильного застосування норм арбітражного процесу Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення.

1. Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 АПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 АПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Принципова відміна наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до арбітражного суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а у другому (після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду) позивач має право знову звернутись до арбітражного суду з тим же позовом у загальному порядку.

2. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 АПК якщо при розгляді справи буде встановлено що:

2.1. Спір непідвідомчий арбітражному суду (стаття 12 АПК);

2.2. Позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами (стаття 2 АПК). При цьому слід мати на увазі, що звернення до арбітражних судів України прокурорів з інших держав в інтересах господарюючих суб'єктів цих держав не передбачене чинним законодавством чи відповідними міждержавними угодами і договорами України. Тому такі спори вирішенню арбітражними судами України не підлягають (пункт 1 статті 62 АПК);

2.3. Є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 статті 80 АПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 5 статті 80 АПК . Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, у прийнятті позовних матеріалів слід відмовити на підставі пункту 1 статті 62 АПК або припинити провадження у справі з посиланням на пункт 1 статті 80 АПК;

2.4. Вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (частина 4 пункту 1 статті 12 АПК);

2.5. Претензію визнано боржником до звернення кредитора з позовом;

2.6. Спір врегульований самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У випадках визнання претензії після закінчення встановленого для її розгляду строку і звернення кредитора з позовом, залишення претензії без відповіді, перерахування заборгованості до подання позову спір підлягає вирішенню по суті.

3. Арбітражний суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 АПК) зокрема у таких випадках:

3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання;

3.3. Визнання претензії боржником.

Проте арбітражним судам необхідно мати на увазі:

У разі визнання претензії боржником кредитор має право звернутися до арбітражного суду, якщо йому невідомий розрахунковий рахунок боржника (наприклад, при заподіянні позадоговірної шкоди) або якщо банк відмовив у виконанні розпорядження про списання вказаної суми. У цих випадках спір підлягає вирішенню по суті в залежності від поданих сторонами доказів.

Платник, якому відмовлено у виконанні розпорядження про безспірне списання з банку пені, встановленої постановою Верховної Ради України від 25.06.93 "Про норматив обігу платіжних документів" (з наступними змінами), вправі звернутися з позовом про примусове стягнення пені на загальних підставах.

4. При вирішенні питання щодо втрати можливості доарбітражного врегулювання спору (пункт 3 статті 80 АПК слід виходити з того, що стаття 6 АПК не обмежує строку звернення кредитора з претензією до боржника, а стаття 74 Цивільного Кодексу України надає кредиторові право звертатись за судовим захистом свого порушеного чи оспорюваного права незалежно від закінчення строку позовної давності. Отже можливість доарбітражного врегулювання спору слід вважати втраченою тільки у випадках, прямо передбачених чинним законодавством (наприклад, Статутом залізниць).

5. У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 АПК) арбітражному суду слід керуватись абзацем 6 статті 22 АПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

6. Стаття 80 АПК не надає арбітражному суду права припиняти провадження у справі з мотиву досягнення сторонами угоди. Відповідно до статей 73 та 84 АПК угода, умови якої не суперечать чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підлягає затвердженню рішенням арбітражного суду. Отже за змістом цих статей арбітражний суд зобов'язаний перевірити відповідність умов угоди чинному законодавству, обставинам і матеріалам справи. Тому повідомлення сторін про досягнення угоди без подання її тексту зобов'язує арбітражний суд або відкласти розгляд справи, або оголосити перерву у засіданні і витребувати від сторін текст угоди (стаття 77 АПК). Арбітражний суд вправі також скористатись наданим йому статтею 75 АПК правом вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

При цьому слід мати на увазі, що визнання в угоді претензії чи позову дає підстави для задоволення позову, якщо на день прийняття рішення сторони не подали доказів виконання умов угоди.

7. За наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, арбітражному суду слід враховувати таке. Відповідно до пункту 4 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство (організація) вважається ліквідованим з моменту виключення його із державного реєстру. Отже при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 АПК арбітражний суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру. У справах про визнання недійсним акту, раніше виданого ліквідованим органом, арбітражний суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання таких актів.

8. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 АПК) арбітражним судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання арбітражного суду без поважних причин. Отже перш ніж залишити позов без розгляду арбітражний суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

9. Оцінюючи повноту і достатність позовних матеріалів для вирішення спору, необхідно враховувати, що спільними вказівками Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 12.01.93 N 18-60/98-22001 визнано недоцільним подальше застосування інкасової форми розрахунків за поставлену (продану) продукцію, виконані роботи, надані послуги. Отже у арбітражного суду відсутні підстави вимагати від позивачів доказів звернення до установи банку за одержанням заборгованості (пункт 4 статті 81 АПК), оскільки кредитор вправі звернутись зі своїми вимогами безпосередньо до боржника.

10. При вирішенні питань розподілу арбітражних витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 статті 80 АПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 АПК державне мито поверненню не підлягає.

Припинення провадження у справі, порушеній за позовом прокурора, або залишення його позову без розгляду не дає арбітражному суду права стягувати державне мито з позивача незалежно від підстав, на яких грунтується висновок арбітражного суду.

11. У зв'язку з виданням цього роз'яснення пункти 6.10 та 6.11 роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 25.02.92 N 01-6/244 вважати такими, що втратили чинність.