Про проект Державної програми стабілізації та розвитку продуктивних сил України

1000 інфраструктур, передба-

чених Державною програмою,

що дозволить за 5 років відно-

вити і вивести з обороту,

використовуючи їх для природо-

4.2.2. Еколого-економічна ефективність підвищення гумусоємкості земель

Підвищення вмісту гумусу в землях України сприятиме: зростанню ефективності усіх агротехнічних заходів та збільшенню урожайності сільськогосподарських культур і їх валового збору, вирішенню продовольчої проблеми, зменшенню площі земель в обробітку, скороченню промислових засобів виробництва (машин і обладнання, пального, мастильних та інших матеріалів), підвищенню продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу, зниженню залежності України від зарубіжних поставок продовольства і виходу її на світові ринки з багатьма видами продукції АПК.

Здійснення комплексу сфероформуючих природоохоронних, комплексномеліоративних, агрозоотехнічних та організаційних заходів, спрямованих на підвищення гумусоємкості земель, сприяє також екологічній стійкості сільськогосподарського виробництва, зменшенню його залежності від стихійних сил природи і стабільному нарощуванню виробництва продукції землеробства і тваринництва.

Нагадаємо, що за умов припинення ерозійних процесів і відновлення гумусу в землях до 2,5-3% додатково можна одержати в Україні 12,9 млн.т зерна, майже 17 млн.т цукрового буряка, 0,8 млн. т соняшника, 1,2 млн.т овоче-баштанних культур і приблизно 20 млн.т кормів у кормових одиницях.

Таким чином, здійснення комплексу протиерозійних, агротехнічних, біологічних та природоохоронних заходів, спрямованих на повне припинення водної і вітрової ерозії земель і підвищення їх гумусності з 0,9-1,5 до 3-4% дозволить одержати додаткової продукції землеробства близько 16 млн.ц кормових одиниць.

Розвиток гнойового господарства, вермикультури, широке використання торфу, лісової підстилки, збільшення виробництва бактеріальних, грибкових добрив, розширення площі зернобобових культур, багаторічних трав та сидератів дозволить прискорити процеси гумусоутворення і підвищення родючості земель, а при внесенні ще й оптимальних норм мінеральних добрив різко підвищити продуктивність орних земель. Додаткове виробництво зерна може становити 16-18 млн.т, цукрового буряка - 18-20 млн.т, соняшника - 1-1,2 млн.т, овоче-баштанних культур - 1,5-1,8 млн.т і кормів у кормових одиницях - 2,6-3,0 млн.т.

Тоді Україна зможе виробляти з високою надійністю 65 млн.т зерна, 63-65 млн.т цукрового буряка, соняшника - 3,7-3,9 млн.т, овочів і овоче-баштанних культур - 8,9-9,8 млн.т та кормів у кормових одиницях 126-135 млн.т. В середньому у 1986-1990 роках в Україні було вироблено: зерна - 47,4 млн.т, цукрового буряка - 43,8 млн.т, соняшника - 2,7 млн.т, картоплі - 18 млн.т, овочів - 2,7 млн.тонн.

4.3. Взаємодія промислово-аграрних комбінатів з діючими виробничими структурами села

Інфраструктура житлово-технологічних комплексів і промислово-аграрного комбінату враховує рівень розвитку продуктивних сил адміністративного району, діючих промислово-господарських структур: виробничі фонди, структуру посівних площ, урожайність, енергоозброєність, водо- і газопостачання, стан житлового фонду, соціальну сферу та інше.

Будівництво селищ передбачає розвиток і реконструкцію існуючої матеріально-сировинної і будівельної бази району.

Неодмінною умовою створення і експлуатації інфраструктури є її спрямованість на введення в господарський обіг рослинного білка, який відтворюється з максимальною ефективністю для сучасного рівня технологій, включаючи в оборот вторинної сировини, забезпечення безвідходного виробництва.

Потужності кормовиробництва комбінату, як і переробних виробництв, проектуються з урахуванням потреб господарств району, з використанням ефективності діючих виробництв.

Житлово-технологічні комплекси, виступаючи на етапі окупності як орендні сімейні фермерські господарства, можуть включати і реконструювати індивідуальні садибні господарства населених пунктів, діючих фермерських господарств, малих підприємств та інше.

Промислово-аграрні комбінати можуть об'єднуватись на прийнятних для сторін умовах з колгоспами, радгоспами , асоціаціями селян, підсобними господарствами підприємств та іншими. Комбінати в обмін на органіку (солома, гній, обрізки, лушпиння) забезпечують за погодженими схемами внесення біогумусу на поля усіх землекористувачів району на основі оплати праці часткою від прибавки врожаю сільськогосподарських культур або іншими послугами.

Розміщені в районі 2-4 комбінати забезпечать перетворення на новий технологічний рівень сільгоспвиробництва усього району. Виробляючи екологічно чисту продукцію закритого грунту, комбінати забезпечують продовольством населення району, трудящих підприємств міста.

4.4. Система організації конверсії і диверсифікації виробництв промислових підприємств

У світовій практиці, починаючи з 60-х років, фактично не було прикладів здійснення крупномасштабної конверсії. Але відносне скорочення військових витрат йде в усьому світі.

Передбачається така послідовність конверсії: переорієнтація оборонних витрат на стадії науково-дослідницьких робіт і проектування, злиття і придбання фірм цивільними структурами, ліквідація надлишкових потужностей по виробництву озброєнь шляхом продажу основних фондів і переводу частини персоналу в інші галузі. Найбільш прийнятним є пошук нових цивільних ринків на базі технологічної сумісності військової і цивільної продукції.

При цьому бажана наявність небагатьох великих, а ще краще одного споживача в особі держави. Процес набуває стабільності, якщо в його основі будуть реальні потреби економіки і населення, забезпечення масового попиту.

Відплив висококваліфікованого персоналу з оборонних підприємств в умовах конверсії, як найдієвіший спосіб переносу технології, повинен бути спрямований на вирішення проблеми продовольства і житла, забезпечення якісної мобільності трудових ресурсів.

Зняття фінансової напруги і нестачі кредитів значною мірою здійснюватиметься за рахунок реалізації продукції постійного високого масового попиту - продовольства під конкретні програми і бізнес-плани.

Державна програма забезпечує підприємствам оборонного комплексу масового замовника і споживача в особі держави для проведення системної конверсії з орієнтацією на виробництво широкого переліку машин і комплексу установок для використання нетрадиційних відновлюваних джерел енергії, автоматизованих і блочно-комплектних заводів-модулів, забезпечуючих випуск промбудматеріалів, виробництва кормів, безвідходної переробки сільгосппродукції, агрегатів для її збереження, товарів, які йдуть на повну комплектацію житлово-технологічних комплексів, фермерських господарств і промислово-аграрних комбінатів.

Забезпечуючи базу конверсії при наявності надійного масового замовника в особі створюваних промислово-аграрних комбінатів і житлово-технологічних комплексів, задовольняючи найважливіші потреби трудящих у житлі, продовольстві, робочих місцях, підприємства уже в умовах зняття соціальної напруги, диверсифікують своє основне виробництво і виходять на створення багатогалузевих концернів, пройшовши в короткі строки ефективний шлях розвитку провідних транснаціональних корпорацій світу.

За рахунок участі в реалізації Державної програми і доходів житлово-технологічних комплексів і комбінатів підприємство заробляє кошти на власне технічне переозброєння і створення житлово-технологічних комплексів наступного етапу.

Передбачається формування регіональних і державних програм реконструкції і диверсифікації виробництв галузей промисловості як наступних етапів освоєння програми.

Як внесок у програму ВПК, Збройні Сили можуть передавати певну частину довгобуду, землі, споруди для оснащення високорентабельними і необхідними для реалізації програми технологіями.

Військово-промисловий комплекс активно вступає в процес ринкових відносин, знімаючи частку бюджетного фінансування, збільшення відрахувань до держбюджету і системно диверсифікує виробництво.

Програмою передбачаються погоджений з Мінмашпромом попередній перелік першого етапу освоєння дослідно-промислових і промислових виробництв, проектування та виготовлення комплектів обладнання, розробники і заводи-виготовлювачі. Його освоєння забезпечується можливостями найбільш розвинутого в технологічному відношенні оборонно-промислового комплексу України.

4.5. Використання потенціалу академічної і галузевої науки

Ситуація в Україні вимагає рішучої участі вчених у вирішенні завдань, визначених Державною програмою.

Передбачається фінансування наукових і конструкторських розробок по забезпечуючих реалізацію програми напрямках за рахунок коштів інвестиційного фонду, а далі - за рахунок частини доходів промислово-аграрних комбінатів.

Зміцненню кадрового потенціалу академічної науки, поліпшенню рівня соціальної захищеності учених сприятиме і надання можливостей господарським структурам Академії наук України, Української академії аграрних наук в одержанні сучасного житла котеджного типу, яке створюється програмою.

Це дозволить значно розвантажити існуючі черги на одержання державного житла і створить ученим необхідні умови для творчої праці, сприятиме їхній участі у вирішенні найгостріших проблем економіки України. Участь у вирішенні завдань програми підвищить їхню зарплату і зміцнить особисту відповідальність за практичне освоєння наукових розробок, що вплине на ефективність використання наукового потенціалу в цілому, його наближенні до проблем енергетики, продовольства, будівельних матеріалів, переробних технологій і їх екологічної чистоти.

За погодженням з ученими передбачається проектування і будівництво інфраструктур для цільового забезпечення житлом працівників науки в Київській області і в регіонах, з залученням молодих вчених, вчених старшого віку, спеціалістів галузей народного господарства. Тут можуть бути максимально враховані потреби життєзабезпечення наукового потенціалу України, що підвищить ефективність його роботи і стійкість в умовах розвитку ринкових відносин.

Для забезпечення широкої мобілізації можливостей АН України, Української академії аграрних наук, інших наукових сил України для реалізації програми намічається розробка і освоєння нових технологій, здійснення ряду системних соціально-економічних і технологічних досліджень.

4.6. Розширення бази ринкових відносин і взаємодія форм власності

Забезпечення системності переходу продуктивних сил до ринкових відносин є предметом особливої уваги усіх структур управління економікою України.

Варіантом Державної програми передбачається створення житлово-технологічних комплексів, окремих фермерських господарств, їх об'єднань і асоціацій спільно з виробничо-аграрними комбінатами. Причому на стадії окупності і виплати кредиту житлово-технологічні комплекси виступають як орендні господарства, а члени сімей як орендарі.

Після виплати кредитів комплекс з земельною ділянкою переходить у власність сім'ї і подальші виробничі відносини з комбінатом, забезпечуючим технологічні потреби комплексу, проводяться на основі господарських договорів акціонування та інш.

Сім'я, маючи у вигляді садиби фонди до 500 млн.крб., вносить їх як пай в асоціацію. Промислово-аграрний комбінат може бути власністю як державних, так і кооперативних і приватних структур, включаючи різні, передбачені законом, форми власності.

В усіх варіантах взаємодії в основі лежить праця сім'ї, яка складається з двох-трьох поколінь.

Програмою передбачається використання в об'єднаннях промислово-аграрних комбінатів і комплексів праці до 12-15 млн. чоловік, 20-25% населення України, безпосередньо залучених до процесу ринкових відносин виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції. Ці показники суттєво перевищують рівень економічно активного населення розвинутих країн, працюючих в умовах ринкових відносин: США - 8%, Франція - 16%, Німеччина - 13%, який має тенденцію до зниження.

Враховуючи вагомий внесок програми у розвиток ринкових відносин на достатньо високому і економічно доцільному виробничому рівні, створюється надійна база через зацікавленість у підвищенні добробуту власної сім'ї сприяти прогресивному розвитку продуктивних сил, природному зміцненню ринкових відносин.

Формуючи ринок на базі новостворюваної приватної власності (за допомогою держави), суспільство знижує соціальну напругу у зв'язку з роздержавленням власності і структурною перебудовою економіки, що дозволяє провести їх у прийнятні терміни з більшою економічною ефективністю, надійно відпрацьованою соціально-правовою основою, уникнувши негативних соціально-політичних наслідків.

В той же час, спираючись на широку взаємодію форм власності, реалізація програми передбачає постійне і надійне державне регулювання як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, яке забезпечує технологічний розвиток і структурну перебудову промисловості, структури сівозмін, енергоекономні і природоохоронні заходи, екологічно і економічно прийнятні технології в сільському господарстві і будівництві та інші заходи, спрямовані на стабільний прогресивний розвиток України.

Саме держава забезпечує у період перетворення суспільства об'єднуючі і консолідуючі його ідеї і цінності, які закладають основи нового укладу життя на базі відродження села.

При розміщенні житлово-технологічних комплексів (ЖТК) враховується: стан демографічної ситуації на селі, насамперед депопуляція населення, житлового фонду, забезпеченість земельними, трудовими ресурсами, рівень розораності земель, наявність малих вимираючих сіл, кількість безробітних та інші показники.

Розвиток інвестиційної діяльності і задовільне вирішення аграрних проблем дозволить блокувати соціальний регрес. Сьогодні до категорії соціально незахищеного або слабозахищеного населення входять працівники освіти, охорони здоров'я, науки, культури, військовослужбовці та учні.

Реалізація Програми вирішить ряд демографічних, соціальних і економічних проблем щодо згаданих членів суспільства.

Завдяки припливу молодих сімей поліпшується соціально-демографічний склад сільського населення. Так, вже на I етапі реалізації Програми кількість осіб працездатного віку збільшиться приблизно на 1 млн.чоловік (з 8 до 9 млн.чол.), а їх частка в загальній чисельності населення зросте з 49 до 52%.

Збільшується також кількість дітей і підлітків (приблизно на мільйон або чверть), що знизить середній вік сільських жителів і розширить демографічну базу відтворення трудового потенціалу села.

Удосконалюється кадрова структура сільських трудівників, підвищується їхній освітній та професійно-кваліфікаційний рівень за рахунок появи працівників нових, гостродефіцитних для АПК професій і спеціальностей технічного, біологічного, екологічного, економічного, хімічного, зоотехнічного профілю та інших, які володіють широким діапазоном знань та навичок стосовно прогресивних технологій виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, годівлі тварин, збагачення грунтів та іншими. Це забезпечує їм поліпрофесіоналізм і конкурентоздатність в умовах ринкової економіки.

Створюється понад 3 млн. робочих місць для незайнятого населення, яке потребує працевлаштування (вивільнені з народного, домашнього господарства, випускники учбових закладів, військовослужбовці, звільнені у запас, переселенці, репатріанти, біженці та інші категорії). Залучаються до посильної корисної праці в ЖТК недостатньо використовувані резерви живої праці (пенсіонери, діти, підлітки).

Створюються умови для повного самозабезпечення сімей якісними екологічно чистими продуктами харчування (молоко, м'ясо, яйця, овочі, фрукти, гриби), а також для продажу їх державі.

Формується усталений сімейний бюджет за рахунок надходжень від виробленої в ЖТК продукції (до мільйона карбованців щорічно).

Створені і функціонують ефективний мотиваційний механізм до високопродуктивної праці і система соціального захисту сімей. На кожного члена сім'ї відкривається в банку особистий рахунок, заводиться трудова книжка. Праця в ЖТК включається у загальний трудовий стаж. Кожному працівникові гарантується на принципово новому рівні соціальне страхування, пенсійне забезпечення.

Вирішується житлова проблема для сімей. Будинок сучасного котеджного типу, зі всіма комунальними зручностями, які не поступаються міським, розрахований на спільне проживання декількох поколінь людей, надається сім'ї в кредит в рахунок майбутньої виробленої продукції. Строки виплати вартості будинку і господарських будівель становлять 10-20 років за домовленістю з членами сім'ї.

Поліпшуються житлові умови місцевих селян. Частина існуючого, побудованого у довоєнний період, неякісного і непридатного для проживання житлового фонду сіл, у яких розміщуються селища ЖТК, реконструюються.

Фермерські (селянські) господарства входять органічною складовою ланкою і функціонують в системі промислово-аграрних комбінатів.

Створюється сучасна виробнича і соціальна інфраструктура селищ: шляхова, транспортне сполучення, зв'язок, медичне, культурно-побутове, комунальне, торговельне та інші види обслуговування.

Поліпшується благоустрій сіл (прокладка тротуарів, доріг, водопроводів, газопроводів, озеленення, розбивка парків та інше).

Підвищується рівень культури сільського населення (будівництво і функціонування клубів, спортивних споруд та інше).

Змінюється психологія працівника. Він стає власником садиби, засобів виробництва, земельної ділянки, керівником технологічного процесу, організатором виробництва, що є дійсним стимулом до ефективної праці на землі заради благополуччя сім'ї, сприяє соціальній стабільності і тривкій осідлості.

Завдяки спільному проживанню і праці декількох поколінь зміцнюються родинні зв'язки між батьками, дітьми, онуками. Поліпшується виховний процес, догляд за дітьми, престарілими членами сім'ї, знижується їх захворюваність, створюється сприятливий мікроклімат в сім'ї, скорочуються потреби в дитсадках і яслах.

Висока рентабельність виробництва селищ та ЖТК дозволяє нагромадити достатньо коштів для забезпечення сучасного пільгового медичного, культурно-побутового та інших видів обслуговування.

Вирішення житлової, продовольчої проблеми, створення додаткових робочих місць, сприятливих умов праці на селі сприяє зниженню перенаселення, соціальної напруги, криміногенної ситуації в містах, гальмуванню їх урбанізації.

Споживання виробленої в селищах ЖТК екологічно чистої продукції, вітамінних напоїв, добавок, ліків та інших продуктів зменшує негативні наслідки і вплив чорнобильської катастрофи, інших екологічних порушень.

Застосування відтворюваних джерел енергії, прогресивних технологій виробництва, відновлення родючості грунтів, малих рік, водойм, луків, пасовищ і т.п. поліпшує стан природного середовища існування людини, світу рослин, тварин, сприяє встановленню екологічного балансу.

На базі навчальних закладів міста, району, технічних училищ, технікумів вводяться нові спеціальності, обумовлені потребами широкого набору виробництв в комбінатах.

Наповнюється соціально-культурна сфера району.

Спільно з іншими організаціями комбінати здійснюють системне вирішення екологічних проблем району.

В процесі освоєння дослідно-промислових виробництв житлово-технологічних комплексів передбачається подальше вдосконалення взаємодії форм власності за участю агропромислових комбінатів як науково-промислових центрів розвитку території, реалізуючи на практиці Закон про пріоритетний розвиток села.

Первісними джерелами формування інвестиційного фонду, проектування, будівництва дослідно-промислового освоєння інфраструктур житлово-технологічних комплексів і промислово-аграрних комбінатів є:

I. Кредити під будівництво житла і кошти громадян:

- цільові кредити Кабінету Міністрів, Ощадбанку для громадян через структури Українського інженерного центру "Труд" під будівництво житла в сільській місцевості;

- кошти громадян, фермерів, які беруть участь в освоєнні програми як орендарі земельної ділянки і житла, що викуповується.

II. Державне бюджетне і цільове кредитне фінансування:

- фінансування (Держзамовлення) виробництва підприємствами Мінмашпрому всього оснащення житлово-технологічних комплексів промислово-аграрних комбінатів, машин, обладнання, цехів-модулів та інше як здійснення заходів по конверсії підприємств оборонного комплексу;

- часткове об'єднання Державної програми з програмами переселення сімей з Чорнобильської зони, татар, забезпечення військовослужбовців і звільнених у запас;

- фінансування за рахунок фонду підтримки селянських (фермерських) і колективних сільськогосподарських господарств;

- фінансування наукових досліджень з проблем розвитку села згідно з Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві";

- пайові кошти галузей, підприємств, надання їм податкових пільг.

III. Кошти інвестиційного фонду, який формується за рахунок:

- відрахувань від утворених прибутків при спільній діяльності Українського інженерного центру "Труд" та його структур за міждержавним бізнес-планом переробки нафти, виробництва заморожених продуктів та інше;

- частини прибутку, яку одержують на місцях від виробництва і реалізації товарної продукції житлово-технологічних комплексів і промислово аграрних комбінатів, починаючи з першого року продуктивного освоєння ділянки;

- передачі частки реалізованої за умовами лізингу у володіння Українському інженерному центру підприємствами, що освоюють програму, об'єктів незавершеного будівництва (довгобуду), низькорентабельних сільськогосподарських підприємств, землі, підприємств будіндустрії та інші;

- частини прибутку від виробничої і комерційної діяльності Українського інженерного центру і його структур, інших фінансових і комерційних недержавних структур та їхніх коштів і відрахунків від пільгового оподаткування на різні види діяльності, надання квот на експорт і реекспорт виробів та продукціі.

IV. Кошти, залучені від іноземних інвесторів для освоєння і реалізації сучасних технологій і окремих виробництв.

Перший етап освоєння програми передбачає будівництво і освоєння двохсот ЖТК. Попередньо здійснюється будівництво і введення в експлуатацію п'яти дослідно-промислових комплексів в різних регіонах України: Миколаївській, Київській, Черкаській, Закарпатській і Луганській областей.

Фінансування другого етапу освоєння програми (300 інфраструктур) відбувається з врахуванням частини доходів, одержуваних від експлуатації інфраструктур та виробництва першого етапу, що суттєво знижує (на 20-25%) навантаження на бюджетні та інші джерела фінансування.

На третьому етапі освоєння програми обсяги фінансування включають до 40% коштів, які направляються з доходів освоєння перших двох етапів.

Враховуючи, що строки окупності капітальних вкладень при створенні інфраструктур становлять до 5-6 років, держбюджет починає поповнюватися з прибутку при виробництві додаткової продовольчої продукції, забезпечуючи нові можливості технічного переозброєння продуктивних сил.

Більш глибоко схеми самофінансування пророблятимуться при виконанні регіональних проектів освоєння програми.

Варіантом Державної програми передбачається:

А. Перший етап 1993-2005 рр.:

Розробка регіональних проектів освоєння програм дозволить уточнити та поглибити весь комплекс техніко-економічних показників.