Про затвердження Положення про організацію професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки вивільнюваних працівників і незайнятого населення

На виконання постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 24 червня 1991 р. N 46 "Про порядок формування системи професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки вивільнюваних працівників і незайнятого населення" Міністерство праці УРСР, Міністерство вищої освіти УРСР і Міністерство народної освіти УРСР

Затвердити, розроблене за участю Ради Федерації незалежних профспілок України, Положення про організацію професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки вивільнюваних працівників і незайнятого населення (додається).

1. В умовах розвитку ринкових відносин особливого значення набуває задоволення насамперед територіальних потреб у кадрах відповідних професій і кваліфікації, що дає змогу забезпечити найбільш повну і ефективну зайнятість працездатного населення. Перепідготовка і підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення повинні здійснюватись, як правило, з гарантією наступного працевлаштування.

2. Випускники загальноосвітніх середніх шкіл проходять професійне навчання в державних професійно-технічних закладах або на учбово-виробничій базі підприємств, установ і організацій, де вони працюватимуть.

3. Професійне навчання вивільнюваних працівників та незайнятого населення, яке звертається до місцевих центрів зайнятості, організовується державною службою зайнятості на договірній основі в діючих у народному господарстві республіки учбових закладах профтехосвіти, системи підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів, на підприємствах, в установах і організаціях, а також на учбовій базі служби зайнятості. Допускається підготовка працівників комерційними бюро, агентствами, іншими організаціями при наявності ліцензій, які вони одержали в установленому порядку, та відповідного сертифіката, виданого Міністерством праці УРСР.

4. Державна служба зайнятості направляє на професійне навчання осіб, які зареєстровані в центрах зайнятості такими, що шукають роботу за їх згодою у таких випадках:

- коли немає можливості підібрати підходящу роботу через відсутність у безробітного необхідної професійної кваліфікації;

- якщо є необхідність змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутності роботи, яка відповідає професійним навичкам безробітного;

- коли втрачена здатність виконувати роботу за попередньою професією (спеціальністю).

5. Державна служба зайнятості може надавати на договірних умовах посередницькі послуги підприємствам, незалежно від форм власності і господарювання, в підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації працівників у зв'язку з їх реорганізацією, зміною профілю, скороченням штатної чисельності або залученням до роботи осіб, що потребують підвищення професійного рівня.

6. Держава гарантує:

- надання права вибору майбутньої професії для навчання відповідно до психофізіологічних і медичних показників працівника, його бажання та з урахуванням потреб народного господарства регіону в кадрах;

- безкоштовне забезпечення державною службою зайнятості інформацією про наявність на території проживання громадян учбової мережі, проведення консультацій з правових, економічних питань і профорієнтації;

- безкоштовне навчання новій, другій (суміжній) професії (спеціальності), підвищення кваліфікації з виплатою стипендій на весь період навчання.

7. Державні гарантії реалізуються через територіальну службу зайнятості шляхом укладання договорів між:

- службою зайнятості і громадянином, який зареєстрований і шукає роботу;

- службою зайнятості і учбовим закладом, незалежно від його належності і форм власності;

- службою зайнятості і підприємствами, установами, організаціями, які зацікавлені в професійному навчанні своїх працівників;

- службою зайнятості і підприємствами, установами, організаціями про гарантований ними прийом на роботу незайнятого населення і вивільнюваних працівників, які пройшли навчання за допомогою служби зайнятості.

8. Управління системою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення в республіці здійснюється Мінпраці УРСР в тісному зв'язку з Міносвіти УРСР і Мінвузом УРСР через Республіканський і обласні центри зайнятості, до складу яких входять обласні центри професійної орієнтації населення і власні учбові центри, а також підрозділи професійної орієнтації і профвідбору міських і районних центрів зайнятості.

9. Республіканський і обласні центри зайнятості координують також підготовку учбовими закладами молодих робітників і спеціалістів з питань визначення насамперед територіальних потреб у кваліфікованих кадрах.

10. Республіканський центр зайнятості:

- розробляє прогнози щодо структури і динаміки робочих місць, професійно-кваліфікаційного складу працівників з урахуванням змін у структурі народного господарства і аналізу ринку праці та на цій основі координує проведення професійної орієнтації і консультацій усіх груп населення;

- координує роботу обласних центрів зайнятості щодо професійного удосконалення робочої сили з метою підвищення її конкурентоспроможності на ринку праці через систему підготовки та перепідготовки вивільнюваних працівників і безробітних;

- забезпечує учбові центри служби зайнятості необхідними планами і програмами для підготовки робітників відповідних професій, які діють у державних професійно-технічних закладах;

- розробляє необхідні методичні та інформаційні матеріали і забезпечує ними місцеві центри професійної орієнтації;

- контролює діяльність центрів зайнятості з питань профорієнтації, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення.

11. Обласні центри зайнятості:

- ведуть облік та створюють автоматизовані банки даних про існуючу та перспективну потреби підприємств, установ і організацій в кадрах у розрізі їх професійно-кваліфікаційного складу та визначають на цій основі обсяги і напрями професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників, безробітних, а також осіб, які зазнають труднощів у працевлаштуванні, інших категорій населення;

- вивчають процеси, які відбуваються на ринку праці, у сферах професійної зайнятості і професійного навчання, та прогнозують розвиток професійної структури виробництва і галузей;

- надають незайнятому населенню інформацію про наявність на даній території професійних навчальних закладів, центрів, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та перепідготовки кадрів, включаючи комерційні центри тощо, а також умови навчання відповідним професіям, спеціальностям;

- укладають договори на підготовку і перепідготовку вивільнюваних працівників і незайнятого населення з державними, відомчими і комерційними учбовими закладами, забезпечують їх фінансування згідно з укладеними договорами; за дорученням обласних центрів зайнятості такі договори можуть укладати міські і районні центри зайнятості;

- надають міським (районним у містах) та районним центрам зайнятості необхідну інформацію і координують їх роботу у сфері професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки вивільнюваних працівників та незайнятого населення.

12. Міські (районні в місті) та районні центри зайнятості здійснюють практичну роботу по професійній орієнтації та відбору кандидатів для направлення на професійне навчання з числа вивільнюваних працівників і незайнятого населення, взаємодіють з кадровими службами підприємств з цих питань.

13. Для забезпечення функціонування системи професійного навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення у складі Республіканського і місцевих центрів зайнятості утворюються відповідні відділи (бюро, сектори), які несуть безпосередню відповідальність за організацію і ефективність цієї роботи. Діяльність відділів (бюро, секторів) здійснюється згідно з Тимчасовим положенням про них, затвердженим колегією Мінпраці УРСР.

14. Професійна орієнтація вивільнюваних працівників і незайнятого населення здійснюється згідно з Положенням про їх професійну орієнтацію.

15. Направленню на навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення повинна передувати профконсультативна робота і професійний відбір з урахуванням нахилу і психофізіологічних якостей особистості.

У результаті профконсультацій цим громадянам може бути запропоновано декілька доступних для них варіантів професійного навчання, з яких вони обирають найбільш підходящий.

16. За погодженням з підприємствами, з яких передбачається вивільнення працівників, центри зайнятості можуть проводити групові профконсультації безпосередньо на підприємствах та використовувати їхні засоби масової інформації.

17. Особи з числа вивільнюваних працівників і незайнятого населення, які навчатимуться новим професіям, проходять у центрах зайнятості обстеження із застосуванням профдіагностичної апаратури на їх відповідність до вимог цих професій.

Направлення на навчання проводиться тільки згідно з рекомендаціями щодо професійного відбору і стану здоров'я цієї особи.

18. Професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення організується місцевими центрами зайнятості на основі планово-аналітичних розрахунків попиту і пропозицій робочої сили відповідних професій та кваліфікації на територіальному ринку праці та з урахуванням особистих інтересів і здібностей цих працівників, що дозволяє знайти оптимальні варіанти їх наступного працевлаштування. На основі таких розрахунків місцеві центри зайнятості укладають договори з державними, відомчими, комерційними навчальними закладами, з зазначенням у них кількості необхідних учнівських місць і вартості навчання.

19. Направлення на навчання видається місцевими центрами зайнятості і здійснюється на основі угоди між особою, яка потребує навчання, і місцевим центром зайнятості, в якій обов'язково передбачаються види, форма і мета навчання, строк його початку і закінчення, виплата стипендій та місце наступної роботи.

20. Підприємства, установи і організації за домовленістю та з урахуванням вимог місцевого центру зайнятості можуть самостійно забезпечити перенавчання своїх вивільнюваних працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці. При цьому при обчисленні податку враховуються розміри витрат, пов'язаних з організацією професійної підготовки таких працівників.

21. Особи, які звернулися до служби зайнятості і раніше не мали професії місцевими центрами зайнятості направляються за їх згодою на початкове професійне навчання - підготовку нових робітників. Вона має бути спрямована насамперед на освоєння пріоритетних професій, які мають попит на територіальному ринку праці. Програми і строки підготовки нових робітників установлюються відповідно до діючих у державних професійно-технічних закладах.

Підготовка нових робітників, перепідготовка і навчання професіям, що пов'язані з обслуговуванням об'єктів котлонагляду і підйомних споруд (машиністи котлів, машиністи (кочегари) котельної, машиністи кранів (кранівники), електромеханіки по ліфтах та інші) в індивідуальній формі не допускається. Підготовка нових робітників за професією "Водій автомобіля" здійснюється відповідно до Положення, затвердженого в установленому порядку.

22. Для вивільнюваних і тимчасово незайнятих робітників, яким не може бути запропонована підходяща робота за тією професією і рівнем кваліфікації, що вони мають, або осіб, які виявили бажання змінити свою професію, організується перепідготовка (перенавчання). Строки перепідготовки (перенавчання) робітників визначаються учбовими закладами згідно з Типовим положенням про безперервне професійне і економічне навчання кадрів з урахуванням їх професійного рівня, виробничого досвіду, складності професій, які освоюються, та за погодженням з місцевим центром зайнятості і підприємствами, де вони будуть працевлаштовані. При цьому строки перепідготовки не повинні бути менше половини строків, установлених для підготовки нових робітників.

23. Для формування у робітників якостей високої професійної мобільності рекомендується підготовку і перепідготовку здійснювати одночасно по декількох найбільш перспективних професіях (блоках професій), які мають попит на територіальному ринку праці. З цією метою організується також навчання робітників на курсах освоєння других (суміжних) професій з визначенням строків навчання, що є аналогічними строкам підготовки (перенавчання) робітників.

24. Основними формами підвищення кваліфікації вивільнюваних і тимчасово незайнятих робітників є виробничо-економічні курси і курси цільового призначення.

Виробничо-економічні курси організуються тоді, коли для роботи на нових робочих місцях необхідна більш висока кваліфікація (тарифний розряд, клас, категорія) по професіях, які вже мають робітники, або коли фактичний рівень їх кваліфікації не повною мірою відповідає тарифному розряду (класу, категорії). Строки навчання на цих курсах - не менше 3 місяців.

Курси цільового призначення організуються, коли для роботи на нових робочих місцях необхідно вивчити та освоїти нову техніку, обладнання, технологічні процеси, пов'язані з підвищенням якості продукції тощо. Строки навчання на курсах установлюються за погодженням з підприємствами, на яких будуть працевлаштовані робітники, з урахуванням мети і складності навчання, рівня професійної кваліфікації цих робітників.

25. Вивільнювані і тимчасово незайняті спеціалісти, які виявили бажання оволодіти робітничою професією, що не відповідає профілю їх спеціальності, повинні пройти початкове професійне навчання в установленому порядку. В інших випадках строки навчання рекомендується встановлювати індивідуально, залежно від спорідненості спеціальностей, професійного рівня і попередньої трудової діяльності з новообраними професіями.

26. Строки перепідготовки вивільнюваних і тимчасово незайнятих спеціалістів з метою одержання ними нової спеціальності, в тому числі по нових напрямках техніки і технології, не повинні перевищувати при денній формі навчання одного року.

27. Строки навчання при підвищенні кваліфікації спеціалістів установлюються до 3-х місяців з урахуванням мети і складності навчання, категорії і професійної кваліфікації тих, хто навчається.

28. Професійне навчання вивільнюваних з підприємств працівників має носити переважно випереджувальний характер з метою своєчасної підготовки до моменту їх вивільнення і подальшого працевлаштування на новому місці роботи. Навчання може проводитися за рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємств, з яких вивільнюються працівники, з відривом від виробництва.

29. Місцеві центри зайнятості можуть на добровільній основі використовувати такі організаційні форми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення, як суміщення навчання з участю в оплачуваних громадських роботах, виконання замовлень для підприємств і населення (ремонтні, пускові, наладочні роботи, побутове обслуговування тощо). Рекомендується також створювати курси і школи для підготовки населення до індивідуальної трудової діяльності, надомної праці та інших форм зайнятості.

30. Режим навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення встановлюється учбовими закладами або підрозділами підприємств, на базі яких воно проводиться, за погодженням з місцевими центрами зайнятості.

31. Контроль за станом і якістю професійного навчання, відвідуванням і успішністю учнів здійснюють органи народної освіти, учбові заклади і підрозділи підприємств, на базі яких проводиться навчання.

Контроль за організацією професійного перенавчання працівників, які підлягають вивільненню з виробництва, здійснюється інспекцією державної служби зайнятості.

32. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення закінчується складанням кваліфікаційних іспитів, які проводяться в установленому порядку.

До складу кваліфікаційних комісій учбових закладів і підрозділів підприємств по атестації тих, що закінчили професійне навчання, обов'язково включаються представники місцевих центрів зайнятості і тих підприємств, установ, організацій, де працюватимуть випускники.

33. Робітникам, які успішно закінчили професійне навчання і склали кваліфікаційні іспити, навчальні заклади, незалежно від форм власності, на підприємствах, в організаціях та установах, де проводиться професійне навчання населення, видають свідоцтво про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій (додатки 1,2), а в їхніх трудових книжках робиться відмітка про період навчання, який зараховується до трудового стажу.

34. Особам з числа вивільнюваних і незайнятих спеціалістів, які пройшли перепідготовку, залежно від ступеня відповідності їх базової освіти, напряму перепідготовки і строків навчання видається диплом з присвоєнням кваліфікації або диплом без присвоєння кваліфікації.

35. У випадку незакінчення навчання або неможливості стати до роботи за отриманою професією через поважні причини (хвороба, професійна непридатність, яка виявлена в ході навчання обраній професії тощо), працівник проходить медичне переосвідчення або атестацію в установленому порядку і визначається безробітним, йому може бути рекомендоване перенавчання іншим професіям з урахуванням його побажань і суспільних потреб.

36. Облік учбової роботи з професійного навчання вивільнених працівників і незайнятого населення проводиться учбовими закладами згідно з вказівками Республіканського центру зайнятості і є основою для складання статистичної звітності. Органи державної служби зайнятості всіх рівнів складають і подають в установлені строки та відповідні адреси звіти про професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення за формами, затвердженими Держкомстатом УРСР.

37. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації вивільнюваних робітників і незайнятих громадян масовим робітничим професіям здійснюються на базі діючих учбових закладів професійної підготовки. У разі необхідності навчання робітників складним, перспективним професіям може бути організоване на базі вищих і середніх спеціальних учбових закладів, а також на підприємствах, які випускають нову складну техніку, тощо.

На учбовій базі служби зайнятості проходять підготовку і перепідготовку вивільнювані робітники та незайняте населення для набуття рідкісних професій для даної території.

38. Підвищення кваліфікації і перепідготовка вивільнюваних і незайнятих спеціалістів здійснюються тільки на базі діючих галузевих і міжгалузевих вищих і середніх спеціальних учбових закладів, курсів і факультетів підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів.

39. Для навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення рекомендується використовувати сучасну учбово-виробничу базу, яка відповідає вимогам розвитку технічного прогресу і технології на тих підприємствах, де будуть працевлаштовані вивільнювані працівники і незайняті громадяни.

Визначення учбово-виробничої бази діючих державних і комерційних учбових закладів для навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення здійснюється за результатами обстеження їх експертною комісією Республіканського центру зайнятості та врученням сертифікату відповідно до встановлених критеріїв атестації.

40. Професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації здійснюються за учбовими планами і програмами, розробленими і затвердженими в установленому порядку для державних учбових закладів.

Республіканський і обласні центри зайнятості створюють банки даних учбово-програмної документації і методичних матеріалів за видами професійного навчання в професійно-кваліфікаційному розрізі і за заявками міських і районних центрів зайнятості, забезпечують ними учбові заклади, з якими вони перебувають у договірних відносинах.

У разі відсутності в учбових закладах (підрозділах), на базі яких проводиться професійне навчання робітників, необхідних учбових планів і програм, вони можуть організувати їх розробку або вносити зміни і доповнення в установленому порядку та за погодженням з державною службою зайнятості.

41. Для навчання, поєднаного із зайнятістю на тимчасових роботах, а також з метою підготовки населення до індивідуально-трудової діяльності, надомної праці відповідні учбові заклади за замовленнями Республіканського центру зайнятості розробляють спеціальні учбові програми, які враховують особливості організації учбового процесу і контингенту, що навчається.

42. Професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення здійснюється педагогічним складом учбових закладів (підрозділів), на базі яких воно проводиться.

До викладацької роботи і практичного навчання з погодинною оплатою праці можуть залучатися висококваліфіковані педагогічні працівники інших учбових закладів (підрозділів), спеціалісти і кваліфіковані робітники підприємств, установ і організацій.

43. Викладачі і майстри виробничого навчання, які залучаються до підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення, повинні мати вищу або середню спеціальну освіту відповідного профілю, практичний досвід роботи з навчання кадрів не менше 3-х років.

Як інструкторів виробничого навчання рекомендується залучати висококваліфікованих спеціалістів або робітників підприємств, що мають загальну або середню спеціальну освіту відповідного профілю, стаж роботи за професією не менше 3-х років.

44. Професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації осіб, зареєстрованих в службі зайнятості такими, що шукають роботу, здійснюються за рахунок коштів, передбачених на такі цілі в Державному фонді сприяння зайнятості.

45. Ці кошти витрачаються на:

- оплату праці викладачів і майстрів (інструкторів) виробничого навчання;

- оплату членам кваліфікаційних комісій учбових закладів/ підрозділів, підприємств, які залучаються зі сторони, і викладачам за проведення екзаменів або заліків (захист рефератів, випускних робіт), якщо їх проведення передбачене учбовими планами і програмами;

- транспортні витрати і витрати за проживання в гуртожитках (готелях) при навчанні громадян в іншій місцевості;

- виплата стипендій на період навчання в розмірах, установлених законодавством;

- оплата за розробку, виготовлення і придбання учбових планів, програм, учбово-методичних матеріалів;

- оплата за придбання, оренду учбово-виробничих площ, обладнання, інших матеріальних ресурсів, користування послугами будь-якого учбового закладу (підрозділу), підприємства, комерційної організації, які мають ліцензію на право професійного навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення;

- інші витрати, які пов'язані безпосередньо з організацією і здійсненням підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації громадян.

46. Витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення включаються до кошторису витрат служби зайнятості, який складається і затверджується в установленому порядку.

Свідоцтво являє собою книжку, яка має висоту 8 см і довжину 10 см з обкладинкою з цупкого картону, обклеєного лідерином. У розгорнутому вигляді книжка має висоту 8 см і довжину 20,5 см.

На лицьовому боці обкладинки зверху зображено герб України, а нижче темною фарбою надруковано слово "Свідоцтво" (висота літер 7 мм).

В обкладинку вшитий 1 аркуш паперу.

Текст свідоцтва друкується:

на внутрішньому лівому боці обкладинки - лівий бік форми бланку;

на вшитому аркуші паперу з обох сторін, а також на внутрішньому правому боці обкладинки - правий бік форми.

Свідоцтво заповнюється державною мовою.