Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000 - 2005 роки

З метою комплексного розв'язання проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, в інтересах безпеки окремої людини, суспільства, національного надбання і довкілля Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Програму запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 роки, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.

Цю Програму розроблено згідно із Законом України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" і на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Реформи заради добробуту" та постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2000 р. N 747 "Про підсумки економічного та соціального розвитку за I квартал 2000 року".

На території України, незважаючи на відносну стабілізацію, зберігається високий рівень техногенної і природної небезпеки.

Основними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та збільшення негативного впливу природних надзвичайних ситуацій в Україні є:

послаблення механізму державного регулювання безпеки у виробничій сфері, зниження стійкості виробництва до аварій внаслідок тривалої структурної перебудови економіки;

недосконалість законодавчої бази, що в нових економічних умовах не забезпечує сталості функціонування виробництва, стимулювання заходів щодо зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пом'якшення їх наслідків, а також відповідальності власників об'єктів підвищеної небезпеки за додержання режиму діяльності;

технічна складність виробництва, великий обсяг транспортування, зберігання й використання небезпечних (шкідливих) речовин, матеріалів та виробів, накопичення відходів виробництва, що є загрозою для населення і довкілля;

зношеність основних виробничих фондів, особливо на підприємствах хімічного комплексу, нафтогазової, металургійної і гірничодобувної промисловості, одночасне зниження, а у деяких випадках і припинення оновлення цих фондів;

зниження вимогливості й ефективності роботи органів державного нагляду за станом техногенно-екологічної безпеки;

припинення внаслідок фінансових ускладнень реалізації державних програм, що стосувалися реагування на надзвичайні ситуації;

зниження кваліфікаційного і професійного рівня персоналу об'єктів підвищеної небезпеки.

Досвід останніх років доводить необхідність координації дій при системному розв'язанні проблем програмними методами.

Такий підхід є виправданим і можливим лише за умов:

віднесення безпеки населення і територій під час надзвичайних ситуацій до проблем виключної важливості для держави і суспільства, а їх розв'язання - до пріоритетної сфери національної безпеки;

комплексного підходу до визначення відповідальності за посилення дій, що призводять до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, та розв'язання цієї проблеми на загальнодержавному рівні;

вжиття невідкладних системних заходів до створення умов для сталого соціально-економічного розвитку країни;

ефективного міжнародного співробітництва з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Зазначені умови означають необхідність формування нової ідеології протидії катастрофам, запровадження на державному рівні невідкладних заходів шляхом розроблення і реалізації Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру на період, принаймні, до 2005 року та передбачених нею заходів (додаються).

Метою Програми є комплексне розв'язання проблеми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в інтересах безпеки окремої людини, суспільства, національного надбання і довкілля.

Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішити такі основні завдання:

виявлення небезпеки, оцінка ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та захист населення і територій;

впровадження системи державного регулювання та розвитку економічних важелів управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

розвиток і вдосконалення сил реагування на надзвичайні ситуації, їх технічне оснащення та підвищення ефективності управління;

підготовка населення і фахівців до дій щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

1. Виявлення небезпеки, оцінка ризику і прогнозування надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру передбачає:

удосконалення науково-методичного та нормативно-правового забезпечення заходів у сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;

проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень щодо оцінки ризику та прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій;

удосконалення класифікації надзвичайних ситуацій та визначення категорій територій за видами небезпеки;

розроблення та вдосконалення інформаційно-аналітичних систем з питань надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

удосконалення систем моніторингу виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях;

забезпечення ефективного функціонування системи інформування органів виконавчої влади, громадських організацій та населення з питань виникнення надзвичайних ситуацій.

2. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та захист населення і територій передбачає:

удосконалення та створення нових телекомунікаційних мереж та систем зв'язку і оповіщення щодо надзвичайних ситуацій;

розроблення комплексної схеми інженерно-технічного захисту територій та об'єктів;

ефективну діяльність систем життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях;

удосконалення системи взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань реагування на надзвичайні ситуації.

3. Впровадження системи державного регулювання та розвитку економічних важелів управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації передбачає:

удосконалення економічних механізмів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та підвищення рівня захищеності об'єктів підвищеної небезпеки;

розроблення нормативно-правового забезпечення системи економічного регулювання запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

обгрунтування допустимого для населення ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаного з об'єктами підвищеної небезпеки.

4. Розвиток і вдосконалення сил реагування на надзвичайні ситуації, їх технічне оснащення та підвищення ефективності управління передбачає:

розроблення типових процедур дій щодо запобігання, реагування і локалізації надзвичайних ситуацій (за їх видами), включаючи регламент дій сил реагування;

удосконалення методів проведення рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій (за видами робіт);

поліпшення форм і методів оцінки обстановки та управління під час надзвичайних ситуацій, дослідження шляхів підвищення ефективності систем управління;

поліпшення матеріально-технічного забезпечення аварійно-рятувальних служб;

створення ефективної системи документування під час надзвичайних ситуацій.

5. Підготовка населення і фахівців до дій щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації включає:

розроблення та вдосконалення сучасних методів комплектування, навчання і тренування аварійно-рятувальних формувань для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

навчання персоналу об'єктів підвищеної небезпеки та населення, що проживає навколо них, діям під час надзвичайних ситуацій;

удосконалення системи підготовки керівного складу органів управління;

створення методичної та тренувальної бази з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення для навчання керівного складу органів управління, персоналу об'єктів підвищеної небезпеки та населення;

випуск підручників, посібників, наочного приладдя, тренажерів та імітаторів для учбових і тренувальних занять.

Реалізацію Програми планується здійснити у два етапи.

На першому етапі (2000 - 2001 роки) головна увага повинна приділятися створенню наукових, організаційних, економічних та правових засад реалізації Програми, в тому числі:

ідентифікації і оцінці природно-техногенної небезпеки території України;

поділу території України на категорії за ступенем ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження, закріпленню за населеними пунктами відповідних груп з цивільної оборони, проведенню відповідної оцінки господарських об'єктів за ступенем природно-техногенної небезпеки;

розробленню і впровадженню механізму державного регулювання у сфері аварій, катастроф і екологічного лиха;

розвитку систем моніторингу, прогнозування і оцінки надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;

розробленню і реалізації комплексу невідкладних заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в регіонах;

удосконаленню нормативно-правового забезпечення функціонування сил і засобів реагування, приведенню їх до стану постійної готовності.

На другому етапі (2002 - 2005 роки) передбачається практична реалізація комплексу програмних заходів, у тому числі:

практичне впровадження результатів наукових досліджень в єдиній державній системі запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

здійснення комплексу заходів із зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

розвиток матеріально-технічної бази та переоснащення підрозділів єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

налагодження комплексної системи підготовки спеціалістів та населення до дій у надзвичайних ситуаціях;

повномасштабне введення в дію єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру.

Державними замовниками Програми є МНС, Держкомприродресурсів та Мінприроди.

Державні замовники в рамках своїх повноважень здійснюють керівництво і контроль за формуванням та реалізацією Програми, є розпорядниками коштів державного бюджету, передбачених на виконання Програми, несуть відповідальність за своєчасне і якісне її виконання та використання бюджетних коштів.

Забезпечення координації та організації заходів з реалізації Програми здійснює МНС.

Виконавцями Програми є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Реалізація завдань Програми забезпечується шляхом виконання щорічних програмних заходів, затверджених МНС за погодженням з Держкомприродресурсів та Мінприроди.

Центральні органи виконавчої влади, визначені виконавцями основних заходів Програми, передбачають у своїх бюджетах окремим рядком кошти на їх фінансування.

Обсяги фінансування на зазначені цілі визначаються щорічно МНС разом з виконавцями заходів.

Фінансування Програми здійснюється відповідно до законодавства за рахунок:

коштів державного бюджету;

коштів виконавців заходів Програми;

коштів заінтересованих суб'єктів підприємництва всіх форм власності (за їх згодою);

коштів громадських організацій та інших юридичних осіб (за їх згодою), а також коштів спеціального фонду, який може бути утворений для сприяння реалізації Програми;

коштів фізичних осіб, заінтересованих у результатах Програми (за їх згодою);

коштів міжнародних фінансових організацій;

інших джерел, не заборонених законодавством.

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються:

розроблення нормативно-правових документів;

фундаментальні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

оснащення та переоснащення сил реагування на надзвичайні ситуації;

програмне забезпечення інформаційно-аналітичних систем загальнодержавного рівня;

підготовка населення та фахівців до дій в надзвичайних ситуаціях.

За рахунок інших джерел фінансуються роботи з:

розроблення механізмів ринкового регулювання безпеки населення і територій;

створення об'єктових систем запобігання надзвичайним ситуаціям;

підготовки та перепідготовки спеціалістів з питань надзвичайних ситуацій тощо.

Фінансування передбачених Програмою заходів з державного бюджету здійснюється державними замовниками за рахунок і в межах їх видатків.

Витрати МНС на реалізацію Програми провадяться за статтею бюджету "Запобігання і ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій".

У результаті виконання Програми буде забезпечено повноцінне функціонування єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру. Внаслідок цього буде реалізовано державну політику в цій сфері, яка спрямована на максимально можливе, системне та економічно обгрунтоване зниження негативного впливу надзвичайних ситуацій на населення, об'єкти господарювання та довкілля.

Запровадження ефективної системи спостереження за об'єктами підвищеної небезпеки техногенного характеру, небезпечними природними процесами та явищами дозволить:

адекватно та оперативно оцінювати тенденції розвитку несприятливих явищ та процесів;

підвищити оперативність та якість інформаційного обслуговування національних сил реагування на надзвичайні ситуації;

зменшити втрати від наслідків надзвичайних ситуацій.

Реальна оцінка ризику виникнення надзвичайних ситуацій та створення сучасних прогнозно-моделюючих систем зможуть забезпечити формування системи нормативів та показників допустимого техногенного та природного ризику. Проведені розрахунки ризику дозволять здійснити перехід на нормування допустимого ризику та зниження його рівня в особливо небезпечних районах на 40-50 відсотків. Таким чином буде забезпечено контроль за техногенно-екологічною безпекою відповідно до нормативів, встановлених світовим співтовариством.

Реалізація запланованого комплексу заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру забезпечить зменшення кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території України на 30 відсотків, зменшення бюджетних витрат на ліквідацію надзвичайних ситуацій та їх наслідків на 50 відсотків (майже 0,5 млрд. гривень) та зменшення середньорічних втрат населення від негативної дії надзвичайних ситуацій на 50 відсотків. Досягнення цих цілей сприятиме реальній суспільній підтримці ідеї пріоритетності заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, насамперед за рахунок обгрунтування її економічної доцільності.

Впровадження державного регулювання в сфері надзвичайних ситуацій забезпечить застосування ринкового механізму впливу на системи реагування всіх рівнів - від загальнодержавного до об'єктового. Використання в повній мірі страхових механізмів, ліцензування, особливих умов кредитування, державного нагляду тощо дозволить знизити на 20-30 відсотків витрати бюджетів всіх рівнів на запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

Реалізація передбачених Програмою заходів, спрямованих на технічне переоснащення сил реагування, дозволить оптимізувати їх чисельність та відповідно зменшити витрати бюджету на їх утримання. Одночасно таке переоснащення сприятиме розширенню діапазону дій аварійно-рятувальних служб, підвищенню оперативності та ефективності проведення першочергових аварійно-рятувальних робіт, наслідком чого має стати зменшення втрат від надзвичайних ситуацій.

Поліпшення підготовки та інформування населення щодо правильних дій при виникненні надзвичайних ситуацій дозволить істотно скоротити втрати населення, особливо в гострий період розвитку надзвичайних ситуацій. Реалізація цього напрямку дозволить зменшити витрати бюджету на компенсацію шкоди населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.

Ефективність державного системного регулювання безпекою доведена позитивним досвідом країн Європи, де розпочате два десятиліття тому впровадження превентивних заходів значно знизило кількість техногенних надзвичайних ситуацій та зменшило втрати від надзвичайних ситуацій природного характеру.

Реалізація Програми дозволить використати науковий, технічний та організаційний досвід, необхідний для практичного запровадження єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.