Про проект Державної програми стабілізації та розвитку продуктивних сил України

Верховна Рада України

1. Схвалити Державну програму стабілізації та розвитку продуктивних сил України і заходи щодо забезпечення впровадження і дослідно-виробничої апробації вказаної Програми.

2. Кабінету Міністрів України встановити контроль за реалізацією заходів щодо забезпечення впровадження і дослідно-виробничої апробації Державної програми стабілізації та розвитку продуктивних сил України, маючи на увазі вирішення продовольчої та житлової проблеми для селян і працівників підприємств ВПК та базових галузей, а також питань, пов'язаних з переселенням у сільську місцевість жителів із забруднених територій, поверненням депортованих народів і розміщенням військовослужбовців, звільнених у запас.

Про хід впровадження Державної програми інформувати Верховну Раду України у січні 1996 року.

Необхідність розробки Державної програми обумовлена загостренням комплексу економічних, соціальних, екологічних та інших проблем в умовах формування ринкових відносин, конверсії і ліміту часу для створення стабільної економіки.

У 1992 році валовий внутрішній продукт порівняно з 1991 р. зменшився на 14%, національний доход - на 16 %. В умовах зростання цін та інфляції значно знизився рівень життя населення України.

Проблеми мають системний характер. Для поданого варіанта програми визначаються найважливіші з них.

I. Обсяг валової продукції сільського господарства зменшився у 1992 р. проти 1991 р. на 11%, тенденція до зниження зберігається і в 1993 р., ціни на продукцію аграрного сектора зросли у 20 разів за рік. Зменшується і надходження продукції в державні ресурси.

На зменшення виробництва тваринницької продукції впливає недостатнє забезпечення тварин комбікормами. Коефіцієнти трансформації кормів становлять менш, ніж половину аналогічного показника для західних країн.

Не подолана тенденція збільшення ресурсомісткості сільськогосподарського виробництва.

Зберігається хронічний дефіцит продовольства, що відбивається на рівні харчування населення. Основу харчування становить тваринний білок - до 70% раціону. У розвинутих країнах його виробляють у розрахунку на душу населення 30-37 кг в рік. Так, у США в 1990 р. цей показник дорівнював 33,3 кг, що значно перевищувало рівень споживання - 26 кг в рік. Перевищення обсягів виробництва тваринного білка над його споживанням, а також рослинного білка дозволяє експортувати значну кількість сільськогосподарської продукції. Це забезпечує не лише економічні вигоди, але й лежить в основі воєнних доктрин, одержавши визначення як продовольча зброя.

Населення високорозвинутих країн повністю забезпечує фізіологічні потреби у харчовому тваринному білку.

Надто складні екологічні умови проживання у Україні, зв'язані з Чорнобилем, незадовільний рівень здоров'я населення потребують поліпшення якості його харчування. Норма споживання тваринного білка повинна збільшитися навіть порівняно з розвинутими країнами на 15-20% і досягти до 30 кг в рік в середньому на людину. Але його виробництво в Україні у 1992 р. становило лише 18,5 кг, що призводить до суттєвих негативних наслідків.

У 1993 р. дані за I квартал підтверджують подальше зниження виробництва м'яса на 9 і 21% відповідно до I кв.1992 р.

При значному погіршенні становища населення, особливо сільського, гостро стоїть питання підвищення рівня доходів на селі. Заробітна плата працівників сільського господарства найнижча порівняно з іншими галузями економіки. За цих умов велике значення може мати самозабезпечення продовольством за рахунок особистого підсобного господарства.

На селі проживає 9 млн.сімей і лише 4 млн.чоловік працюють в громадському господарстві. Не зважаючи на це, не тримають тварин приблизно третина особистих господарств: корів - дві третини, свиней - половина. Головна причина - складність з забезпеченням їх кормами.

Високий рівень розораності сільськогосподарських угідь в Україні - 80%, а в деяких областях навіть до 90%, тоді як у Центральній Європі - 48%, США - 25%.

Одним з заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської аварії є переселення жителів, створення прийнятних умов для їхньої життєдіяльності на нових територіях.

Гостро стоїть потреба у створенні власної переробної бази і торгівлі в сільському господарстві, повернення одержаного прибутку з міста у село.

II. Складність і часові фактори розвитку ринкових відносин на селі вимагають формування багатоукладної економіки. Процес йде шляхом реорганізації існуючих колгоспів і радгоспів, створення фермерських господарств. Але всі ці зміни суттєво не відбиваються на сільському побуті та ефективності виробництва.

Стає очевидним, що без змін технологічного рівня сільгоспвиробництва, його організації, без радикального поліпшення побуту і всієї системи мотивації праці людини, що живе на землі, докорінним чином змінити важку демографічну ситуацію, проблеми, які загострилися в суспільстві, вирішити не вдається.

III. Як одна з вихідних передумов програми враховується важке становище, у якому працюють підприємства оборонно-промислового комплексу, що втрачають виробничі зв'язки зі своїми партнерами в Росії.

Недостатньо забезпечені економічно і організаційно плани конверсії. Реальністю для цих підприємств, які використовують найбільш сучасні технології і мають найвищої кваліфікації кадровий потенціал, є недовантаженість потужностей, великі масштаби прихованого безробіття.

За оцінками Мінпраці України приховане безробіття на окремих підприємствах досягло у 1992 р. 30% працюючих. Фінансове становище багатьох виробництв загрожує реальним звільненням робітників.

IV. Темпи капітального будівництва продовжують знижуватися. Значно ускладнюється вирішення житлової проблеми. Система капітальних вкладень у житло, яка склалася у минулому, має строк окупності до 70 років і більше, що призводить до поглиблення бюджетного дефіциту. В умовах конверсії і переходу до ринкових відносин практичний зрив введення житла у значно зменшених обсягах будівництва неминучий, а чекати вирішення житлового питання на попередніх основах безперспективно для сім'ї.

Зменшилася частка житла, що вводилося на селі. З 1985 р. вона знизилась на 48%. Становище ускладнюється високим рівнем зношеності сільського житлового фонду, його архаїчним санітарно-побутовим рівнем. До 25% житлових будинків на селі побудовані у довоєнний час, до 50% - у 1944-70 роки (таблиця 2). Особливо відчутно зменшилось введення в експлуатацію шкіл - на 25%, дошкільних закладів на 10%, клубів і будинків культури - на 34%.

V. Очевидно, що рівень життя на селі обумовив складність демографічної ситуації в цілому по Україні. Поряд зі зменшенням тих, що народилися, з 12,1 в 1991 р. до 11,4 в 1992 р. (-6%) смертність збільшилася з 12,9 померлих на 1000 жителів до 13,5 (+4%). Триває процес скорочення населення. Його темпи в рік зросли у 2,5 раза.

Основними завданнями, які вирішуються Державною програмою стабілізації і розвитку продуктивних сил України, є:

Завдання реалізується на основних положеннях:

I. Збільшення продуктивності рослинного білка за рахунок максимального використання потенціалу клімату і підвищення родючості грунтів, зміни рівня основних технологічних процесів, які дозволяють з використанням місцевих сировинних ресурсів і джерел енергії, що відновлюється:

III. Вирішення житлової проблеми для сімей трудівників міста і села через будівництво власного сучасного будинку, квартири з садибою, з забезпеченням виробництва продуктів харчування і одержання річного доходу сім'ї за рахунок виробництва товарного продовольства до 14 млн.крб. (в т.ч. погашення кредиту за житло до 4 млн.крб. в цінах на 01.01.1993 р.).

IV. Системній організації конверсії підприємств військово-промислового комплексу з цільовою орієнтацією на виробництво комплексу блочно-комплектних заводів-модулів, машин, які забезпечують зростання випуску та обсягів:

- товарів народного споживання, які йдуть на комплектацію житлово-технологічних комплексів.

V. Створення забезпечуючих технологічних і фінансових умов для диверсифікації виробництв підприємств оборонної та інших базових галузей економіки з метою проходження у короткі строки шляху розвитку транснаціональних корпорацій заходу.

VI. Залучення до вирішення зазначених завдань і постійного вдосконалення технологій наукового та інженерного потенціалу академічної і галузевої науки.

VII. Поліпшення екологічної ситуації і відновлення родючості земель, підвищення лісистості, відродження малих рік.

З усіх діючих проблем формується вирішення основного завдання Державної програми - розвиток особи і сім'ї, суспільства.

Головне в ній - це перспективи прогресивного розвитку народу України та держави на позиціях:

- вікових традицій життя і праці сім'ї і соборності держави;

Основою виробництва енергії і білка є рослинництво як перша ланка трофічного ланцюга. Рівень їхнього виробництва визначає певною мірою розвиток тваринництва як сфери трансформації рослинної енергії та білка. Основа досягнень сучасної селекції не у збільшенні виробництва органічної маси, а в її перерозподілі між основною і побічною продукцією. Створені нові інтенсивні сорти і гібриди сільськогосподарських культур з 50-80% питомої ваги основної продукції, що призвела до вилучення з землеробської екологічної системи до 80-90% речовини, що синтезується, тоді як природа дозволяє не більше 20-30%. Подібна практика порушила рівновагу систем і обумовила необхідність інтенсивного використання добрив і засобів захисту рослин.

Сучасні польові сільськогосподарські культури для виробництва органічної речовини використовують від 50 до 80% вегетаційного періоду. Решту часу грунти, не зайняті сільськогосподарськими культурами, випаровують вологу, мінералізується органічна речовина, вимиваються новоутворені легкорозчинні поживні речовини, а також не використовується сонячна радіація.

3.1.2. Поліпшення використання основної і побічної продукції рослинництва за рахунок глибини переробки

У зв'язку з постійно зростаючими потребами людства у продуктах харчування особливо актуально стає проблема раціонального використання всіх наявних кормових ресурсів.

Поряд з удосконаленням технології заготівлі, приготування та використання традиційних кормових засобів (сіно, силос, сінаж, концентровані) виникла гостра необхідність пошуку та використання у годівлі сільськогосподарських тварин різноманітних відходів сільського господарства і різних галузей переробної промисловості. Одночасно з цим виникла проблема виробництва і використання так званих нетрадиційних кормів. Цьому сприяли, з одного боку, зростання промисловості і накопичення відходів, забруднюючих середовище, а з іншого боку - інтенсифікація тваринництва і різке збільшення потреби у кормах, особливо білкових. Дефіцит повноцінного кормового протеїну став ще відчутнішим після скорочення виробництва рибної муки, яка широко використовувалася в годівлі свиней і птиці.

Поряд з тим, що за рахунок спеціальних обробок соломи її енергетичну потужність можна підвищити майже у два рази, вона може служити як субстрат для виробництва білка. А загальновідомо, що тваринництво України відчуває нестачу кормового білка, яка досягає 25-30%.

З точки зору пошуку нових форм кормового протеїну для домашніх тварин мають цінні якості багато видів безхребетних.

Порівняльна характеристика борошна, виготовленого із вермикультури та іншої сировини:

Використання найновіших методів підготовки традиційних кормів і потенційних кормових ресурсів нетрадиційних кормів можуть створити об'єктивні передумови для успішного розвитку тваринництва України і сприятиме зниженню екологічних навантажень.

3.1.3. Зростання коефіцієнту біоконверсії кормів у тваринницьку продукцію

Нині на виробництво одиниці продукції витрачається у 1,3-1,6 раза більше кормів порівняно з нормативами.

Витрати кормів приймаються за нормативними витратами у кормових одиницях по сухій речовині, що споживається.

Очевидна низька ефективність перетворення рослинної сировини в організмі тварини, особливо у свинарстві, яке поступається птахівництву до 4-6 разів.

В результаті втрат кормів на 1 ц молока за останні два роки становлять 1,66-1,77 ц кормових одиниць при нормі 1,0-1,2; на 1 ц приросту ВРХ - 15-16 проти 7-8 за нормою, на 1 ц приросту свиней 11,1-12,9 ц кормових одиниць проти 6-7 центнерів за нормою.

Багато з питань, викладених у запропонованому програмою розділі, мають не лише наукову розробку, але й пройшли широку науково-виробничу апробацію в усіх зонах України і показали хороші результати, які дозволяють, зокрема, доповнити раціони тварин енергією, якої не вистачає, і протеїном за рахунок традиційних джерел на 20% при дефіциті у 20-30%, ввести у господарський обіг додаткові культури (тритікале, амарант, топінамбур і ін.) і кормові протеїнові добавки на основі вермикультури.

3.2. Будівництво і експлуатація житлово-технологічних комплексів як об'єднань фермерських господарств і промислово-аграрних комбінатів

Програмою пропонується створення традиційної селянської садиби (житлово-технологічного комплексу) у складі будинку котеджного типу до 200 кв.м корисної площі (жилої 100-150 кв.м) з технологічними площами біля будинку: теплиця до 200 кв.м, підвал під теплицею для виробництва гумусу до 200 кв.м, підвал під будинком для вирощування грибів до 100 кв.м, приміщення для утримання великої рогатої худоби 3-6 голів, клітки для утримання курей до 200 голів.

Споруди розташовані на ділянці 0,25-0,30 га. Житлово-технологічний комплекс, крім підключення до електромережі, обладнується устаткуванням по використанню енергії сонця, вітру, тепловим насосом для опалення будинків та технологічних приміщень, установкою, яка використовує біогаз, концентратором сонячної енергії.

Будинок оснащений повним комплексом необхідних для сучасного побуту, обладнанням та інструментом для виконання слюсарних та інших домашніх робіт.

Земельна ділянка біля будинку використовується для вирощування традиційних для даного регіону овочів, картоплі, гарбузів, ягід, грибів та ін., а також лікарських рослин, медоносів, саду, розміщення пасіки та інше.

На території садиби виробляється на рік:

до 50000 яєць і 240 кг м'яса курей, до 60-100 т гумусу, до 10-15 т вермикультури, до 3 т грибів, до 15 т молока, до 6 т овочів у закритому грунті.

Житлово-технологічний комплекс на першому етапі його освоєння сім'єю з 5-6 чол. (три покоління) - це орендне фермерське господарство, яке викупляється сім'єю за 12-18 років залежно від вартості будинку та обсягу продукції, що виробляється. Трудозатрати сім'ї становлять до 16-20 людино-годин і дозволяють одному члену сім'ї мати й основну роботу на підприємстві.

Передбачається варіантність технологій з урахуванням проживання у садибі працівників різних галузей, наукових установ з різним кількісним складом сім'ї.

500 садиб об'єднуються у селище з повною соціально-культурною сферою: лікарня, школа, дитсадок, адмінспоруда, торговий центр, відділення банку, міліція, спортивні та культурні заклади, служби побуту та інше.

В разі прив'язки селищ до існуючих населених пунктів передбачається реконструкція селянських садиб (за їхнім бажанням) з включенням в загальну інфраструктуру. Ці садиби можуть бути розташовані і в найближчих (до 5-8 км) "неперспективних" і малих селах. В такому разі можливе зменшення кількості нових садиб у селищі за рахунок тих, що реконструюються.

При селищі створюється промислово-аграрний комплекс з повним набором виробництв по забезпеченню житлово-технологічних комплексів кормами, субстратами, посівним матеріалом, послугами, а також по глибокій і повній переробці, тароупаковці продукції, що виробляється.

Комбінату виділяються до 400 га оранки і 400 га непридатної землі, яка використовуватиметься для виробництва кормів, овочів, горіхоплодових, лікарських трав та ін.

Потужність комбінату, технологічний рівень кормовиробництва і сільгосппереробки дозволяє використовувати його для потреб господарств району, які знаходяться поблизу.

Сільська садиба, з екологічно чистим і безвідходним виробництвом, з використанням вторинної сировини і рослинного білка (гній, солома, обрізки, побутові і виробничі відходи та ін.) суттєво доповнюється традиційними для регіонів промислами, а в цілому село - сучасним комбінатом глибокої переробки сільгосппродукції, об'єктами зберігання, транспортування та реалізації продукції, створенням соціальної інфраструктури. У подальшому передбачається розвиток виробництва супутних промислових непродовольчих товарів.

При розташуванні в одному адміністративному районі декількох комплексів передбачаються варіанти їх кооперації, враховуючи також існуючі в районі виробництва.

Пропонуються нові технологічні рішення тваринницької ферми в модульному виконанні для окремого фермерського господарства, а також для колгоспу з широким вибором варіантів.

3.3. Використання альтернативних джерел енергії у виробництві тваринного білка та в побуті

Оскільки сьогодні для енергетики України характерна велика концентрація генеруючих потужностей, яка супроводжується загостренням екологічних проблем, а також гостра залежність від експорту пального, використання альтернативних джерел енергії - вітру, сонця, геотермального тепла та ін. - виглядає актуальним особливо для енергозабезпечення індивідуальних сільськогосподарських об'єктів, ферм, житлово-технологічних комплексів.

Організації і підприємства України володіють достатнім науковим і виробничим потенціалом для розробки і виробництва згаданих вище джерел енергії, необхідною сировиною і комплектуючими, забезпечення роздільного і спільного функціонування один з одним і районними електричними мережами.

Енергозатрати на виробництво продукції тваринництва наведені нижче в таблиці.

Виходячи з аналізу зазначених даних, програмою передбачається зниження енергозатрат на виробництва добрив, зниження енергоємкості кормів, зниження витрат електроенергії. Це здійснюється виробництвом біогумусу, введенням в обіг побічної продукції сільськогосподарського виробництва і виробництва з неї якісних нетрадиційних кормів і кормових добавок з використанням альтернативних джерел енергії, яка відновлюється.

Очікуване зниження енергомісткості виробництва основних видів продукції не менше 20%, яке буде уточнене при розробці регіональних проектів освоєння програми.

Реалізація програми дає найбільший ефект, коли зайняті в ній люди, з урахуванням програм конверсії і диверсифікації виробництв (до 56% працездатного населення) будуть діяти свідомо і цілеспрямовано, розуміючи важливість і реальність вирішення населенням України продовольчої (білкової) і житлової проблем, зрозумівши поєднання інтересу і добробуту сім'ї з інтересами суспільства.

Мова йде про стабілізацію найважливішого сектора економіки і задоволення масового і соціально-виправданого попиту на продукти харчування, значне поліпшення житлових умов, створення економічно і суспільно доцільних основ фермерства і на цій основі забезпечення системного і постійного замовлення для підприємств оборонного комплексу, які підлягають конверсії, та для інших галузей.

Створивши ємкий внутрішній ринок в умовах масового попиту (продовольство, будматеріали, обладнання будинків і комбінатів, меблі, електротовари та ін.), Державна програма на другому етапі закладе основи для інвестування реконструкції і диверсифікації галузей промисловості.

На всіх напрямах реалізації програми використовується висококваліфікована праця вчених, інженерів, робітників, селян. Вводяться в дію нові трудові ресурси України і ті, що є зараз.

Можливість подальшого самофінансування освоєння програми і її висока рентабельність дозволяють використати значні кошти на вирішення екологічних завдань, раціональне землекористування і поліпшення екологічної ситуації в комплексі (гуміфікація грунтів, підвищення лісистості, відродження малих рік). На основі підвищення родючості земель і врожайності культур вивести з обороту 15-20% ріллі, використавши її для природоохоронних цілей і випасів.

Вирішенням цього комплексу заходів досягається зміна джерел стабілізаційних процесів і економічного зростання, забезпечується перехід до переважно інтенсивних методів господарювання.

Створюються передумови і основи для вирішення соціально-політичного і економічного завдання - соціальної перебудови села, поліпшення демографічної ситуації і розширеного відтворення робочої сили, максимального залучення у виробництво вторинних ресурсів.

4.1. Забезпечення населення України продовольством і житлом

В силу соціально-економічних, екологічних та енергетичних проблем України утворився значний дефіцит виробництва і споживання харчового тваринного білка порівняно з високорозвинутими країнами світу.

Населення України в середньому споживає харчового тваринного білка, який складає до 70% раціону, лише 50-60% від потреб. Порівняно з іншими країнами, це становить: з США - 46%, з Францією - 53%, з Германією - 41%, тобто виробництво тваринного білка на душу населення в Україні практично у 2 рази менше, ніж в групі провідних країн.

Норми споживання, що рекомендовані в різних країнах, становлять 25-27 кг на людину за рік. Враховуючи екологічну ситуацію і наслідки Чорнобильської катастрофи, норма споживання для України повинна становити 28-30 кг.

Перший етап реалізації Державної програми передбачає ліквідацію дефіциту харчового тваринного білка за рахунок його додаткового виробництва у запропонованому варіанті садиб, ферм, комбінатів. Враховується виробництво садибою до 0,9 т тваринного білка за рік і більше.

В основу попереднього розрахунку покладено:

реалізації першого етапу програми -

52 млн.чол. х (26 кг - 18 кг)

реалізації програми після 2005 р.

додатково до 0,5 млн. житлово-техноло-

Державної програми:

Створюються передумови змінити уклад життя сільського населення, забезпечується потрібна норма 30 кг на рік споживання тваринного білка всім населенням України і значно підвищуються експортні можливості України в продовольстві - до 0,8-0,9 млн.т за рік тваринного білка.

Варто також враховувати фактор прикладу ефективно діючих селищ на зміну ситуації в кожному конкретному районі. У сукупності це приводить до вирішення багатьох соціальних протиріч - сімейних, економічних, демографічних, комунікаційних та інших, знімає проблему зайнятості, задовольняє природну потребу людини жити на землі, тобто серйозно змінить уклад життя не тільки в окремих регіонах, але й в цілому суспільстві. Таким чином, реалізація Державної програми може бути напрямом прориву України до нового якісного стану, суспільства прогресивного розвитку.

4.2. Поліпшення екологічної ситуації на основі підвищення родючості грунтів, відродження малих рік, водойм і залісення водоохоронних зон

Проблема раціонального використання природних ресурсів та поліпшення середовища проживання нерозривно зв'язана з охороною оточуючого середовища.

Програмою передбачається на основі гумусу, що виробляється в житлово-технологічних комплексах і промислово-аграрних комбінатах, існуючих тваринницьких фермах, переробляти до 100 млн.т гною, в т.ч. свинячого як найбільш шкідливого для середовища, що дозволить одержати до 50-60 млн.т біогумусу. При нормі добавки на гектар 10 т біогумусу це забезпечує відновлення до 5 млн.га ріллі на рік. Відновлення за 5 років 25 млн.га збільшить виробництво основних культур: зерна - 16-18 млн.т, цукрового буряка - до 20 млн.т, соняшника - до 1 млн.т, овочів і баштанних - до 1,5 млн.т і кормів - до 3 млн.т кормових одиниць.

Це дозволить поетапно здійснити виведення з обороту до 15-20% малопродуктивних земель та використати їх для залісення, створення водоохоронних зон та інше.

Передбачається за рахунок прибутку, одержаного промисловим комбінатом, здійснювати очищення малих рік, найближче розташованих від комбінату, з розрахунку 5-8 км на один комплекс з максимально можливим обсягом водоохоронних заходів.

В цілому по цьому розділу перший етап освоєння програми - 1000 населених пунктів дозволить забезпечити фінансування робіт по відродженню 5000-8000 км малих рік.

Досягнення оптимальної лісистості території України вимагає збільшення площі лісів на 5-6 млн.га. Для залісення можуть бути використані непридатні землі, малопродуктивні випаси, еродована рілля, які поступово виводяться з обороту при реалізації програми підвищення родючості грунтів.

В системі освоєння та експлуатації комбінатів передбачаються санітарно-гігієнічні насадження горіхоплодних та інших культур, потрібних і для виробництва.

4.2.1. Потреба і виробництво біогумусу

На Україні сьогодні при існуючій кількості ріллі необхідно 100221 тис.т біогумусу. На перспективу з урахуванням зменшення кількості ріллі до 30% потреби гумусу становитимуть 37582 тис.т. (табл.).

У зв'язку з кризовою ситуацією, що фактично склалася в Україні через зменшення родючості грунтів, вмісту гумусу в грунті, розділ підвищення родючості землі, лісистості та оптимізації структури посівних площ і сівозмін при відновленні і підвищенні гумусованості земель є найважливішою складовою Державної програми.

Виробництво біогумусу у спеціалізованих приміщеннях при тваринницьких фермах дозволить прискорити процеси відновлення грунтів на період освоєння і введення в дію житлово-технологічних комплексів і значно зменшити енергозатрати, зв'язані з перевезенням субстрата і гною.

Розробкою варіантів освоєння Програми по адміністративних районах передбачається насамперед переробка гною та іншої побічної органіки на біогумус при існуючих фермах.

В результаті реалізації програм відновлення родючості земель (з впровадженням вермикультури) за рахунок значного підвищення врожайності додатково буде одержано:

кормовиробництві, медицині)

однієї тонни субстрата -