Про затвердження Положення про комісії в справах неповнолітніх Української РСР

Президія Верховної Ради Української РСР

1. Затвердити Положення про комісії в справах неповнолітніх Української РСР.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 30 грудня 1961 року "Про затвердження Положення про комісії в справах неповнолітніх Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1962 р., N 3, ст. 51);

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 листопада 1963 року "Про доповнення статті 14 Положення про комісії в справах неповнолітніх Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1963 р., ст. 639);

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 16 вересня 1964 року "Про внесення доповнень і змін до Положення про комісії в справах неповнолітніх Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1964, N 39, ст. 546).

Стаття 1. Головними завданнями комісій в справах неповнолітніх є організація роботи по запобіганню бездоглядності, правопорушенням неповнолітніх, влаштуванню дітей і підлітків та охороні їх прав, координація зусиль державних органів і громадських організацій в цих питаннях, розгляд справ про правопорушення неповнолітніх і здійснення контролю за умовами утримання та проведенням виховної роботи з неповнолітніми в установах Міністерства внутрішніх справ Української РСР і спеціальних виховних установах.

Стаття 2. Комісії в справах неповнолітніх утворюються при виконавчих комітетах районних, районних у містах, міських (міст обласного і республіканського підпорядкування), обласних Рад депутатів трудящих, а також при Раді Міністрів Української РСР.

В окремих випадках комісії в справах неповнолітніх можуть бути створені при виконавчих комітетах міських (міст районного підпорядкування) та селищних Рад депутатів трудящих, що розташовані на значній відстані від районного центру. Питання про утворення цих комісій вирішується виконавчим комітетом обласної Ради депутатів трудящих.

Комісії в справах неповнолітніх, зазначені в частині 2 цієї статті, мають права і обов'язки районних, міських (міст без районного поділу) комісій у справах неповнолітніх, які передбачені цим Положенням.

Стаття 3. Районні, міські, обласні комісії в справах неповнолітніх утворюються відповідними Радами депутатів трудящих за поданням їх виконавчих комітетів на строк повноважень цих Рад.

Комісія в справах неповнолітніх при Раді Міністрів Української РСР утворюється Радою Міністрів Української РСР, і її склад затверджується Президією Верховної Ради Української РСР на строк її повноважень.

Стаття 4. Комісії в справах неповнолітніх у всій своїй діяльності відповідальні перед відповідними Радами депутатів трудящих та їх виконавчими комітетами, Президією Верховної Ради Української РСР і Радою Міністрів Української РСР та їм підзвітні. Виконавчі комітети Рад депутатів трудящих, Рада Міністрів Української РСР можуть провадити зміни в складі відповідних комісій в справах неповнолітніх з наступним внесенням на затвердження Ради депутатів трудящих або Президії Верховної Ради Української РСР.

Комісії систематично інформують про свою роботу громадські організації і колективи трудящих.

Стаття 5. Комісії в справах неповнолітніх діють в складі голови (заступник голови або секретар виконкому, заступник Голови Ради Міністрів Української РСР), заступника голови, відповідального секретаря і 6-12 членів комісії.

Число членів комісії встановлюється в залежності від обсягу роботи органом, який утворює комісію.

До складу комісії входять депутати Рад, представники профспілкових, комсомольських та інших громадських організацій, а також працівники народної освіти, професійно-технічної освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, органів внутрішніх справ, культурно-освітніх та інших установ.

Для здійснення поточної роботи і контролю за виконанням рішень комісії в обласних, міських і районних комісіях в справах неповнолітніх вводиться посада звільненого відповідального секретаря, а в разі необхідності - також інспектора по роботі з дітьми.

Стаття 6. Комісії в справах неповнолітніх проводять свою роботу з широкою участю громадськості.

До роботи комісій залучаються представники фабрично-заводських і місцевих комітетів профспілок, комітетів комсомолу, батьківських комітетів при школах, піклувальних рад дитячих будинків і шкіл-інтернатів, добровільних народних дружин, вуличних, будинкових комітетів та інші представники громадськості.

Комісії з числа активу, залученого до роботи, призначають громадських інспекторів і громадських вихователів по роботі серед неповнолітніх.

Комісії в справах неповнолітніх у всіх питаннях, віднесених до їх компетенції, взаємодіють з постійними комісіями Рад народних депутатів.

Стаття 7. Комісії в справах неповнолітніх у питаннях, віднесених до їх компетенції, приймають постанови, які обов'язкові для державних установ, підприємств, громадських організацій, службових осіб і громадян.

Державні установи, підприємства, громадські організації і службові особи зобов'язані в двотижневих строк повідомляти комісію в справах неповнолітніх про заходи, вжиті по виконанню постанови комісії.

Стаття 8. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх розробляють і здійснюють через відповідні державні органи і громадські організації заходи по запобіганню бездоганності і правопорушенням неповнолітніх, їх влаштуванню та організації культурного дозвілля дітей і підлітків, а також по поданню допомоги у вихованні неповнолітніх у дусі поваги і додержання законів і правил соціалістичного співжиття.

Стаття 9. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх разом з органами народної освіти, професійно-технічної освіти, соціального забезпечення, міліції, і з широкою участю громадськості виявляють і беруть на облік: дітей і підлітків, які залишились без батьків, неповнолітніх, які мають батьків чи осіб, що їх замінюють, які не забезпечують належних умов для виховання дітей; підлітків, які залишили школу і не працюють, а також інших неповнолітніх, які потребують державної і громадської допомоги, і вживають заходів до їх влаштування.

Постанови комісії з зазначенням форми влаштування неповнолітніх надсилаються:

до відділів народної освіти та інших державних і громадських організацій для влаштування дітей в загальноосвітні школи, школи-інтернати, дитячі будинки, школи для розумово відсталих дітей, глухонімих і сліпих та інші відповідні виховні установи, в сім'ї трудящих для наступного встановлення опіки, піклування, патронування або усиновлення;

до органів соціального забезпечення для влаштування в дитячі будинки для розумово відсталих дітей і дитячі будинки для дітей з фізичними недоліками;

до управлінь професійно-технічної освіти для влаштування неповнолітніх в професійно-технічні учбові заклади;

керівникам підприємств, організацій і установ для прийому неповнолітніх на роботу.

Стаття 10. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх здійснюють контроль за умовами утримання і виховання дітей і підлітків у лікувально-виховних установах, школах-інтернатах, дитячих будинках і професійно-технічних учбових закладах, за організацією культурного дозвілля дітей і підлітків за місцем проживання, а також у необхідних випадках за виховною роботою з неповнолітніми у загальноосвітніх школах, інших учбових закладах, культурно-освітніх установах і спортивних організаціях.

Перевід або перехід неповнолітнього, який не закінчив восьми класів загальноосвітньої школи, до школи робітничої або сільської молоді, якщо він за віком не підпадає під дію закону про загальну обов'язкову восьмирічну освіту, дозволяється лише за погодженням з районною, міською комісією в справах неповнолітніх. При вирішенні питання про перевід або перехід неповнолітнього до школи робітничої або сільської молоді районна, міська комісія в справах неповнолітніх вживає заходів до його трудовлаштування.

Виключення неповнолітнього з загальноосвітньої школи або іншого учбового закладу може мати місце лише за згодою районної, міської комісії в справах неповнолітніх.

Стаття 11. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх здійснюють контроль за додержанням адміністрацією підприємств, організацій, установ режиму та умов роботи, встановлених для неповнолітніх, за створенням для них необхідних матеріально-побутових умов і постановкою виробничого навчання та виховної роботи.

Звільнення з роботи за ініціативою адміністрації осіб молодше 18 років може мати місце з додержанням загальних правил про звільнення і лише за згодою районної, міської комісії в справах неповнолітніх за місцем роботи неповнолітнього. Питання про дозвіл звільнити неповнолітнього розглядається на засіданні комісії. В разі згоди на звільнення комісія одночасно вживає заходів до трудовлаштування неповнолітнього в іншому підприємстві, організації або в установі.

У всіх випадках подання неповнолітнім заяви з проханням про звільнення з роботи за власним бажанням адміністрація підприємств, організацій і установ зобов'язана в триденний строк повідомити про це комісію в справах неповнолітніх з тим, щоб комісія у встановлений строк змогла розібратись в дійсних причинах подання заяви про звільнення і вжити заходів до залишення неповнолітнього на попередній роботі або до його трудовлаштування в іншому підприємстві, організації чи установі.

Стаття 12. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх здійснюють постійний контроль за проведенням виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, умовами утримання і правильністю організації праці в розташованих на території даного району, міста спеціальних виховних установах для дітей і підлітків, дитячих кімнатах міліції і дитячих прийомниках, а також подають допомогу цим установам в проведенні зазначеної роботи.

Комісії в справах неповнолітніх беруть участь у виправленні і перевихованні засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі у виховно-трудових колоніях, і неповнолітніх, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, а також у здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів, що виконують вироки судів до цих видів покарання.

Стаття 13. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх разом з дитячими кімнатами міліції та за участю громадськості здійснюють нагляд за поведінкою неповнолітніх, до яких застосовані заходи виховного або адміністративного впливу, засуджених до покарання, не зв'язаного з позбавленням волі, умовно засуджених і умовно-достроково звільнених від відбуття покарання, за поведінкою неповнолітніх, які повернулись з спеціальних виховних і лікувально-виховних установ або відбули покарання в виховно-трудових колоніях, а також ведуть облік цих неповнолітніх.

Комісії вживають заходів до трудовлаштування або направлення в учбові заклади неповнолітніх, які цього потребують.

Стаття 14. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх мають право:

а) перевіряти умови утримання і виховання дітей і підлітків в школах-інтернатах, дитячих будинках, професійно-технічних училищах, спеціальних виховних і лікувально-виховних установах для дітей і підлітків, виховно-трудових колоніях, дитячих кімнатах міліції та дитячих прийомниках;

б) перевіряти постановку виховної роботи з дітьми і підлітками в загальноосвітніх школах та інших учбових закладах, культурно-освітніх установах, житлово-експлуатаційних конторах, домоуправліннях, а також на підприємствах, в організаціях і установах, де працюють неповнолітні;

в) вимагати від адміністрації підприємств, організацій і установ відомостей, необхідних для роботи комісії;

г) заслуховувати на засіданні комісії інформації адміністрації зазначених підприємств, організацій і установ в питаннях, що стосуються умов утримання і виховання дітей і підлітків;

д) перевіряти умови виховання дітей і підлітків у сім'ї, заслуховувати на засіданні комісії батьків або осіб, які їх замінюють, про виконання ними обов'язків по вихованню дітей;

е) провадити особистий прийом неповнолітніх, розглядати їх скарги і заяви, знайомитися з їх особистими справами;

є) залучати громадськість до участі у перевихованні неповнолітніх і призначати громадських вихователів;

ж) входити з поданням до державних установ, підприємств і громадських організацій у питаннях виховної роботи, виробничого навчання, трудовлаштування і направлення на навчання неповнолітніх;

з) порушувати клопотання про помилування; входити до суду з поданням про незастосування покарання, про застосування більш м'якого покарання, умовне засудження, дострокове зняття судимості з неповнолітніх, входити спільно з органом, що відає виконанням покарання, до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення від покарання неповнолітніх або про заміну їм невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням з додержанням умов, передбачених статтею 53 Кримінального кодексу Української РСР і статтею 407 Кримінально-процесуального кодексу Української РСР; давати згоду в порядку, встановленому чинним законодавством, на переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову колонію і на переведення засудженого з виховно-трудової колонії загального режиму у виховно-трудову колонію посиленого режиму;

и) вносити на розгляд виконавчих комітетів районних, міських Рад депутатів трудящих питання про стан виховної роботи, виробничого навчання, трудовлаштування і направлення на навчання неповнолітніх, а також питання, пов'язані з діяльністю зазначених в пунктах "а" і "б" цієї статті установ, підприємств, і організацій;

і) входити з поданням до виконавчих комітетів відповідних Рад депутатів трудящих про виділення певної кількості місць для повного забезпечення трудовлаштування контингенту неповнолітніх, зазначених в статтях 9 і 13 цього Положення, за рахунок броні, встановленої діючим законодавством, і здійснювати контроль за її заповненням;

ї) ставити перед відповідними органами питання про накладення дисциплінарних стягнень або перед громадськими організаціями - про застосування заходів громадського впливу до службових осіб у випадках невиконання ними постанов комісій;

й) давати згоду в порядку, встановленому чинним законодавством, на залишення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, у виховно-трудовій колонії;

к) виділяти своїх представників для участі у судовому розгляді справ про злочини неповнолітніх.

Стаття 15. Обласні і міські (міст з районним поділом) комісії в справах неповнолітніх:

розробляють і проводять в життя відповідно в межах області, міста через відповідні державні органи, підприємства, організації і установи заходи по запобіганню бездоглядності і правопорушенням неповнолітніх, по усуненню причин, що породжують ці явища, влаштуванню дітей і підлітків та охороні їх прав;

контролюють, спрямовують і координують діяльність відповідно районних, міських і районних у містах комісій в справах неповнолітніх, подають їм методичну допомогу, узагальнюють і поширюють позитивний досвід їх роботи;

перевіряють постанови районних, міських і районних у містах комісій про направлення неповнолітніх до спеціальних виховних установ і скасовують їх, якщо вони будуть визнані незаконними або необгрунтованими і якщо ці постанови не були оскаржені у строк, зазначений в статті 39 цього Положення, до виконавчого комітету районної, міської Ради депутатів трудящих.

При виконанні зазначених обов'язків обласні і міські (міст з районним поділом) комісії в справах неповнолітніх користуються правами, передбаченими статтею 14 цього Положення.

Стаття 16. Комісія в справах неповнолітніх при Раді Міністрів Української РСР:

об'єднує і спрямовує всю роботу по запобіганню бездоглядності і правопорушенням неповнолітніх, по усуненню причин, які породжують ці явища, по влаштуванню дітей і підлітків та охороні їх прав;

контролює і координує діяльність комісій в справах неповнолітніх при виконавчих комітетах обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) Рад депутатів трудящих, подає їм методичну допомогу, узагальнює і поширює позитивний досвід їх роботи.

Стаття 17. На районні, міські комісії в справах неповнолітніх покладається розгляд справ про неповнолітніх:

а) які вчинили у віці до 14 років суспільно небезпечні дії;

б) які вчинили у віці від 14 до 16 років суспільно небезпечні дії, не передбачені статтею 10 Кримінального кодексу Української РСР;

в) які вчинили злочин у віці від 14 до 18 років і відносно яких відмовлено в порушенні кримінальної справи або припинено кримінальну справу в порядку, передбаченому статтею 9 Кримінально-процесуального кодексу Української РСР;

г) які вчинили у віці до 16 років дрібне хуліганство або у віці до 18 років дрібну спекуляцію та інші адміністративні проступки, відповідальність за які прямо передбачена актами вищих органів державної влади і державного управління Союзу РСР та Української РСР, а також рішеннями місцевих Рад депутатів трудящих та їх виконавчих комітетів;

д) які вчинили інші антигромадські вчинки;

е) які ухиляються від навчання або роботи.

Стаття 18. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх у випадках, передбачених статтею 17 цього Положення, можуть застосувати до неповнолітніх такі заходи впливу:

а) зобов'язати публічно або в іншій формі попросити пробачення у потерпілого;

б) зробити попередження;

в) оголосити догану або сувору догану;

г) покласти на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцяти років, обов'язок відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду, якщо неповнолітній має самостійний заробіток і сума шкоди не перевищує 20 карбованців, або своєю працею усунути заподіяну матеріальну шкоду, що не перевищує 20 карбованців;

д) накласти на неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, штраф у випадках і розмірі, передбачених актами вищих органів державної влади і державного управління Союзу РСР та Української РСР, рішеннями місцевих Рад депутатів трудящих та їх виконавчих комітетів;

е) передати неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, чи громадських вихователів, а також під нагляд колективу або громадської організації за їх згодою;

є) передати неповнолітнього на поруки колективу трудящих, громадській організації за їх клопотаннями;

ж) направити неповнолітнього до спеціальної лікувально-виховної установи;

з) помістити неповнолітнього віком від 11 до 14 років у випадку вчинення ним суспільно небезпечних дій або злісного і систематичного порушення правил громадської поведінки у спеціальну школу Міністерства освіти УРСР, а віком від 14 до 18 років - у спеціальне професійно-технічне училище Державного комітету Ради Міністрів УРСР по професійно-технічній освіті. Зазначений захід впливу комісія в справах неповнолітніх може встановити також умовно з річним іспитовим строком.

Стаття 19. Районні, міські комісії в справах неповнолітніх можуть застосовувати до батьків або осіб, які їх замінюють, в разі неправильного їх ставлення до дітей або злісного невиконання обов'язків по вихованню дітей або за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння, а також у зв'язку з правопорушеннями неповнолітніх, такі заходи впливу:

а) громадський осуд;

б) покласти обов'язок відшкодувати заподіяну неповнолітнім матеріальну шкоду, що не перевищує 20 карбованців;

в) накласти штраф у розмірі до 30 карбованців.

За появу в громадських місцях у п'яному вигляді підлітків віком до 16 років, а так само за розпивання ними в цих місцях спиртних напоїв комісії в справах неповнолітніх можуть накласти на батьків або осіб, які їх замінюють, штраф у розмірі від 3 до 10 карбованців.

Комісії в справах неповнолітніх можуть передавати справи про батьків або осіб, які їх замінюють, до товариського суду. Комісії мають право входити до районного, міського народного суду з поданням про позбавлення батьків батьківських прав, якщо буде встановлено зловживання цими правами або злісне ухиляння від обов'язків по вихованню дітей.

Направлення неповнолітніх до спеціальних виховних і спеціальних лікувально-виховних установ може провадитись за рішенням комісії в справах неповнолітніх без згоди батьків або осіб, які їх замінюють. Справи про направлення до спеціальних виховних чи лікувально-виховних установ розглядаються з обов'язковою участю прокурора.

Направлення неповнолітніх до дитячого будинку або школи-інтернату, при наявності у них батьків або осіб, які їх замінюють, може провадитись без згоди останніх лише у виняткових випадках (тривала відсутність їх, хвороба, засудження за вчинений ними злочин і т.ін.). Одночасно комісія приймає рішення про стягнення з батьків у встановленому законом порядку коштів на відшкодування витрат, зв'язаних з утриманням дітей. У виняткових випадках за клопотанням комісії в справах неповнолітніх розмір плати може бути знижено в установленому законом порядку.

Стаття 20. Комісії в справах неповнолітніх входять з поданням до відповідних державних органів або громадських організацій про застосування заходів впливу до батьків або осіб, що їх замінюють, в разі неправильного ставлення до виховання дітей, а також про притягнення до відповідальності осіб, які створюють умови для вчинення дітьми і підлітками правопорушень або підбурюють чи залучають неповнолітніх до вчинення злочинів та інших антигромадських вчинків.

Стаття 21. При застосуванні заходів впливу, передбачених статтею 18 цього Положення, районна, міська комісія повинна враховувати характер і причини правопорушення, вік неповнолітнього та умови його життя, ступінь його участі в правопорушенні, а також поведінку його в побуті, школі і на роботі.

Постанова комісії в справах неповнолітніх про оголошення попередження, догани або суворої догани є чинною протягом одного року. Захід впливу вважається погашеним, якщо неповнолітній, до якого він був застосований, протягом цього року не вчинив нового правопорушення. Комісія в справах неповнолітніх, яка застосувала захід впливу, може своєю постановою скасувати його до скінчення річного строку в разі зразкової поведінки неповнолітнього, відносно якого цей захід впливу було застосовано.

Чинність постанови комісії в справах неповнолітніх про передачу неповнолітнього під нагляд батьків, осіб, які їх замінюють, або громадських вихователів, а також під нагляд колективу трудящих, громадської організації може бути в будь-який час припинена самою комісією за клопотанням цих осіб або організацій, якщо неповнолітній зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до роботи і навчання довів своє виправлення.

В тому разі, коли обраний захід виховного впливу відносно неповнолітнього виявився безуспішним, комісія вправі застосувати до нього більш суворий захід з числа зазначених в статті 18 цього Положення.

Стаття 22. Постанова районної, міської комісії про відшкодування неповнолітнім, а також батьками або особами, які їх замінюють, заподіяної неповнолітнім матеріальної шкоди у випадках, передбачених статтями 18 і 19 цього Положення, підлягає виконанню судовим виконавцем.

В разі заподіяння неповнолітнім матеріальної шкоди, яка перевищує 20 карбованців, питання про відшкодування шкоди вирішується в судовому порядку за позовами зацікавлених організацій або громадян.

Стаття 23. Постанова районної, міської комісії в справах неповнолітніх про накладення штрафу підлягає виконанню особою, на яку накладено штраф, протягом 15 днів з дня вручення їй постанови.

Штраф, накладений комісією в справах неповнолітніх, вноситься до відділення Держбанку Союзу РСР, ощадної каси або відділення зв'язку і надходить в бюджет в установленому порядку.

В разі несплати штрафу в 15-денний строк постанова комісії про накладення штрафу надсилається за місцем роботи особи, на яку накладено штраф, для стягнення суми штрафу в безспірному порядку з її заробітної плати, а при відсутності у неї заробітку - судовому виконавцеві за місцем проживання цієї особи для звернення стягнення на майно.

Стаття 24. Неповнолітні, поміщені в спеціальні виховні установи для дітей і підлітків знаходяться в них до виправлення і набуття трудової кваліфікації, але не менше, ніж один рік. Загальна тривалість перебування вихованця в спеціальній виховній установі не може перевищувати трьох років, проте вихованцю може бути дозволено залишитись в цій установі і після скінчення встановленого строку, якщо не необхідно для закінчення учбового року.

В тому разі, коли це потрібно для перевиховання і здобуття трудової кваліфікації або закінчення навчання, районна, міська комісія в справах неповнолітніх за місцем знаходження спеціальної виховної установи може продовжити перебування в цій установі вихованця, який досяг повноліття, але не більше, ніж на один рік.

Питання про доцільність дальшого перебування неповнолітніх в спеціальних виховних і лікувально-виховних установах для дітей і підлітків періодично, не рідше одного разу на рік, розглядається комісіями в справах неповнолітніх за місцем знаходження цих установ за ініціативою комісій, подання адміністрації зазначених установ або за клопотанням батьків чи осіб, які їх замінюють. Повторні клопотання про скорочення строку перебування неповнолітніх в таких установах розглядаються комісіями, як правило, не раніше, ніж через 6 місяців після розгляду попереднього клопотання.

Стаття 25. В спеціальні виховні установи для неповнолітніх не повинні направлятись глухонімі, сліпі, психічно хворі, а також розумово відсталі неповнолітні.

Стаття 26. Перебування неповнолітнього в спеціальній виховній чи лікувально-виховній установі для дітей і підлітків припиняється за постановою районної, міської комісії в справах неповнолітніх за місцем знаходження зазначеної установи, про що попередньо повідомляється комісія в справах неповнолітніх за місцем проживання неповнолітнього, яка зобов'язана сприяти трудовлаштуванню або направленню неповнолітніх в учбові заклади і створенню їм необхідних матеріально-побутових умов.

Якщо неповнолітній був направлений з виховною метою в дитячий будинок або школу-інтернат, то рішення про відчислення його з дитячого будинку або школи-інтернату приймає комісія в справах неповнолітніх за місцем знаходження дитячого будинку чи школи-інтернату.

Стаття 27. У випадках, коли неповнолітній після випуску з спеціальної виховної чи лікувально-виховної установи, дитячого будинку, школи-інтернату або після звільнення з виховно-трудової колонії не може бути направлений до батьків чи осіб, які їх замінюють, в зв'язку з відсутністю зазначених осіб або позбавленням їх в установленому законом порядку батьківських чи опікунських прав, районна, міська комісія за місцем проживання неповнолітнього на подання адміністрації згаданих установ вживає заходів до влаштування його на роботу відповідно до наявного фаху або на навчання, а також до створення для нього житлово-побутових умов.

У виняткових випадках, коли направлення неповнолітнього до попереднього місця проживання є недоцільним з міркувань виховного характеру, його місце проживання визначає районна, міська комісія за місцем знаходження перелічених в цій статті установ спільно з їх адміністрацією з врахуванням бажання неповнолітнього. Влаштування неповнолітнього в цих випадках здійснює районна, міська комісія за новим місцем проживання за поданням адміністрації відповідної установи.

В разі необхідності районна, міська комісія за місцем проживання неповнолітнього призначає йому громадського вихователя і порушує питання перед органом опіки і піклування про призначення опікуна чи піклувальника.

Стаття 28. Комісії в справах неповнолітніх розглядають справи:

а) які передані в порядку, передбаченому статтею 9 Кримінально-процесуального кодексу Української РСР;

б) за поданням постійних комісій Рад депутатів трудящих, органів міліції, народної освіти і професійно-технічної освіти;

в) за поданням добровільних народних дружин по охороні громадського порядку, профспілкових і комсомольських організацій, батьківських комітетів при школах, будинкових комітетів при житлово-експлуатаційних конторах, домоуправліннях та інших організацій громадськості;

г) за заявами громадян;

д) з власної ініціативи.

Комісії в справах неповнолітніх розглядають справи в строк не більше, ніж 15 днів з часу їх надходження.

Стаття 29. Матеріали про правопорушення неповнолітніх, що підлягають розгляду районною, міською комісією, попередньо вивчаються головою комісії або його заступником, які приймають рішення:

а) розглянути справу на засіданні комісії;

б) провести додаткову перевірку матеріалів справи або обслідування за заявами, поданнями, що надійшли;

в) вжити заходів впливу відносно неповнолітнього до розгляду справи на засіданні комісії;

г) передати матеріали про малозначні правопорушення на розгляд товариського суду або громадської організації за місцем навчання або роботи неповнолітнього, якщо цим може бути досягнуто виховного впливу на порушника.

Стаття 30. До розгляду комісією справи про правопорушення неповнолітній може бути відданий під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, а неповнолітній, який виховується в дитячій установі, - під нагляд адміністрації цієї установи.

Якщо неповнолітній вчинив у віці від 11 до 14 років тяжку суспільно небезпечну дію і потребує в зв'язку з цим негайної ізоляції, він може бути поміщений за письмовою вказівкою голови комісії або його заступника в дитячий прийомник на строк не більше, як 15 діб. Такий же захід впливу може бути застосовано до неповнолітнього, який займається бродяжництвом.

В дитячий прийомник неповнолітній доставляється органом міліції.

В разі сумніву в психічній повноцінності неповнолітнього, справа про якого має розглядатись, він підлягає направленню на медичне обслідування. Якщо буде встановлено психічну неповноцінність неповнолітнього, питання про влаштування його в установу відповідного типу вирішується відносно неповнолітніх віком до 16 років медико-педагогічною комісією при обласному відділі народної освіти, а відносно неповнолітніх віком від 16 до 18 років - органами соціального забезпечення.

Стаття 31. При підготовці і розгляді справ комісія в справах неповнолітніх має точно встановити вік, заняття, умови життя та виховання неповнолітнього, факт правопорушення і дані, що підтверджують його вчинення, чи були дорослі підбурювачі та інші співучасники правопорушення, чи застосовувались в минулому до неповнолітнього заходи впливу.

Комісія в справах неповнолітніх зобов'язана виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушень неповнолітнім, і вживати заходів до їх усунення.

Стаття 32. Комісія в справах неповнолітніх має право витребувати необхідні відомості і документи, а також викликати службових осіб і громадян для одержання від них пояснень з питань, що розглядаються комісією.

В разі нез'явлення на виклик комісії службових осіб і громадян без поважних причин, комісія може відкласти розгляд справи і вжити заходів до їх явки через адміністрацію, громадські організації, за місцем їх роботи або навчання. У випадку відмови неповнолітнього, справа про якого розглядається, від явки на комісію без поважних причин, він може бути доставлений через органи міліції.

Стаття 33. Визнавши справу підготовленою, голова, заступник голови або член комісії в справах неповнолітніх, якому це доручено, до розгляду справи знайомить неповнолітнього, його батьків або осіб, які їх замінюють, а в разі потреби і представників виховних установ, з усіма матеріалами, встановлює, хто має бути викликаний на засідання комісії, та визначає час і місце розгляду справи.

Про день засідання комісії повідомляють прокурора.

Стаття 34. Засідання комісії в справах неповнолітніх є правомочним при наявності не менше половини її складу.

На засіданні комісії в справах неповнолітніх обов'язкова присутність неповнолітнього, справа про якого розглядається, а також його батьків або осіб, які їх замінюють, а при вирішенні питання про направлення неповнолітнього до виховної установи - і представника відповідної виховної установи.

При розгляді питання про порушення клопотань про умовно-дострокове звільнення від покарання засуджених неповнолітніх, про заміну їм невідбутої частини покарання більш м'яким та інших клопотань відносно засуджених на засіданні комісії обов'язкова присутність представника адміністрації виховно-трудової колонії і самого засудженого.

Комісія вправі видалити неповнолітнього з засідання на час дослідження обставин, обговорення яких може негативно вплинути на нього.

Стаття 35. Комісія в справах неповнолітніх розглядає зібрані по справі матеріали, вислуховує пояснення неповнолітнього, його батьків або осіб, які їх замінюють, потерпілого, свідків і після всебічного розгляду всіх обставин справи на своєму засіданні приймає одне з таких рішень:

а) застосувати заходи впливу, передбачені статтями 18 і 19 цього Положення;

б) закрити справу;

в) відкласти розгляд справи і провести додаткову перевірку;

г) передати справу в органи прокуратури.

Стаття 36. На засіданні комісії складається протокол, в якому коротко записуються пояснення особи, справа про яку розглядається, показання потерпілого і свідків, а також інші дані, що стосуються справи.

Протокол підписується головуючим і секретарем.

Комісія в справах неповнолітніх може проводити виїзні засідання за місцем роботи або проживання осіб, справи про яких розглядаються.

Стаття 37. Постанови комісії приймаються простою більшістю голосів членів комісії, які беруть участь в засіданні.

Постанова комісії повинна бути викладена в письмовій формі і мотивована. В постанові про застосування заходу впливу зазначаються суть порушення, докази, на підставі яких винесено рішення, і визначений комісією захід впливу з наведенням мотивів його застосування.

Постанова підписується головуючим, секретарем і членами комісії, які розглядали дану справу і оголошується головуючим зараз же після її прийняття.

Про прийняту постанову комісія повідомляє громадські організації за місцем роботи, навчання або місцем проживання неповнолітнього, а також за місцем роботи або місцем проживання його батьків чи осіб, які їх замінюють.

Стаття 38. З метою вивчення та усунення причин і умов, що породжують правопорушення неповнолітніх, районні, міські, обласні комісії в справах неповнолітніх організовують облік справ про правопорушення, розглянутих на їх засіданнях, щоквартально узагальнюють дані цього обліку в межах району, міста, області. Комісія в справах неповнолітніх при Раді Міністрів Української РСР узагальнює зазначені дані в межах республіки.

Стаття 39. Постанова комісії в справах неповнолітніх може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її вручення до виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих. Рішення виконавчого комітету по скарзі має бути прийнято в семиденний строк і є остаточним.

Виняток з цього становлять постанови комісії в справах неповнолітніх про накладення штрафу, які можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх вручення до районного, міського народного суду за місцем проживання особи, до якої застосовано штраф. Подання скарги до суду в зазначений строк зупиняє стягнення штрафу.

Стаття 40. Матеріально-технічне забезпечення комісій в справах неповнолітніх покладається відповідно на виконавчі комітети Рад депутатів трудящих і Раду Міністрів Української РСР.