Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян

Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. N 236 "Про Порядок надання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян" (ЗП України, 1995 р., N 7, ст. 161);

постанову Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1996 р. N 1114 "Про внесення змін до Порядку надання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян" (ЗП України, 1996 р., N 18, ст. 493).

1. Цей Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

2. Грошова компенсація виплачується інвалідам війни та інвалідам, зазначеним у статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Грошова компенсація виплачується у таких розмірах:

інвалідам I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки;

інвалідам III групи - 75 відсотків середньої вартості путівки.

3. Підставою для виплати грошової компенсації є такі документи:

заява про виплату грошової компенсації;

посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку;

облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.

4. Компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", та ветеранам праці відповідно до Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки, визначена відповідно до пункту 7 цього Порядку.

4-1. Після отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів.

5. Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:

заява про виплату компенсації;

про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки, про підтвердження проходження санаторно-курортного лікування або зворотний талон санаторно-курортної путівки;

посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 4 цього Порядку.

6. Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.

Для осіб, які не перебувають на обліку для санаторно-курортного лікування, вперше грошова компенсація виплачується у разі звернення із заявою через два роки після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" .

Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).

У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу.

7. Середню вартість санаторно-курортної путівки визначає Мінпраці за поданням Фонду соціального захисту інвалідів та погодженням з Мінфіном щороку до 15 березня в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України про Державний бюджет на поточний рік.

8. Грошова компенсація особам, які перебувають на обліку в органах праці та соціального захисту населення, Міноборони, МНС, МВС, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби та ДПА для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, виплачується управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад за умови подання довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом попередніх двох років не одержували безоплатну санаторно-курортну путівку.

Компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування особам, зазначеним у пункті 4 цього Порядку, виплачується управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад за умови подання довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом попередніх двох років не одержували безоплатну санаторно-курортну путівку.

Грошова компенсація та компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування особам, які перебувають на обліку в органах Міноборони, МНС, МВС, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби та ДПА для забезпечення санаторно-курортним лікуванням, проводиться у порядку, визначеному Мінпраці разом з Мінфіном та Державним казначейством.

9. Особам, які перебувають на повному державному утриманні, грошова компенсація та компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачуються згідно з цим Порядком.

10. Грошова компенсація або компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана особою з вини органу виконавчої влади, підлягає відшкодуванню без обмеження будь-яким строком.

У разі смерті особи, яка мала право на грошову компенсацію або компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана нею сума не виплачується.

11. Витрати, пов'язані з виплатою грошової компенсації, покриваються за рахунок коштів державного бюджету в межах видатків, передбачених Мінпраці на зазначену мету.

Витрати, пов'язані з виплатою компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особам, які перебувають на обліку в органах праці та соціального захисту населення, Міноборони, МВС, МНС, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПтС, Управління державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби та ДПА для отримання санаторно-курортного лікування, покриваються за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

12. У разі коли особа має право на одержання двох і більше видів компенсацій згідно з кількома законами, їй надається право вибору в одержанні компенсації за одним із цих законів.