Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту

73. Виконання нерегулярних і маятникових перевезень здійснюється на основі відповідних договорів між перевізниками і замовниками. В автобусі під час виконання нерегулярних і маятникових перевезень повинен бути формуляр (дорожній лист). Зразок договору та формуляра (дорожнього листа) затверджується Мінтрансом.

74. Інформаційне забезпечення міжнародних перевезень на території України здійснюється у порядку, визначеному в пункті 23 цих Правил.

75. Водії і пасажири автобуса повинні мати національні паспорти, а також відповідні візи, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

76. Допуск автобуса на режимну територію пункту пропуску на державному кордоні України здійснюється старшим прикордонного наряду (складом наряду) або за його наказом, після пред'явлення водієм автобуса міжнародних регулярних перевезень відповідної перепустки, поза чергою з дотриманням технології пропуску автотранспортних засобів через державний кордон.

Місце огляду автобуса визначається посадовою особою контрольно-пропускного пункту Прикордонних військ (далі - КПП) за узгодженням з відповідною митницею і СМАП.

Загальний час прикордонного, митного контролю, контролю СМАП та інших видів контролю не повинен перевищувати часу стоянки автобусів у пунктах пропуску, передбаченого розкладом руху.

Якщо під час здійснення прикордонного, митного контролю, контролю СМАП та інших видів контролю виявлено порушення, час стоянки автобусів у пунктах пропуску може бути збільшено до прийняття відповідного рішення.

До автобусів, у яких перебувають пасажири, що вже пройшли прикордонний контроль, а також до автобусів, пасажири яких не пройшли такого контролю, вхід іншим особам без дозволу посадових осіб КПП забороняється.

Посадка пасажирів в автобуси, що прямують через державний кордон України, а також завантаження (вивантаження) багажу здійснюються тільки з дозволу посадових осіб КПП і митних органів, якщо це не заборонено іншими контролюючими органами.

На міжнародних маршрутах нерегулярних перевезень пропуск автобусів з пасажирами через державний кордон України здійснюється в порядку загальної черги.

77. Посадові особи СМАП, митниці або інших контролюючих органів, які не дозволили пропуск автобуса, інформують про це КПП, виводять автобус за смугу руху і припарковують на спеціальних стоянках за межами режимної території пункту пропуску для з'ясування обставин або повертають його на територію суміжної держави.

У разі затримання автобуса українського або іноземного перевізника на термін більше доби СМАП вживає заходів для надання іншого автобуса для перевезення пасажирів до найближчого населеного пункту, де функціонують інші види транспорту.

Розрахунки за транспортні послуги і виплати за понесені пасажирами збитки внаслідок затримання автобуса з вини перевізника здійснює перевізник, автобус якого затримано.

Про затримання автобуса міжнародних перевезень на термін більше доби робиться відмітка у відповідному журналі, форма якого затверджується Мінтрансом, Державною митною службою і Держкомкордоном.

78. Посадові особи КПП, митниці, СМАП, постів МВС та інших контролюючих органів зобов'язані представитись водію автобуса і чітко пояснити свої вимоги, що стали приводом для затримання автобуса.

79. У разі виходу автобуса з ладу СМАП на замовлення водія, за рахунок перевізника, сприяє організації перевезення пасажирів до найближчого населеного пункту, де функціонують інші види транспорту.

80. Обов'язки та права пасажира на маршрутах міжнародних перевезень на території України визначаються пунктами 30-34 цих Правил.

Крім обов'язків, передбачених пунктом 30 цих Правил, пасажир зобов'язаний дотримуватись правил прикордонного, митного та інших видів контролю.

Крім прав, передбачених пунктом 31 цих Правил, пасажир має право:

перевозити із собою (дорослий пасажир) в автобусі безплатно одну дитину віком, що визначається за згодою перевізників або перевізника і замовника;

перевозити за плату кота, собаку в наморднику за наявності повідка, з пред'явленням документів на них, встановлених ветеринарною службою, на спеціально обладнаних для них місцях в автобусі, якщо це передбачено відповідними міжнародними договорами;

зазначати у багажній квитанції вартість багажу під час його здавання на перевезення у валюті України;

бути присутнім під час огляду належного йому багажу, а також під час відбору зразків, проб речовин і матеріалів для проведення експрес-аналізу відповідними контролюючими органами;

отримувати від посадових осіб КПП та інших контролюючих органів у разі відмови йому у пропуску через державний кордон роз'яснення, а у разі вилучення паспорта - копії протоколу про його вилучення з відповідним обгрунтуванням.

81. Обов'язки та права перевізника на території України на маршрутах міжнародних перевезень визначаються пунктами 35, 36 цих Правил.

82. Обов'язки та права водія, що здійснює міжнародні перевезення на території України, визначаються пунктами 37-39 цих Правил.

Крім обов'язків, передбачених пунктом 37 цих Правил, водій повинен:

дотримуватись правил прикордонного, митного контролю, контролю СМАП та інших видів контролю;

організовувати і своєчасно вживати заходів до оповіщення та підготовки пасажирів для проходження прикордонного, митного контролю, контролю СМАП та інших видів контролю;

подавати автобус на платформу для посадки пасажирів за 20 хвилин до відправлення;

забезпечувати своєчасне вмикання і правильну експлуатацію тахографа, а у разі виходу його з ладу - вжити заходів для усунення несправностей;

пред'являти для перевірки постам МВС, митниці, СМАП:

а) на міжнародних маршрутах регулярних перевезень - посвідчення на право керування транспортним засобом та талон, що додається до посвідчення, подорожній лист, відповідну ліцензію або ліцензійну картку, схему маршруту, розклад руху автобуса, квитково-облікову документацію, перепустку, дозвіл на виконання міжнародних перевезень пасажирів;

б) на міжнародних маршрутах нерегулярних перевезень - посвідчення на право керування транспортним засобом та талон, що додається до посвідчення, подорожній лист, відповідну ліцензію або ліцензійну картку, реєстраційний документ на транспортний засіб, формуляр (дорожній лист), один примірник якого залишається на митниці, дозвіл на нерегулярне перевезення (для іноземного перевізника, що виїжджає з України або в'їжджає в Україну з громадянами України);

в) підтвердження дотримання встановленого режиму праці та відпочинку.

Крім прав, передбачених пунктом 39 цих Правил, водій має право:

бути особисто присутнім під час огляду автобуса і належного йому багажу;

отримувати від посадових осіб КПП, митниці, СМАП, постів МВС та інших контролюючих органів у разі відмови в пропуску автобуса через державний кордон України відповідні роз'яснення, а у разі вилучення паспорта - копії протоколу про його вилучення з відповідним обгрунтуванням.

83. Максимальна кількість туристів для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння згідно з паспортом заводу - виготовлювача.

84. Перевезення туристів здійснюється на підставі довгострокового договору або договору разового перевезення туристів, зразки яких затверджуються Мінтрансом та Держкомтуризмом.

Договір на разове перевезення туристів укладається з перевізником туристичною фірмою, яка є замовником на перевезення, у формі замовлення не пізніше ніж за 48 годин до виконання перевезень. Зміни у замовленнях на перевезення повинні бути подані замовником у письмовій формі безпосередньо або передані факсом за підписом уповноважених осіб.

85. Перевезення туристів виконуються за маршрутом, що визначається туристичною фірмою.

86. Інформаційне забезпечення перевезень туристів повинно бути звуковим і візуальним.

Візуальна інформація на автобусі розміщується на передньому трафареті, де чорною фарбою робиться напис "Туристичний".

В салоні автобуса повинні бути позначені місця розташування аварійних виходів (через вікна, двері, люки) із зазначенням способу їх відкриття, вогнегасника, аптечки та кнопки екстреної зупинки. Написи можуть бути замінені відповідними символічними зображеннями.

87. Для належної організації туристичних перевезень перевізнику необхідно:

а) визначити маршрут, використовуючи при цьому, як правило, дороги, якими уже здійснюються регулярні автобусні перевезення;

б) визначити місця зупинки автобуса виходячи з таких умов:

після керування автобусом протягом чотирьох з половиною годин водій повинен зробити перерву не менше ніж на 45 хвилин, якщо не настала перерва на обід;

протягом перерви водій не повинен виконувати ніякої іншої роботи;

в) скласти схему маршруту з нанесенням на ній ділянок доріг, населених пунктів, місць концентрації дорожньо-транспортних подій, аварійно небезпечних ділянок тощо;

г) скласти розклад руху виходячи з розрахункової швидкості руху.

88. За погодженням сторін автобус може бути додатково обладнаний чохлами та підголівниками на сидіннях, віконними шторами та мати інші додаткові зручності.

89. Під час перевезення туристів на них поширюються права і обов'язки пасажира, передбачені пунктами 30-34 цих Правил.

Обов'язки та права перевізника, водія під час перевезення туристів визначаються пунктами 35-39 цих Правил.

90. Туристична фірма повинна:

до початку перевезення скласти список туристів у трьох примірниках (для перевізника, туристичної фірми, керівника туристської групи);

ознайомити туристів з умовами одержання транспортних послуг, завчасно повідомити їх про час та місце подачі автобуса і проінформувати про можливі додаткові послуги;

допускати до перевезення туристів, зазначених у списку;

у разі тривалості роботи водіїв більше 8 годин забезпечувати їм відпочинок у готелі або надавати окрему кімнату;

забезпечити харчування водіїв за їх бажанням за власний рахунок на умовах харчування туристів, а також надавати місце стоянки автобуса під охороною;

видати керівнику туристської групи її список, схему маршруту та розклад руху і забезпечити їх виконання.

Після надання транспортної послуги керівник туристської групи зобов'язаний підписати подорожній лист, замовлення на перевезення, зазначивши пройдений шлях, час початку та закінчення роботи, а у разі зміни розкладу руху - її причину.

91. Порядок надання послуг населенню та пасажирам на автостанціях передбачає, що архітектурно-планувальні та об'ємно-планувальні рішення щодо території та будівель автостанції, сигналізація, зв'язок та інформація, малі архітектурні форми повинні відповідати затвердженому в установленому порядку проекту будівництва, реконструкції, розширення або технічного переобладнання автостанції.

92. Обслуговування населення, пасажирів та водіїв, прийом і відправлення автобусів повинно організовуватись згідно з технологічним процесом роботи автостанції. Типовий технологічний процес роботи автостанції затверджується Мінтрансом.

93. Відправлення пасажирів на міжміських і міжнародних маршрутах здійснюється тільки з автостанції.

94. Автостанція повинна мати паспорт, зразок якого затверджується Мінтрансом.

95. Автостанції, розташовані на дорогах загального користування, повинні експлуатуватись тільки за їх цільовим призначенням.

96. Взаємовідносини автостанції з перевізниками, підприємствами, організаціями, установами, які надають послуги населенню, пасажирам і водіям, визначаються відповідними договорами, зразки яких затверджуються Мінтрансом.

97. Основними завданнями автостанції є:

організація прийому та відправлення пасажирів;

організація продажу квитків населенню;

диспетчерське управління і регулювання руху автобусів;

контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв, дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ, організацій, розташованих на території автостанції;

організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.

98. Будівля автостанції повинна мати:

приміщення для населення, пасажирів, службові і технічні приміщення;

упорядковані зони за її межами для чекання автобусів, додаткового продажу квитків, зберігання ручної поклажі, роздрібної торгівлі;

перони з платформами посадки і висадки пасажирів;

територію з майданчиком міжрейсового відстою, постами технічного огляду і проїздами для руху автобусів;

господарську зону.

99. Місткість автостанції або автовокзалу визначається за розрахунком добового відправлення пасажирів на міжнародних, міжміських та приміських маршрутах згідно з наведеною нижче таблицею.

Визначення та зміна місткості існуючої автостанції здійснюються за розрахунком добового відправлення пасажирів з оформленням акта, форма якого затверджується Мінтрансом.

У разі скорочення необхідної площі для обслуговування населення і пасажирів та для технологічних потреб звільнені площі повинні використовуватись для надання додаткових послуг населенню і пасажирам, а переобладнання не повинно мати постійного характеру, щоб у разі потреби можна було відновити їх функціональне призначення.

100. Схема організації дорожнього руху на території автостанції та прилеглих ділянках вулиць і доріг узгоджується з відповідними органами Державтоінспекції і підлягає перегляду в разі здійснення реконструкції автостанції.

Для організації безпечного руху транспорту і пішоходів на автостанції повинно бути здійснено:

відповідне розташування дорожніх знаків, світлофорів і візуальної інформації;

розмітку проїзної частини і майданчика міжрейсового відстою;

влаштування пішохідних переходів, зупинок і стоянок міського транспорту.

101. Перони відправлення повинні бути максимально наближені до автостанцій і забезпечувати найкоротший шлях з приміщень для обслуговування населення і пасажирів. Біля перонів відправлення передбачаються зони чекання для населення і пасажирів завширшки не менше 2,5 метра.

Розміщення перонів прибуття повинно забезпечувати найкоротший шлях виходу пасажирів на площу перед автостанцією, минаючи будівлю автостанції.

Для приміських маршрутів з інтервалом руху автобусів менше 20 хвилин при їх розрахунковому добовому відправленні більше 3 тисяч пасажирів повинні бути влаштовані окремі перони відправлення і прибуття з забезпеченням вільного проходу до них.

Для транзитних автобусів у зоні перонів відправлення доцільно виділяти окремі платформи.

Перони обов'язково повинні обладнуватися навісами шириною, яка б забезпечувала укриття пасажирів під час посадки і висадки, а також на шляху прямування їх від будівлі автостанції до передніх дверей автобуса.

Допускається відсутність навісу над платформами прибуття.

Платформи на перонах повинні бути розраховані на підхід автобусів переднім ходом і мати підвищення над проїзною частиною не менш як 25 сантиметрів.

102. Будівлі автостанцій повинні забезпечувати функціональний розподіл зон приміщень для населення і пасажирів, а також службових приміщень та відповідати вимогам технологічного процесу роботи автостанції. Зали чекання і касовий можуть розміщуватися окремо.

Будівлі автостанцій місткістю більш як 500 осіб повинні мати залу попереднього продажу квитків, а також окремі зали чекання для населення і пасажирів міжміських і приміських маршрутів, при цьому продаж квитків на приміські маршрути допускається здійснювати в залі чекання.

Місткість залу чекання (касової зони, зони чекання, розподільних зон) повинна становити 65 відсотків місткості автостанції.

Приміщення для пасажирів з дітьми повинні знаходитися поблизу зони чекання.

Громадські вбиральні слід розташовувати якомога ближче до основних шляхів пасажирів, що прибувають та відправляються з автостанції.

103. Малі архітектурні форми повинні бути як у середині автостанції, так і за її межами - на площі перед автостанцією, на перонах, в залі чекання та касовому.

104. Населенню та пасажирам на автостанції безплатно надається інформація про її роботу, маршрути, які нею обслуговуються, їх відкриття і закриття та вартість квитка.

105. Візуальна інформація на автостанції повинна містити:

зовні будівлі:

найменування-вивіску "Автовокзал" (світлореклама) або "Автостанція" з інформацією біля входу про їх власника та режим роботи;

трафарети на платформах перону із зазначенням їх номерів та часу відправлення і прибуття автобусів;

всередині будівлі:

план автостанції;

розклад відправлення і прибуття автобусів із зазначенням номера рейсів, назви кінцевої зупинки прибуття (відправлення), часу відправлення і прибуття, номера платформи;

схему автобусних маршрутів;

таблицю вартості проїзду та перевезення багажу;

відповідний витяг з цих Правил;

інформацію про державні органи, які здійснюють захист прав споживачів;

перелік категорій населення, що мають право позачергового придбання квитків;

перелік категорій населення і пасажирів, які мають пільги на проїзд;

схему розташування і нумерацію місць в автобусах різних моделей;

план евакуації населення, пасажирів, персоналу та майна автостанції на випадок надзвичайних ситуацій;

відомості з безпеки дорожнього руху;

перелік послуг, які надаються автостанцією;

номери телефонів, за якими здійснюється бронювання місць та замовлення квитків;

відомості про зміни на транспортній мережі;

відомості про розташування приміщень автостанції і режим їх роботи;

графічні умовні знаки - символи (піктограми), що стосуються обслуговування населення і пасажирів.

Розміри інформаційних написів повинні забезпечувати можливість їх читання з відстані не менше 3 метрів.

106. Населення та пасажири на автостанції повинні одержувати чітку, лаконічну та вичерпну інформацію через систему гучномовного зв'язку мовою, зазначеною в пункті 12 цих Правил, а також мовою держави, до якої здійснюються міжнародні перевезення.

107. У випадках порушення розкладу руху автобусів і змін у роботі квиткових кас оголошення передаються:

про несвоєчасне відправлення або прибуття автобусів - негайно після отримання черговим диспетчером відповідних відомостей від перевізника або з найближчої автостанції, з наступним повторенням через кожні 15 хвилин;

про відміну рейсу - за 1,5 години до встановленого за розкладом часу відправлення автобуса і повторюються один раз через 30 хвилин, а потім через кожні 15 хвилин;

про заміну автобуса - з такою ж періодичністю, як і про відміну рейсів, з повідомленням причин заміни. Якщо замість автобуса з м'якими сидіннями подається автобус звичайного типу, оголошується порядок здавання або заміни квитка;

про призначення додаткового рейсу (якщо про це заздалегідь не зроблено оголошення) - в години, які забезпечують своєчасне повідомлення населення і пасажирів. При цьому оголошуються відомості про марку автобуса, час відправлення, номер каси, яка продає квитки на цей рейс;

про зміни в роботі квиткових кас - негайно після прийняття такого рішення з оголошенням номерів кас, які змінюють режим своєї роботи, назв маршрутів і рейсів, яких ця зміна стосується.

Інформація з безпеки дорожнього руху, текст якої затверджується начальником автостанції, передається не рідше одного разу на годину.

108. Для посадки (висадки) пасажирів на міжнародних маршрутах на автостанції передбачаються окремі посадочні платформи.

На трафаретах, розташованих на цих платформах, та у розкладі відправлення (прибуття) автобусів інформація подається двома мовами у два рядки: верхній - українською, нижній - мовою держави, до якої здійснюються перевезення.

109. У кімнатах водіїв на автостанціях повинна бути інформація з безпеки дорожнього руху, де зазначаються оперативні дані про дорожньо-транспортні події, їх причини і наслідки, а також попередження щодо їх запобігання.

Автостанція забезпечує водіїв автобусів інформацією про гідрометеорологічні умови на ділянках маршрутів, які вона обслуговує.

110. Усі працівники автостанції зобов'язані знати ці Правила і давати довідки населенню і пасажирам у межах своєї компетенції чи направляти їх у довідкове бюро або до відповідної посадової особи.

Працівники автостанції, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і пасажирів, повинні мати службові відзнаки, зразки яких затверджуються Мінтрансом.

111. Закриття автостанції на час обідньої перерви або для прибирання приміщень не допускається. Зал чекання, кімнати відпочинку повинні бути відкриті для пасажирів протягом усього робочого дня. Перерва на обід для всього персоналу чергової зміни автостанції організовується за змінним графіком. Прибирання приміщень автостанції проводиться у присутності населення і пасажирів.

За наявності на автостанції кімнат для тривалого відпочинку водіїв і транзитних пасажирів доступ до них забезпечується цілодобово, незалежно від режиму роботи автостанції.

112. Відповідальність про дотримання заходів щодо безпеки руху на території автостанції покладається на начальника автостанції або особу, яка виконує його обов'язки.

113. Робота квиткових кас повинна бути організована таким чином, щоб забезпечувалося отримання населенням і пасажирами квитків для проїзду та провезення багажу з якнайменшою витратою часу і виключення можливості відправлення автобуса з вільними місцями за наявності бажаючих придбати квитки на відповідний рейс.

114. На маршрутах міжнародних перевезень продаж квитків на проїзд, оформлення перевезення багажу здійснюється окремими касами автостанцій.

115. Графік роботи автостанції передбачає відкриття квиткових кас за 30 хвилин до відправлення в рейс першого автобуса і закриття - після відправлення останнього автобуса.

Режим роботи квиткових кас встановлюється за змінним графіком відповідно до режиму руху автобусів та пасажиропотоку і повинен забезпечувати можливість своєчасного придбання квитків.

116. У день відправлення автобусів продаж квитків у касах автостанцій в початкових пунктах маршрутів починається з моменту відкриття кас і припиняється за 5 хвилин до відправлення автобуса, а на проміжних пунктах - з моменту одержання інформації про наявність вільних місць в автобусі і припиняється за 2 хвилини до відправлення автобуса.

Право позачергового придбання квитків надається громадянам згідно із законодавством. Продаж квитків у цьому разі здійснюється за умови пред'явлення відповідного посвідчення.

Додатковий продаж квитків на вільні місця до автобусів, у які вже здійснюється посадка на платформах відправлення, організується через каси поза чергою, про що оголошується засобами гучномовного зв'язку, а також про номер каси продажу цих квитків.

117. У квиткових касах можуть продаватися квитки за окремими напрямками або на всі напрямки. Якщо в касах продаються квитки за окремими напрямками, над кожною касою вивішується покажчик з переліком населених пунктів, до яких продаються квитки; а на всі напрямки - покажчик "Продаж квитків на всі напрямки".

118. Усі квиткові каси (більше однієї) повинні бути пронумеровані і мати інформацію про режим роботи (початок та кінець роботи, перерву на обід), прізвище, ім'я та по батькові касира.

У квиткових касах одночасно з квитками для проїзду пасажирів продаються багажні квитки на перевезення багажу.

119. Каси попереднього продажу квитків організуються на автостанціях або в окремих пунктах з постійним та тимчасовим режимом роботи.

У касах попереднього продажу квитків може бути реалізовано не більш як 80 відсотків квитків на автобус відповідного рейсу, решта 20 відсотків продається в день відправлення автобуса.

Каси попереднього продажу квитків припиняють продаж напередодні дати відправлення автобуса в рейс. Ця інформація розміщується біля кас.

120. Особа, яка придбала квиток, має право повернути його в касу до відправлення автобуса на міжміському або міжнародному маршруті і отримати повну вартість проїзду, включаючи збори за попередній продаж квитків, у разі:

відміни рейсу або запізнення автобуса більше ніж на годину порівняно з часом, передбаченим у розкладі руху;

надання місця в автобусі іншого типу.

У разі згоди особи на проїзд в автобусі іншого типу їй повертається різниця вартості квитків.

121. Якщо замість автобуса, крім міських маршрутів, передбаченого розкладом руху, надається автобус, проїзд у якому дорожчий, особи, що придбали квитки до оголошення про це, мають право проїзду за придбаними квитками без доплати. Квитки за встановленим більш високим тарифом продаються з моменту оголошення про заміну типу автобуса з наданням про це відповідної інформації.

122. У разі повернення квитка в касу автостанції на міжміських та міжнародних маршрутах не пізніше ніж за 2 години до відправлення автобуса особі повертається повна вартість квитка з відрахуванням збору, сплаченого за його попередній продаж.

У разі повернення квитка пізніше цього терміну, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, передбаченого розкладом руху, повертається вартість квитка з відрахуванням 15 відсотків і збору за попередній продаж квитка.

123. У разі запізнення пасажир має право протягом трьох годин з часу відправлення автобуса, на який було придбано квиток, а у разі хвороби або нещасного випадку протягом трьох діб поновити квиток з доплатою 25 відсотків його вартості або одержати назад вартість проїзду з відрахуванням 25 відсотків.

124. Гроші за квиток повертаються:

до дня відправлення в рейс - касами попереднього продажу квитків, які продали квиток або доставили його додому, а у разі закінчення їх роботи - квитковими касами автостанцій;

в день відправлення автобуса - квитковими касами автостанції початкового пункту маршруту.

125. У разі вимушеної зупинки автобуса на міжміських або міжнародних маршрутах незалежно від причини зупинки та неможливості доставки пасажира до місця призначення, а також у разі припинення пасажиром поїздки через хворобу чи внаслідок нещасного випадку йому повертається вартість проїзду і перевезення багажу (за винятком страхового платежу) з розрахунку відстані від місця, де сталася вимушена зупинка, до кінцевого пункту призначення.

126. У разі припинення поїздки не з вини пасажира повернення платежів за відстань, яку пасажир не проїхав, здійснюється квитковою касою найближчої автостанції після пред'явлення квитка.

127. У разі виходу з ладу автобуса приміського маршруту продані квитки є дійсними для проїзду на всіх приміських автобусах, напрямок руху яких збігається з напрямком руху автобуса, що вийшов з ладу.

Квитки на автобус приміського маршруту назад не приймаються і гроші за них не повертаються, за винятком випадків, коли перевезення не відбулось з вини перевізника. При цьому повернення платежів здійснюється у порядку, встановленому для міжміських та міжнародних перевезень.

У разі запізнення пасажира з власної вини на автобус приміського маршруту гроші за придбаний квиток не повертаються.

128. У разі втрати квитка пасажир в автобус не допускається, вартість квитка не повертається, дублікат його не видається і скарги не приймаються.

129. Побутове та інше обслуговування населення, пасажирів та водіїв на автостанціях здійснюється згідно з паспортами автостанцій і передбачає:

можливість харчування у буфетах, кафе і ресторанах;

надання медичної допомоги у разі наявності приміщень для медичних пунктів;

продаж лікарських препаратів, газет, журналів, конвертів, листівок та інших видів друкованої продукції в кіосках;

відправлення поштової кореспонденції відділеннями зв'язку;

користування засобами місцевого і міжміського телефонного зв'язку;

продаж продовольчих і промислових товарів дорожнього асортименту;

надання послуг чоловічими і жіночими перукарнями;

надання послуг з дрібного ремонту одягу і взуття;

зберігання багажу і ручної поклажі;

прийом замовлень на послуги транспортно-експедиційного обслуговування.

130. Зберігання багажу та ручної поклажі в камерах зберігання передбачає:

відповідність режиму роботи камер зберігання розкладу руху автобусів;

плату за послуги згідно з тарифами;

приймання багажу та ручної поклажі на зберігання незалежно від наявності у особи квитка.

Термін зберігання в автоматизованих камерах зберігання не повинен перевищувати двох діб. Після цього речі виймаються і зберігаються в окремому сховищі до 30 діб. Речі, не забрані протягом 30 діб, переходять у власність держави в установленому порядку як безхазяйне майно.

131. У місцях розташування камер зберігання на доступному для огляду місці для населення і пасажирів повинна бути поміщена інструкція користування ними.

Не дозволяється приймати на зберігання:

багаж і ручну поклажу з вибуховими, отруйними, вогненебезпечними, їдкими, сморідними, наркотичними та іншими небезпечними речовинами, а також речі, що можуть забруднити камеру зберігання та предмети, які там знаходяться;

багаж, розміри якого перевищують 100 х 50 х 30 см або вагу 40 кг, та ручну поклажу - відповідно 60 х 40 х 20 см і 30 кг, а також довгомірні предмети завдовжки понад 200 сантиметрів.

Особа, яка забула шифр або номер автоматизованої камери зберігання, вправі звернутися до адміністрації автостанції з письмовою заявою про відчинення названої нею камери або блоку камер та оплатити вартість цієї послуги.

Розпізнання речей проводиться адміністрацією автостанції без заявника та інших сторонніх осіб.

Видача забутих, знайдених і нерозпізнаних речей проводиться з оформленням відповідного акта, форма якого затверджується Мінтрансом, після детального опитування заявника і пред'явлення ним документів, що посвідчують особу.

За збереження забутих і знайдених речей у разі їх розпізнання, а також за збереження речей, вилучених з камер зберігання після встановленого терміну зберігання, з їх власника справляється плата, про що видається квитанція.

132. У кімнаті матері і дитини надаються послуги пасажирам з дітьми віком до 10 років і вагітним жінкам.

Послуги в кімнатах відпочинку надаються за плату на термін не більше доби.

Особам з дітьми віком до 7 років за їх бажанням можуть бути надані в першочерговому порядку всі види послуг, передбачені на автостанції.

133. Влітку територія автостанції і зелені насадження, газони і квітники періодично поливаються. Взимку територія автостанції очищається від снігу, а у разі ожеледі посипається піском або дрібним шлаком чи будівельною крихтою.

Начальник автостанції несе відповідальність за технічний і санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд та обладнання автостанції.

134. Контроль за перевезеннями пасажирів автобусами міських, приміських, міжміських маршрутів, таксі, організованих груп дітей, міжнародними перевезеннями по території України та перевезеннями туристів, безпекою та якістю надання послуг, в тому числі автостанціями, дотриманням Правил дорожнього руху, цих Правил, особливих умов і правил, зазначених у ліцензії на міжнародні перевезення (крім країн СНД) пасажирів автомобільним транспортом, провадиться контролерами згідно із законодавством.

Порядок організації контролю визначається Мінтрансом.

135. Контролер має право:

зупиняти автобус або таксі підняттям жезла визначеного зразка. При цьому сигнал про зупинку за межами міської території повинен подаватись не ближче ніж за 100 метрів, у межах міської території - 30 метрів від транспортного засобу, що рухається, а на міських маршрутах - тільки на зупинках;

поза чергою входити до автобуса через передні двері;

перевіряти додержання вимог цих Правил пасажирами, водієм та перевізником.

136. Контролер зобов'язаний:

пред'явити посвідчення на право проведення контролю водію або кондуктору;

зробити відмітку про результати контролю у відповідній дорожній документації;

дотримуватись Правил дорожнього руху.

137. Перевірка наявності квитків у пасажирів проводиться як під час руху транспортного засобу, так і на його зупинці, тривалість якої не повинна перевищувати 5 хвилин.

138. У разі виявлення фактів порушення цих Правил з боку перевізника (водія, кондуктора або інших працівників) контролер складає акт про порушення. Акт повинен бути підписаний особами, які допустили порушення. Якщо особа, яка допустила порушення, не згодна із змістом акта, вона незалежно від цього зобов'язана його підписати, виклавши в ньому свої зауваження. Форма акта, порядок інформування перевізника і замовника на перевезення пасажирів встановлюються Мінтрансом.

139. У разі відсутності квитка у пасажира, а також провезення ним без квитка дитини віком більше семи років або якщо квиток не відповідає відстані перевезення, пасажир повинен сплатити штраф згідно із законодавством. Крім штрафу, пасажир повинен сплатити вартість проїзду від пункту посадки до пункту призначення. У разі відмови пасажира сплатити штраф він може бути висаджений з автобуса на найближчій зупинці, а у разі вияви злісної непокори законному розпорядженню або вимозі контролера пасажир може бути доставлений до найближчого органу внутрішніх справ для вжиття заходів відповідно до законодавства. Пасажир з багажем, забороненим для перевезення, підлягає висадці на найближчій зупинці.

140. Контроль за міжнародними перевезеннями автомобільним транспортом здійснюється на основі міжнародних договорів України про автомобільні перевезення та законодавства України.

141. У разі порушення умов договору перевезення пасажирів та цих Правил пасажир, водій, перевізник і замовник несуть відповідальність згідно з законодавством.