Про затвердження Положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників

З метою забезпечення вирішення питань зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників (додається).

2. Міністерству праці та Міністерству статистики систематично аналізувати стан вивільнення працівників та щоквартально інформувати з цього питання Кабінет Міністрів України, а також надавати підприємствам, установам, організаціям, відповідним органам управління необхідну допомогу у розв'язанні проблеми зайнятості населення.

Положення визначає комплекс заходів, які повинні здійснюватись підприємством, установою, організацією (надалі - підприємство), місцевою державною адміністрацією, державною службою зайнятості в умовах масового вивільнення працівників.

1. Вивільнення працівників може вважатися масовим на регіональному рівні, якщо внаслідок ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства (підприємств), скорочення чисельності або штату працівників на ринок праці протягом 30 календарних днів вийде стільки працівників підприємства (підприємств), що призведе до зростання безробіття на відповідній території понад рівень, передбачений територіальною програмою зайнятості населення.

2. Місцеві центри зайнятості аналізують інформацію підприємств, що подається відповідно до статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", вивчають причини вивільнення, можливість працевлаштування або інші напрями сприяння зайнятості вивільнюваних працівників, прогнозують рівень можливого безробіття внаслідок цього вивільнення. У разі загрози масового вивільнення працівників повідомляють про це місцеву державну адміністрацію та вищестоящий центр зайнятості, який в свою чергу інформує регіональний координаційний комітет сприяння зайнятості населення та Державний центр зайнятості.

3. Місцева державна адміністрація створює комісію з організації роботи щодо вирішення питань зайнятості населення на період загрози масового вивільнення працівників і повідомляє підприємства, що знаходяться на цій території, про необхідність здійснення заходів для сприяння зайнятості населення.

4. У разі виникнення загрози масового вивільнення працівників:

а) підприємство, на якому передбачається вивільнення працівників, розробляє і здійснює заходи щодо:

ліквідації збитковості підприємства, поліпшення його фінансового стану;

переміщення працівників, які підлягають скороченню, на вільні робочі місця та вакантні посади підприємства або його філій;

визначення видів і обсягів робіт, виконання яких може здійснюватись за рахунок організації оплачуваних громадських робіт, під час проведення реконструкції або перепрофілювання виробництва;

підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників з урахуванням потреб підприємства;

введення у разі потреби неповного робочого часу, гнучких графіків роботи;

надання працівникам, які підлягають вивільненню, та членам їх сімей матеріальної допомоги, інших видів соціальної підтримки, передбачених законодавством, генеральною, галузевими та регіональними угодами і колективним договором.

Підприємство інформує державну службу зайнятості про розроблені заходи щодо зменшення вивільнення працівників та сприяння зайнятості;

б) державна служба зайнятості надає допомогу підприємству, що проводить вивільнення працівників:

в організації роботи з профорієнтації та соціально-психологічної адаптації вивільнюваних працівників;

у проведенні семінарів і консультацій з питань законодавства про працю та зайнятість, пошуку роботи;

у визначенні напрямів можливого працевлаштування, професійної підготовки або перепідготовки вивільнюваних працівників, у тому числі тих, які нездатні на рівних конкурувати на ринку праці і потребують соціального захисту, до настання терміну розірвання трудового договору.

Державна служба зайнятості інформує місцеву державну адміністрацію про підприємства, що проводять найбільш масове вивільнення працівників, передбачувані ними заходи щодо зменшення вивільнення, а також про дії державної служби зайнятості в умовах масового вивільнення працівників;

в) місцева державна адміністрація:

організовує відповідно до законодавства проведення експертизи фінансового стану підприємств та ефективності здійснених заходів щодо зменшення чисельності вивільнюваних працівників;

вирішує питання про надання таким підприємствам фінансової допомоги у вигляді пільгових кредитів, субсидій, відстрочки платежів до місцевих бюджетів тощо;

вивчає питання про необхідність перепрофілювання або зміни форми власності підприємств чи окремих його виробництв;

визначає напрями розширення в регіоні сфери прикладання праці за рахунок створення робочих місць в пріоритетних галузях народного господарства, розвитку малого бізнесу, підприємницької діяльності вивільнюваних працівників, фермерських господарств, організації громадських робіт тощо;

організовує переселення вивільнюваних працівників (за їх бажанням) в сільську місцевість та надання відповідної матеріальної, інших видів допомоги і пільг цим громадянам;

за поданням державної служби зайнятості приймає рішення про зупинення (або поетапне здійснення) вивільнення працівників на термін до 6 місяців відповідно до статті 19 Закону України "Про зайнятість населення". Конкретні терміни визначаються залежно від рівня зростання безробіття в регіоні проти передбаченого територіальною програмою зайнятості населення.

У разі перевищення рівня безробіття над передбаченим територіальною програмою зайнятості населення до 0,5 відсотка термін вивільнення працівників може бути зупинений на 2 місяці, від 0,5 до 1 відсотка - на 3 місяці, від 1 до 1,5 відсотка - на 4 місяці, від 1,5 до 2 відсотків - на 5 місяців, понад 2 відсотка - на 6 місяців.

У рішенні місцевої державної адміністрації про зупинення (або поетапне здійснення) вивільнення працівників визначаються обсяги витрат на ці цілі та джерела фінансування (з урахуванням коштів підприємств та державного фонду сприяння зайнятості населення). У частині фінансування цих витрат за рахунок державного фонду сприяння зайнятості населення між підприємством і обласним центром зайнятості укладається угода.

5. Місцева державна адміністрація шляхом проведення консультацій з підприємствами і державною службою зайнятості визначає заходи щодо соціального захисту вивільнюваних працівників, в тому числі професійної орієнтації, перепідготовки, подолання труднощів у працевлаштуванні, які пов'язані з особливостями їх праці (шахтарі, металурги, працівники атомних електростанцій тощо) та надання окремим підприємствам допомоги в збереженні висококваліфікованих спеціалістів із залученням коштів державного фонду сприяння зайнятості населення за погодженням з державною службою зайнятості.

6. Заходи щодо сприяння зайнятості в умовах масового вивільнення працівників, що здійснюються підприємствами, фінансуються за рахунок коштів підприємств та коштів, які виділені з державного фонду сприяння зайнятості населення на фінансування створення додаткових робочих місць, організації громадських робіт для працевлаштування незайнятих громадян, професійної орієнтації та підготовки або перепідготовки відповідно до чинного законодавства.

7. Обсяги коштів державного фонду сприяння зайнятості населення на фінансування витрат, пов'язаних із зупиненням (або поетапним здійсненням) вивільнення працівників, визначаються з розрахунку мінімальної місячної заробітної плати на одного працівника, який підлягає вивільненню. Ці кошти фонду перераховуються підприємству щомісячно за працівників, вивільнення яких було зупинено, якщо вони не менше ніж 3/4 місячного фонду робочого часу фактично не працювали з виробничих причин, а підприємство зберігало за ними заробітну плату на умовах, передбачених рішенням місцевої державної адміністрації.

8. Для реалізації заходів щодо сприяння зайнятості в умовах масового вивільнення працівників спрямовуються кошти підприємств і місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення відповідно до чинного законодавства.

Порядок фінансування з державного фонду сприяння зайнятості населення витрат, пов'язаних із зупиненням або поетапним вивільненням працівників, і надання підприємствам допомоги в збереженні висококваліфікованих спеціалістів встановлюється Міністерством праці.

9. Дефіцит місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення у межах 3 відсотків, який виник через зростання безробіття понад рівень, передбачений програмою зайнятості, ліквідується за рахунок місцевих бюджетів.

У разі, колі в області України виник дефіцит місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення більше 3 відсотків, Державний центр зайнятості відповідно до чинного законодавства надає обласному центру зайнятості фінансову допомогу на покриття фактичних витрат, пов'язаних із вирішенням проблем зайнятості.

У разі необхідності питання ліквідації нестачі коштів державного фонду сприяння зайнятості населення на державному рівні вирішується Кабінетом Міністрів України.