Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення"

У зв'язку з прийняттям Закону України від 21 листопада 1997 р. N 665 "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити такі, що додаються:

Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки;

Положення про порядок подання матеріальної допомоги по безробіттю;

Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту;

Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт;

Положення про порядок організації сезонних робіт;

Положення про порядок надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.

2. Визнати такими, що втратили чинність, Положення про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги по безробіттю та про умови подання додаткової матеріальної та іншої допомоги безробітним і членам їх сімей та Положення про організацію оплачуваних громадських робіт, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N 47 (ЗП УРСР, 1991 р., N 6, ст. 50; ЗП України, 1993 р., N 10, ст. 200).

1. Це Положення визначає умови та порядок виплати безробітним матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, та допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

2. Період одержання безробітним матеріальної допомоги по безробіттю включається до його загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

3. Матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога та допомога на поховання призначаються центром зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку і виплачуються в установленому порядку через банківські установи.

4. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 відсотків установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

5. Матеріальна допомога по безробіттю може призначатися з наступного дня після закінчення виплати допомоги по безробіттю.

6. Для одержання матеріальної допомоги по безробіттю громадянин повинен після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю подати до центру зайнятості письмову заяву та довідки про склад сім'ї і доходи кожного члена сім'ї за квартал (три місяці), що передує поданню заяви про надання матеріальної допомоги.

Середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї безробітного обчислюється центром зайнятості. У сукупному доході не враховується допомога по безробіттю.

Призначення матеріальної допомоги по безробіттю оформляється наказом (розпорядженням) центру зайнятості, номер і дата якого заносяться до картки персонального обліку.

7. Матеріальна допомога по безробіттю виплачується два рази на місяць, а за згодою безробітного - один раз на місяць.

У разі хвороби безробітного матеріальна допомога по безробіттю може бути одержана іншими особами за умови подання доручення, оформленого в установленому порядку, та довідки за підписами головного і лікуючого лікарів, засвідченими печаткою.

8. Виплата матеріальної допомоги по безробіттю припиняється відповідно до пункту 1 статті 30 Закону України "Про зайнятість населення" у разі:

а) працевлаштування безробітного;

б) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

в) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

г) проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

д) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

е) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;

є) одержання права на пенсію відповідно до законодавства України;

ж) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто);

з) закінчення строку її виплати;

и) одержання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю шляхом обману;

і) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

ї) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від її послуг;

й) смерті безробітного.

9. Громадяни, які раніше перебували на обліку у державній службі зайнятості як безробітні і були зняті з обліку в період одержання матеріальної допомоги по безробіттю та не працевлаштувалися, можуть повторно звернутися за сприянням у працевлаштуванні.

У разі коли в день звернення громадянинові не була запропонована підходяща робота, йому поновлюється статус безробітного. Виплата громадянам матеріальної допомоги по безробіттю, якщо її строк не закінчився, поновлюється у разі, коли вони були зняті з обліку відповідно до підпунктів "є", "и" пункту 44 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, а також коли виплата матеріальної допомоги по безробіттю була припинена у зв'язку з проходженням професійної підготовки, перепідготовки та підвищенням кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.

В інших випадках виплата матеріальної допомоги по безробіттю не поновлюється.

Для поновлення виплати матеріальної допомоги по безробіттю, яка була припинена відповідно до підпунктів "г", "ж" та "і" пункту 8 цього Положення, громадянин повинен подати до центру зайнятості заяву про поновлення подання матеріальної допомоги по безробіттю та поновити довідки про склад сім'ї і доходи кожного члена сім'ї за квартал (три місяці), що передує поданню заяви про поновлення подання матеріальної допомоги.

10. Виплата матеріальної допомоги по безробіттю відкладається на строк до трьох місяців у разі порушення вимог пункту 4 статті 28 Закону України "Про зайнятість населення".

11. Виплата матеріальної допомоги по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців відповідно до пункту 3 статті 30 Закону України "Про зайнятість населення" у разі:

а) відмови громадянина від двох пропозицій підходящої роботи;

б) приховування від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання матеріальної допомоги по безробіттю;

в) порушення громадянином умов і строку його реєстрації та перереєстрації як безробітного;

г) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування центру зайнятості більше місяця без поважних причин і не сприяв своєму працевлаштуванню;

д) відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням державної служби зайнятості;

е) припинення навчання у навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів без поважних причин.

12. Кожний із членів сім'ї, який перебуває на утриманні безробітного, а також громадяни, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю, можуть одержати одноразову матеріальну допомогу у розмірі 50 відсотків установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї безробітного не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

13. Одноразова матеріальна допомога може надаватися не більше двох разів протягом календарного року за умови, що безробітний виконує вимоги пункту 4 статті 28 Закону України "Про зайнятість населення".

14. Для одержання одноразової матеріальної допомоги громадянин повинен подати до центру зайнятості письмову заяву та довідки про склад сім'ї і доходи кожного члена сім'ї за квартал (три місяці), що передує поданню заяви.

Середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї безробітного обчислюється центром зайнятості. У сукупному доході не враховується допомога по безробіттю.

Призначення одноразової матеріальної допомоги оформляється наказом (розпорядженням) центру зайнятості, номер і дата якого заносяться до картки персонального обліку.

15. Допомога на поховання громадянина, що зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, або як безробітний, виплачується членам сім'ї або особі, яка здійснювала поховання, у розмірі, встановленому законодавством.

У разі смерті особи, яка перебувала на утриманні безробітного, матеріальна допомога надається безробітному.

16. Допомога на поховання виплачується на підставі документів, які:

а) підтверджують факт смерті громадянина, що зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, або як безробітний, чи особи, яка перебувала на утриманні безробітного;

б) підтверджують належність до сім'ї померлого (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо) або засвідчують особу, яка здійснила поховання;

в) засвідчують факт перебування на утриманні безробітного.

17. Відповідальність за порушення умов та порядку подання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги та допомоги на поховання несе керівник центру зайнятості за місцезнаходженням безробітного на обліку.

Це Положення визначає порядок бронювання та встановлення квоти робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (далі - підприємства) для працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (далі - громадяни, які потребують соціального захисту).

1. Терміни, що вживаються у цьому Положенні, мають таке значення:

броня - кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту;

квота робочих місць - закріплена норма робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

2. Відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадянам, які потребують соціального захисту, в тому числі:

а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років;

б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;

в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам - 53 років);

д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.

3. До громадян, зазначених у підпунктах "в" і "д" пункту 2 цього Положення, які потребують соціального захисту та надання першого робочого місця, належать:

а) молодь до 18 років;

б) громадяни старші 18 років, які закінчили або припинили навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, не пізніше календарного року з дня закінчення навчання, звільнення з військової (невійськової) служби;

в) діти (сироти), які залишилися без піклування батьків, а саме:

діти, які не досягли 18 років;

вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти після закінчення навчальних закладів (очної форми навчання), але не пізніше досягнення ними 23-річного віку, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протягом календарного року з дня закінчення навчання;

г) громадяни, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування, які вважаються такими, що потребують соціального захисту, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, не пізніше календарного року з дня звільнення після відбуття покарання або примусового лікування.

4. З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 чоловік до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.

У межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

Квота робочих місць встановлюється щодо кожної категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Положення, які потребують соціального захисту.

5. Центри зайнятості під час розроблення територіальних програм зайнятості населення готують пропозиції місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо величини броні та квоти робочих місць на підприємствах на наступний рік.

6. На основі аналізу статистичних даних і аналізу ринку праці та з урахуванням пропозицій органів соціального захисту населення, органів освіти, органів внутрішніх справ та інших центри зайнятості визначають очікувану чисельність громадян, які потребуватимуть соціального захисту в наступному році, а також вивчають можливості підприємств щодо працевлаштування цієї категорії громадян. При цьому враховується економічне становище підприємств, чисельність працюючих, обсяги працевлаштування згідно з квотою осіб, які потребують соціального захисту у звітному році.

7. Пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць на наступний рік доводяться до підприємств для попереднього їх уточнення за місяць до внесення на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад проекту рішення про встановлення броні та квоти робочих місць на підприємствах для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і у двотижневий строк надсилають дані центрам зайнятості.

8. Центри зайнятості узагальнюють інформацію підприємств і подають місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад пропозиції про встановлення підприємствам броні та квоти робочих місць. У разі виникнення розбіжностей між підприємством та державною службою зайнятості щодо встановлення броні та квоти робочих місць остаточне рішення приймається місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради.

9. У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств.

10. У разі тимчасового скорочення обсягів виробництва підприємства і переведення його працівників на неповний робочий день (тиждень) прийняття на роботу громадян в рахунок квоти робочих місць за погодженням з державною службою зайнятості, може бути тимчасово припинено за умови забезпечення дотримання цієї квоти до кінця року в повному обсязі.

11. Після затвердження місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад броні та квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквартальний графік працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця. У рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з надомною працею та з гнучкими формами зайнятості.

12. Центри зайнятості щомісяця аналізують використання заброньованих робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, та кількість вільних робочих місць з числа заброньованих.

13. Ліквідація заброньованих робочих місць може здійснюватися роботодавцем тільки за погодженням з місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад та державною службою зайнятості.

14. Працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця здійснюється тільки за направленням державної служби зайнятості. У разі потреби центри зайнятості організовують попередню їх професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

15. Підприємства зобов'язані працевлаштовувати громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості і про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян підприємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови у прийнятті на роботу.

16. У разі прийняття на роботу на заброньовані робочі місця молодих громадян, які вперше шукають роботу, після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закладах, після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби трудовий договір укладається не менш як на два роки.

17. У разі відмови у прийнятті на роботу громадян, які належать до категорій, зазначених у пункті 2 цього Положення, у межах встановленої броні за кожну таку відмову відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості стягує з підприємства штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися на фінансування витрат підприємств, які створюють робочі місця для працевлаштування зазначених категорій громадян понад встановлену квоту робочих місць за договорами з державною службою зайнятості.

18. У разі відмови підприємства від сплати штрафу до державного фонду сприяння зайнятості населення державна служба зайнятості у встановленому порядку вирішує питання про його стягнення.

1. Оплачувані громадські роботи - це загальнодоступні види тимчасової трудової діяльності громадян, що не потребують спеціальної кваліфікації і виконуються на договірній основі.

Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість і сприяти соціальному розвитку регіону.

2. Оплачувані громадські роботи організовуються з метою надання тимчасової роботи громадянам:

а) які втратили роботу і заробіток, у першу чергу безробітним, а також молоді у період до призову на військову службу, випускникам загальноосвітніх шкіл до направлення їх центром зайнятості на професійну підготовку, учнівській та студентській молоді у вільний від навчання час;

б) які проходять перенавчання за направленням державної служби зайнятості у вільний від навчання час;

в) зайнятим трудовою діяльністю, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час;

г) передпенсійного віку, пенсіонерам, інвалідам.

3. Участь у оплачуваних громадських роботах категорій громадян, зазначених у підпунктах "а", "б" пункту 2 цього Положення, не вважається роботою за сумісництвом.

4. Види робіт, які можуть застосовуватися під час організації оплачуваних громадських робіт:

а) благоустрій та озеленення територій населених пунктів, зон відпочинку і туризму;

б) підсобні та ремонтні роботи на будівництві житла, об'єктів соціальної сфери (дитячих дошкільних закладів, спортивних майданчиків, закладів культури і охорони здоров'я, будинків для осіб похилого віку та інвалідів, інших об'єктів);

в) будівництво шляхів, водопровідних, каналізаційних, газових, залізничних, портових та інших транспортних споруд;

г) землевпорядні та меліоративні роботи;

д) виконання сільськогосподарських робіт (під час весняно-польових робіт, збирання врожаю, сінокосіння);

е) окремі види робіт на овочевих базах (перебирання овочів, розфасування їх та інші);

є) виконання вантажно-розвантажувальних робіт на залізницях тощо;

ж) догляд за особами похилого віку та інвалідами, а також догляд за хворими в закладах охорони здоров'я; відбудова історико-архітектурних пам'яток, заповідників, виконання робіт з метою забезпечення діяльності підприємств соціальної інфраструктури міста чи села;

з) збирання та заготівля лікарських рослин і ягід;

і) інші доступні види трудової діяльності.

5. Для організації оплачуваних громадських робіт можна використовувати на договірній основі тимчасову роботу на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) на строк до 2-х місяців.

6. Не можуть використовуватися під оплачувані громадські роботи вакантні робочі місця.

7. Оплачувані громадські роботи є підходящою роботою для осіб, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності).

8. Оплачувані громадські роботи організовують місцеві державні адміністрації за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах комунальної власності і за договорами - на інших підприємствах.

9. Для проведення оплачуваних громадських робіт місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад створюють на підвідомчих підприємствах за рахунок коштів місцевого бюджету спеціальні додаткові робочі місця, в тому числі з гнучкими формами зайнятості, а також визначають умови та порядок створення таких робочих місць на інших підприємствах незалежно від форм власності і господарювання.

10. На основі аналізу ринку праці та вивчення можливостей організації оплачуваних громадських робіт місцеві центри зайнятості подають пропозиції місцевим органам виконавчої влади щодо організації оплачуваних громадських робіт (додатки 1, 2).

11. Місцеві органи виконавчої влади приймають рішення про організацію оплачуваних громадських робіт на підприємствах комунальної власності, визначають види оплачуваних громадських робіт та їх обсяги, і доводять їх до підприємств.

Відповідно до прийнятого рішення центри зайнятості укладають договори з підприємствами комунальної власності.

12. Центри зайнятості безпосередньо можуть укладати договори про організацію оплачуваних громадських робіт з підприємствами усіх форм власності.

13. Направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи здійснюються у встановленому порядку на підставі укладених договорів (додаток 3).

14. З громадянами, які бажають брати участь у оплачуваних громадських роботах, підприємства укладають строкові трудові договори (додаток 4) з правом їх продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх працевлаштування на підходящу роботу.

15. Громадянам, зайнятим на оплачуваних громадських роботах, тривалість робочого часу встановлюється відповідно до законодавства про працю України.

До оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додається 2 години на тиждень, призначені для пошуку підходящої роботи, та відвідування центру зайнятості.

За бажанням громадян може проводитися підсумований облік робочого часу безробітного, використовуватися гнучкі форми організації робочого дня і робочого тижня, а також запроваджуватися скорочений режим роботи з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

16. Служба зайнятості, підприємство, робітник можуть розірвати договір у разі, коли однією із сторін не виконуються встановлені договором умови. Спірні питання вирішуються у встановленому законодавством порядку.

17. Фінансування оплачуваних громадських робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (в частині організації таких робіт для безробітних) та коштів підприємств, для яких ці роботи виконуються.

18. Залучення коштів державного фонду сприяння зайнятості населення для фінансування оплачуваних громадських робіт здійснюється відповідно до територіальних програм зайнятості і цього Положення.

19. Кошти державного фонду сприяння зайнятості населення можуть бути використані на придбання інвентаря та спецодягу, на транспортні засоби для перевезення громадян та оплату проїзду на підставі представлених документів (за умови, що такі роботи проводять у іншій місцевості), а також на оплату проживання в гуртожитку (у разі потреби).

20. Для фінансування оплачуваних громадських робіт для учнів загальноосвітніх шкіл, ПТУ, студентської молоді у вільний від навчання час та під час канікул створюються спеціальні фонди за рахунок коштів місцевих бюджетів, підприємств та державного фонду сприяння зайнятості населення на паритетних засадах.

21. Оплата праці осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та підприємств за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством, за умови якісного виконання норм праці. Підприємства можуть встановлювати відповідні доплати до заробітної плати згідно з законодавством.

22. Для безробітних, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, оплата праці або доплата до мінімальної заробітної плати може фінансуватися за рахунок державного фонду сприяння зайнятості населення за умови відсутності коштів у підприємства на момент сплати заробітної плати, що підтверджується відповідною довідкою банку.

23. На осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

24. Період участі у оплачуваних громадських роботах зараховується до загального трудового та безперервного трудового стажу.

За безробітними громадянами в період участі у оплачуваних громадських роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю.

У Законі України "Про зайнятість населення" однією із соціальних гарантій у сфері зайнятості передбачено можливість участі громадян в оплачуваних громадських роботах для забезпечення їх тимчасової зайнятості.

У зв'язку з цим просимо Вас повідомити _____________________ _________________________________________ центр зайнятості до ________________ 199 р. про можливість організації на вашому підприємстві, установі, організації таких робіт.

Під час вирішення питання організації оплачуваних громадських робіт необхідно звернути увагу на те, що ці види робіт повинні бути загальнодоступними для широкого кола працівників і, як правило, не потребують спеціальної професійної підготовки, а також враховувати вікові та інші особливості громадян, які будуть направлені на ці роботи. Під час організації оплачуваних громадських робіт необхідно передбачити можливість використання гнучкого і неповного робочого часу, легкої заміни працюючих протягом робочого дня.

Витрати на організацію оплачуваних громадських робіт, нарівні з використанням власних коштів підприємства, установи, організації, можуть бути частково фінансовані за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення. Конкретно питання фінансування оплачуваних громадських робіт на вашому підприємстві, установі, організації погоджується у робочому порядку.

1. Створення учасниками договору необхідних умов для розв'язання завдання забезпечення роботою громадян, які не мають її з різних причин та відчувають складності з підбором постійного місця роботи.

2. Центр організовує направлення на громадські роботи громадян, які звернулись до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

3. Підприємство створює (визначає) робочі місця для організації оплачуваних громадських робіт.

4. Центр зобов'язується:

1) здійснити направлення на Підприємство громадян у кількості _____ чоловік у строк і на робочі місця, що визначаються Підприємством;

2) компенсувати витрати Підприємства з створення робочих місць для організації оплачуваних громадських робіт згідно з поданими розрахунками (кошторисом);

3) інформувати громадян, які дали згоду на участь в оплачуваних громадських роботах, про умови, режим роботи, оплату праці та соціальні гарантії на Підприємстві, передбачені Законом України "Про зайнятість населення".

5. Підприємство зобов'язується:

Робочі місця, передбачені для оплачуваних громадських робіт, як правило, не повинні потребувати спеціальної професійної підготовки робітників і організовуються для тимчасової зайнятості населення;

2) укладати з робітниками, які направлені державною службою зайнятості для участі в оплачуваних громадських роботах, строкові трудові договори відповідно до трудового законодавства і у 3-денний строк інформувати про це Центр;

3) щоквартально повідомляти Центр про перелік видів та обсяги оплачуваних громадських робіт, що організовуються для громадян, які відчувають ускладнення з підбором постійної роботи;

4) гарантувати, що на створені за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення робочі місця будуть прийняті громадяни тільки за направленнями державної служби зайнятості;

5) у 3-денний строк інформувати Центр про всіх звільнених, які були прийняті на громадські роботи, із зазначенням причин звільнення;

6) інформувати Центр про всі можливі зміни обсягів та видів оплачуваних громадських робіт за 2 тижні до можливих змін з метою внесення відповідних корективів;

7) інформувати центр щомісячно на 1 число про кількість працівників, які взяли участь у оплачуваних громадських роботах, та щоквартально на 2 число місяця, наступного за звітним періодом, - про їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів.

7. Оплата праці робітників, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу за існуючими розцінками, тарифами та окладами, але не нижче розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, за умови якісного виконання норм праці.

У разі коли з незалежних від працюючого причин оплата праці буде нижче мінімальної заробітної плати, доплата здійснюється Підприємством, а у разі недостатності коштів фонду оплати праці у Підприємства - за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення за довідками про фактичну щомісячну заробітну плату, які видаються Підприємством, та довідки банку про наявність коштів у Підприємства.

8. У разі часткового фінансування оплачуваних громадських робіт за рахунок державного фонду сприяння зайнятості населення Підприємство подає Центру звіт про напрями використання коштів з наданням копій фінансових та інших документів. Після завершення робіт складається двосторонній акт.

9. Сторони, які уклали цей договір, несуть відповідальність за виконання своїх зобов'язань у встановленому порядку.

10. Зміни, які виникають протягом дії договору, мають бути погоджені між сторонами, а також оформлені додатком, що є невід'ємною частиною цього договору.

11. Сторони не мають права розірвати договір в односторонньому порядку.

12. Спори, пов'язані з виконанням цього договору, вирішуються в судовому порядку згідно з законодавством.

13. У разі нецільового використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення Підприємство повертає Центру зазначені кошти у 10-ти денний строк з моменту виявлення порушення.

14. Цей договір укладається на ____ (рік, місяць) і набирає сили з дня його підписання.

У разі відсутності взаємних претензій договір вважається пролонгованим на наступний строк, якщо жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати договір не пізніше 10 днів до закінчення строку його дії. _______________

15. Договір укладається в 3-х примірниках, які зберігаються:

перший - у _________________________ районному (обласному) центрі зайнятості;

другий - у ___________________ Підприємства;

третій - у ___________________________ бухгалтерії Центру (у разі перерахування коштів з державного фонду сприяння зайнятості населення).

На працівника, прийнятого на громадські роботи, повністю поширюється право на соціальні гарантії згідно з трудовим законодавством.

- забезпечити працівника необхідними засобами і безпечними умовами праці;

- проводити інструктаж з додержання правил техніки безпеки; не залучати громадян до робіт з підвищеною небезпекою без спеціальної підготовки та допуску, що видається в установленому порядку;

- здійснювати виплату заробітної плати 2 рази на місяць;

- за наявності фондів соціального розвитку та матеріального заохочення надавати працівнику за згодою профкому підприємства матеріальну та соціальну допомогу.

Норма робочого часу _____________________ год. на тиждень:

За бажанням працівника можуть проводитися підсумований облік робочого часу, використовуватися гнучкі форми організації робочого дня і тижня, а також вводитися скорочений робочий день з оплатою пропорційно відпрацьованого часу.

- додержуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- сумлінно, якісно виконувати доручену роботу.

Адреси сторін:

1. Цим Положенням встановлюється порядок організації сезонних робіт як однієї з форм міжтериторіального перерозподілу робочої сили, спрямованого на регулювання ринку праці та сприяння зайнятості населення.

2. Сезонні роботи організовують підприємства, установи, організації за сприянням державної служби зайнятості і місцевих органів виконавчої влади для підвищення ефективності виробництва трудонедостатніх регіонів та прискорення їх економічного розвитку.

3. Сезонними вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.

Перелік сезонних робіт та сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. N 278.

4. Направлення робітників на сезонні роботи проводиться центрами зайнятості за прямими договорами з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (далі - підприємство), які потребують додаткової робочої сили, і здійснюється на добровільних засадах.

5. Державною службою зайнятості на сезонні роботи направляються громадяни, які звернулися до цієї служби за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як безробітні. При направленні на підприємство заповнюється картка персонального обліку громадян, які звернулися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні на сезонні роботи (додаток 1).